Постанова

від 10.01.2024 по справі 405/2617/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2024 року м. Кропивницький

справа № 405/2617/21

провадження № 22-ц/4809/63/24

Кропивницький апеляційний суд в складі:колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів:Мурашка С.І., Письменного О.А.

з участю секретаря: Демешко Л.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яке у подальшому змінило назву на Міністерство економіки України, Міністерство юстиції України, Державне підприємство «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»».

Розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами Міністерства економіки України та Міністерства юстиції України на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 лютого 2022 року у складі судді Шевченко І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України, Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та зобов`язання вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (в подальшому назву змінено на Міністерство економіки України) (далі - Мінекономіки), Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст), Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП«КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ») про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та зобов`язання вилучити відомості з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

В обґрунтування позову зазначав, що до нього не можуть бути застосовані норми Закону України «Про очищення влади» та вважав дії Мінекономіки неправомірними, а його звільнення з посади директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» незаконним і таким, що порушує його основоположні права і свободи, визначені у міжнародно-правових актах та гарантовані Конституцією України.

Оцінюючи пропорційність обмежень, застосованих до нього, щодо легітимної мети (очищення влади), якої прагнули досягти органи державної влади, позивач вважає їх непропорційними, невиправданими та такими, що не є необхідними у демократичному суспільстві.

Мінекономіки не навело відомостей про наявність фактів його протиправної поведінки, спрямованої на узурпацію влади Президентом України, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

Тому, наказ Мінекономіки від 02 березня 2021 року № 28-П про його звільнення не містить обґрунтування того, що він міг становити будь-яку загрозу для нового демократичного режиму.

Позивач вважав, що оскаржений наказ є неправомірним, винесений без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у його право на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Мінекономіки від 02 березня

2021 року № 28-п про звільнення його з посади директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» з підстав, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», пункту 7-2 статті 36 КЗпП України та припинення дії контракту № 3, укладеного з ним 22 січня 2021 року;

поновити його на посаді директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» з 03 березня 2021 року;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць;

стягнути з ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня

2021 року і до моменту фактичного поновлення на роботі;

зобов`язати Мін`юст вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про застосування до нього заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Мінекономіки від 02 березня

2021 року № 28-п про звільнення ОСОБА_1 з посади директора

ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» з підстав, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», пунктом 7-2 статті36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» з 03 березня 2021 року.

Стягнуто з ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 322 036,88 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 25 679,59 грн допущено до негайного виконання.

Зобов`язано Мін`юст вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Стягнуто з Мінекономіки на користь держави судовий збір в сумі 4 540,00 грн.

Стягнуто з Мін`юсту на користь держави судовий збір в сумі 2 270,00 грн.

Стягнуто з ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» на користь держави судовий збір в сумі 4 830,55 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 15 лютого 2022 року виправлено допущені описки в рішенні Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 лютого 2022 року та змінено назву відповідача «Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України» на «Міністерство економіки України»; у абзаці 7 резолютивної частини вказаного рішення виправлено допущену описку щодо зазначення суми судового збору, стягненого на користь держави з Мінекономіки та вказано «1 816,00» замість зазначеної «4 540,00», в абзаці 8 резолютивної частини судового рішення виправлено допущену описку щодо зазначення суми судового збору, стягненого

з Мін`юсту на користь держави та зазначено «908,00» замість вказаної «2 270,00».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яке у подальшому змінило назву на Міністерство економіки України, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (том 2 а.с.141-151).

Мінекономіки в обгрунтування апеляційної скарги зазначало, що при ухваленні оскаржуваного рішення суду було неправильно застосовано судом норми Закону України «Про очищення влади» та висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 18 вересня 2018 року у справі

№ 800/186/17 та постанові від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14.

Зазначає, що Мінекономіки є уповноваженим органом управління, який наділений повноваженнями щодо призначення на посаду та звільнення з посади генерального директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ».

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг.

Міністерство економіки України є суб`єктом надання адміністративних послуг, що підтверджується Положенням про Мінекономіки.

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань: надає адміністративні послуги у сфері інтелектуальної власності (Підпункт 75); здійснює відповідно до законодавства ліцензування експорту, імпорту товарів та надає інші адміністративні послуги у сфері зовнішньоекономічної діяльності у випадках, визначених національним законодавством, та на виконання положень міжнародних договорів України (підпункт 225).

Тому, суд першої інстанції неповно та неправильно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого зробив помилковий висновок, що посада керівника державного підприємства, яке перебуває у сфері управління суб`єкта надання адміністративних послуг не підпадає під дію Закону України «Про очищення влади».

Вказане свідчить про порушення норм процесуального законодавства при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення не надав оцінки щодо законності наказу про звільнення позивача.

Вважає, що наявність відомостей в особовій справі особи про її перебування у період з 25 лютого 2010 року до

22 лютого 2014 року на посадах, визначених пунктом 8 частини першої статті

3 Закону України «Про очищення влади», є безумовною підставою для застосування до особи заборони, визначеної частиною третьою статті 1 Закону, звільнення цієї особи на підставі пункту 7-2 статті 36 КЗпП України та внесення відомостей про цю особу до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону, у порядку та строки, визначені цим Законом.

Міністерство юстиції України також подало апеляційну скаргу, просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог до Міністерства юстиції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині (том 2 а.с.212-215).

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що:Мін`юстом на виконання норм статті 7 Закону України «Про очищення влади», із врахуванням порядку внесення відомостей до Реєстру, на підставі інформації, наданої Мінекономіки, внесено відомості до Реєстру стосовно

ОСОБА_1 . На даний час положення Закону України «Про очищення влади» неконституційними не визнано, його норми є спеціальними відносно інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами у визначений законом строк.

Тому, продовжуючи виконувати обов`язки, визначені нормами Закону України «Про очищення влади», Мін`юст як держатель Реєстру діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України у спірних правовідносинах. При цьому Мін`юст фактично вчинило технічну реєстраційну дію щодо внесення до Реєстру відомостей відносно позивача, яка є законною та правомірною. Більш того, Мін`юст не є тією особою, яка порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Зазначає, що Мін`юст не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, а саме: вилучати з Реєстру відомості про осіб або ж не вчиняти таких дій. Існує лише один правомірний варіант поведінки Мін`юсту як щодо внесення до Реєстру, так і вилучення з нього відомостей про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Більш того, ні Законом України «Про очищення влади», ні Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16 жовтня 2014 року № 1704/5 (далі - Положення № 1704/5), не передбачено процедури «відкликання відомостей про застосування заборони» та суб`єктів, які б могли відкликати такі відомості. Натомість передбачено, що у випадку надходження до реєстратора - Мін`юсту відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, відомості про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» - вилучаються з Реєстру.

Вважає передчасним висновок суду першої інстанції про вилучення Мін`юстом з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості стосовно ОСОБА_1 , адже були відсутні підстави вважати, що у випадку отримання Мін`юстом заяви від ОСОБА_1 з копією судового рішення про поновлення його на посаді та відсутність підстав для застосування щодо нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», така інформація не була б вилучена Мін`юстом з Реєстру.

ОСОБА_1 направив до апеляційного суду відзиви на апеляційні скарги, в яких просить рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 лютого 2022 року залишити без змін, а скарги Міністерства економіки України та Міністерства юстиції України без задоволення. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права (том 2 а.с.194-196, 240-243).

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що згідно із наказом Мінекономіки від 22 січня 2021 року

№ 10-п ОСОБА_1 призначений на посаду директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» як такий, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду, на термін та на умовах, визначених контрактом від 22 січня 2021 року № 3.

Відповідно до умов контракту від 22 січня 2021 року № 3 ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ДП«КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ», яке належить до сфери управління Мінекономіки на термін з 25 січня 2021 до 24 січня 2024 року.

Згідно з наказом Мінекономіки від 02 березня 2021 року № 28-п ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ»

02 березня 2021 року з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», пункт 7-2 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», Департаментом управління персоналом Мінекономіки встановлено, що до ОСОБА_1 застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», на підставі критерію здійснення очищення влади, передбаченого пунктом 8 частини першої статті3 Закону України «Про очищення влади», а саме перебування ОСОБА_1 у період з 15 грудня 2009 року до 08 квітня 2013 року на посадах заступника начальника управління - начальника відділу управління Служби безпеки України в Кіровоградській області та заступника начальника управління - начальника відділу управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області.

Згідно з висновком про результати перевірки відомостей про ОСОБА_1 . Департаментом управління персоналом Мінекономіки виявлено факт проходження ним служби на посадах оперативного керівного складу в органах Служби безпеки України, перебування на посаді заступника директора з питань аналітичних досліджень удосконалення та розвитку метрології та метрологічної діяльності ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ».

Суд першої інстанції зробив висновок, що звільнення позивача відбулось без зазначення підстав та доведеності конкретних фактів вчинених ним правопорушень, що призвело до порушення конституційних принципів рівності громадян перед законом та індивідуального характеру юридичної відповідальності, а також права на працю. Мінекономіки не наведено відомостей про наявність фактів протиправної поведінки позивача, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а наказ від 02 березня 2021 року № 28-П не містить обґрунтування, що позивач міг становити будь-яку загрозу для нового демократичного режиму, оскаржуваний наказ не відповідає критеріям правомірності, зокрема, винесений непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановлено, що звільнення позивача є протиправним, оскільки здійснено лише на підставі того, що він працював на певній посаді у відповідний період.

Разом з цим питання щодо конкретних функцій, які він виконував, та їх зв`язку з антидемократичними тенденціями та подіями, що відбулися в зазначений період не з`ясовувались, а до позивача застосована міра колективної відповідальності. Тому наказ про звільнення ОСОБА_1 підлягає скасуванню із задоволенням вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції дійшов також висновку, що наслідкові дії Мін`юсту щодо внесення прізвища позивача до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», призводять до негативних наслідків для репутації позивача та неможливості реалізації ним конституційного права на працю.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Заява працівника та наказ роботодавця є письмовою угодою між роботодавцем та працівником та є підставою виникнення трудових відносин. Особливою формою письмового трудового договору є контракт, який укладається між власником (уповноваженим органом управління) та керівником підприємства, в якому вказуються основні та особливі умови трудових взаємовідносин між власником та керівником, строк на який прийнятий останній, заробітна плата, права і обов`язки, підстави звільнення та інші умови. Укладання контракту є правом роботодавця, а не його обов`язком.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» та п.7? ст.36 КЗпП України.

Згідно з п.7? ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема підстави, передбачені Законом України «Про очищення влади».

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначено Законом України «Про очищення влади».

16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про очищення влади».

Частиною першою статті першої Закону України «Про очищення влади» визначено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (ч.2 ст.1 Закону № 1682-VII).

Протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади»).

Статтею 2 Закону України «Про очищення влади» передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Відповідно до пункту 6 частини 1статті 2 Закону України «Про очищення влади» заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо, зокрема, начальницького складу органів внутрішніх справ.

Критерії здійснення очищення влади (люстрації) установлені статтею 3 Закону України «Про очищення влади».

Згідно з пунктом 8 частини 1статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 - керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Роки президентства ОСОБА_2 характеризувалися нехтуванням цінностями конституційної демократичної держави, заповненням центральних органів державної влади та органів місцевого самоврядування лояльними і політично залежними посадовцями з колишньої комуністичної еліти, які використовували свої посади для свого збагачення. «Режим ОСОБА_2» мав повний контроль над усіма гілками влади (пункт 235 рішення ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України»).

Метою прийняття Закону України «Про очищення влади» було недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки та оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини (частина перша статті 1 Закону України «Про очищення влади»).

При цьому очищення (люстрація) зазначених осіб мала здійснюватися на принципах верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону України «Про очищення влади»).

З урахуванням виключні суспільно-політичні обставини, у яких опинилася Українська держава після Революції Гідності, під час розробки та прийняття Закону України «Про очищення влади» був застосований принцип колективної вини, адже відповідно до статей 2 та 3 цього Закону заходи по очищенню влади та заборона на зайняття посад охоплювали всі без виключення керівні та ключові посади в органах державної влади. Реалізувався цей принцип шляхом позбавлення дискреції в питаннях звільнення таких осіб керівниками (керівними органами), які впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом повинні були вирішити питання про звільнення (пункт 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про очищення влади»). Застосування вказаного принципу колективної вини не позбавляло звільнених осіб гарантій, установлених статтею 8 Конвенції та частиною другою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

У разі незгоди з таким звільненням особа могла оскаржити рішення про її звільнення до суду, який мав дослідити обставини проходження нею державної служби в період президентства ОСОБА_2 та встановити, чи були її рішення, дії або бездіяльність спрямовані на узурпацію влади, підрив основ національної безпеки й оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, тобто дії, визначені частиною першою статті 1 Закону України «Про очищення влади». За відсутності зазначених порушень під час перебування на посадах в органах державної влади суд мав підстави для поновлення такої особи на посаді або для застосування іншого способу відновлення її порушеного права.

Застосування принципу колективної вини на законодавчому рівні збалансовувалось шляхом винесення на судовий рівень застосування принципів презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, пропорційності.

Слід зазначити, що справа вже була предметом касаційного перегляду. У Постанові ВС України від 14.06.2023 року колегія суддів ураховуючи принципи презумпції невинуватості та індивідуальної відповідальності дійшла висновку про необхідність дослідження доказів щодо дій чи бездіяльності ОСОБА_1 спрямованих на узурпацію влади в Україні ОСОБА_2 .

Колегія суддів апеляційного суду встановила, що матеріали цивільної справи таких доказів не містять. Тягар доказування в даному випадку несе відповідач - Міністерство економіки України, який відповідних доказів не надав. В такому випадку усі обставини справи і обґрунтовані припущення повинні трактуватися на користь позивача.

З ухахуванням викладеного, у задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що визначені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, подані у даній справі апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Міністерства економіки України та Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 лютого 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.Л.Дуковський

Судді: С.І. Мурашко

О.А. Письменний