Постанова

від 14.06.2023 по справі 405/2617/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 405/2617/21

провадження № 61-4926св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (в подальшому назву змінено на Міністерство економіки України), Міністерство юстиції України, Державне підприємство «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Міністерства юстиції України та Міністерства економіки України на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 лютого 2022 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 10 травня 2022 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (в подальшому назву змінено на Міністерство економіки України) (далі - Мінекономіки), Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст), Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ») про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та зобов`язання вилучити відомості з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

На обґрунтування позову зазначав, що до нього не можуть бути застосовані норми Закону України «Про очищення влади» та вважав дії Мінекономіки неправомірними, а його звільнення з посади директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» незаконним і таким, що порушує його основоположні права і свободи, визначені у міжнародно-правових актах та гарантовані Конституцією України.

Оцінюючи пропорційність обмежень, застосованих до нього, щодо легітимної мети (очищення влади), якої прагнули досягти органи державної влади, позивач вважає їх непропорційними, невиправданими та такими, що не є необхідними у демократичному суспільстві.

Мінекономіки не навело відомостей про наявність фактів його протиправної поведінки, спрямованої на узурпацію влади Президентом України, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Тому наказ Мінекономіки від 02 березня 2021 року № 28-П про його звільнення не містить обґрунтування того, що він міг становити будь-яку загрозу для нового демократичного режиму.

Позивач вважає, що оскаржений наказ є неправомірним, винесений без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у його право на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції.

ОСОБА_1 просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Мінекономіки від 02 березня

2021 року № 28-п про звільнення його з посади директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» з підстав, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», пункту 7-2 статті 36 КЗпП України та припинення дії контракту № 3, укладеного з ним 22 січня 2021 року;

поновити його на посаді директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» з 03 березня 2021 року;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць;

стягнути з ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня

2021 року і до моменту фактичного поновлення на роботі;

зобов`язати Мін`юст вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про застосування до нього заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Мінекономіки від 02 березня

2021 року № 28-п про звільнення ОСОБА_1 з посади директора

ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» з підстав, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», пунктом 7-2 статті

36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» з 03 березня 2021 року.

Стягнено з ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 322 036,88 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 25 679,59 грн допущено до негайного виконання.

Зобов`язано Мін`юст вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Стягнено з Мінекономіки на користь держави судовий збір в сумі 4 540,00 грн.

Стягнено з Мін`юсту на користь держави судовий збір в сумі 2 270,00 грн.

Стягнено з ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» на користь держави судовий збір в сумі 4 830,55 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 15 лютого 2022 року виправлено допущені описки в рішенні Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 лютого 2022 року, зокрема: змінено назву відповідача «Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України» на «Міністерство економіки України»; у абзаці 7 резолютивної частини вказаного рішення виправлено допущену описку щодо зазначення суми судового збору, стягненого на користь держави з Мінекономіки та вказано «1 816,00» замість зазначеної «4 540,00», в абзаці 8 резолютивної частини судового рішення виправлено допущену описку щодо зазначення суми судового збору, стягненого

з Мін`юсту на користь держави та зазначено «908,00» замість вказаної «2 270,00»,

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 травня 2022 року апеляційні скарги Мінекономіки і Мін`юсту залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 лютого 2022 року - без змін.

При задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» не є суб`єктом надання адміністративних послуг відповідно до критеріїв здійснення очищення влади (люстрації), передбачених пунктом 8 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» та норм Закону України «Про адміністративні послуги», а тому керівник вказаного державного підприємства не є публічною особою, його посада не відноситься до посад державної служби, не належить до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг та не підпадає під дію Закону України «Про очищення влади».

Мінекономіки, не отримавши відповідей від Національного агентства з питань запобігання корупції та Служби безпеки України, самостійно прийняло рішення щодо застосування до позивача заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», без врахування вимог Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року

№ 563, Плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1025-р.

Суди попередніх інстанцій зробили висновок, що звільнення позивача відбулось без зазначення підстав та доведеності конкретних фактів вчинених ним правопорушень, що призвело до порушення конституційних принципів рівності громадян перед законом та індивідуального характеру юридичної відповідальності, а також права на працю. Мінекономіки не наведено відомостей про наявність фактів протиправної поведінки позивача, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а наказ від 02 березня 2021 року № 28-П не містить обґрунтування, що позивач міг становити будь-яку загрозу для нового демократичного режиму, оскаржуваний наказ не відповідає критеріям правомірності, зокрема, винесений непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вважали, що звільнення позивача

є протиправним, оскільки здійснено лише на підставі того, що він працював на певній посаді у відповідний період. Разом з цим питання щодо конкретних функцій, які він виконував, та їх зв`язку з антидемократичними тенденціями та подіями, що відбулися в зазначений період не з`ясовувались, а до позивача застосована міра колективної відповідальності. Тому наказ про звільнення ОСОБА_1 підлягає скасуванню із задоволенням вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до норм частини першої статті 430 ЦПК України суд першої інстанції допустив до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 25 679,59 грн.

Суди також зробили висновок, що наслідкові дії Мін`юсту щодо внесення прізвища позивача до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», призводять до негативних наслідків для репутації позивача та неможливості реалізації ним конституційного права на працю. Тому позовна вимога про зобов`язання Мін`юсту вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення України «Про очищення влади», відомостей стосовно позивача, також підлягають задоволенню.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У червні 2022 року Мін`юст подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині зобов`язання Мін`юсту вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади», та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Касаційна скарга Мін`юсту мотивована тим, що:

заявники у справі «Полях та інші проти України», на яку посилались суди, на обґрунтуваннях скарг, поданих до Європейського суду з прав людини, не зазначали про порушення їх прав саме виконавчим органом державної влади - Мін`юстом. Як наслідок, розглядаючи ці скарги, Європейський суд з прав людини не визнав факту порушення прав заявників саме Мін`юстом;

ані рішення Європейського суду з прав людини, ані рішення національних судів не можуть ґрунтуватися лише на висновках Венеціанської комісії, оскільки повинні бути мотивовані з урахуванням принципу верховенства права та відповідних норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта / або норм національного законодавства, що узгоджується з статтею 10 ЦПК України;

Мін`юстом на виконання норм статті 7 Закону України «Про очищення влади», із врахуванням порядку внесення відомостей до Реєстру, на підставі інформації, наданої Мінекономіки, внесено відомості до Реєстру стосовно

ОСОБА_1 . На даний час положення Закону України «Про очищення влади» неконституційними не визнано, його норми є спеціальними відносно інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами у визначений законом строк. Тому, продовжуючи виконувати обов`язки, визначені нормами Закону України «Про очищення влади», Мін`юст як держатель Реєстру діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України у спірних правовідносинах. При цьому Мін`юст фактично вчинило технічну реєстраційну дію щодо внесення до Реєстру відомостей відносно позивача, яка є законною та правомірною. Більш того, Мін`юст не є тією особою, яка порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача;

нормами законодавством визначено перелік обставин та механізм вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Ці норми не наділяють Мін`юст повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, а саме: вилучати з Реєстру відомості про осіб або ж не вчиняти таких дій. Отже, існує лише один правомірний варіант поведінки Мін`юсту як щодо внесення до Реєстру, так і вилучення з нього відомостей про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Більш того, ні Законом України «Про очищення влади», ні Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16 жовтня 2014 року № 1704/5 (далі - Положення № 1704/5), не передбачено процедури «відкликання відомостей про застосування заборони» та суб`єктів, які б могли відкликати такі відомості. Натомість передбачено, що у випадку надходження до реєстратора - Мін`юсту відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, відомості про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»- вилучаються з Реєстру. Таким чином, у випадку надходження від ОСОБА_1 заяви про вилучення відносно нього відомостей з Реєстру,

з наданням копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, Мін`юст буде зобов`язане вчинити конкретні дії, зокрема вилучити відносно позивача відомості з Реєстру. У випадку ж протиправної бездіяльності Мін`юсту, яка полягає у невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь

ОСОБА_1 щодо вилучення відносно нього відомостей з Реєстру, його можна зобов`язати до вчинення таких дій в судовому порядку;

суди зробили передчасний висновок про необхідність зобов`язання Мін`юсту вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості стосовно ОСОБА_1 , адже були відсутні підстави вважати, що у випадку отримання Мін`юстом заяви від ОСОБА_1 з копією судового рішення про поновлення його на посаді та відсутність підстав для застосування щодо нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», така інформація не була б вилучена Мін`юстом з Реєстру.

У червні 2022 року Мінекономіки подало до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга Мінекономіки мотивована тим, що:

при ухваленні оскаржених рішень суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми Закону України «Про очищення влади» та висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 18 вересня 2018 року у справі

№ 800/186/17 та постанові від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14;

рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 02 червня 2021 року у справі

№ 800/527/14 та від 03 січня 2019 року у справі № 755/10947/17. Це призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права;

суд при вирішенні питання щодо застосування норми права має враховувати останній (актуальний на час винесення рішення) висновок Великої Палати у спорі, який є тотожним до спору, який існує у справі, що розглядається. Висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 800/527/14, мають перевагу над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Верховного Суду;

Мінекономіки є уповноваженим органом управління, який наділений повноваженнями щодо призначення на посаду та звільнення з посади генерального директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ». Згідно

з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг. Міністерство економіки України є суб`єктом надання адміністративних послуг, що підтверджується Положенням про Мінекономіки. Відповідно до пункту 4 вказаного Положення Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань: надає адміністративні послуги у сфері інтелектуальної власності (Підпункт 75); здійснює відповідно до законодавства ліцензування експорту, імпорту товарів та надає інші адміністративні послуги у сфері зовнішньоекономічної діяльності у випадках, визначених національним законодавством, та на виконання положень міжнародних договорів України (підпункт 225). Тому суд першої інстанції неповно та неправильно з`ясував обставини, що мають значення для її правильного вирішення, внаслідок чого зробив помилковий висновок, що посада керівника державного підприємства, яке перебуває у сфері управління суб`єкта надання адміністративних послуг не підпадає під дію Закону України «Про очищення влади». Суд апеляційної інстанції також не надав зазначеному аргументу належної оцінки. Вказане свідчить про порушення норм процесуального законодавства при ухваленні оскаржуваних судових рішень;

суд апеляційної інстанції при ухваленні оскарженої постанови не врахував та не надав жодної оцінки доводам Мінекономіки щодо законності наказу про звільнення позивача. Мінекономіки наголошувало, що наявність відомостей

в особовій справі особи про її перебування у період з 25 лютого 2010 року до

22 лютого 2014 року на посадах, визначених пунктом 8 частини першої статті

3 Закону України «Про очищення влади», є безумовною підставою для застосування до особи заборони, визначеної частиною третьою статті 1 Закону, звільнення цієї особи на підставі пункту 7-2 статті 36 КЗпП України та внесення відомостей про цю особу до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону, у порядку та строки, визначені цим Законом.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У липні 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Мін`юсту,

в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу Мін`юсту мотивований тим, що:

не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань;

наведені в касаційній скарзі доводи про те, що Мін`юст не є тією особою, яка порушила, не визнала чи оспорила права та інтереси позивача, є помилковими. Саме Мін`юст передчасно вніс прізвище позивача до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», чим порушив право позивача на працю та доступу до державної служби. Його не лише позбавлено роботи на певній посаді, а й також застосовано заборону займати протягом десяти років посади, щодо яких здійснюється очищення влади.

У серпні 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Мінекономіки, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу Мінекономіки мотивований тим, що:

посилання на скасування Великою Палатою Верховного Суду від 30 червня 2022 року постанови Верховного суду від 18 вересня 2018 року у справі

№ 800/186/17 є помилковими, оскільки на час прийняття рішень судів попередніх інстанцій у цій справі вказаної постанови Великої Палати Верховного суду не існувало. При цьому постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року змінено мотивувальну частину постанови Верховного Суду від

18 вересня 2018 року, а не скасовано її з підстав неправильного застосування норм матеріального права;

доводи про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій у цій справі висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від

02 червня 2021 у справі № 800/527/14, є необґрунтованими. Висновок у вказаній справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними;

наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до помилкового тлумачення скаржником норм права та незгоди із обставинами, встановленими судами, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року касаційну скаргу Міністерства економіки України залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року поновлено Міністерству економіки України строк на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій та відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги Мін`юсту містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги Мінекономіки містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 червня

2021 року у справі № 800/527/14, від 03 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/186/17, від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що згідно з наказом Мінекономіки від 22 січня 2021 року

№ 10-п ОСОБА_1 призначений на посаду директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» як такий, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду, на термін та на умовах, визначених контрактом від 22 січня 2021 року № 3.

Відповідно до умов контракту від 22 січня 2021 року № 3 ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ», яке належить до сфери управління Мінекономіки на термін з 25 січня 2021 до 24 січня 2024 року.

Згідно з наказом Мінекономіки від 02 березня 2021 року № 28-п ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ»

02 березня 2021 року з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», пункт 7-2 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», Департаментом управління персоналом Мінекономіки встановлено, що до ОСОБА_1 застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», на підставі критерію здійснення очищення влади, передбаченого пунктом 8 частини першої статті

3 Закону України «Про очищення влади», а саме перебування ОСОБА_1 у період з 15 грудня 2009 року до 08 квітня 2013 року на посадах заступника начальника управління - начальника відділу управління Служби безпеки України

в Кіровоградській області та заступника начальника управління - начальника відділу управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області.

Згідно з висновком про результати перевірки відомостей про ОСОБА_1 . Департаментом управління персоналом Мінекономіки виявлено факт проходження ним служби на посадах оперативного керівного складу в органах Служби безпеки України, перебування на посаді заступника директора з питань аналітичних досліджень удосконалення та розвитку метрології та метрологічної діяльності ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ».

Позиція Верховного Суду

Щодо касаційної скарги Мінекономіки

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 7-2 статті 36 КЗпП України за наявності підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», трудовий договір може бути припинений.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначено Законом України «Про очищення влади», який набрав чинності 16 жовтня 2014 року.

У частині першій статті 1 Закону України «Про очищення влади» визначено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону України «Про очищення влади»).

Протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені

у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (частина третя статті 1 Закону України «Про очищення влади»).

У статті 2 Закону України «Про очищення влади» передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо, зокрема, керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг (пункт 9 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади»).

Відповідно до підпунктів 75, 225 пункту 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124), Мінекономіки: надає адміністративні послуги у сфері інтелектуальної власності; здійснює відповідно до законодавства ліцензування експорту, імпорту товарів та надає інші адміністративні послуги у сфері зовнішньоекономічної діяльності у випадках, визначених національним законодавством, та на виконання положень міжнародних договорів України.

Критерії здійснення очищення влади (люстрації) установлені статтею 3 Закону України «Про очищення влади».

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період

з 25 лютого 2010 року до 22 лютого 2014 року - керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Роки президентства ОСОБА_4 характеризувалися нехтуванням цінностями конституційної демократичної держави, заповненням центральних органів державної влади та органів місцевого самоврядування лояльними і політично залежними посадовцями з колишньої комуністичної еліти, які використовували свої посади для свого збагачення. «Режим ОСОБА_4» мав повний контроль над усіма гілками влади (пункт 235 рішення ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України»).

Метою прийняття Закону України «Про очищення влади» було недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки та оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини (частина перша статті 1 Закону України «Про очищення влади»).

При цьому очищення (люстрація) зазначених осіб мала здійснюватися на принципах верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону України «Про очищення влади»).

З урахуванням виключні суспільно-політичні обставини, у яких опинилася Українська держава після Революції Гідності, під час розробки та прийняття Закону України «Про очищення влади» був застосований принцип колективної вини, адже відповідно до статей 2 та 3 цього Закону заходи по очищенню влади та заборона на зайняття посад охоплювали всі без виключення керівні та ключові посади в органах державної влади. Реалізувався цей принцип шляхом позбавлення дискреції в питаннях звільнення таких осіб керівниками (керівними органами), які впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом повинні були вирішити питання про звільнення (пункт 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про очищення влади»). Застосування вказаного принципу колективної вини не позбавляло звільнених осіб гарантій, установлених статтею 8 Конвенції та частиною другою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

У разі незгоди з таким звільненням особа могла оскаржити рішення про її звільнення до суду, який мав дослідити обставини проходження нею державної служби в період президентства ОСОБА_4 та встановити, чи були її рішення, дії або бездіяльність спрямовані на узурпацію влади, підрив основ національної безпеки й оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, тобто дії, визначені частиною першою статті 1 Закону України «Про очищення влади». За відсутності зазначених порушень під час перебування на посадах в органах державної влади суд мав підстави для поновлення такої особи на посаді або для застосування іншого способу відновлення її порушеного права.

Отже, застосування принципу колективної вини на законодавчому рівні збалансовувалось шляхом винесення на судовий рівень застосування принципів презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, пропорційності.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що з метою дотримання принципів презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, визначених у статті 1 Закону України «Про очищення влади», та за наявності легітимної мети й пропорційності, передбачених статтею 8 Конвенції, необхідно досліджувати діяльність таких осіб на державній службі та встановлювати, чи були їхні дії, рішення чи бездіяльність спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки й оборони України, протиправне порушення прав і свобод людини.

У пункті 105 рішення Європейського суду з прав людини від 17 жовтня 2019 року у справі «Полях та інші проти України» (далі - Рішення), яке 24 лютого 2020 року набуло статусу остаточного, суд навів один з керівних принципів для забезпечення відповідності законів про люстрацію та аналогічних адміністративних заходів вимогам держави, заснованої на принципі верховенства права Парламентської асамблеї Ради Європи, зокрема, зазначив, що люстрація повинна обмежуватися посадами, щодо яких є всі підстави вважати, що суб`єкти, які їх обіймають, становитимуть значну небезпеку для прав людини і демократії, тобто посади державної служби, які передбачають значну відповідальність за визначення або виконання державної політики та заходів, що стосуються внутрішньої безпеки, або посади державної служби, які передбачають надання наказу та/або вчинення порушення прав людини, такі, як правоохоронні органи, служба безпеки і розвідки, судові органи та прокуратура.

У пункті 108 Рішення вказано, що на своїй 103-ій Пленарній сесії (19 - 20 червня 2015 року) Венеціанська комісія схвалила свій остаточний висновок щодо Закону «Про очищення влади». У його відповідних частинах зазначено, що частинами першою та другою статті 3 передбачено застосування заборони до певних осіб на тій підставі, що вони обіймали посади під час президентства ОСОБА_4 у 2010 - 2014 роках (1) або під час подій на Майдані на межі 2013 - 2014 років (2). Заборона, застосування якої ґрунтується виключно на посаді, яку обіймала особа, a priori не суперечить міжнародним стандартам, за умови, якщо вона стосується посад в установах, відповідальних за серйозні порушення прав людини та винних у серйозному зловживанні службовим становищем. Венеціанська комісія недостатньо переконана, що всі посади, зазначені в частинах першій та другій статті 3, відповідають цій вимозі. Однак вона зазначає, що українська влада краще може оцінити, які органи державної влади відіграли значну роль у недемократичних процесах упродовж двох зазначених періодів.

Як уже було зазначено, ОСОБА_1 у період з 15 грудня 2009 року до 08 квітня

2013 року на посадах заступника начальника управління - начальника відділу управління Служби безпеки України в Кіровоградській області та заступника начальника управління - начальника відділу управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» СБУ - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. СБУ підпорядкована Президенту України.

У частині першій статті 9 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що систему СБУ складають Центральне управління СБУ, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади СБУ.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про Службу безпеки України» з метою ефективного виконання своїх завдань СБУ створюються її регіональні органи: обласні управління СБУ, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України.

Стаття 15 цього Закону визначає порядок призначення начальників органів і підрозділів СБУ. Зокрема, начальники регіональних органів - обласних управлінь СБУ призначаються на посади за поданням Голови СБУ та звільняються з посад Президентом України. Порядок призначення інших посадових осіб Служби безпеки України визначається Головою Служби безпеки України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» на СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Отже, з мети діяльності та завдань, які покладені на СБУ, можна зробити висновок про надзвичайно важливу роль, яку цей орган виконує в захисті національної безпеки та обороноздатності країни. При цьому посада, яку позивач обіймав в СБУ не була «рядовою», адже ОСОБА_1 був заступником начальника управління - начальником відділу обласного управління СБУ.

Саме важлива роль і велика відповідальність за безпеку та обороноздатність країни, які характерні для посади позивача, суттєво відрізняють цю справу від справ, які були предметом перегляду ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України», де учасники займали досить відповідальні посади в органах державної влади, однак, на відміну від позивача, не відповідали, зокрема, за захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності.

Колегія суддів вважає, що слід ураховувати ту негативну роль, яку відіграли силові структури в гострій політичній та соціальній кризі, яка виникла за часів президенства ОСОБА_4 та завершилася Революцією Гідності у листопаді 2013 року - лютому 2014 року, а також супроводжувалася трагічними подіями (такі обставини встановлені як у рішенні ЄСПЛ «Полях та інші проти України», так і в рішенні ЄСПЛ «Шморгунов та інші проти України»).

Прийняття Закону України «Про очищення влади» було одним з найсуттєвіших кроків до відновлення суспільної довіри до політичних і силових інституцій, особливо тих, що відігравали та відіграють ключову роль у безпеці та обороноздатності країни.

Позивач займав досить високі посади в одному з ключових силових та безпекових органів, які суспільством сприймалися як такі, що сприяли узурпації влади Президентом України ОСОБА_4 протягом усієї президентської каденції.

Не заперечуючи принцип індивідуальної відповідальності, визначений Законом України «Про очищення влади», суд уважає за необхідне керуватися і метою, з якою прийнятий цей Закон - очищення влади для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні з метою дотримання балансу між запитом суспільства на відновлення незалежності державних органів та демократичних і прозорих засад формування кадрової політики та немотивованим позбавленням осіб права на перебування на посадах державної та військової служби, яке вони набули до або під час періоду 2010 - 2014 років.

Суд підкреслює, що позивач займав не «пересічну» посаду військової (державної) служби, його службова діяльність стосувалась питань національної безпеки, що, очевидно, свідчить про участь позивача у формуванні тодішньої державної політики.

При цьому, колегія суддів зауважує, що застосування до позивача Закону України «Про очищення влади» не є покаранням за кримінальне правопорушення, адже в жодному кримінальному правопорушенні позивач не звинувачується.

Заходи, передбачені Законом України «Про очищення влади», застосовані за пасивну поведінку та дії позивача, які полягали в тому, що він займав свою посаду під час президенства ОСОБА_4 , однак така поведінка та дії із займання посади не кваліфікуються як «кримінальні» та не є аналогічними будь-якій формі кримінальної поведінки, а самі заходи не є формою кримінальної відповідальності (див. пункти 156 та 268 рішення ЄСПЛ «Полях проти України»).

У справі, що переглядається:

Мінекономіки є уповноваженим органом управління, що відповідно до законодавства наділений повноваженнями щодо призначення на посаду та звільнення з посади директора ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ»;

Мінекономіки є суб`єктом надання адміністративних послуг, що підтверджується змістом підпунктів 75, 225 пункту 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

20 серпня 2014 року № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124). Тому на особу, яка займає посаду керівника ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» поширюються норми Закону України «Про очищення влади», а щодо неї здійснюються заходи з очищення влади (люстрації);

суди зробили помилковий висновок про те, що ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» не є суб`єктом надання адміністративних послуг відповідно до критеріїв здійснення очищення влади (люстрації), передбачених пунктом 8 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» та норм Закону України «Про адміністративні послуги», а тому керівник державного підприємства не є публічною особою, його посада не відноситься до посад державної служби, не належить до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг та не підпадає під дію Закону України «Про очищення влади», оскільки заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо, зокрема, керівників державних підприємств, що належать до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг;

суди також не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 займав сукупно не менше одного року у період з 25 лютого 2010 року до 22 лютого 2014 року не «пересічні» посади, а саме перебував на посадах заступника начальника управління - начальника відділу управління Служби безпеки України в Кіровоградській області та заступника начальника управління - начальника відділу управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області (у період з 15 грудня 2009 року до 08 квітня 2013 року), тобто органу, який виконує важливі функції у захисті національної безпеки та обороноздатності України, та не перевірили, яку ж роль у недемократичних процесах під час президентства ОСОБА_4 упродовж 2010 - 2014 років або під час подій на Майдані на межі 2013 - 2014 років відігравав саме позивач.

За таких обставин, апеляційний суд, який погодився з рішенням суду першої інстанції, зробив передчасний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до Мінекономіки та ДП «КІРОВОГРАДСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ», про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.

Щодо касаційної скарги Мін`юсту

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У частині першій, третій статті 7 Закону України «Про очищення влади» визначено, що відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України. Відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною четвертою статті 1 цього Закону, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та вносяться до Реєстру протягом трьох робочих днів з дня надходження із Державної судової адміністрації України до Міністерства юстиції України наданої з Єдиного державного реєстру судових рішень електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили. Державна судова адміністрація України надсилає до Міністерства юстиції України таку електронну копію рішення суду не пізніш як на десятий день з дня набрання ним законної сили.

Міністерство юстиції України не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, забезпечує їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та вносить їх до Реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, щодо якої застосовано положення цього Закону: 1) прізвище, ім`я, по батькові; 2) місце роботи, посада на час застосування положення цього Закону; 3) відомості про стан проходження перевірки особою, а також інформація про надходження висновків про результати перевірки, які свідчать про наявність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею

1 цього Закону; 4) час, протягом якого на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону. Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.

Відповідно до пунктів 2, 4, 5, 8, 9 розділу І Положення № 1704/5 реєстр - це електронна база даних, яка містить відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частинами 3 або 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Держатель Реєстру - Міністерство юстиції України (далі - Держатель).

Держатель розробляє нормативно-правову базу для функціонування Реєстру, затверджує методичні рекомендації щодо його ведення, здійснює безпосередній контроль за її створенням та за дотриманням вимог цього Положення.

Реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є: працівники самостійного структурного підрозділу Міністерства юстиції України, до основних завдань якого відноситься забезпечення формування та ведення Реєстру, уповноважені на внесення до Реєстру та вилучення з нього відомостей про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», а також формування та надання витягів з Реєстру у порядку, визначеному цим Положенням; працівники головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, уповноважені на формування та надання витягів з Реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.

Реєстратори в межах своєї компетенції вносять до Реєстру та вилучають з нього у порядку, визначеному цим Положенням, відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України «Про очищення влади», виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

Пунктом 5 розділу ІІ Положення № 1704/5 передбачено, що підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частинами 3 або 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади»,

є надходження до Реєстратора: обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади», від органу, який проводив перевірку; відповідного судового рішення, яке набрало законної сили; відповідних документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру; інші випадки, визначені законом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Мін`юсту про зобов`язання вилучити відомості з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» є похідними, тому вирішення питання щодо можливості їх задоволення залежить від задоволення / відмови у задоволенні основних позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді (роботі).

Оскільки оскаржена постанова суду апеляційної інстанції в частині основних позовних вимог за касаційною скаргою Мінекономіки підлягає скасуванню, то касаційна скарга Мін`юсту також підлягає частковому задоволенню, а оцінку її доводів касаційний суд не надає.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержанням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Мінекономіки та Мін`юсту належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства економіки України та Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 травня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Кропивницького апеляційного суду від 10 травня 2022 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук