Постанова

від 23.01.2024 по справі 522/3567/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1996/24

Справа № 23012024

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Лупши В.В.,

учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року, ухваленого Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Кравчук Т.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и в:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивував тим, що 14 квітня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», надалі - АТ «Ощадбанк»/Банк/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено Кредитний договір № 568 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в сумі 21 900,00 дол США, та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,5 % річних в порядку і на умовах, визначених цим договором з терміном повернення кредиту 14 квітня 2013 року.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором, між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 14 квітня 2006 року укладено Договір застави транспортного засобу, відповідно до п. 2 якого предметом застави є: автомобіль марки MITSUBISHI LANCER, 2006 року випуску.

У зв`язку із невиконанням Позичальником взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, 02 квітня 2009 року АТ «Ощадбанк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 202,27 дол США, що згідно курсу НБУ станом на 04 лютого 2009 року становить 124 757,48 грн.

Приморським районним судом м. Одеси 18 жовтня 2010 року ухвалено заочне рішення про задоволення позову.

Посилаючись на невиконання вказаного рішення суду та порушенням відповідачем умов Кредитного договору, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за процентами, пенею у розмірі 12 119,05 дол США, яка складається із: прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 травня 2006 року по 01 січня 2013 року - 5 598.27 (П`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) дол. США 27 цента; пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року - 4 528.62 (Чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім) дол. США 62 цента; пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року - 1 992,16 (Одна тисяча дев`ятсот дев`яносто два) дол. США,16 цента та заборгованість за комісійною винагородою у розмірі 6 214,67 грн, яка складається з:

прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період 01 травня 2006 року по 01 січня 2013 року - 4 560,00 (Чотири тисячі п`ятсот шістдесят) грн 00 коп;

та пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року - 1 654,67 (Одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) грн 67 коп.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року позовні вимоги Банку задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» суму заборгованості в розмірі 12 119,05 (Дванадцять тисяч сто дев`ятнадцять) дол. США 05 цента, що у гривневому еквіваленті на день винесення рішення становить 141 988,57 гривень, та 6214,67 гривень.

Судом вирішено питання розподілу судових витрат.

22 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року та заявою про поновлення пропущеного з поважних причин строку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2023 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Банку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики, а також умови договору щодо щомісячної виплати комісійної винагороди у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, а тому право Банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до відповідача вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Суд не надав відповідної оцінки факту пред`явлення позивачем вимоги до неї згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та наступного стягнення з відповідачки на користь позивача за заочним рішенням суду в справі № 2-4754/10 повної суми заборгованості (по виплатам процентів тощо) за кредитним договором № 568 від 14 квітня 2006 року станом на 04 лютого 2009 року, та не перевірив правомірність нарахування в цій справі (№ 522/3567/14-ц) заборгованості заявника за виплатами по основному боргу, процентів за користування кредитом та комісійної винагороди за період з 01 травня 2006 року по 01 січня 2013 року, - що в свою чергу впливає на правомірність нарахування пені за прострочку виплат за зазначеними виплатами за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, не погоджується, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, не заснованими на нормах чинного законодавства України та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, вказує, що ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про розгляд даної справи в Приморському районному суді м. Одеси, неотримання відповідачкою поштової кореспонденції, яка направлялася судом на адресу місцезнаходження зумовлено суто суб`єктивними причинами (залежало від власної ініціативи самого відповідача) і не є підставою вважати, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права у повідомленні відповідача про день, час та місце розгляду справи і є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

Щодо доводів заявника про те, що судом не перевірено правомірність нарахування позивачем заборгованості за кредитним договором АТ «Ощадбанк», не погоджується із вказаними доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Банк при зверненні до суду з позовною заявою надав повний та розгорнутий розрахунок заборгованості, з якого вбачається нарахування відсотків за користування кредитними коштами, пені та комісійної винагороди, періоди їх нарахування. Вказаний розрахунок заборгованості зроблений з урахуванням рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2010 року у справі № 2-4754/10, яким не було стягнуто заборгованість за комісійною винагородою. Таким чином, позивач зазначає, що ним не було здійснено подвійного нарахування заборгованості за відсотками та пенею.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні представник Банку апеляційну скаргу не визнав.

Відповідачка та її представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Вказане є підставою для застосування передбачених частиною 3 статті 223 ЦПК України наслідків у вигляді розгляду справи за відсутності такого учасника справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 14 квітня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», надалі - АТ «Ощадбанк»/Банк/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено Кредитний договір № 568 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в сумі 21 900,00 дол США, та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,5 % річних в порядку і на умовах, визначених цим договором з терміном повернення кредиту 14 квітня 2013 року.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором, між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 14 квітня 2006 року укладено Договір застави транспортного засобу, відповідно до п. 2. якого предметом застави є: автомобіль марки MITSUBISHI LANCER, 2006 року випуску.

Згідно п. 3.3.1. Кредитного договору позичальник зобов`язався точно в строки, обумовлені договором повернути Кредит в сумі 21 900 дол. США, своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом, комісійної винагороди за банківські послуги та належним чином виконати взяті на себе зобов`язання. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по кредитному договору на першу вимогу банку достроково повернути Кредит з одночасною сплатою процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості за Кредитом, комісійної винагороди, а також сплатити штрафні санкції.

Відповідно до п. 7.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань по цьому Договору .

Банк належним чином виконав свої зобов`язання по кредитному договору та здійснив видачу кредиту в сумі 21 900,00 (двадцять одну тисячу дев`ятсот) дол. CШA.

У зв`язку із невиконанням Позичальником взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, 02 квітня 2009 року АТ «Ощадбанк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 202,27 дол США, що згідно курсу НБУ станом на 04 лютого 2009 року становить 124 757,48 грн.

Приморським районним судом м. Одеси 18 жовтня 2010 року ухвалено заочне рішення про задоволення позову.

Стягнуто з відповідачки на користь Відкритого Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 124757,48 гривень на користь Банку та судовий збір.

Звертаючись до суду із теперішнім позовом до суду у березні 2014 року, позивач посилався на те, що після ухвалення рішення були нараховані відсотки та пеня, розмір яких згідно з розрахунком часткової заборгованості станом на 10 лютого 2014 року складає - 12 119,05 (Дванадцять тисяч сто дев`ятнадцять) дол. США, 05 цента, та 6 214,67 грн і складається із:

прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 травня 2006 року по 01 січня 2013 року - 5 598,27 (П`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) дол. США 27 цента;

прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період 01 травня 2006 року по 01 січня 2013 року - 4 560,00 (Чотири тисячі п`ятсот шістдесят) грн 00 копійок;

пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року - 4 528,62 (Чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім) дол. США 62 цента;

пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року - 1 992,16 (Одна тисяча дев`ятсот дев`яносто два) дол. США,16 цента;

пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року - 1 654,67 (Одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) грн 67 копійок, які позивач із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 526, 530, 540-552, 589, 610-612, ч. 2 ст. 1048, ст. 1050, 1054 ЦК України просив стягнути з відповідачки на свою користь.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з обґрунтованості позовних вимог протягом розгляду справи.

У червні 2023 року відповідачка звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2023 року залишено без задоволення заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року у справі № 522/3567/14-ц.

Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України "Про захист прав споживачів".

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Пунктом 1.8 кредитного договору передбачено сплату винагороди за надання фінансового інструменту (супроводження Кредиту) щомісяця у період сплати у розмірі 60 грн та разово за надання Кредиту у розмірі 100 грн.

За правилами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням правових позицій, висловлених Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, на підставі наданих сторонами доказів доходить висновку про те, що умови пункту 1.8 кредитного договору N 568 від 14 квітня 2006 року є несправедливими, суперечать положенням частини п`ятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), тому відповідно до статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", вказані умови договору є недійсними з моменту укладення кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Про таке застосування норм права йдеться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі N 666/4957/15-ц, що є обов`язковим для застосування апеляційним судом.

На спростування позовних вимог в частині стягнення прострочених відсотків та пені за прострочений основний борг по кредиту відповідачка до заяви про перегляд заочного рішення надала Вимогу щодо погашення боргу за кредитним договором № 558 від 14 квітня 2006 року, спрямовану на її адресу 17 березня 2008 року вих.. № 06/0620 ВАТ «Державний ощадний банк» Одеське міське відділення № 7860, згідно якого Банком визначена загальна сума боргу за кредитом станом на 17 березня 2008 року в сумі 17360,65 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 16941,00 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками - 158,65 доларів США. У вимозі міститься пропозиція сплати вказаної заборгованості до 31 березня 2008 року (а.с. 48). До вказаної вимоги доданий розрахунок заборгованості (а.с. 49).

Представник Банку в суді апеляційної інстанції визнавав надіслання вказаної вимоги на адресу відповідачки.

Вказаний борг повністю стягнутий заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2010 року, оскільки борг визначений судом як 16202,27 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 04 лютого 2009 року становить 124757,48 грн. Різниця у вказаних сумах пов`язана із частковим погашенням боргу відповідачкою у вказаний період протягом 2008 року, що відображено у розрахунку заборгованості, наданому позивачем.

Наведений у вимозі розрахунок та стягнутий судовим рішенням від 18 жовтня 2010 року борг повністю відповідають наданому Банком по теперішній справі розрахунку заборгованості, згідно якого строковий оснований борг по кредиту, прострочений основний борг по кредиту відсутні.

Колегія суддів вважає, що пред`явивши у квітні 2010 року позов про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом на загальну суму 16202,27 долари США, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому апеляційний суд, враховуючи, що проценти після спливу строку кредитування не нараховуються, вважає безпідставними позовні вимоги банку та погоджується із доводами апеляційної скарги в цій частині.

Крім того, слід звернути увагу на те, що крім застосування правових наслідків недійсності пункту 1.8. спірного кредитного договору, врахуванню підлягає і те, що нарахування пені мало місце після зміни позичальником строку виконання зобов`язання - з 2010 року по січень 2013 року.

Оскільки позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту та погашення пені є похідними від основних вимог про стягнення таких, то вони також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповідності до частини третьої та четвертої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказана невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги відповідачки, скасування рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційним судом у цій справі ухвалюється рішення на користь відповідачки, з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у сумі 1642,50 грн за подання останньою апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09328601, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 1642,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 26 січня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко