Рішення
від 01.02.2024 по справі 295/17492/23
БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/17492/23

Категорія 17

2-о/295/30/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Лєдньова Д.М.

при секретарі - Заріцькому О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Овруцька державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій зазначає, що він є спадкоємцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом нотаріусом фактично не внесено відомості до Реєстру речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 у цілому його складі, тобто із включенням приналежних до головної речі (житлового будинку) об`єктів у вигляді прибудов, сараїв, частини огорожі. У заяві звернуто увагу на присутності таких даних у свідоцтвах про право на спадщину за законом, а також інших правовстановлюючих документах на ім`я попередніх власників.

Вказуючи на відсутність спору із іншими спадкоємцями, а також співвласниками будинку, заявник просить встановити факт належності ОСОБА_1 в рівній частці з ОСОБА_2 , тобто кожному по 27/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , з примикаючими до цього житлового будинку спорудами (заявник наводить перелік споруд з їх технічними характеристиками: (прибудови, сараї, огорожа).

В судове засідання ОСОБА_1 подано заяву про можливість слухання справи у його відсутності.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від Овруцької державної нотаріальної контори надійшла заява про можливість слухання справи у відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Заявник ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори Житомирської області на ім`я особи видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.12.2019 року, за змістом якого спадщина у частці спадкового майна складається з 27/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 01.04.2015 року, зареєстровано в реєстрі за № 2-861, ОСОБА_6 - державним нотаріусом Овруцької державно нотаріальної контори Житомирської області, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2015 року, індексний номер витягу: 35768496, реєстраційний номер об`єкта майна: 610942718242, номер запису про право власності: 9251273.

Згідно свідоцтва до будинку (А) примикають: прибудобва (А1), прибудова (а), прибудова (а3), ганок (а2), прибудова (а4), ганок (а5), прибудова (а6), погріб (п/а), сарай (Б), сарай (В), сарай (З), сарай (Д), сарай (Е), туалет (Т), сарай (б), навіс (Н), сарай (М), огорожа (№1-2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - Фрусевич І.В. (Овруцька державна нотаріальна контора Овруцького районного нотаріального округу Житомирської області) 19.12.2019 року проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно із внесенням запису про об`єкт нерухомого майна: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з визначенням розміру частки у праві спільної часткової власності 27/200.

У відомостях про опис майна продубльовано інформацію про будинок за адресою місцезнаходження.

Заявник, звертаючись із заявою про встановлення факту належності будинку, підкреслює відсутність будь-якого спору з іншими співвласниками, а також нотаріусом, та вказує на порушення його прав вважає у зв`язку з відсутністю записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з наведенням повного описання майна з включенням всіх прибудов та споруд, зазначених у правовстановлюючих документах.

Оскільки заявником не оспорюються дії (бездіяльність) державного реєстратора, судом відкрито провадження по справі в порядку розгляду заяв окремого провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснив Верховний Суд України у Постанові N 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Заявником в підставу поданої заяви покладається можливість порушення його прав саме як власника майна.

Відносини, що виникають у сфері прав власника майна регулюються положеннями Конституції України, ЦК України, а також Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV.

За змістом ст. 2 Закону України № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до визначення, наведеного в Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року N 127, житловий будинок садибного типу - це житловий будинок, який складається із жилого та допоміжних (нежитлових) приміщень. На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї, хліви, літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення). Присадибна земельна ділянка - земельна ділянка (обмежована, забезпечена виїздом на вулицю, провулок тощо), на якій розміщені житловий будинок, господарські будівлі та споруди, сад, город тощо.

У відповідності до частин першої і другої статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю, а приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житловий будинок може складатися власне із самого будинку або з будинку та інших приміщень, що забезпечують нормальне проживання в ньому людини (наприклад, гараж, погріб, сарай, відокремлений санвузол тощо). У цьому випадку будинок є головною річчю, а підсобні приміщення розглядаються як невід`ємна частина будинку (приналежність).

Відповідно до частини першої статті 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

З указаного вбачається, що до складу садиби належать не лише житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, а й господарсько-побутові будівлі (які забезпечують власника необхідними для проживання засобами благоустрою, наприклад, сарай, гараж, санвузол тощо) та комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), а також багаторічні насадження.

У садибі головною річчю є житловий будинок, а інші складові елементи є його приналежністю, а отже, різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і становлять з будинком одне ціле.

З матеріалів справи слідує, що наведені у заяві споруди є приналежністю житлового будинку, отже не потребують підтвердження за юридичним фактом належності на праві власності.

До подібного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 року № 127/24183/16-ц.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В розрізі одночасного застосування положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України ефективний захист порушеного права може полягати у встановлені фактів, які об`єктивно існують (існували) та без підтвердження яких заявник позбавляється можливості реалізувати весь обсяг належних йому цивільних прав.

Судом не отримано висновку про утруднення реалізації заявником прав як власника майна, що має у розпорядженні правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна з підтвердженням всіх його складових.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право володіння - встановлена законом можливість фактично панувати над річчю, мати її в себе, заявити перед третіми особами про таку річ як про належну особі.

Право користування - встановлена законом можливість отримати корисні властивості (доходи, плоди) з речі, майна через її виробничу експлуатацію чи особисте споживання.

Право розпорядження - встановлена законом можливість визначення юридичної долі речі (через її відчуження, дарування, знищення та ін.).

Так, зокрема, відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, при розпорядженні майном, що, у свою чергу, можна визнати основним правореалізуючим елементом права власності, та посвідченням договорів про відчуження майна як одного з виду розпорядження (наводиться судом для аналізу передбачуваних законодавством вимог в розрізі відповідного складового елементу права власності) правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.

Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Суд звертає увагу, що порушення цивільних прав або їх невизнання оцінюється через призму об`єктивно-суб`єктивних факторів, пов`язаних з проявом фактичних подій та явищ, взаємного зв`язку регулюючих норм законодавства, внутрішнього сприйняття відповідних обставин особами.

Суд підкреслює, що опис нерухомого майна з урахування всіх приналежних споруд дійсно могло здійснюватись державним реєстратором (нотаріусом) згідно приписів Порядку

ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 26 жовтня 2011 р. № 1141, у редакції, чинній на час видачі свідоцтва про право на спадщину.

При цьому, заявник фактично не оспорює дії (бездіяльність) нотаріуса, просить встановити факт належності на праві власності приналежних до головної речі елементів.

Слід додатково зауважити, що чинна редакція наведеного нормативного акту зводиться до необхідності внесення до Державного реєстру прав таких відомостей про об`єкт речових прав: про об`єкт будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, закінчений будівництвом об`єкт: ідентифікатор об`єкта в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (для об`єктів речових прав, яким присвоєно відповідний ідентифікатор); тип об`єкта (будівля, споруда, квартира, гаражний бокс, машиномісце тощо); загальна та житлова (за наявності) площа приміщень об`єкта (для об`єкта будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості - площа відповідно до проектної документації на будівництво); відсоток готовності (для об`єкта будівництва); адреса об`єкта нерухомого майна (для закінчених будівництвом об`єктів, а також для об`єктів будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості яким присвоєно адресу);…вид спільної власності (у випадку спільної власності); розмір частки у праві спільної власності (у випадку спільної часткової власності).

Положення Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передбачають можливість формування заяв у сфері державної реєстрації прав у базі даних, у тому числі, про виправлення технічної помилки, відомостей у Державному реєстрі прав.

Отже, оскільки судом не здобуто висновку про утруднення реалізації заявником усього обсягу належних прав власника, а також не отримано даних про неможливість розв`язання питань внесення до Реєстру речових прав необхідних відомостей у позасудовому порядку, суд відмовляє у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 258-273, 315 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Овруцька державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : Д.М. Лєдньов

СудБогунський районний суд м. Житомира
Дата ухвалення рішення01.02.2024
Оприлюднено07.02.2024
Номер документу116748778
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи окремого провадження Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них: інших фактів, з них:.

Судовий реєстр по справі —295/17492/23

Постанова від 23.04.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Талько О. Б.

Постанова від 23.04.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Талько О. Б.

Ухвала від 26.02.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Талько О. Б.

Ухвала від 26.02.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Талько О. Б.

Рішення від 01.02.2024

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Лєдньов Д. М.

Ухвала від 09.01.2024

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Лєдньов Д. М.

Ухвала від 26.12.2023

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Лєдньов Д. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні