Постанова

від 23.04.2024 по справі 295/17492/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/17492/23 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.

Категорія 8 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Трояновської Г.С.,

за участю ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/17492/23за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Овруцька державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційноюскаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 1 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт належності йому у рівній частці із ОСОБА_3 , тобто кожному по 27/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , з належними до цього житлового будинку господарськими будівлями і спорудами, які належали спадкодавцеві ОСОБА_6 , а саме: прибудови літ. «а», ґанку літ. літ. « а-2»; сараю літ. «В»; сараю літ. «Д»; сараю літ . «М»; вбиральні літ. «Т»; частини огорожі «№1-2», що складається із дерев`яного паркану та має металеву калитку, та утворює на схематичному плані технічного паспорта правний нижній кут, який однією стороною проходить біля вбиральні літ. «Т», сараб літ. «М», сараю літ. «Д» та закінчується дотиком до сусідського сараю, а іншою стороною проходить біля сараю літ «В», через вхід до двору, та закінчується дотиком до сусідської дерев`яної огорожі на першій найменш віддаленій ( наближеної до перпендикулярної) відстані цегляної прибудови з поначкою А1-1.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 1 лютого 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його заяву.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд помилково послався на постанову Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №127/24183/16-ц, якою врегульовано зовсім інші правовідносини.

Наголошує на тому, що між ним та іншими співвласниками вказаного житлового будинку відсутній спір про право, й звертаючись до суду з даною заявою він не просив визнати будь-які господарські споруди та будівлі приналежністю до житлового будинку. Метою його звернення було встановлення факту належності йому в рівній частці із ОСОБА_3 , тобто по 27/200 успадкованого ними майна: житлового будинку АДРЕСА_1 , з належними до цього житлового будинку господарськими будівлями та спорудами.

Підставою для звернення до суду із заявою про встановлення цього юридичного факту є те, що у Спадковому реєстрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про належність йому та ОСОБА_3 по 27/200 часток вказаного житлового будинку та господарських будівель і споруд.

Стверджує, що суд першої інстанції не розглянув його клопотання про витребування копій спадкових справ та відповідей Овруцької державної нотаріальної контори на його запити.

У Спадковому реєстрі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не продубльована інформація про будинок за вказаною адресою, а зазначено лише інформацію про 27/200 частин цього житлового будинку, без опису належних до нього будівель і споруд.

Відсутність такої інформації позбавляє його можливості реалізувати право власності на успадковане ним нерухоме майно, внаслідок чого він змушений був звернутися до суду із заявою про встановлення даного юридичного факту.

ОСОБА_2 також зауважує, що не звертався до державного нотаріуса із проханням включити всі прибудови та споруди, зазначені у правовстановлюючих документах, оскільки не претендує на прибудови, які не увійшли до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 , проте вважає, що при здійсненні державної реєстрації права власності на частину вказаного житлового будинку у розділі « опис нерухомого майна» необхідно зазначити інформацію про господарські будівлі і споруди, які належали за життя його матері.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_6 . Кожен з них в рівних частках набув право власності на 27/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

19 грудня 2019 року державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори Фрусевич І.В. на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 27/100 частин вказаного житлового будинку, в частці за кожним із спадкоємців. У свідоцтвах, зокрема, зазначено, що до житлового будинку (А) примикають: прибудова (А1), прибудова (а), прибудова (а3), ґанок (а2); прибудова (а4), ґанок (а5), прибудова (а6), погріб (п/а), сарай (Б), сарай (В), сарай (З), сарай (Д), сарай (Е), туалет ( Т), сарай (б), навіс (Н), сарай ( М), огорожа ( №1-2).

Наявний в матеріалах справи витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі свідчить про те, що 19 грудня 2019 року державним нотаріусом до Спадкового реєстру внесено інформацію про видачу спадкоємцям ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідоцтв про право на спадщину за законом на 27/100 частин вказаного житлового будинку, в рівних частках за кожним.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 27/200 частин зазначеного житлового будинку за кожним.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що опис нерухомого майна з урахуванням всіх належних до житлового будинку споруд дійсно міг бути здійснений державним реєстратором ( нотаріусом) згідно з приписами Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року №1141, в редакції, чинній на час видачі заявнику свідоцтва про право на спадщину за законом. При цьому, чинна редакція цього нормативного акта передбачає можливість формування заяв у сфері державної реєстрації прав у базі даних, в тому числі й про виправлення технічних помилок у Державному реєстрі. Однак заявник в порядку окремого провадження просить встановити факт належності йому на праві власності приналежних до головної речі елементів, що не узгоджується з вимогами цивільного процесуального законодаства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, відповідно до частини першої ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Справи провстановлення фактів,що маютьюридичне значення,належать доюрисдикції судуза такихумов:1)факти,що підлягаютьвстановленню,повинні матиюридичне значення,тобто відних маютьзалежати виникнення,зміна абоприпинення особистихчи майновихправ громадян.Для визначенняюридичного характеруфакту потрібноз`ясувати метувстановлення;2)встановлення фактуне пов`язуєтьсяз подальшимвирішенням спорупро право.Якщо підчас розглядусправи провстановлення фактузаінтересованими особамибуде заявленийспір проправо абосуд самдійде висновку,що уцій справівстановлення фактупов`язане знеобхідністю вирішенняв судовомупорядку спорупро право,суд залишаєзаяву безрозгляду іроз`яснює цимособам,що вонивправі податипозов назагальних підставах;3)заявник немає іншоїможливості одержатичи відновитидокумент,який посвідчуєфакт,що маєюридичне значення.Для цьогозаявник разоміз заявоюпро встановленняфакту подаєдокази напідтвердження того,що доїї пред`явленнявін звертавсядо відповіднихорганізацій заодержанням документа,який посвідчувавби такийфакт,але йому в цьомубуло відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до положень статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої ( головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 набув у встановленому законом порядку право власності на 27/200 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 . До вказаного житлового будинку належать господарські будівлі та споруди, перелік яких зазначений у свідоцтві про право власності на спадщину.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, господарські споруди та будівлі є приналежністю житлового будинку, відтак не потребують підтвердження їх належності заявнику в порядку окремого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишитибез задоволення,а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 1 лютого 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 2 травня 2024 року.

Головуюча Судді: