Рішення

від 17.01.2024 по справі 130/3040/22

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/44/2024

130/3040/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Маліщук Н.А.,

за участі представника позивача адвоката Височанської А.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мир» та ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), усунення перешкод в користуванні земельними ділянками та стягнення орендної плати за користування земельними ділянками,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), усунення перешкод в користуванні земельними ділянками та стягнення орендної плати за користування земельними ділянками. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що за рішенням Жмериснького міськрайсуду від 10.02.2020 р. визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.04.2007 року, видане державним нотаріусом Жмеринської районної державної нотаріальної контори Вінницької області на ім`я ОСОБА_4 на спадкове майно, що складається із права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала в колективній власності КСП «Дружба» с.Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області, розміром 2,52 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату серії НОМЕР_2, виданого Жмеринською районною державною адміністрацією 21.10.1997 року. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.04.2007 року, видане державним нотаріусом Жмеринської районної державної нотаріальної контори Вінницької області на ім`я ОСОБА_6 на спадкове майно, що складається із: права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала в колективній власності КСП «Дружба» с.Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області, розміром 2,52 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі сертифікату серії НОМЕР_1, виданого Жмеринською районною державною адміністрацією 21.10.1997 року. Визнано за позивачем ОСОБА_2 право на 1/2 частину земельної частки (паю) у землі, що перебувала в колективній власності КСП «Дружба» села Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області, розміром 2,52 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату серії НОМЕР_3, виданого Жмеринською районною державною адміністрацією 21.10.1997 року. Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, площею, 1,7338 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0521082600:04:001:0466, яка розташована на території Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Зобов`язати державного реєстратора внести запис про державну реєстрацію про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки, площею, 1,7338 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0521082600:04:001:0466, яка розташована на території Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Згідно рішення Жмеринського міськрайсуду від 27.10.2021 р. вирішено витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, площею, 1,7560 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521082600:04:001:0467, яка розташована на території Кармалюківського старостинського округу Жмеринської міської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області. Зобов`язати державного реєстратора внести запис про державну реєстрацію про право власності ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, площею, 1,756 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0521082600:04:001:0467, яка розташована на території Кармалюківського старостинського округу Жмеринської міської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2022 р.за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 1,756 га, кадастровий номер: 0521082600:04:001:0467 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), розташованої на території Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2022 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 1,7338 га, кадастровий номер: 0521082600:04:001:0466 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), розташованої на території Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. В розділі актуальна інформація про державну реєстрацацію іншого речового права є запис про інше речове право від 02.10.2019 р., зареєстрованого приватним нотаріусом Сухановою Т.О. Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області про реєстрацію договору про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер 1766 та 1767, виданий 02.10.2019 р. приватним нотаріусом Сухановою Т.О., Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області, право користування земельною ділянкою кадастровий номер: 0521082600:04:001:0467 та 0521082600:04:001:0466. Строк дії договорів до 02.10.2068 року. Правокористувач, землекористувач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мир». Позивач вказала,що під час розгляду справи в суді вона повідомляла відповідача СТОВ «МИР» про спір щодо земельних ділянок, які на даний час перебувають у їх користуванні. Тобто, відповідач ОСОБА_5 володіючи інформацією про спірність вищевказаних земельних ділянок під час розгляду справи в суді про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на ? частину спадкового майна, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом (позов було подано до суду 20.02.2019 рн.) уклала договір про право користування вищезазначених земельних ділянок аж на 49 років. Після набуття ОСОБА_2 права вланості по ? частині на кожну земельну ділянку, позивач 07.06.2022 р. зверталася із письмовою заявою до СТОВ «Мир» щодо укладення зі нею договору оренди вищезазначених земельних ділянок, але їй відмовили та порадили звернутися до відповідача ОСОБА_3 та узгодити питання передачі їм в оренду земельних ділянок, але ОСОБА_3 взагалі не йде на контакт, тому за захистом своїх порушених прав я вимушена звернутися з позовом до суду. СТОВ «Мир» надали копію договорів про користування земельними ділянками площею 1,7338 га кадастровий номер: 0521082600:04:001:0466 та площею 1,756 га кадастровий номер: 0521082600:04:001:0467, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 02.10.2019 р. між СТОВ «Мир» та відповідачкою ОСОБА_3 , за яку згідно довіреності посвідченої секретарем виконкому Немійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області Віннічуком О. С. 19.09.2019 р. за р. № 180 діяла ОСОБА_7 та згідно якого строк користування даними земельними ділянками становить 49 років. Відповідно до п.3 даного договору представник відповідачки до укладення та підписання даного договору отримала плату в розмірі 110000 грн. за кожну земельну ділянку.У зв`язку з тим, що озивач являється співввласником спірних зельних ділянок, які на даний час по вині відповідача ОСОБА_5 , знаходяться в платному користуванні відповідача СТОВ «Мир», та позивач не може належним чином, володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянами на власний розсуд, не отримує плати за користування моїми земельними ділянками, вважає, що дані договори повинні бути визнані недійсними. СВАТ «Мир» за 49 років користування двох земельних ділянок виплатив відповідачу ОСОБА_3 по 110000 грн. за кожну земельну ділянку. Тому 1 рік користування земельною ділянкою буде становити 2244,90 грн. (110 000 : 49 = 2244,90 грн.) 1 місяць користування земельної ділянкою становитиме 187,07 грн. (2244,90:12 = 187,07) 1 день користування земельною ділянкою становитиме 6,15 грн. (2244,90 грн.:365 (днів) = 6,15) Строк користування земельними ділянками СВАТ «Мир» по день звернення з позовом до суду за захистом своїх прав становить 3 роки 2 місяці та 26 днів. 2244,90 х 3 роки = 6734,7 грн. (3 роки користування) 187,07 Х 2 міс.= 374.14 (2 місяці користування) 6,15 Х 26 днів = 159.9 грн. (26 днів користування) 6734.70 + 374,14 + 159,90 = 7268,74 грн. (3 роки 2 місяці 26 днів користування) 7268,74 : 2 = 3634,37 грн. (вартість користування 1/2 частиною земельної ділянки) 3634,37х2 (по 1/2 частині 2-х земельних ділянок) = 7268,74 грн. - ціна позову. (вартість користування двома земльними ділянками по 1/2 частині кожна, починаючи з 02.10.2019 року (дата укладення договору користування земельнми ділянками) та по день звернення з позовом до суду. У зв`язку з тим, що СВАТ «Мир» не розраховується з позивачем за 3 роки 2 місяці і 26 днів користування моїми двома земельними ділянками, по ? частині кожна, то вона вважає, що з СВАТ «Мир» підлягає стягненню грошова компенсація в сумі 7268,74 грн., починаючи з дня укладення договору користування земельними ділянками та по день звернення з позовом до суду. Іншого способу врегулювати даний спір в добровільному порядку у позвиача немає можливості, так як відповідач ОСОБА_3 взагалі не йде на контакт, а відповідач СТОВ «Мир», в користуванні якого знаходяться спірні земельні ділянки не бажає укладати зі позивачем договір користування та виплачувати компенсацію за користування вказаними земельними ділянками.

02.01.2023 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 08.02.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

13.03.2023 року на електронну адресу суду від представника відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мир» Бачинського В.П. надійшло клопотання про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви.

17.03.2023 року до суду надійшов відзив.

17.04.2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява СТОВ «Мир» до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками на підставі укладених договорів емфітевзису.

20.04.2023 року ухвалою суду клопотання представника позивача адвоката Височанської А.В. задоволено, викликано відповідача ОСОБА_3 для дачі особистих пояснень у справі.

19.07.2023 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мир» про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви. Зустрічний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мир» до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками на підставі укладених договорів емфітевзису повернуто заявнику.

07.09.2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

07.12.2023 року до початку судового засідання представник позивача адвокат Височанська А.В. надала заяву, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги ОСОБА_2 з урахуванням відмови від позовних вимог викладених в її промові від 07.12.2023 року та просила їх задовольнити, в додатку зазначила та надала промову адвоката від 07.12.2023 року, договір про надання правничої допомоги від 28.09.2022 року, детальний опис робіт від 07.12.2023 року, квитанцію адвоката на 15000 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2023 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача адвоката Височанської А.В, розгляд справи відкладено.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Височанська А.В. підтримала позовні вимоги, посилаюсь на промову в дебатах, та просила 1) задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та усунути перешкоди у користуванні 1/2 частиною земельною ділянкою площею 1,7338 га, розташованої на території Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, кадастровий номер: 0521082600:04:001:0466, шляхом повернення вказаної 1/2 частини земельної ділянки від СТОВ «Мир», право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) з яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та усунути перешкоди у користуванні 1/2 частиною земельни ділянки площею 1,756 га, розташованої на території Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, кадастровий номер: 0521082600:04:001:0467, шляхом повернення вказаної 1/2 частини земельної ділянки від СТОВ «Мир», право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) з яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;3) Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мир» на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 7268,74 грн. за користування 1/2 частиною земельної ділянки площею 1,756 га, розташованої на території Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, кадастровий номер: 0521082600:04:001:0467 та ? частиною земельної ділянки площею 1,7338 га кадастровий номер: 0521082600:04:001:0466, починаючи з 02.10.2019 року (день звернення з позовом до суду); 4) стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мир» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати в сумі сплаченого судового збору та 15 000 грн. за надання адвокатом правової допомоги.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надавши заяву в якій підтримала свої позовні вимоги з врахуванням відмови від позовних вимог викладених в промові адвоката Височанської А.В. та просила їх задовольнити, просила справу розглядати у її відсутності (а.с.21 т.2).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи наявна її заява про розгляд справи без її участі у зв`язку з незадовільним станом здоров`я (а.с.189-190 т.1).

В судовому засідання представник відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мир» Петрук Л.І. позовні вимоги не визнала, посилаючись на наданий до суду відзив та зазначила, що на час укладення спірних договорів емфітевзису відповідачу СТОВ «Мир» в супереч тверджень представника позивача адвоката Височанської А.В. не було нічого відомо про наявність спорів щодо зазначених спірних ділянок. І на момент їх нотаріального посвідчення законим власником була ОСОБА_3 , яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, що було встановлено нотаріусом. Договори є чинними. Крім того, відповідно до цих договорів перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Позивач обрав неефективний спосіб захисту. Зазначила, що в своїй промові в дебатах представник позивача адвокат Височанська А.В. фактично змінила позовні вимоги, що є недопустимим на стадії судових дебатів. Просила відмовити в задоволені позовних вимог, з огляду на необґрунтованість безпідставність позовних вимог та вибір неефективного способу захисту.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши підстави позову, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3,4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно рішення Жмеринського міськрайонного суду від 10.02.2020 р. визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.04.2007 року, видане державним нотаріусом Жмеринської районної державної нотаріальної контори Вінницької області на ім`я ОСОБА_4 на спадкове майно, що складається із права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала в колективній власності КСП «Дружба» с.Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області, розміром 2,52 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату серії НОМЕР_2, виданого Жмеринською районною державною адміністрацією 21.10.1997 року. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.04.2007 року, видане державним нотаріусом Жмеринської районної державної нотаріальної контори Вінницької області на ім`я ОСОБА_6 на спадкове майно, що складається із права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала в колективній власності КСП «Дружба» с.Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області, розміром 2,52 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_8 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі сертифікату серії НОМЕР_1, виданого Жмеринською районною державною адміністрацією 21.10.1997 року. Визнано за ОСОБА_2 право на 1/2 частину земельної частки (паю) у землі, що перебувала в колективній власності КСП «Дружба» с.Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області, розміром 2,52 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату серії НОМЕР_2, виданого Жмеринською районною державною адміністрацією 21.10.1997 року. Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, площею, 1,7338 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0521082600:04:001:0466, яка розташована на території Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Зобов`язано державного реєстратора внести запис про державну реєстрацію про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки, площею, 1,7338 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0521082600:04:001:0466, яка розташована на території Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.14-18).

За рішення Жмеринського міськрайсуду від 27.10.2021 р. витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, площею, 1,7560 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521082600:04:001:0467, яка розташована на території Кармалюківського старостинського округу Жмеринської міської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області. Зобов`язано державного реєстратора внести запис про державну реєстрацію про право власності ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, площею, 1,756 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0521082600:04:001:0467, яка розташована на території Кармалюківського старостинського округу Жмеринської міської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області (а.с.19-23).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2022 р.за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 1,756 га, кадастровий номер: 0521082600:04:001:0467 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), розташованої на території Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.24-31).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2022 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 1.7338 га, кадастровий номер: 0521082600:04:001:0466 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), розташованої на території Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.32-41)

В розділі актуальна інформація про державну реєстрацацію іншого речового права є запис про інше речове право від 02.10.2019 р., зареєстрованого приватним нотаріусом Сухановою Т.О., Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області про реєстрацію договору про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер 1766 та 1767, виданий 02.10.2019 р. приватним нотаріусом Сухановою Тетяною Олександрівною, Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області, право користування земельною ділянкою кадастровий номер: 0521082600:04:001:0467 та 0521082600:04:001:0466. Строк дії договорів до 02.10.2068 року. Правокористувач, землекористувач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мир» (а.с.27,34).

Після набуття права вланості по ? частині на кожну земельну ділянку, 07.06.2022 р. позивач ОСОБА_2 зверталася із письмовою заявою до СТОВ «Мир» щодо укладення зі нею договору оренди вищезазначених земельних ділянок (а.с.42-43). Листом СТОВ «Мир» повідомили ОСОБА_2 , що правовстановлюючі документи (судові рішення від 16.06.2020 року та від 27.10.2021 року) на земельні ділянки не надані і до листа не долучені, повідомили про договори емфітевзису та запропоновано звернутися до ОСОБА_3 та узгодити питання передачі їм в оренду земельних ділянок та після такого узгодження, вони зможуть обговорювати питання щодо істотних умов подальшого використання землі (а.с.7-8).

На запит адвоката СТОВ «Мир» надало копію договорів про користування земельними ділянками площею 1,7338 га кадастровий номер: 0521082600:04:001:0466 та площею 1,756 га кадастровий номер: 0521082600:04:001:0467, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 02.10.2019 р. між СТОВ «Мир» та відповідачкою ОСОБА_3 , за яку згідно довіреності посвідченої секретарем виконкому Немійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області Віннічуком О.С. 19.09.2019 р. за р. №180 діяла ОСОБА_7 та згідно якого строк користування даними земельними ділянками становить 49 років Відповідно до п.3 даного договору представник відповідачки до укладення та підписання даного договору отримала плату в розмірі 110000 грн. за кожну земельну ділянку. Відповідно до абз.5 п.1 даного договору власник в особі представника засвідчив та гарантував про відсутність судових спорів щодо земльних ділянок, наданих в користування СТОВ «Мир» (а.с.10-13).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц(провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

Таким чином, вбачається спір щодо правовідносин з приводу правомірності укладення договорів емфітевзисів, наявності підстав для їх розірвання, усунення перешкод в користуванні земельними ділянками та стягнення орендної плати за користування земельними ділянками.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу. За домовленістю сторін договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови можуть бути посвідчені нотаріально.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.407 ЦК України, в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно зі ст.410 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.

Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Підстави припинення емфітевзису визначені в ст.412 ЦК України та ч.6 ст.120-1 ЗК України.

Так, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняються у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3) викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю.

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Отже, перелік підстав для припинення емфітевзису, є невичерпним, оскільки Закон може передбачати інші підстави припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Такими є загальні підстави припинення речових прав, які можуть застосовуватись до емфітевзису, зокрема: загибель об`єкта емфітевтичного права фактичного характеру; визнання недійсним або розірвання договору; відмова від договору або його припинення за взаємною згодою сторін; конфіскація земельної ділянки.

Відповідно умов оспорюваного договору емфітевзису, припинення внаслідок односторонньої відмови від виконання зобов`язань за Договором не допускається (п.4.1. договору).

Згідно із п.4.4 договору емфітевзису, укладених із позивачем, сторони передбачили, що право користування земельною ділянкою припиняється у разі: загибель, знищення земельної ділянки або такого її пошкодження, що виключає можливість використання за цільовим призначенням, домовленість Власника та Емфітевта про припинення емфітевтичного права, поєднання в одній особі Власника та Емфітевта в результаті викупу Власником емфітевтичного права або в результаті викупу Емфітевтом права власності на земельну ділянку, спливу строку договору.

Відповідно до ст.16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання порушеного договору спрямоване на припинення право відношень у такому договорі.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно до ч.ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас ч.2 ст.13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Таким чином, ч.2 ст.651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушується істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.10.2019 року в справі №911/2755/18.

Цивільний кодекс України не встановлює істотних умов для договору емфітевзису, тому при укладенні цього договору треба виходити з загальноприйнятих істотних умов для договорів (ст.638 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір емфітевзису містить істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк дії, які емфітевтом порушено не було.

Враховуючи, що осопорюваний договір укладено за взаємною згодою сторін, що підтверджується особистими підписами, суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про недійсність укладеного договору емфітевзису та порушення його прав на момент його укладення.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позивачем не доведено належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами факт істотного порушення емфітевтом своїх зобов`язань за договорами емфітевзису.

Порядок визначення способу захисту, який суд може застосувати здійснюючи правосуддя встановлений в ст.5 ЦПК України. При визначенні способу захисту у відповідності до вказаної норми слід враховувати положення, ч.1 ст.13 п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відповідно до яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач. А отже - суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який останній не просить застосувати.

За загальним правилом (ч.1. ст.5 ЦПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором. Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи і інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором. При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатись можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це на заборонено законом.

Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч.2 ст.5 ЦПК України).

Вказане означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства в будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення порушених прав.

Положеннями ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Тому обираючи спосіб захисту позивач повинен (в першу чергу) перевірити, чи не передбачає закон або договір іншого більш ефективного способу захисту порушених прав. Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме такий спосіб. Якщо у такому випадку позивач обрав інший спосіб захисту - суд має відмовити в задоволенні позову, крім випадків, коли з урахуванням положень ч.2 ст.5 ЦПК України, дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.

Звертаючись до суду з позовними вимогами позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач СТОВ «Мир» та ОСОБА_3 за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що СТОВ «Мир» було відомо чи могло бути відомо про наявність судового спору щодо належних ОСОБА_3 земельних ділянок.

Крім того, суд не приймає та критично оцінює оголошену та надану представником позивача адвокатом Височанською А.В. письмову промову у судових дебатах, з змісту якої вбачається про часткову відмову від позовних вимог, яка за своїм змістом є по суті заявою про зменшення позовних вимог, однак подану з пропуском встановленого законом строку, чим порушені вимоги ст.49 ЦПК України, оскільки суд вже надав їй правову оцінку ухвалою суду від 07.12.2023 року та відмовив в її задоволенні.

На підставі наведеного, суд вважає, що позивачем в даному випадку обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що спосіб захисту обраний позивачем, порушує конституційні права третіх осіб, крім того заявлені вимоги спростосовуються матеріалами справи в совокупності та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому позовні вимоги позивача про визнання недійсним договорів користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), усунення перешкод в користуванні земельними ділянками та стягнення орендної плати за користування земельними ділянками задоволеню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати понесені позивачем слід залишити за останнім.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 26.01.2024 року о 15.00 год.

Суддя Порощук П.П.