Постанова

від 05.02.2024 по справі 475/1367/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.02.24

22-ц/812/2/24

Справа №475/1367/23 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/2/24

Постанова

Іменем України

05 лютого 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Локтіонової О.В.,

із секретарем Андрієнко Л.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2023 року, постановлену суддею Єгоровою Н.І., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі №475/1367/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Доманівської селищної ради про визначення порядку спілкування дитини з матір`ю,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , зазначивши третьою особою - орган опіки та піклування Доманівської селищної ради про визначення порядку спілкування дитини з матір`ю.

21 грудня 2023 року ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, з наданням відповідного строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме запропоновано обґрунтувати позовні вимоги, зазначивши в ній умови проживання останньої, характеристику за місцем проживання органів місцевого самоврядування, висновок органу опіки та піклування, відповідно до вимог п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України.

22 грудня 2023 року на виконання вищезазначеної ухвали від 21 грудня 2023 року представник позивачки - ОСОБА_2 направив до суду першої інстанції заяву про неможливість подати доказ у встановлені строки та просив відкрити провадження по справі.

28 грудня 2023 року ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві. Суд виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 у встановлений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви, а тому позовна заява підлягає поверненню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що усунення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, можливе не у спосіб подання заяви про їх усунення, а також іншим чином, зокрема, при розгляді судом спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який і подає суду письмовий висновок на підставі обстеження умов проживання батьків та інших документів, які стосуються справи.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , зазначила третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконкому Доманівської селищної ради Миколаївської області, про визначення порядку спілкування дитини з мамою.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, з підстав не відповідності вимогам статей 175, 177 ЦПК України, оскільки позовна заява не містить доказів звернення позивача до органу опіки та піклування із заявою про встановлення способу спілкування з дитиною; доказів ухилення відповідача від виконання рішення органу опіки та піклування.

У зв`язку з цим, позивачці було запропоновано обґрунтувати позовні вимог, вказати умови свого проживання, надати характеристику та висновок органу опіки та піклування.

На виконання вимог зазначеної ухвали, позивачу надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення позивачу ухвали.

25 грудня 2023 року на виконання вимог ухвали від 21 грудня 2023 року представник позивача на адресу місцевого суду надіслав заяву про неможливість подати докази у встановлені строки, посилаючись на те, що подача висновку ст. 19 СК України покладено на третю особу, а вимоги цивільно -процесуального закону не зобов`язують позивача у даній категорії справ зазначати у позовній заяві умови свого проживання, характеристику за місцем проживання.

Ухвалою 28 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто з підстав, передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 175-177, 185 ЦПК України, суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, перевіряє, чи має особа відповідно до статті 4 ЦПК України право на звернення до суду за захистом відповідного права чи інтересу, чи відповідає форма та зміст заяви вимогам закону, чи дотримані правила підсудності та чи немає інших установлених законом перешкод для відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 175 ЦПК України позовна заява має містити зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування та інше.

Частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 виклала в заяві обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначила докази, що підтверджують ці обставини та надала докази, які вважала за потрібне надати суду для розгляду спору.

Незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням, не є підставою для визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачу.

Що стосується відсутності в матеріалах справи характеристики позивача та висновку органу опіки та піклування, то на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог.

Оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20).

Більш того, суд не врахував приписи ст. 19 СК України, яка передбачає право особи звернутися за захистом свого права як до органу опіки та піклування так і до суду. У разі звернення особи до суду, орган опіки та піклування безпосередньо бере участь у судових засіданнях та надає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Суд вважає, що чітке дотримання вимог процесуального закону є необхідним явищем, оскільки забезпечує вірне дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Отже, надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавило позивача права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Проте, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв та припустився надмірного формалізму.

Ураховуючи наведене та з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 05.02.2024 р.