Ухвала

від 29.01.2024 по справі 752/14447/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/14447/22

Провадження № 1-кс/752/653/24

У Х В А Л А

29 січня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , перевіривши клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022100000000577 від 03.08.2022, -

встановив:

до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , в якому просить накласти арешт із забороною користування,відчуження тарозпорядження майном підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: транспортний засіб марки "BMW", моделі "Х5", номер кузова НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки "BMW", моделі "M6", номер кузова НОМЕР_4 , р/н НОМЕР_5 .

Клопотання обґрунтоване наступним.

У провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100000000577 від 03.08.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023), ч. 1 ст. 388 КК України, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023) КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановленому досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 2016 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (потерпілий), познайомились в ході участі у спортивних змаганнях у сфері автоперегонів (автомобільний форум транспортних засобів марки "BMW"). У подальшому між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підґрунті спільних інтересів, виникли тривалі товариські та ділові відносини, які супроводжувались безумовною довірою з обох сторін.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , являється засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВАРИСТАВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІРМА "МАТІНКА" (ідентифікаційний код 19027734, місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, буд. 5-А, зареєстроване 24 липня 1992 року (далі?ТОВ"ФІРМА "МАТІНКА"). Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ "ФІРМА "МАТІНКА" являється 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

У невстановлений досудовим розслідування час, проте не пізніше 2018року ТОВ "ФІРМА "МАТІНКА" під керуванням ОСОБА_6 маючи на меті у подальшому отримання прибутку, розпочало будівництво двох об`єктів нерухомості, а саме: котеджного містечка " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", за адресою: АДРЕСА_1 ; багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 .

Разом із тим, за невстановлених обставин дані проекти у повній мірі не реалізовані та зазначена діяльність успіху не досягла, за результатом чого ОСОБА_6 потрапив у скрутне матеріальне становище.

У подальшому,у невстановленийдосудовим розслідуваннямчас тамісці,але непізніше вересня2020року,у ОСОБА_6 ,виник злочиннийумисел спрямованийна заволодіннячужим майном,а самекоштами ОСОБА_7 ,з якимдо цьоготривалий термінперебував у товариських та ділових відносинах, зловживаючи довірою останнього.

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, а саме коштами ОСОБА_7 , зловживаючи довірою останнього ОСОБА_6 неодноразово, шляхом вмовляння та переконання у наявності платоспроможного фінансового становищаТОВ "ФІРМА "МАТІНКА" та активного етапу будівництва вищевказаних об`єктів, спонукав ОСОБА_7 передати кошти у позику під вигідний відсоток, запропонувавши передачу майна в іпотеку, як забезпечення договору, чим запевнив ОСОБА_7 у власному намірі подальшого повернення даної позики.

Так, з метою досягнення кінцевої мети свого злочинного наміру, а саме заволодіння коштами ОСОБА_7 зловживаючи довірою останнього, ОСОБА_6 , прикриваючи свій злочинний умисел, обумовив із потерпілим підписання договору позики на домовлену суму коштів, а саме готівкові кошти у сумі 350000 доларів США, що станом на 10.12.2020 в еквіваленті становить 9814210 гривень НБУ.

У подальшому, 10.12.2020 у період часу приблизно з 15:00 год. до 17:38год. за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 28, реалізуючи свійзлочинний умисел,спрямований назаволодіння чужиммайном,шляхом зловживаннядовірою,вчиненого вособливо великихрозмірах таз метоюзапевнення серйозностівласних намірів, ОСОБА_6 уклав договірпозики із ОСОБА_7 на зазначену суму із умовами, які завідомо, умисно не мав наміру виконувати.

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, а саме коштами ОСОБА_7 , зловживаючи довірою останнього ОСОБА_6 , 09.12.2020 приблизно у обідній час прибув на зустріч до потерпілого за адресою: АДРЕСА_3 та отримав частину готівкових коштів у розмірі 200000 доларів США. Наступну частину у розмірі 150000 доларів США ОСОБА_6 отримав від потерпілого наступного дня - 10.12.2020 р. близько 14:40 год. поряд із офісом ПАТ "Альфа-Банк" по вулиці Богдана Хмельницького у місті Києві.

Відтак, факт отримання від ОСОБА_7 готівкових коштів у сумі 350000 доларів США, у рамках договору позики від 10.12.2020, ОСОБА_6 , підтверджується, нотаріально завіреною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованою у нотаріальному реєстрі за №2105, заявою останнього від 10.12.2020.

Реалізувавши злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, а саме готівковими коштами ОСОБА_7 у сумі 350000 доларів США, еквівалент якої у національній валюті на день укладення Договору становить 9814210 гривень НБУ, зловживаючи довірою останнього ОСОБА_6 завідомо бажаючи не виконувати умови Договору, розпорядився отриманими коштами на власний розсуд, заподіявши потерпілому збитку в особливо великих розмірах.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення повідомлено про підозру за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023) КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слідчий у клопотанні посилається на те, що у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене у клопотанні майно, яке перебуває у володінні та користуванні підозрюваного ОСОБА_6 , шляхом заборони їх користування, відчуження та розпорядження, з метою конфіскацію майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, оскільки наявні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза подальшого їх відчуження ОСОБА_6 після зміни статусу у кримінальному провадженні.

Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Адвокат ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, що вказане майно є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та не має жодного відношення до даного кримінального провадження.

Також, звертає увагу, що вказане майно не відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.

Посилається на те, що кримінальне провадження ґрунтується лише на цивільно-правових відносинах, які тягнуть за собою виключно цивільно-правові обов`язки, про що надала свої письмові заперечення.

Вивчивши клопотання, та матеріали, якими воно обгрунтовується, заслухавши пояснення дізнавача, прихожу до наступних висновків.

Згідно з п.7 ч.2ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч.3ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно дост.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у органу досудового розслідування виникла необхідність арешту майна у даному кримінальному провадженні з метою конфіскації майна як виду покарання.

Частиною 2ст.173 КПК Українипередбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Однак зазначених вимог закону слідчий, який звернувся з клопотанням про арешт майна не дотримався та не довів у судовому засіданні.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Слідчий суддя бере до уваги заперечення адвоката, а саме, що вказане майно є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та не має відношення до даного кримінального провадження, а кримінальне провадження ґрунтується на цивільно-правових відносинах, які тягнуть за собою виключно цивільно-правові обов`язки.

Таким чином, заявлені вимоги клопотання не виправдовують мету необхідності арешту майна.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Враховуючи вищевикладене у слідчого судді відсутні підстави накладення арешту, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

у задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022100000000577 від 03.08.2022 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1