Постанова

від 24.01.2024 по справі 172/738/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1456/24 Справа № 172/738/23 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Лопатіної М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві (т. 1 а.с. 1-6), в обґрунтування якого посилалась на те, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 05.09.2022 року на території ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з ОСОБА_3 під час виконання трудових обов`язків.

Актом спеціального розслідування нещасного випадку від 20.10.2022 року встановлено, що нещасний випадок з електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування (черговий) дільниці первинного збагачення ТОВ «Демурінський ГЗК» ОСОБА_3 визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом.

ОСОБА_3 помер, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, у робочий час через недотримання відповідачем належних умов праці.

Вина відповідача у смерті ОСОБА_3 і відповідно завдання моральної шкоди членам його сім?ї та рідним полягає у тому, що відповідач не забезпечив безпечних умов праці, при яких би з ОСОБА_3 не стався нещасний випадок, наслідком якого стала смерть батька позивачки.

Крім того, занадто багато часу було втрачено для надання допомоги ОСОБА_3 , оскільки довго не могла надати медичну допомогу реанімаційна бригада і доставити до лікарні, не дивлячись на те, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділи умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Внаслідок смерті ОСОБА_3 його доньці завдана незгладима моральна шкода на все її подальше життя, яка полягає в тих стражданнях, які перенесе дівчина у зв`язку з втратою близької і дорогої для неї людини - її батька. Дитина ніколи більше не відчує батьківської підтримки і любові. Єдиними її близькими людьми залишилися мати і брат, які також перебувають у депресивному стані через смерть рідної людини. Материнське піклування ніколи не зможе повноцінно замінити батьківської любові і поради. У зв`язку зі смертю батька, позивачка позбавилась можливості отримувати батьківську підтримку, турботу і допомогу в організації життя та побуту, у тому числі, матеріального забезпечення. Позивач втративши свого батька, рідну людину, опору в житті, що має безповоротну дію, зазнала душевних страждань, що призвело до істотних вимушених змін у її житті.

Таким чином, вважає суму 500 000,00 грн такою сумою, що зможе мінімально компенсувати втрати, яких зазнала позивачка внаслідок смерті батька і яка хоча б частково відновить її моральний стан.

Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд стягнути з відповідача на користь позивачки відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у сумі 500 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 30454644) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить суд рішення змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди збільшивши її з 150 000,00 грн до 500 000,00 грн (а.с. 207-214).

ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» скористалось своїм правом та подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (28-32).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 судом першої інстанції було враховано, що позивачкою пережиті довготривалі явища негативного характеру, такі як: душевні страждання, які вона зазнала у зв`язку із смертю батька; значний душевний біль від втрати найріднішої людини, який вона відчуває усе своє життя; позбавлення необхідної моральної та матеріальної підтримки. Смерть рідної людини, невідновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Позивачці завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням її нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту. Також було враховано, що ОСОБА_3 після виникнення пожежі, самостійно почав її гасити, не виконавши свого прямого обов`язку - відключити від мережі електроживлення приміщення, у якому сталася пожежа, а також, що у крові трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,33 проміле, що свідчить про перебування ОСОБА_3 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи вказане суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у сумі 150 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 і свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 53 років в с. Зелений Гай Синельниківського району Дніпропетровської області.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №241 від 06.09.2022 року смерть ОСОБА_3 настала на території ТОВ «Демурінський ГЗК» внаслідок нещасного випадку у зв`язку з виробництвом. Причиною смерті вказано - нещасний випадок при неконтрольованій пожежі у будинку чи споруді, токсична дія оксиду вуглецю.

Згідно з Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 05 вересня 2022 року о 03:20 год. в ТОВ «Демурінський ГЗК» (код ЄДРПОУ 30454644) вказаний нещасний випадок, що стався з електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування (черговий) дільниці первинного збагачення ТОВ «Демурінський ГЗК» ОСОБА_3 визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом, складено акт за формою Н-1/П. Нещасним випадком на виробництві була визнана пожежа, яка сталася в одному з підсобних приміщень енергослужби ДПЗ. З пояснень інших працівників, які були свідками пожежі, ОСОБА_3 забіг до приміщення, де почалася пожежа, хоча мав би від`єднати від мережі електроживлення приміщення, натомість це зробив майстер зміни ДПЗ ОСОБА_4 . Після гасіння пожежі, у приміщенні виявлили труп ОСОБА_3 .

У розділі 2 Акту спеціального розслідування нещасного випадку від 20.10.2022 року (Відомості про підприємство) зазначено, що ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» - гірниче підприємство, яке здійснює видобування титано-цирконієвих руд відкритим способом та їх збагачення. Підприємству надані Дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки №№ 0324.22.12, 0652.21.12, 0023.21.12, 0062.19.12, а також Дозволи на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №№ 0063.19.12, 0552.20.12, 0325.22.12, 0653.22.12.

Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони і гігієни праці відповідно до п. 8 Акту від 20.10.2022 року вказані: ОСОБА_3 , електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування (черговий) дільниці первинного збагачення ТОВ «Демурінський ГЗК», який порушив п. 4.2 інструкції з пожежної безпеки №40 ПБ, затвердженої наказом Генерального директора ТОВ «Демурінський ГЗК» від 07.05.2018 року №27, а саме: порушив трудову дисципліну, не виконав покладені на нього трудові обов`язки, а також порушив п. 11 р. ІІ НАПБ А.01.001-2014 Правил пожежної безпеки в Україні в частині недотримання встановленого протипожежного режиму, не виконав вимоги цих Правил та інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки; ОСОБА_4 , майстер зміни ДПЗ ТОВ «Демурінський ГЗК», який порушив п. 2.13 посадової інструкції «КП 003-2010-майстра зміни дільниці первинного збагачення», затвердженої т.в.о. Генерального директора ТОВ «Демурінський ГЗК» від 15.11.2019 року, а саме: не здійснив перевірку та контроль стану умов праці, не перевірив стан робочих місць.

Спеціальною комісією з розлідування нещасного випадку також встановлено, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 є гостре отруєння оксидом вуглецю при неконтрольованій пожежі у будинку чи споруді. Це підтверджується характером патоморфологічних змін внутрішніх органів, встановленим при дослідженні трупу та результатами судово-токсикологічного і судово-гістологічного методів дослідження.

Крім цього, з Акту від 20.10.2022 року вбачається, що судово-токсикологічним дослідженням крові із трупа ОСОБА_3 , 1968 року народження, виявлений етиловий спирт у концентрації 2,33 проміле. Не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Пунктом 1 частини 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а також положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, якими передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом першої інстанції враховано, що позивачкою пережиті довготривалі явища негативного характеру, такі як: душевні страждання, які вона зазнала у зв`язку із смертю батька; значний душевний біль від втрати найріднішої людини, який вона відчуває усе своє життя; позбавлення необхідної моральної та матеріальної підтримки. Смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Позивачці завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням її нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.

Також судом враховано, що ОСОБА_3 після виникнення пожежі, самостійно почав її гасити, не виконавши свого прямого обов`язку - відключити від мережі електроживлення приміщення, у якому сталася пожежа, а також, що у крові трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,33 проміле, що свідчить про перебування ОСОБА_3 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Посилання апелянта на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09.02.2022 року у справі №215/117/21 та рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.02.2021 року у справі №456/4836/18 колегія суддів не бере до уваги, оскільки у відповідності до ст. 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що обставини у справах №215/117/21 та №456/4836/18 є відмінними від обставин у даній справі. Верховний суд у справі №910/8358/19 роз`яснив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з визначеним судом розміром моральної шкоди, що не є беззаперечною підставою для скасування рішення суду. Також, колегія суддів зауважує, що Велика палата Верховного суду у своїй постанові від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Оскаржуване рішення відповідає принципами розумності, справедливості та співмірності.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.Ю. Лопатіна