Постанова

від 18.01.2024 по справі 383/23/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2024 року м. Кропивницький

справа № 383/23/23

провадження № 22-ц/4809/125/24

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Голованя А.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області у складі судді Бондаренка В.В. від 08 серпня 2023 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації,-

встановив:

У січні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 09.12.2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 6.8217 га, з кадастровим номером 3520884800:02:000:0554, скасувавши державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) щодо земельної ділянки площею 6.8217 га, з кадастровим номером 3520884800:02:000:0554, зареєстрованого на підставі рішення державного реєстратора Пономарьової Лариси Богданівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50430683 від 24.12.2019 року, припинивши речове право права оренди земельної ділянки площею 6,8217 га, з кадастровим номером 3520884800:02:000:0554.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6.8217 га, з кадастровим номером 3520884800:02:000:0554, що знаходиться на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

01.08.2011 між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, щодо вказаної земельної ділянки, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.08.2012 за № 352088484002256.

Позивач зазначив, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про існування договору оренди землі від 09.12.2019 цього ж об`єкта оренди, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що державним реєстратором речових прав Пономарьовою Ларисою Богданівною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №50430683 від 24.12.2019 року. На момент укладення договору оренди землі від 09.12.2019 та по теперішній час спірна земельна ділянка перебуває у користуванні позивача за договором оренди земельної ділянки від 01.08.2011.

Позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки від 09.12.2019 порушує його права як користувача земельної ділянки.

З цих підстав, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2023 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 09.12.2019 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки загальною площею 6,8217 га кадастровий номер 3520884800:02:000:0554, розташованої на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького районну Кіровоградської області, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2019 року державним реєстратором Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Пономарьовою Ларисою Богданівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50430683 від 24.12.2019 року, номер запису про інше речове право: 34836335.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) щодо земельної ділянки загальною площею 6,8217 га кадастровий номер 3520884800:02:000:0554, розташованої на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького районну Кіровоградської області на підставі рішення державного реєстратора Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Пономарьової Лариси Богданівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50430683 від 24.12.2019 року, припинивши речове право право оренди земельної ділянки загальною площею 6,8217 га кадастровий номер 3520884800:02:000:0554, розташованої на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького районну Кіровоградської області.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту при існуванні одночасно двох діючих договорів оренди є не визнання договору оренди недійсним, а витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею6,8217гектарів,кадастровий номер 3520884800:02:000:0554, розташованої на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького районну Кіровоградської області, цільове призначеннядля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №089896, виданого 07.02.2010 року Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а.с.13-14).

01.08.2011 між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі на строк сорок дев`ять років, зареєстрованому у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.08.2012 року за №352088484002256, за яким об`єктом оренди є земельна ділянка, площею6,8217га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на територіїМиколо-Бабанськоїсільської ради, належна орендодавцю на підставі Державного акта серії ЯИ №089896, що підтверджується копією вказаного договору оренди землі (а.с.7-8).

Пунктом 43 вказаного договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

За вказаним договором ОСОБА_3 передано вказану земельну ділянку ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується копіями акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 01.08.2011 року та акту про визначення меж земельних ділянок в натурі від 01.08.2011 року (а.с.9-10).

09.12.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 12 років, предметом якого є земельна ділянка загальною площею6,8217 га зкадастровим номером3520884800:02:000:0554,яка розташована на територіїМиколо-Бабанськоїсільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що підтверджується його копією (а.с.79-82), право оренди за яким було зареєстроване 19.12.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Пономарьовою Ларисою Богданівною на підставі рішення про державну реєстраціюправ та їх обтяжень,індексний номер: 50430683 від 24.12.2019 року, номер запису про інше речове право: 34836335, що підтверджується копією Витягу з вказаного реєстру №194617374 від 24.12.2019 (а.с.78).

Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 01.08.2011) було передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності.

Таким чином, на час укладення та реєстрації оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 09.12.2019був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 01.08.2011, який зареєстрований 14.08.2012 зі строком дії на 49 років та в установленому законом порядку не припинений.

Статтею 126 ЗК України, частиною п`ятою статті 6, статтею 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакціях, чинних на час укладення оспорюваного правочину) установлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно керувався тим, що оспорюваний договір укладений під час дії попереднього договору оренди тієї ж самої земельної ділянки, а тому є таким, що суперечить вимогам закону та порушує права позивача.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такий правовий висновок висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.02.2024.

Судді:

О.А.Письменний А.М. Головань О.Л.Дуковський