Постанова

від 25.01.2024 по справі 914/1830/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р. Справа №914/1830/23

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівГАЛУШКО Н.А.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Гулик Н.

За участю представників сторін від:

позивача Яковлєв А.В. (адвокат);

відповідача не з`явився.

розглянувши апеляційну скаргу Західно-Української геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства Укргеофізика б/н від 15.08.2023 (вх.ЗАГС №01- 05/2657/23 від 16.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 24.07.2023 (повний текст 26.07.2023, суддя Мазовіта А.Б.)

у справі№ 914/1830/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Агенство безпеки Легіон-Київ, м. Київ

до відповідача:Західно-Української геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства Укргеофізика, м.Львів

простягнення в сумі 213 370,73 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернулося ТОВ Агенство Легіон-Київ з позовом до Західно-Української геофізичної розвідувальної Державного геофізичного підприємства Укргеофізика про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 213 370,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору з охорони №01-06-21 від 01.06.2021 не виконав грошового зобов`язання в частині своєчасного та повного розрахунку за надані позивачем послуги з охорони території та об`єктів. У зв`язку з чим утворилася заборгованість заборгованість в розмірі 144540,67грн. Позивачем також нараховано відповідачу 21 345,38 грн інфляційних втрат, 4 419,38 грн 3% річних та 7 425,04 грн пені.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.07.2023 у справі №914/1830/23 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 144 540,67 грн основного боргу, 21 345,47 грн інфляційних втрат, 4 419,38 грн 3% річних, 7425,04 грн пені за період з 20.03.2023 по 02.06.2023, 35 640,17 грн пені за період з 12.09.2022 по 10.03.2023 та 3 200,57 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що за умовами чинного договору, позивач надав, а відповідач зобов`язаний оплатити послуги з охорони за листопад 2021 року на суму 144 540,67 грн, що підтверджується актом надання послуг №229 від 30.11.2021. У зв`язку із простроченням сплати заборгованості, правомірним та обґрунтованим є нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 7 425,04 грн пені за період з 20.03.2023 по 02.06.2023 та 35 640,17 грн пені за період з 12.09.2022 по 10.03.2023, в якій просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині і прийняти в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовити.

Покликається на введення військового стану в Україні, що призвело до майже повного призупинення роботи апелянта в 2022-2023 роках та відсутність можливості виконання договірних зобов`язань. Вважає, що наявні підстави для звільненні від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: форс-мажорні обставини військова агресія росії проти України. Існування наказних форс-мажорних обставин підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Заперечує щодо доводів апелянта про наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, адже ст.625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Покликається на те, що сама по собі наявність форс-мажорних обставин не звільняє від відповідальності, а боржником недоведено вплив та причинно-наслідковий зв`язок вказаних обставин із неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Також в поданому відзиві просить стягнути витрати на правничу допомогу за розгляд справи №914/1830/23 в суді апеляційної інстанції, докази понесення яких будуть подані до суду не пізніше 5 днів після ухвалення судового рішення.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Желіка М.Б., розпорядженням керівника апарату суду №24 від 25.01.2024 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у справі №914/1830/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 у склад колегії суддів для розгляду справи №914/1830/23 внесено зміни: замість судді Желіка М.Б. введено суддю Скрипчук О.С.

25.01.2024 в судове засідання в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити. Водночас просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Інших додаткових заяв чи клопотань, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2021 між ТОВ «Агенство безпеки «Легіон-Київ» (виконавець, позивач у справі) та Західно-Українською геофізичною розвідувальною експедицією Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» (замовник, відповідач у справі) укладено договір з охорони №01-06-21, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов`язався надавати послуги з охорони території та об`єктів: м. Львів, вул. Данила Апостола, 9А; Львівська область, м.Самбір, вул. Клинівка, 23а; Львівська область, м. Рудки, вул. Зелена, 49; Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. В.Великого, 109; Чернівецька область, Вижницький район, с. Чорногузи; Одеська область, смт. Затока, вул. Лазурна, 47, а відповідач зобов`язався їх прийняти та оплатити.

Відповідно до п.3.1 договору, вартість послуг охорони території та об`єктів за місяць становить 144 540,67 грн, в тому числі ПДВ (20%) 24 090,11 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.05.2022, а у частині розрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 10.1 договору).

В листопаді 2021 року позивач надав послуги згідно договору на суму 144 540,67 грн, які не оплачені відповідачем.

На підтвердження факту належного надання послуг в листопаді 2021 року на суму 144 540,67 грн до матеріалів справи долучено копії акту надання послуг №229 від 30.11.2021, рахунок №241 від 30.11.2021, податкову накладну №17 від 30.11.2021 (зареєстровану ДПС України 20.03.2023).

У п.п. 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що оплата здійснюється за фактично надані послуги, що підтверджується актом наданих послуг, в якому вказуються обсяги наданих послуг. Оплата за надані послуги проводиться замовником не пізніше 120 банківських днів з дня підписання акту наданих послуг, але не пізніше реєстрації податкової накладної.

Строк розрахунку за надані послуги в листопаді 2021 року на суму 144 540,67 грн настав 20.03.2023, з моменту реєстрації податкової накладної, після спливу 120 банківських днів.

Спір виник внаслідок того, що відповідач, в порушення умов договору, не оплатив позивачу наданих послуг. Відтак, позивач звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 144 540,67 грн основного боргу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.6 договору позивач нарахував відповідачу 21 345,38 грн інфляційних втрат, 4 419,38 грн 3% річних та 7 425,04 грн пені.

Разом з тим позивач зазначив, що звертався до Господарського суду Львівської області з позовом щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги, що були надані за спірним договором в серпні 2021 року та у вересні 2021 року на загальну суму 289 081,34 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.12.2022 у справі №914/2190/22 позов ТОВ «Агенство безпеки «Легіон-Київ» задоволено, вирішено стягнути зі Західно-Української геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на користь ТОВ «Агенство безпеки «Легіон-Київ» 289 081,34 грн основного боргу, 35 856,75 грн інфляційних втрат, 4 324,34 грн 3% річних та 4 938,94 грн судового збору.

Відповідно до п. 7.6 договору, у разі прострочення розрахунків за надані виконавцем послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідачем оплачена заборгованість в розмірі 289 081,34 грн на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2022 у справі №914/2190/22.

На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача 35 640,17 грн пені за період з 12.09.2022 по 10.03.2023 (за послуги надані у серпні 2021 року та у вересні 2021 року за спірним договором).

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення пені, суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання судом першої інстанції норм процесуального та правильне застосування норм матеріального права лише у цій частині.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання відповідно до статті 174 Господарського кодексу Україну є господарський договір.

Частиною 1 ст. 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.173-174 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Укладений між сторонами спірний договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень ст.179 ГК України, ст. 204, 629 ЦК України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право ТОВ «Агенство безпеки «Легіон-Київ», як виконавця, отримати плату за надані послуги, та обов`язок Західно-Української геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» оплатити вартість отриманих послуг у визначені договором розмірі та строки.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Вказане також не заперечується апелянтом, а тому встановлено факт наявності заборгованості в останнього перед позивачем на суму 144 540,67 грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.6 договору, у разі прострочення розрахунків за надані виконавцем послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом першої інстанції вірно встановлено, що вимоги про стягнення 7 425,04 грн пені є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 35 640,17 грн пені за період з 12.09.2022 по 10.03.2023 (за послуги, надані за спірним договором у серпні 2021 року та у вересні 2021 року).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач також звертався до Господарського суду Львівської області з позовом щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги, що були надані за спірним договором в серпні 2021 року та у вересні 2021 року на загальну суму 289 081,34 грн.

Відповідачем оплачено заборгованість в розмірі 289 081,34 грн на виконання означеного вище рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2022 у справі №914/2190/22 лише 13.03.2023.

Таким чином, враховуючи п. 7.6. договору, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 35 640,17 грн пені за період з 12.09.2022 по 10.03.2023 за послуги з охорони території та її об`єктів, надані у серпні 2021 року та у вересні 2021 року, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.

Щодо доводів апелянта про наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки були наявні форс-мажорні обставини військова агресія росії проти України, що призвело до порушення виконання грошового зобов`язання відповідачем, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК України та ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислову палату в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказане вище саме по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням таких зобов`язань підлягає доведенню на загальних підставах.

Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону України "Про торгово-промислову палату в Україні») (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Водночас, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підставі яких можна встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними та перебувають у причинно-наслідковому зв`язку, що об`єктивно унеможливило належне виконання стороною свого обов`язку щодо оплати заборгованості за надані послуги.

Тому колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними доводи апелянта щодо наявності підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Західно-Української геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства Укргеофізика залишити без задоволення, а оскаржуване на рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2023 у справі №914/1830/23 без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

судді Н.А. ГАЛУШКО

О.С. СКРИПЧУК