Постанова

від 30.01.2024 по справі 915/642/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/642/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Іскендерова К.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача Гашинський М.А.

від відповідача Тодоров А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Югелеватор»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2023

у справі № 915/642/23

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Марківське»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Югелеватор»

про: стягнення 4729528,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Марківське» (далі СТОВ «Агрофірма «Марківське») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Югелеватор» (далі ТОВ «Торговий дом «Югелеватор»),в якому просило суд стягнути з останнього 4729528,08 грн, з яких:

- 3278678,0 грн суми попередньої оплати;

- 887399,59 грн пені;

- 476677,81 грн інфляційних втрат;

- 86772,68 грн 3% річних.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки обладнання від 03.12.2021 № 62 (далі договір) в частині своєчасної поставки позивачу товару.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначав, що: невиконання зобов`язань виникло внаслідок дії форс-мажорних обставин військової агресії Російської Федерації проти України та веденням активних бойових дій на території Миколаївської міської територіальної громади, у зв`язку з чим, згідно п. 7.1 договору термін виконання зобов`язань за договором продовжується на строк дії обставин i їх наслідків; договір є чинним, а термін виконання зобов`язань не настав; на виконання укладеного з позивачем договору відповідач після отримання попередньої оплати приступив до виконання своїх зобов`язань i для виготовлення замовленого обладнання здійснив оплату матеріалів, необхідних для виконання договору; відповідач не міг виконати свої зобов`язання з постачання товару у зв`язку з тим, що не мав змоги доставити товар на окуповану територію місцезнаходження позивача, зазначену в договорі - на територію Марківської селищної територіальної громади; повідомлень про зміну адреси доставки товару відповідачу від позивача не надходило, і позивач не звертався з письмовою вимогою про розірвання договору та повернення попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2023 у даній справі позов СТОВ «Агрофірма «Марківське» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Торговий дом «Югелеватор» на його користь: 3278678,0 грн основного боргу; 443699,79 грн пені; 476677,81 грн інфляційних втрат; 86772,68 грн 3% річних; У задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення 443699,79 грн пені) відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про неможливість виконання зобов`язань внаслідок дії форс-мажорних обставин, суд зазначив, що відповідачем не надано суду доказів того, що він об`єктивно не міг здійснювати свою господарську діяльність у зв`язку з військовою агресії Російської Федерації проти України та веденням активних бойових дій на території Миколаївської міської територіальної громади.

Суд зауважив, що наданий відповідачем сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) разом з долученими до такого сертифікату документами, які складенні виключно самим відповідачем, не спростовують вказаних обставин.

До того ж, судом враховано, що за таким сертифікатом відповідач звернувся до Одеської регіональної торгово-промислової палати лише 18.08.2023, тобто після звернення позивача з даним позовом до суду.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що він до 06.06.2022 звертався до позивача з відповідним зверненням щодо настання форс-мажорних обставин, які унеможливлювали виконання ним зобов`язань за спірним договором щодо поставки товару, та після 06.06.2022 щодо повернення попередньої оплати, з долученням до таких звернень підтверджуючих документів.

Відповідачем не надано суду доказів наявності обставин, які перешкоджали йому здійснити повернення після 06.06.2022 суми здійсненної попередньої оплати.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд визнав їх арифметично вірними та правильними.

Між тим, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд зазначив про можливість зменшити розмір належної до стягнення пені на 50%.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

- суд належним чином не з`ясував, куди саме відповідач мав поставити замовлений позивачем товар;

- суд безпідставно відхилив доводи відповідача про те, що він не міг поставити товар на окуповану територію місцезнаходження позивача та не міг зв`язатись з позивачем.

- судом неправильно застосовані норми ч. 2 ст. 693 ЦК України щодо виникнення у відповідача грошового зобов`язання з повернення передоплати, отриманої за договором поставки.

- передумовою повернення покупцю попередньої оплати повинно бути пред`явлення відповідної вимоги про розірвання договору та повернення попередньої оплати, чого з боку позивача зроблено не було;

- судом безпідставно відхилені доводи відповідача про неможливість виконання зобов`язань внаслідок дії форс-мажорних обставин, які підтверджені наданим суду сертифікатом Одеської регіональної торгово-промислової палати.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Савицького Я.Ф., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи № 915/642/23, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.

27.11.2023 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дом «Югелеватор» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2023 у справі № 915/642/23 залишено без руху, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 106414,40 грн, а також належних та допустимих доказів надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі.

14.12.2023 від ТОВ «Торговий дом «Югелеватор» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у сумі 106414,40 грн, а також описи вкладень до рекомендованих листів (докази направлення скарги іншому учаснику справи).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 за апеляційною скаргою ТОВ «Торговий дом «Югелеватор» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2023 у справі № 915/642/23 відкрито апеляційне провадження, встановлено СТОВ «Агрофірма «Марківське» строк до 04.01.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення ТОВ «Торговий дом «Югелеватор») та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу до розгляду на 30.01.2023 о 14:00 год.

18.12.2023 від СТОВ «Агрофірма «Марківське» надійшло клопотання про участь його представника в судовому засіданні 30.01.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою суду від 21.12.2023 задоволено.

03.01.2024 від СТОВ «Агрофірма «Марківське» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, а також те, що скаржником не спростовані висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 31.01.2024 з`явились представники учасників справи.

Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2023 у справі № 915/642/23, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 03.12.2021 між СТОВ «Агрофірма «Марківське» (Покупець) та ТОВ «Торговий дом «Югелеватор» (Постачальник) укладено договір на поставку обладнання № 62 (далі договір) (а.с.15-19 т.1), за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язувався поставити, а Покупець - прийняти та своєчасно оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (товар) в порядку та на умовах даного договору. Вся продукція Постачальника повинна бути новою та не бути у використанні.

Згідно пунктами 1.2, 3.1 договору найменування товару, асортимент, ціна за одиницю товару та інша інформація вказується у специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін, і становлять невід`ємну частину даного договору. Товар поставляється в асортименті, по цінам та в кількості, які вказані в специфікаціях даного договору.

Пунктами 3.3, 3.4 договору визначено, що товар поставляється на умовах: СРТ - пункт поставки, згідно правил «ІНКОТЕРМС-2020». Пунктом поставки товару є склад покупця СРТ - склад покупця.

Термін поставки товару по даному договору узгоджується в специфікаціях даного договору (п.3.6 договору).

Оплата по даному договору здійснюється у національній валюті України. Загальну сума цього договору визначається сумою вартостей усіх партій товару поставленого на підставі рахунків-фактур постачальника та/або специфікацій до цього договору (пункти 5.1, 5.2 договору).

Згідно п. 7.1. договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, які не залежать від волі сторін), зокрема, але не виключно: стихійні лиха, пожежа, вибух, повінь, землетрус, епідемія, війна, воєнні дії (незалежно від факту оголошення війни), збройне вторгнення іноземних військ інші міжнародні санкції, валютні обмеження, повстання, путч, переворот, військове правління або узурпація влади, протиправні дії (бездіяльність) органів місцевої влади та місцевого самоврядування, окупація, громадські заворушення, страйки, природні або штучні катастрофи, зміна виробником (вітчизняним та/або іноземним) оцинкованого металу, приводів циліндрично-конічних/циліндричних мотор-редукторів, інших комплектуючих/складових частин товару, термінів поставки, ембарго, скасування, зміна або введення будь-якого акту законодавства, за умови, що такі скасування, зміна або введення несприятливим чином вплинуть на реалізацію даного договору тощо, сторони звільняються від виконання cвoїx зобов`язань на час дії вказаних обставин. У випадку, якщо дія вказаних обставин триває більше шести місяців, то кожна iз сторін має право на розірвання договору i не несе відповідальності за таке розірвання при умові, що вона повідомить про це іншій стopoні не пізніше ніж за 30 днів до розірвання. Термін виконання зобов`язань за даним договором продовжується на строк дії обставин i їx наслідків.

Відповідно до п. 9.3 договору за порушення термінів передачі товару Постачальник зобов`язаний сплатити на користь Покупця неустойку у poзмipi подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до специфікації № 1 від 03.12.2021 до договору (а.с.20 т.1) сторонами узгоджено найменування, модель, кількість та вартість товару: модуль зерносушильний типу МЗС.0000.06 в кількості 1 шт. вартістю 3539900 грн (в т.ч. ПДВ).

Додатком № 1 до договору (Графік оплати та поставки товару (а.с.21)) сторони погодили, що оплата товару повинна була здійснюватися Покупцем наступним чином:

1) авансовий платіж за товар 10 % у сумі 353990 грн до 06.12.2021;

2) другий платіж за товар 40 % у сумі 1415960 грн до 22.04.2022;

3) третій платіж за товар при готовності відвантаження товару 20 % у сумі 707980 грн до 05.06.2022;

4) четвертий платіж за товар після відвантаження товару 20 % у сумі 707980 грн до 06.06.2022;

5) п`ятий платіж за товар після запуску товару 10 % на суму 353990 грн.

Доставка товару на адресу Покупця при умові сплат згідно даного графіку, відбудеться не пізніше 06.06.2022.

Позивач сплатив відповідачу 3278678 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення:

- від 06.12.2021 № 11971 на суму 353990 грн. Призначення платежу: авансовий платіж за товар згідно спец. № 1 від 03.12.2021 по дог. № 62 від 03.12.2021 (а.с.22 т.1);

- від 19.01.2022 № 12451 на суму 2924688 грн. Призначення платежу: оплата 80% за товар згідно спец. № 1 від 03.12.2021 по дог. № 62 від 03.12.2021 (а.с.23 т.1).

Докази поставки відповідачем товару позивачу матеріали справи не містять.

09.02.2023 позивач направив на адресу постачальника претензію № 1 (а.с.25-35 т.1) з вимогами про повернення 3278678 грн суми попередньої оплати по договору у зв`язку з закінченням строку поставки, також позивач вимагав сплати пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Вищевказана претензія відповідачем залишена без відповіді та без задоволення.

Матеріали цієї справи також містять наданий відповідачем суду сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати від 19.09.2023 за № 5100-23-3943 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), разом з долученими до такого сертифікату документами (а.с.131-137 т.1).

Відповідно до вищевказаного сертифікату:

- він засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; тимчасова окупація, оточення (блокування), ведення бойових дій на території Марківської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області;

- він виданий ТОВ «Торговий дом «Югелеватор» щодо обов`язку (зобов`язання) поставити продукцію виробничо-технічного призначення, відповідно до специфікації № 1, базис поставки: СРТ склад Покупця: Луганська область, Марківський район, смт Марківка, вул. Центральна, 121, у термін до 06.06.2022 за договором на поставку обладнання від 03.12.2021 № 62, які унеможливили його виконання в зазначений термін.

- період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 24.02.2022, дата закінчення тривають на 19.09.2023.

Предметом позову у цій справі є вимоги Покупця стягнути з Постачальника суму попередньої оплати (3278678 грн), а також нарахованих на суму непоставленого товару пені (887399,59 грн), інфляційних втрат (476677,81 грн) та 3% річних (86772,68 грн) з підстав неналежного виконання умов договору в частині повної та своєчасної поставки товару.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Частиною першою ст. 509 Цивільний кодекс України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Частиною 2 ст. 9 цього Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Проаналізувавши наявні в матеріалах даної справи докази, зокрема специфікацію від 03.12.2021 №1 (а.с.20 т.1), а також додаток № 1 до договору - Графік оплати та поставки товару (а.с.21 т.1), колегія суддів дійшла висновку, що вони містить такі обов`язкові реквізити, як: назви документів; дату їх складання; назви підприємств, які здійснюють господарську операцію; договір, на підставі якого здійснюється поставка товару; вид, кількість та ціну товару, який поставляється, строки його оплати та поставки; прізвища та підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, із зазначенням їх посад; печатки підприємств.

Вищевказані документи відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, а тому їх підписання сторонами є підставою для: 1) повної та своєчасної сплати позивачем відповідачу грошових коштів; 2) здійснення відповідачем повної та своєчасної поставки позивачу товару згідно погодженого сторонами графіку оплати та поставки.

Як вже зазначалось, позивач сплатив відповідачу передоплату за товар в загальному розмірі 3278678 грн, і за умовами погодженого сторонами Графіку оплати та поставки товару (а.с.21 т.1) відповідач в свою чергу до 05.06.2023 повинен був направити позивачу повідомлення про готовність товару до відвантаження і не пізніше 06.06.2022 поставити товар позивачу.

Водночас, матеріали цієї справи не містять ані повідомлень відповідача про готовність товару до відвантаження, ані доказів самої поставки товару.

Так, договором не визначено чітке місцезнаходження складу Покупця, водночас, і відповідачем не надано суду жодних доказів направлення позивачу повідомлення про готовність товару до відвантаження та відповідного запиту щодо визначення місця поставки товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Більш того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач взагалі приступив до виконання своїх зобов`язань по договору.

Доводи відповідача про те, що на виконання укладеного з позивачем договору відповідач, після отримання попередньої оплати здійснив оплату необхідних матеріалів, колегією суддів відхиляються, оскільки вони належними та допустимими доказами не підтверджуються, а лише зазначаються у відзиві на позовну заяву.

Так, в матеріалах справи міститься довідка про рух коштів від 22.08.2023 за вих № 89 (а.с.135 т.1), як додаток до сертифікату Одеської регіональної торгово-промислової палати від 19.09.2023 за № 5100-23-3943 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), та яка складена в односторонньому порядку директором ТОВ «Торговий дом «Югелеватор», проте вона жодним чином не свідчить про придбання та оплату відповідачем матеріалів саме для виконання своїх зобов`язань по укладеному з позивачем договору.

Враховуючи вищевикладене, а також приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 07.06.2022 у відповідача, як Постачальника (Продавця), виникло зобов`язання повернути позивачу, як Покупцю, суму попередньої оплати, тобто сплатити грошові кошти з наступного дня після спливу строку поставки.

Надаючи оцінку доводам відповідача про ненастання у даному випадку строку поставки товару, а також про звільнення від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), колегія суддів зазначає наступне.

Як на підтвердження настання таких обставин відповідачем надано суду сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати за №5100-23-3943 від 19.09.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), разом з долученими до такого сертифікату документами.

В першу чергу колегія суддів зауважує, що за умовами укладеного між сторонами договору, а саме п. 7.2., обставини, зазначені в п. 7.1. договору повинні бути підтверджені саме Торгово-промисловою палатою України, або офіційними документами третіх осіб (постачальними/вироюниками тощо).

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція) (далі Регламент), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну Торгово-промислову палату України.

Торгово-промислова палата України уповноважує регіональні Торгово-промислові палати засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України.

Водночас, відповідач в порушення п. 7.2. договору а також Регламенту звернувся за засвідченням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не до Торгово-промислової палати України, а до регіональної торгово-промислової палати.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що умови укладеного між позивачем та відповідачем договору не містять можливості підтвердження обставин непереборної сили регіональною торгово-промисловою палатою, колегія суддів приходить до висновку, що наданий відповідачем сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати за №5100-23-3943 від 19.09.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), разом з долученими до такого сертифікату документами, не є належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин щодо обов`язку відповідача поставити позивачу товар за укладеним договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 909/1043/21.

По-друге, частиною 4 ст. 79 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 встановлений принцип щодо повідомлення іншої сторони у разі порушення зобов`язання, відповідно до якої сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов`язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА, UPICC в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Таким чином, можна зробити висновок, що чинне законодавство та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила іншу сторону про обставини, що впливають на неможливість виконання зобов`язання.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх зобов`язань.

Водночас, відповідач таких дій не вчинив, і за засвідченням форс-мажорних обставин звернувся лише 18.08.2023 (і як вже зазначалось, в порушення п. 7.2. договору до Одеської регіональної торгово-промислової палати, а не до Торгово-промислової палати України), тобто лише після звернення позивача з даним позовом до суду, в той час як ні до 06.06.2022, ні до звернення позивача до суду з позовом відповідач жодного разу не повідомляв позивача про неможливість своєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Також колегія суддів враховує, що сталою та послідовною є позиція Верховного Суду про те, що сам по собі сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Водночас, скаржником жодним чином не спростовані висновки місцевого господарського суду про відсутність в матеріалах цієї справи належних та допустимих доказів того, що він об`єктивно не міг здійснювати свою господарську діяльність у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та веденням активних бойових дій на території Миколаївської міської територіальної громади, а саме, що такі обставини дійсно мали вплив на виробничі потужності відповідача за їх місцезнаходженням (на території підприємства відповідача знаходились військові країни агресора, або така територія підпадала під ракетні (артилерійські) обстріли військових країни агресора тощо). Тобто, відповідачем не доведено суду наявності причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання зобов`язання та форс мажорними обставинами.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аргументи відповідача про наявність форс-мажорних обставин (як щодо ненастання строку поставки товару, так і щодо звільнення його від відповідальності за несвоєчасну поставку) є безпідставними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він є арифметично вірним та правильним.

При цьому, жодних заперечень щодо арифметичної правильності заявлених до стягнення сум апеляційна скарга не містить, як і не містить доводів щодо зменшення судом пені на 50%, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині не переглядається в апеляційному порядку.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2023 у справі № 915/642/23 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Югелеватор» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2023 у справі № 915/642/23 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2024.

Головуючий суддяН.С. Богацька

СуддіГ.П. Разюк

Я.Ф Савицький