Постанова

від 30.01.2024 по справі 916/203/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/203/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання: Іскендерова К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача не з`явився,

від відповідачів Мурашко І.С.,

від приватного виконавця Зауліна О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2023, постановлену суддею Бездолею Ю.С., м. Одеса, повний текст складено 17.11.2023

у справі № 916/203/21

за позовом: Акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

до відповідачів:

1. Приватного сільськогосподарського підприємства «Надія»

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

про стягнення 8171366,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2021 у справі №916/203/21 повністю задоволено позов Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (далі Банк): солідарно стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Надія» (далі ПСП «Надія»), ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) на його користь 4000000 грн капіталу, 247002,22 грн процентів та 96666,66 грн процентів за неправомірне користування кредитом за кредитним договором №501.48790/FW504.532 від 24.09.2019; 2000000 грн капіталу, 147000 грн процентів та 14000 грн процентів за неправомірне користування кредитом та 31,10 грн пені за договором про надання траншу №501.48983/FW504.532 від 14.02.2020; 1200000 грн капіталу, 102333,34 грн процентів, 4333,33 грн процентів за неправомірне користування кредитом за договором про відкриття кредитної лінії №501.49043/FW504.532 від 13.03.2020. Вирішено питання про судові витрати.

04.08.2021 Господарським судом Одеської області видано відповідні накази.

09.10.2023 від відповідачів надійшла скарга щодо визнання неправомірними та скасування пунктів 3 постанов приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича (далі приватний виконавець) про повернення виконавчих документів стягувачу у виконавчих провадженнях № 67242780 від 09.12.2021, № 67242751 від 09.12.2021, № 67242695 від 09.12.2021, № 67242619 від 09.12.2021, № 67242945 від 10.12.2021, № 67242927 від 10.12.2021, № 67242894 від 10.12.2021, № 67242872 від 10.12.2021, № 67242883 від 10.12.2021, № 67242844 від 10.12.2021, № 67242772 від 10.12.2021 та № 67242946 від 10.12.2021.

Заява мотивована тим, що у вищевказаних постановах (пунктах 3) приватний виконавець зазначив, що винесені ним при відкритті виконавчих проваджень постанови про стягнення з боржника основної винагороди підлягають примусовому виконанню. Проте, боржниками було виконано рішення суду в добровільному порядку шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо на рахунок стягувача, у зв`язку з чим останній направив на адресу приватного виконавця заяви по усім вищезазначеним виконавчим провадженням про повернення виконавчих документів та завершення виконавчих проваджень.

Заявники зазначили, що чинним законодавством не передбачено можливості стягнення винагороди приватного виконавця поза межами відкритого ним же виконавчого провадження. Після повернення виконавчих документів стягувачу виконавче провадження закінчується та, відповідно, виконавець не може здійснювати дії з примусового виконання виконавчих документів. Крім того, приватний виконавець збільшив розмір основної винагороди з 10% до 30% та вимагає від кожного боржника сплатити окрему суму винагороди без урахування особливостей виконання солідарного обов`язку.

Щодо строку на звернення з відповідною скаргою, відповідачі зазначили, що оскаржувані постанови вони отримали лише 30.09.2023 разом з вимогою приватного виконавця. До цього часу відповідачі не були повідомлені про їх зміст. Отже заявниками не було пропущено строк на подання скарги до суду. Між тим зазначили, що якщо суд дійде висновку про те, що відповідачами все ж таки було пропущено строк позовної давності, відповідачі просили суд поновити його з вищевказаних підстав.

Приватний виконавець заперечував проти задоволення скарги, зокрема зазначив, що саме ним було забезпечено повне фактичне виконання рішення суду та, відповідно, він має право на отримання основної винагороди, а скарга боржників зводиться до намагання у судовому порядку позбавити виконавця його конституційного права на працю.

Окремо приватний виконавець наголошував на тому, що відповідачі пропустили строк на звернення до суду з відповідною скаргою. Зазначив, що наведені відповідачами підстави поновлення строку не мають ознак непереборності та незалежності від їх волевиявлення, а тому не можуть бути підставою для поновлення такого строку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі № 916/203/21 відповідачам поновлено строк на звернення зі скаргою, скаргу задоволено повністю.

Вирішуючи питання про поновлення скаржникам строку на подання скарги, господарський суд зазначив, що в якості доказів направлення постанов про повернення виконавчих документів стягувачу наявні лише супровідні листи, проте в матеріалах справи відсутні докази їх направлення саме рекомендованим поштовим відправленням, а також відсутній опис вкладення, який мав би містити перелік документів, які були надіслані. Враховуючи викладене, а також те, що виконавцем також було надіслано боржникам постанови про повернення виконавчих документів у листах від 21.09.2023, які були отримані 30.09.2023, суд поновив скаржникам строк на подання скарги.

Щодо суті самої скарги місцевий господарський суд зазначив, що приватним виконавцем було частково забезпечено виконання виконавчих документів, проте виконавчі документи, які стали підставою для визначення суми основної винагороди, він повернув стягувачу на підставі його заяви. Оскільки виконавчі документи були повернуті стягувачу за його заявою у зв`язку з домовленістю безпосередньо між стягувачем та боржниками, то визначення в п. 3 постанов про повернення виконавчих документів стягувачу є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки суми основної винагороди розраховані з урахуванням повного виконання боржниками вимог виконавчих документів в рамках діючих виконавчих проваджень. Повне виконання вимог боржниками виконано вже не в рамках виконавчого провадження, а дії приватного виконавця можливо і вплинули на боржників та сформували у них намір будувати домовленості із стягувачем стосовно погашення боргів (поза виконавчим провадженням), проте погашення боргів на підставі домовленостей в позапримусовому порядку після повернень виконавчих документів стягувачу не може бути підставою для стягнення сум, що визначені у постановах приватного виконавця.

Не погодившись з ухвалою суду, приватний виконавець подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, у задоволенні скарги відповідачів відмовити.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги приватний виконавець зазначив, що: саме він забезпечив повне фактичне виконання рішення суду, він виконав завдання, покладене на нього законодавством та має право на отримання відповідної винагороди; сплата відповідачами заборгованості відбулась саме в той час, коли виконавче провадження було відкрито, та саме за наслідком вжитих виконавцем дій; зазначення у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу суми основної винагороди приватного виконавця є не правом виконавця, а є законодавчо встановленим обов`язком, між тим право на стягнення основної винагороди виникає не на підставі постанови про повернення виконавчого документа, а на підставі постанови про стягнення основної винагороди

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/203/21, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів до суду апеляційної інстанції.

19.12.2023 матеріали справи № 916/203/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 апеляційну скаргу приватного виконавця залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України, як таку, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду належних та допустимих доказів надсилання копії скарги (разом з доданими до неї документами) ПСП «Надія», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, 25.12.2023 від приватного виконавця надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані описи вкладення на ім`я ПСП «Надія» (за адресою: АДРЕСА_1 ), а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_1 ).

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Принцевської Н.М. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду від 26.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/203/21.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І,, Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 справу № 916/203/21 за апеляційною скаргою приватного виконавця на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 прийнято до свого провадження вищевизначеним складом колегії суддів, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 15.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/203/21 до розгляду на 30.01.2024 о 14:15 год.

15.01.2024 від представника відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що скаржником не спростовані висновки суду щодо того, що чинним законодавством не передбачено можливості стягнення винагороди приватного виконавця поза межами виконавчого провадження.

25.01.2024 від представника відповідачів адвоката Мурашко Івана Сергійовича надійшла заява (вх. № 277/24) про його участь в судовому засіданні 30.01.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 задоволена.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 31.01.2024 з`явились представники відповідачів та приват ного виконавця.

Представник Банку в судове засідання 31.01.2024 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим колегія суддів, керуючись ч. 12 ст. 270 ГПК України, дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у даній справі, постановлена за результатом розгляду скарги відповідачів щодо визнання неправомірними та скасування пунктів 3 постанов приватного виконавця про повернення виконавчих документів стягувачу у виконавчих провадженнях.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 918/759/22, обставини якої є подібним до цієї справи, зазначено наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Закон установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у справі №1940/1957/18 викладено правову позицію про те, що вищезазначені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову щодо оскарження постанови приватного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи: 1) з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів: 2) належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такі ж за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц, від 19.02.2020 у справі №382/389/17, від 18.12.2019 у справі № 344/21436/18, 09.10.2019 у справі № 758/201/17, від 21.08.2019 у справі № 1915/1868/2012, від 16.01.2019 у справі № 279/3458/17-ц, від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17, від 28.11.2018 у справі № 2-01575/11, від 20.09.2018 у справі № 821/872/17, від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, а також Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 у справі № 640/20165/18 тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №229/1026/21 зазначила, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу, зокрема, стягнення виконавчого збору, основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (від 06.06.2018 у справі №127/9870/16-ц та від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц) «щодо адміністративної юрисдикції справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані».

Звертаючись до суду зі скаргою (вх № 2-1515/23 від 09.10.2023), відповідачі просили визнати неправомірними та скасувати пункти 3 постанов приватного виконавця про повернення виконавчих документів стягувачу у виконавчих провадженнях, в яких приватний виконавець зазначив, що винесені ним при відкритті виконавчих проваджень постанови про стягнення з боржника основної винагороди підлягають примусовому виконанню.

Заявники зазначали, серед іншого, про те, що: чинним законодавством не передбачено можливості стягнення винагороди приватного виконавця поза межами відкритого ним же виконавчого провадження; що приватний виконавець неправомірно збільшив розмір основної винагороди з 10% до 30% та вимагає від кожного боржника сплатити окрему суму винагороди без урахування особливостей виконання солідарного обов`язку.

Отже, ключовим і визначальним за доводами і підставами поданої скарги є: з приводу чого виник спір з приводу основної винагороди приватного виконавця; підстава скарги неправомірне (безпідставне) зазначення в пунктах 3 постанов про повернення виконавчих документів стягувачу у виконавчих провадженнях про те, що винесені приватним виконавцем при відкритті виконавчих проваджень постанови про стягнення з боржника основної винагороди підлягають примусовому виконанню (адже відбулось добровільне виконання рішення суду); обраний спосіб і порядок скарга подана в порядку ст. 339 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки скарга відповідачів фактично стосується стягнення з боржників основної винагороди приватного виконавця, така скарга не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

При цьому, як передбачено частинами 1, 2 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За таких обставин, наявні підстави для залишення апеляційної скарги приватного виконавця без задоволення, скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 та закриття провадження у справі № 916/203/21 за скаргою ПСП «Надія», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх № 2-1515/23 від 09.10.2023) відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Керуючись статтями 231, 270, 275, 278, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі № 916/203/21 скасувати.

Провадження у справі № 916/203/21 за скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Надія», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх № 2-1515/23 від 09.10.2023) - закрити.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2024.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Я.Ф Савицький