Постанова

від 05.02.2024 по справі 910/5032/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа№ 910/5032/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Корсака В.А.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023

у справі №910/5032/23 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення страхового відшкодування.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулося з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення грошових коштів в сумі 9096,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у зв`язку із ліквідацією Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» та на підставі пп. г п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АС/0642206 в сумі 9096,14 грн, право вимоги якої у останнього виникло на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу №3/31-01/2016 від 31.01.2016 укладеного з Фізичною особою - підприємцем Шияном Денисом Сергійовичем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 відкрито провадження у справі №910/5032/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/5032/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято за невірного застосування норм матеріального права, при порушенні норм процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

За твердженнями скаржника, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про недійсність договору цесії, оскільки при розгляді справи №910/29337/15 про банкрутство Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» судами встановлено недоведеність заявлених грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", а не недійсність договору відступлення права вимоги виплати страхового відшкодування та договору про надання фінансових послуг.

Разом з тим, позивач вказує на те, що до позовної заяви долучено докази, які підтверджують настання правових наслідків за договором відступлення прав вимоги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" у справі №910/5032/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

02.08.2023 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/5032/23 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" у справі №910/5032/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

21.08.2023 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить суд відмовити у ї задоволенні, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що постановою Вищого господарського суду України у справі №910/29337/15 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" заявлено грошові вимоги до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на підставі удаваного правочину, внаслідок чого до даних грошових вимог потрібно застосувати наслідки недійсності правочину.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/5032/23 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 зупинено апеляційне провадження у справі №910/5032/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 до закінчення розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023.

До суду 25.01.2024 Верховним Судом скеровано матеріали справи №910/5032/23 у зв`язку з закінченням розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 поновлено апеляційне провадження у справі №910/5032/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи та вірно відмічено місцевим господарським судом, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.11.2013 у справі №755/26718/13-п встановлено, що 07.10.2013 о 12 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "ЗАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Червоногвардійській в м. Києві, не вибрав безпечну дистанцію руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "Кіа", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Водія автомобіля марки "ЗАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» згідно полісу №АС/0642206.

Відповідно до висновку №04079 від 2013 про вартість матеріального збитку складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопартнер-Центр», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 10135,76 грн.

З пояснень позивача вбачається, що сума страхового відшкодування складає 9096,14 грн.

08.01.2014 ОСОБА_1 подав до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» заяву про виплату страхового відшкодування, однак виплату страхового відшкодування здійснено не було.

18.01.2016 між ОСОБА_1 (первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Шиян Д.С. (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає і зобов`язується оплатити первісному кредитору усі права вимоги, що виникає у первісного кредитора у зв`язку з фактом настання ДТП за участю автомобіля "ЗАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.04.2013 р. - номер полісу АС/0642206 в страховій компанії Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія».

Відповідно до п. 1.2 договору цесіонарій зайняв місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, які виникла в результаті ДТП, у т.ч. права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну цедента від винної особи, страхової компанії або МТСБУ в передбачених законом випадках.

Згідно п. 1.3 договору, характеристика права вимоги, що передається цесіонарію цедентом за цим договором: загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом, складає 9096,14 грн.

В подальшому, 31.01.2016 між Фізичною особою - підприємцем Шиян Д.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №3/31-01/2016, у відповідності до п. 1.1. якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, у т.ч. що виникли у клієнта з договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0642206.

Згідно п. 1.2. договору факторингу в силу даного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3 договору, характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 9096,14 грн.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_2 (страхувальник за полісом №АС/0642206, винна в ДТП особа), страхова компанія Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія».

На виконання умов договору про надання фінансових послуг факторингу №3/31-01/2016 від 31.01.2016 позивач перерахував на користь Фізичної особи - підприємця Шиян Дениса Сергійовича суму в розмірі 2729 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №252 від 03.04.2017 із зазначенням призначення платежу: «за права грошової вимоги по договору про надання фінансових послуг факторингу №3/31-01/2016 від 31.01.2016».

За наведеного позивач стверджує, що починаючи з дати укладення договору факторингу (31.01.2016) кредитором у договірному зобов`язанні за договором страхування №АС/0642206, яке виникло в результаті ДТП, є Товариство з обмеженою відповдіальністю "Маркс.Капітал".

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 порушено провадження у справі №910/29335/15 про банкрутство Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/29337/15, залишеними без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 та постановою Верховного Суду від 05.12.2017, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" у визнанні кредитором до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" на суму 1619642,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/29337/15 ліквідовано банкрута - Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія", як юридичну особу у зв`язку з банкрутством, закрито провадження у справі №910/29337/15.

13.08.2021 позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 07.10.2013 за участю транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

17.09.2021 Моторне (транспортне) страхове бюро України на підставі п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відмовило Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з відсутністю зобов`язань Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" щодо сплати страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що на п. ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виник обов`язок з виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АС/0642206, що є підставою для сплати відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 9096,14 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що вимоги закону передбачають виключний перелік регламентних виплат, які здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України, однак позивачем не надано доказів на підтвердження вимог до боржника, що встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/29337/15.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу №3/31-01/2016 від 31.01.2016 не перейшло право грошової вимоги до Моторного (транспортного) страхового бюро України у порядку, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.10.2013 за участю автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Кіа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , оскільки договір відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 18.01.2016 є нікчемним з моменту вчинення й не породжує жодних правових наслідків.

З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За визначенням ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обв`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.

Пунктом 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з п. 22.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За твердженнями позивача, у зв`язку із ліквідацією Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», на підставі пп. г п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", договору про надання фінансових послуг №3/31-01/2016 від 31.01.2016, відповідач зобов`язаний відшкодувати йому шкоду за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АС/0642206 в сумі 9096,14 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами апелянта, що обґрунтовується наступним.

Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 порушено справу №910/29335/15 про банкрутство Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/29337/15 ліквідовано банкрута - Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія", як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

Суд відмічає, що правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство, наразі Кодекс України з процедур банкрутства).

За загальним правилом, викладеним в п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до положень якого здійснювалось провадження у справі №910/29335/15 про банкрутство Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія",) не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Натомість, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.

Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе Моторно (транспортне) страхове бюро України. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду Моторного (транспортного) страхового бюро України на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що Моторно (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторно (транспортного) страхового бюро України, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до Моторно (транспортного) страхового бюро України обов`язків за договором страхування, Моторно (транспортне) страхове бюро України виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

Відтак, для виплати Моторним (транспортним) страховим бюро України Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" регламентних виплат за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АС/0642206, згідно договору про надання фінансових послуг №3/31-01/2016 від 31.01.2016 та договору цесії від 18.01.2016, слід встановити чи виникли у ліквідованого боржника (Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія") боргові зобов`язання перед первинними кредиторами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" в межах провадження у справі №910/29337/15 про банкрутство Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" зверталося до боржника із заявою про визнання кредитором на суму 1619642,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/29337/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" у визнанні кредитором до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" на суму 1619642,13 грн.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 05.12.2017 у справі №910/29337/15 зазначено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" та Фізичними особами-підприємцями: Кругляком О.С. та Шияном Д.С. було укладено договори про надання фінансових послуг факторингу, перелік яких, наявний в таблиці №1.

Предметом договорів є передання Фізичними особами - підприємцями: Кругляком О.С. та Шияном Д.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" прав майнових вимог до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" у зобов`язаннях, які виникли в результаті завдання шкоди при дорожньо-транспортних пригодах.

Вищий господарський суд України відмітив, що ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вирішуючи питання про визнання грошових вимог до боржника за договорами факторингу та цесії, суди мають встановити й відповідні обставини їх укладення.

На підставі аналізу норм чинного законодавства та положень договорів цесії та факторингу, суд дійшов висновку про те, що фактично Фізичні особи-підприємці Кругляк О.С. та Шиян Д.С. заключили 89 договорів цесії з фізичними особами, постраждалими у ДТП у вигляді удаваного правочину, оскільки в них передбачена саме сплата лише частки суми цесіонарієм на адресу цедента. Також встановлено, що виплати страхового відшкодування ведуть до набуття додаткового доходу, що підтверджується грошовими вимогами на суму 1619642,13 грн, а не фактичною сумою виплаченою попередніми кредиторами за відступлення права вимоги боргу.

При цьому доданими до заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" доказами не доводиться факт виникнення у боржника Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" боргових зобов`язань перед первинними кредиторами, які зазначені у цій заяві.

Касаційний господарський суд виснував, що при укладенні удаваного правочину сторони мають намір своїми діями досягнути такого правового результату, який не є за законом наслідком даного волевиявлення, а намагаються досягнути іншого правового результату, про який вони фактично домовились. Отже, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ч. 1 ст. 235 ЦК України). Удаваний правочин схожий з фіктивним, передусім тим, що він не породжує ніяких правових наслідків. Але відмінність його від фіктивного в тому, що за удаваним правочином прикритий інший правочин, який сторони бажали вчинити. Тому необхідно розрізняти правочин, яким приховують (удаваний правочин) та правочин, який приховують.

ЦК України не вказує, до яких недійсних правочинів відноситься удаваний правочин: нікчемних чи заперечних. Закон (ч. 2 ст. 235 ЦК України) лише встановлює таке правило: якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Проте удаваний правочин є нікчемним (абсолютно недійсним) вже тому, що обидві сторони знають, що їх волевиявлення не обов`язкові і не відповідають їх дійсній волі. Удаваний правочин ні за яких обставин не може породити цивільні права та обов`язки, оскільки виражена у ньому воля не відповідає волевиявленню сторін, лише при єдності яких можна стверджувати про те, що насправді вчинений правочин.

З урахуванням наявних у матеріалах справи письмових доказів, суди першої та апеляційної інстанції встановили, з чим погодився і суд касаційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" не подано належних та допустимих доказів на підтвердження грошових вимог до боржника, а тому дійшли висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" у визнанні кредитором Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" на суму 1619642,13 грн.

Згідно приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Колегія суддів відмічає, що не потребують доказуванню преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви NoNo73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «...право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Північний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосувавши норми процесуального права, дійшов вірного висновку, що обставини встановлені судовими рішеннями у справі №910/29337/15 є преюдиційними для даної справи.

Відповідно, в наведеній справі встановлено факт удаваності й нікчемності договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування, укладених Фізичними особами-підприємцями Шияном Д.С. та Кругляк О.С. з 89 фізичними особами, постраждалими у ДТП та недоведеності Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" наявності грошових вимог до боржника, що спростовує доводи скаржника про хибність висновків суду першої інстанції з цього приводу.

Отже, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" в апеляційній скарзі на те, що позивачем належними доказами доведено обставини настання правових наслідків за договором відступлення прав вимоги є безпідставним, оскільки позивач не міг набути прав вимоги за грошовими зобов`язаннями ОСОБА_1 згідно нікчемного правочину цесії від 18.01.2016.

За наведеного, враховуючи преюдиційні обставини встановлені у справі №910/29337/15, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, позаяк у відповідача відсутнє зобов`язання з виплати страхового відшкодування позивачу на підставі п. "ґ" пп. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/5032/23 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі правильності висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" не вбачається.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/5032/23 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.А. Корсак