Постанова

від 05.02.2024 по справі 911/1460/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа№ 911/1460/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані"

на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2023 року (повне рішення складено та підписано 03.10.2023 року)

у справі №911/1460/23 (суддя - Н.Г. Шевчук)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"

про стягнення 41 294,87 грн стахового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані" (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (далі - третя особа) про стягнення 41294,87 грн суми виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як роботодавець винної в ДТП особи, відповідно до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою проведеною страхувальником відповідача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.10.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" 25 590,37 грн страхового відшкодування та 2660,44 грн витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2023 року у справі №911/1460/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі 922/1436/17 за результатами розгляду якої зазначено таке. Відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми - ст.29 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст.1194 Цивільного кодексу України України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Апелянт вважає, що оскільки виплата за полісом №К112385 в розмірі 84295,50 грн не покриває суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту 129816аОпп від 15.10.2020 року, яка становить 125590,37 грн то різницю в розмір 41294,87 грн слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані" як з роботодавця особи яка завдала шкоду - водія екскаватора навантажувача «JCB 3 CX Contractor» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В.(головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2023 року у справі №911/1460/23 залишено без руху

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2023 року у справі №911/1460/23. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Крім того, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2023 року у справі №911/1460/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням представника відповідача, до суду першої інстанції позивачем не було надано доказів та документів, які б підтверджували обставину того, що в дійсності пошкоджений та застрахований транспортний засіб Renault Master державний реєстраційний номер НОМЕР_2 потерпілого страхувальника був реально та об`єктивно відремонтований на СТО Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Авто Київ», за, що останній отримав грошові кошти від позивача в сумі 125590,37 грн.

При цьому, представник відповідача зауважив, що позивачем до матеріалів справи надані виключно документи, що підтверджують оплату робіт (послуг), а не доказів того, що такі роботи (послуги) були дійсно виконані.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не виконав вимоги ухвали суду першої інстанції відносно надання доказів.

Разом з цим, розгляд та вирішення справи було здійснено без проведення судового засідання, без повідомлення (виклику) сторін, за обставин, коли відповідач ставив перед судом першої інстанції питання щодо проведення судового розгляду з повідомленням викликом сторін в рамках спрощеного позовного провадження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В.(головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані" на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2023 року у справі №911/1460/23. Ухвалив розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані" здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) своєю ухвалою від 30.10.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 року апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані" на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2023 року у справі №911/1460/23 об`єднано в одне апеляційне провадження.

28.11.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого представник позивача просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані" залишити без задоволення.

Крім того, представник позивача, зокрема у відзиві зазначив, що відповідач, як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми - ст. 29 Закону України від 01.07.2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу позивача не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Формула"(страхувальник, вигодонабувач) юуло укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 129816а0пп, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача) пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортними засобом RENAULT MASTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Строк дії договору згідно пункту 18 - з 25.10.2020 року по 24.10.2021 року.

01.12. 2020 року у м. Києві по вул. С. Колоса 2В сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля RENAULT MASTER державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та екскаватора навантажувача "ЈСВ 3 CX Contractor" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, зокрема, застрахований позивачем транспортний засіб RENAULT MASTER державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі про адміністративне правопорушення № 760/26981/20 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Тобто, вина водія екскаватора навантажувача "ЈСВ 3 CX Contractor" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 була встановлена у судовому порядку.

Власник пошкодженого автомобіля RENAULT MASTER державний реєстраційний номер НОМЕР_2 звернувся до ПрАТ "СК "АРКС", як страховика, із заявою про настання події та виплату суми страхового відшкодування на рахунок СТО.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 129816а0пп від 15.10.2020 року, на підставі акта огляду транспортного засобу від 02.12.2020 року; рахунку № СФК-К-000000000000102 від 02.12.2020 року на загальну суму 123 852,88 грн; рахунку № СФК-К-000062 від 10.02.2021 року на загальну суму 3 737,49 грн; страхового акта № ARX2677954 від 09.12.2020 року та страхового акта № ARX2720364 від 15.02.2021 року здійснив виплату суми страхового відшкодування на рахунок СТО Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворіт Авто Київ" в загальному розмірі 125 590,37 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 730384 від 10.12.2020 року на суму 121 852,88 грн та № 752462 від 17.02.2021 року на суму 3 737,49 грн.

Власником транспортного засобу екскаватора навантажувача "ЈСВ 3 CX Contractor" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані", цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" згідно договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № К112385 від 06.02.2020 року.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу екскаватора навантажувача "ЈСВ 3 CX Contractor" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" згідно договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № К112385 від 06.02.2020, позивач звертався до ПрАТ "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" з претензіями про виплату страхового відшкодування.

Страховиком відповідача було здійснено розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля RENAULT MASTER державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахування коефіцієнта фізичного зносу та із вирахуванням вартості деталей, які не відносяться до спірного страхового випадку, в результаті чого прийнято рішення про виплату на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" суми в розмірі 84 295,50 грн, яку сплачено згідно платіжних доручень №ЗР030325 від 30.03.2021 року на суму 82 378,99 грн та № ЗР070232 від 28.09.2022 року на суму 1916,51 грн (наявні в матеріалах справи).

Відтак, за твердженням позивача, оскільки виплата за полісом № К112385 від 06.02.2020 в розмірі 84 295,50 грн не покриває суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту № 129816а0пп від 15.10.2020, яка становить 125 590,37 грн, позивач заявляючи даний позов фактично просив суд першої інстанції на підставі ст.ст. 1194, 1172 Цивільного кодексу України стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані", як роботодавця особи яка завдала шкоди, різницю суми страхового відшкодування (між фактично понесеною та відшкодованою страховиком відповідача) в розмірі 41 294,87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України "Про страхування").

Згідно ч. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до частини другої цієї ж статті, є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у встановлених судом правовідносинах позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17 та у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 року в справі № 910/3165/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку до позивача, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Абзацом 1 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 ст. 9 Закону України "Про страхування").

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з матеріалів справи, при визначенні розміру заподіяної шкоди, у даному випадку позивач виходив із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля RENAULT MASTER державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно із сумою, яка вказана у рахунках № СФК-К-102 від 02.12.2020 року та № СФК-К-000062 від 10.02.2021 року.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, рахунки № СФК-К-102 від 02.12.2020 року та № СФК-К-000062 від 10.02.2021 року, визнаються судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17.

Відтак, як правильно встановлено судом першої інстанції, визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля RENAULT MASTER державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є правомірним.

Посилання відповідача на не виконання позивачем звіту про оцінку майна судом першої інстанції правомірно не взято до уваги, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (Аналогічна правова позиція застосована і в у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17).

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Так, ст. 1194 Цивільного кодексу України, встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність страхувальника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрбудтранс Компані") у розмірі, який перевищує суму виплаченого страховиком (ПрАТ "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП") потерпілому страхового відшкодування (ліміт відповідальності страховика) та становить різницю між фактично завданою шкодою і страховою виплатою.

З урахуванням приписів ст. 1194 Цивільного кодексу України позивач має право на відшкодування виплаченого ТОВ "Нова Формула" страхового відшкодування за рахунок страховика ПрАТ "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП", з можливістю подальшого стягнення з ТОВ "Укрбудтранс Компані" різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року по справі №910/1978/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Тлумачення ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 року у справі № 905/1391/19.

Водночас колегія суддів відзначає, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (ст. 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року року у справі № 147/66/17.

При цьому Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Разом з тим, пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № К112385 від 06.02.2020 року, яким застраховано відповідальність власника екскаватора навантажувача "ЈСВ 3 CX Contractor" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачається, що ліміт за шкоду майну складає 100 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Так, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є можливим за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц та у постанові КГС ВС від 17.01.2020 року у справі № 916/2554/17.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, згідно ст.ст. 1187, 1194 Цивільного кодексу України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка підлягає зменшенню на суму франшизи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 25 590,37 грн, оскільки ліміт за шкоду майну за полісом № К112385 складає 100 000,00 грн, а розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика саме на суму 25590,37 грн (125 590,37 грн - 100 000,00 грн).

З огляду на викладене колегія суддів критично оцінює твердження представника позивача щодо вирахування відповідної різниці не за мінусом ліміту відповідальності страховика, а за мінусом виплати за полісом.

При цьому, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення були враховані правові позиції постанови Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі 922/1436/17.

Твердження представника відповідача, про ймовірність того, що розмір завданих збитків ТЗ потерпілого страхувальника внаслідок ДТП є меншим ніж було встановлено позивачем, є безпідставними та не доведені жодними належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження відповідача, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що позивач не виконав вимоги ухвали суду першої інстанції відносно надання доказів, оскільки оскаржуване рішення було прийнятне на підставі наявних доказів в матеріалах справи, а невиконання ухвали суду не є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення на підставі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо твердження відповідача, що розгляд та вирішення справи було здійснено без проведення судового засідання, без повідомлення (виклику) сторін, за обставин, коли відповідач ставив перед судом першої інстанції питання щодо проведення судового розгляду з повідомленням викликом сторін в рамках спрощеного позовного провадження, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 5, 6, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що малозначними справами, зокрема, є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведені приписи процесуального законодавства, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту (особливості предмету позову), категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, які входять до предмету доказування, час, необхідний для вчинення судом та учасниками процесуальних дій, кількість учасників справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що справа має незначну складність, для якої пріоритетним є швидке вирішення спору, тож справа є малозначною, оскільки ціна позову (41294,87 грн) становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 200,00 грн), розгляд якої підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно, судом першої інстанції не було встановлено виняткових обставин, передбачених ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України для розгляду справи у загальному порядку, а відповідачем не було надано жодного обґрунтування необхідності розгляду справи з викликом представників учасників справи, також не обґрунтовано існування обставин, які унеможливлюють розгляд спору за наявними матеріалами з урахуванням письмових пояснень (відзиву на позовну заяву), наданих до суду першої інстанції , а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовна заява підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

При цьому, колегія суддів відзначає, що перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження за клопотанням сторони, є правом, а не обов`язком суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржників ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної заяви здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс Компані" на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2023 року у справі №911/1460/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2023 року у справі №911/1460/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/1460/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун