Рішення

від 25.01.2024 по справі 920/1096/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2024 р. Cправа № 920/1096/23

за позовом: Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" (вул. Юлії Здановської,33/43 Київ, 03022)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолік ЛТД" (вул. 600-річчя , буд. 17, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 192618,00 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Баннікова М.В., Чуб В.О., Побочій Р.В.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

16.10.2023 за підсудністю з Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолік ЛТД" про стягнення 192 618,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/1096/23 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 30.10.2023 відкрито провадження у справі № 920/1096/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 920/1096/23 призначено на 28.11.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений ухвалою суду.

01.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № канц. 01-34/10287/23).

У судовому засіданні представник позивача зазначила, що відзив від відповідача не отримували, позов підтримує в повному обсязі, всі документи обґрунтування та докази суду надані.

За результатами проведеного судового засідання, вислухавши позицію сторони суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.12.2023 в судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений ухвалою суду.

За результатами проведеного судового засідання, суд вирішив оголосити перерву у судовому засіданні, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 20.12.2023 повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 25.01.2024

25.01.2024 в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направлена кореспонденція суду повернута з поштовою відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою".

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористались правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В якості заявлених позовних вимог позивачем вказується на неналежне виконання відповідачем умов договору зберігання, зі зберігання за спірним договором не повернуто продукцію, а саме спирт етиловий 70 % розчин по 100 мл у флаконах у кількості 7134 флаконів на суму 192 618,00 грн.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: за результатами закупівлі УА-2021 -04-02-0003 59-с 31.03.2021 Національний інститут раку та товариство з обмеженою відповідальністю «Біолік ЛТД» дійшли згоди та уклали договір купівлі-продажу товару № 495.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 16.11.2022 № 2089 «Про реорганізацію Національного інституту раку» та розпорядження Кабінет Міністрів України від 28.10.2022 № 955-р «Про погодження реорганізації Національного інституту раку», Національний інститут раку реорганізовано шляхом перетворення в державне некомерційне підприємство «Національний інститут раку», що є правонаступником його прав та обов`язків, про що 13.02.2023 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Пунктом 1 Договору купівлі продажу передбачено, що Продавець зобов`язується передати у власність Позивача товари необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОVID-19) на території України згідно постанови КМУ від 20.03.2020 № 255 - спирт етиловий (код ДК 021:2015 24320000-3 - Основні органічні хімічні речовини, далі - Майно), в асортименті, кількості, які зазначені у Специфікації (Додаток 1 до Договору), а Позивач зобов`язується прийняти Майно і оплатити його на умовах Договору-1.

Загальна ціна Договору-1 складає 2 281 500,00 грн (два мільйони двісті вісімдесят одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ - 0,00 грн (п.4 договору купівлі- продажу).

31.03.2021 між сторонами було підписано Специфікацію до Договору купівлі - продажу, з якою сторони визначили обсяг Майна, а саме: Спирт етиловий 96%, розчин для зовнішнього застосування по 100 мл у флаконах - 19 500 флаконів, вартість яких складає - 526 500,00 грн (27,00 грн за один флакон (без ПДВ); Спирт етиловий 70%, розчин по 100 мл у флаконах - 65 000 флаконів, вартість яких складає 1 755 000,00 грн (27,00 грн за один флакон (без ПДВ).

Як слідує з матеріалів справи, у відповідності до платіжного доручення від 01.04.2021 № 296 позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату по Договору купівлі - продажу у сумі 2 281 500,00 грн.

Так, відповідно до Акту приймання-передачі товару до Договору купівлі - продажу відповідачем поставлено фармацевтичну продукцію на суму 362 880,00 грн, а саме: спирт етиловий 96%, розчин для зовнішнього застосування по 100 мл у флаконах - 3 456 флаконів, вартість яких складає - 93 312,00 грн; спирт етиловий 70%, розчин по 100 мл у флаконах - 9 984 флаконів, вартість яких складає 269 568,00 грн.

В подальшому, між Позивачем та Відповідачем 02.04.2023 укладено договір безоплатного відповідального зберігання без права користування № 31.

Згідно пункту 1.1 Договору зберігання Відповідач зобов`язується прийняти на відповідальне зберігання матеріальні цінності Позивача та повернути їх по закінченню зобов`язань по зберіганню або за першою вимогою протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання такої вимоги від Позивача, а Позивач зобов`язується прийняти їх по закінченню зобов`язань по зберіганню.

Пунктом 1.3 Договору-2 визначено, що загальна кількість Майна, яке передається на зберігання буде визначатися в залежності від кількості переданого на зберігання Майна по Актам приймання-передачі майна.

Пунктом 1.7 Договору-2 визначено, Позивач передає Відповідачу Майно згідно Акту прийому-передачі, який є невід`ємною частиною Договору-2.

Як стверджується матеріалами справи, відповідно до Акту приймання-передачі фармацевтичної продукції на зберігання (Додаток 1 до Договору зберігання) позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання фармацевтичну продукцію, а саме: спирт етиловий 96%, розчин для зовнішнього застосування по 100 мл у флаконах - 16 044 флаконів, вартість яких складає - 433 188,00 грн; спирт етиловий 70%, розчин по 100 мл у флаконах - 55 016 флаконів, вартість яких складає 1 485 432,00 грн. В загальному було передано на зберігання продукцію на 1 918 620,00 грн.

Пунктом 1.4. Договору зберігання визначено, строк зберігання: з моменту фактичної передачі Майна Відповідачу до моменту повернення Майна зі зберігання.

Предметом позову є вимога позивача щодо повернення зі зберігання за Договором зберігання продукцію, а саме, спирт етиловий 70 % розчин по 100 мл у флаконах у кількості 7134 флаконів на суму 192 618,00 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ст.ст.938, 946 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору зберігання строк дії договору та строк зберігання майна встановлені до 31.12.2021, при цьому відповідач, як зберігач, зобов`язаний повернути матеріальні цінності в строк зберігання яких закінчився поклажодавцю (або уповноваженій їм особі) на його вимогу.

Поряд з цим, за доводами позивача відповідачем з відповідального зберігання на склад позивача було повернуто фармацевтичну продукцію відповідно до накладних (вимог), а саме: від 20.07.2021 № 1233 - спирт етиловий 96%, розчин для зовнішнього застосування по 100 мл у флаконах - 3 456 флаконів, вартість яких складає - 93 312,00 грн.; спирт етиловий 70%, розчин по 100 мл у флаконах - 11 280 флаконів, вартість яких складає 304 560,00 грн.; від 07.10.2021 № 1739 - спирт етиловий 96%, розчин для зовнішнього застосування по 100 мл у флаконах - 3 408 флаконів, вартість яких складає - 92 016,00 грн.; спирт етиловий 70%, розчин по 100 мл у флаконах - 5 520 флаконів, вартість яких складає 149 040,00 грн.; від 13.12.2021 № 2248 - спирт етиловий 96%, розчин для зовнішнього застосування по 100 мл у флаконах - 8 640 флаконів, вартість яких складає - 233 280,00 грн.; від 17.12.2021 № 2270 - спирт етиловий 96%, розчин для зовнішнього застосування по 100 мл у флаконах - 540 флаконів, вартість яких складає - 14 580,00 грн.; спирт етиловий 70%, розчин по 100 мл у флаконах - 4 704 флаконів, вартість яких складає 127 008,00 грн.; від 20.12.2021 № 2274 - спирт етиловий 70%, розчин по 100 мл у флаконах - 1 400 флаконів, вартість яких складає 37 800,00 грн.; від 22.12.2021 № 2347 - спирт етиловий 70%, розчин по 100 мл у флаконах - 23 288 флаконів, вартість яких складає 628 776,00 грн.; від 14.03.2023 № 5004 - спирт етиловий 70%, розчин по 100 мл у флаконах -1690 флаконів, вартість яких складає 45 630,00 грн. Всього повернуто зі зберігання: спирт етиловий 96%, розчин для зовнішнього застосування по 100 мл у флаконах - 16 044 флаконів, вартість яких складає - 433 188,00 грн.; спирт етиловий 70%, розчин по 100 мл у флаконах - 47 882 флаконів, вартість яких складає 1 292 814,00 грн.

Позивач стверджує, що зі зберігання за договором не повернуто продукцію, а саме: спирт етиловий 70 %, розчин по 100 мл у флаконах у кількості 7134 флаконів на суму 192 618,00 грн.

Разом з тим, суд критично оцінює докази повернення частково фармацевтичної продукції відповідачем позивачу. Оскільки, наявні в матеріалах справи надані позивачем вимоги (а.с. 21-27), які підтверджують на думку позивача часткове повернення товару відповідачем не відповідає приписам ведення первинної документації щодо повернення матеріальних цінностей. Дані вимоги складені односторонньо позивачем із зазначенням "Отримав" прізвище, ім`я по батькові працівника Побочій Р.В.

Тому твердження позивача викладені вище, оцінюється судом критично, оскільки, не підтверджені належними доказами, а матеріали справи не містять докази вчинення відповідачем дій спрямованих на повернення майна зі зберігання, з огляду позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що до повернення підлягає часткове спірне майно у визначеній кількості та сумі.

Таким чином, оскільки, докази отримання позивачем частини майна, яке знаходилось на зберіганні у відповідача у матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 192 618,00 грн до задоволенню не підлягають.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення на електронні адреси позивача - info@unci.org.ua; відповідача - Biolikltd@gmail.com.

Повне рішення складено 05 лютого 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Юлії Здановської,33/43 Київ, 03022)

3 - відповідачу (вул. 600-річчя , буд. 17, м. Вінниця, 21000)