Рішення

від 01.02.2024 по справі 904/4872/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 Справа № 904/4872/23

За позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ

До: гр. ОСОБА_1 , м. Одеса

Третя особа-1, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: гр. ОСОБА_2 , с. Романків

Третя особа-2, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій В`ячеславович, м. Дніпро

Третя особа -3, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал», м. Дніпро

Третя особа - 4, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, м. Дніпро

Про: визнання права іпотекодержателя

Суддя Васильєв О.Ю.

секретар судового засідання Помазан А.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Малега С.О. (адвокат);

Від третьої особи-1: не з`явився;

Від третьої особи-2: не з`явився;

Від третьої особи-3: не з`явився;

Від третьої особи-4: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

АТ КБ «ПриватБанк» (позивач) з урахуванням клопотання ( заяви ) про зміну позовних вимог від 05.12.23р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до гр. ОСОБА_1 (відповідач) ; третя особа-1, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_2 ; третя особа-2, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В.; третя особа-3, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «Істейтглобал»; третя особа-4, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Н.М.; про визнання за позивачем права іпотекодержателя (обтяжувача) щодо нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , будинок 35т, квартира АДРЕСА_2 ; яке виникло за договором іпотеки № КП461-Г-ДИ2 від 19.12.12р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 13914.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням позивача на наступні обставини: 20.03.11р. між ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» (банк) та ТОВ «Істейтглобал» (позичальник) укладено кредитний договір № КП461-Г з додатком № 1, за умовами якого позичальник отримав від банка кредитні кошти в сумі 32 900 000 грн., з кінцевим терміном повернення 19.03.41р.

В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Істейтглобал» (позичальник) за кредитним договором №КП461-Г від 20.03.11р. між ПАТ «КБ «Приватбанк» (іпотекодержатель) та гр. ОСОБА_2 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки №КП 461-Г-ДИ2 від 19.12.12 р. Відповідно до умов цього договору іпотеки в забезпечення виконання ТОВ «Істейтглобал» (позичальник) зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , будинок 35т, квартира АДРЕСА_2 .

У квітні 2017 р. гр. ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ «КБ «Приватбанк» про визнання недійним вищезазначеного кредитного договору та визнання припиненим договорів майнової поруки ( іпотеки ) , в тому числі іпотечного договору і договору поруки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.17р. по справі № 201/5563/17 було визнані припиненими правовідносини за договором іпотеки (майнової поруки) № №КП 461-Г-ДИ3 від 19.12.12р., укладеним між ПАТ «КБ «Приватбанк» та гр. ОСОБА_2 . Це рішення було оскаржене ПАТ «КБ «Приватбанк» та постановою Апеляційного суду Дніпровської області від 28.09.18р., залишеною без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 25.05.20 р. , рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.17р. у справі № 201/5563/17 в частині визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки ( майнової поруки ) ,укладеним між АТ «КБ «Приватбанк» та гр. ОСОБА_2 , скасоване , в задоволенні позову про припинення договорів поруки та майнової поруки відмовлено.

На підставі вищезазначеного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (яке не набрало законної сили) 10.10.17р. державним реєстратором приватним нотаріусом Мошковською Н.М. були зареєстровані відомості про припинення обтяжень предмета іпотеки на користь банку, а іпотечне майно було за відсутності згоди ПАТ «КБ «Приватбанк» (іпотекодержателя) відчужене гр. ОСОБА_2 (іпотекодавець) на користь гр. ОСОБА_3 (батька іпотекодавця) на підставі безоплатного договору дарування № 2004 від 24.10.17 р. (посвідченого приватним нотаріусом Мошковською Н.М.); а в подальшому - гр. ОСОБА_4 на підставі мирової угоди (затвердженою ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.18 р. по справі № 201/5147/18 ) це майно було придбане у гр. ОСОБА_3 .

В свою чергу гр. ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 23.08.18 р. (посвідченому приватним нотаріусом Мошковською Н.М.) відчужила іпотечне майно на користь гр. ОСОБА_1 ,яка станом на цей час зареєстрована як власник квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

За твердженням позивача, заборгованість за вищезазначеним кредитним договором не погашено, ТОВ «Істейтглобал» (позичальник) має прострочену заборгованість за кредитним договором зі сплати винагороди за користування кредитом в сумі 25 253 565,75 грн., а відтак «договір іпотеки не погашено».

З метою внесення до відповідних реєстрів записів про іпотеку на підставі вищенаведеного договору іпотеки АТ «КБ «Приватбанк» звернулося до державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренка С.В. із відповідною заявою . Проте, рішенням державного реєстратора №Ц 68618946 від 27.07.23 р. відмовлено у проведенні реєстраційних дій на підставі п.6 п.7 ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у зв`язку із тим ,що заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване за гр. ОСОБА_1 ).

Позивач вважає, що вищезазначені рішення прийняті державними реєстраторами на підставі судового рішення, яке не набрало законної сили. Оскільки таке рішення суду скасоване, іпотека згідно до вимог ст.23 ЗУ «Про іпотеку» є чинною для нового власника предмета іпотеки. Тому позивач стверджує про недобросовісність останнього власника спірного іпотечного майна гр. ОСОБА_1 (оскільки як вона, так і всі попередні власники цього майна мали реальну можливість дізнатися про наявність заборони на відчуження цього майна із відповідних державних реєстрів ; а питання щодо добросовісності останнього набувача цього майна - гр. ОСОБА_1 , може бути вирішено лише після з`ясування , а чи дійсно вона сплатила вартість цього майна на користь продавця); тощо. Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи чинного законодавства України, позивач просив суд визнати за ним право іпотекодержателя (обтяжувача) щодо нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , будинок 35т, квартира АДРЕСА_2 ; яке виникло за договором іпотеки № КП461-Г-ДИ2 від 19.12.12р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 13914.

Гр. ОСОБА_1 (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечувала з наступних підстав : квартиру за адресою , АДРЕСА_3 вона придбала на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від23.08.18 р. Вартість нерухомого майна була сплачена нею на користь продавця до часу підписання та нотаріального посвідчення цього договору. На момент укладання цього договору квартира не перебувала під арештом чи забороною, відсутні претензії третіх осіб на неї (що підтверджувалося відповідною інформацією з Державнорго реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна , отриманим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. 23.08.18р. Окрім того, відповіднодоп.1.3. договору купівлі-продажу квартири від 23.08.18р. зазначено, що квартира належить продавцю на праві власності на підставі мирової угоди, затвердженою ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.18 р. у справі № 201/5147/18.Право власності продавця було зареєстроване в Державному реєстрі речовихправ на нерухоме майно 11.07.18р. (що підтверджується відповідним витягом) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою 23.08.18р. (отриманої приватним нотаріусом шляхом безспосереднього доступу до Державного реєстру). Затверджуючи вищезазначену мирову угоду, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська вказав, що умови мирової угоди не порушують прав та охоронюваних законом інтресів третіх осіб .Отже, райнним судом було встановлено, що станом на день подачі позову до суду 15.05.18 р. жодних обтяжень (іпотек, заборон, тощо) на цю квартиру не існувало .Ухвала від 13.06.18р. Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про затвердження цієї мирової угоди є чинною, ніким не оскаржувалася та слугувала підставою для реєстрації права власності за гр. ОСОБА_4 . Таким чином ,правовласності на цю квартиру було набуте відповідачем правомірно у особи, яка мала законні підстави та право її відчужувати. Про наявність спору щодо квартири відпорвідач дізналася лише в листопаді 2022 р. під час розгляду спору за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до неї за участю третіх осіб - гр. ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Н.М. про скасування рішень державного реєстратора та скасування державної реєстрації прав. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.22 р. у справі № 201/5876/22 (яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.03.23р.) відмовлено в задоволені позовних вимог банку. Станом на цей час касаційна скарга АТ «КБ «Приватбанк» у справі № 201/5876/22 передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідач також не погоджується з твердженнями позивача стосовно не набрання чинності рішенням Жовтневого районного суду від 28.09.17р. у справі № 201/5563/17; оскільки внаслідок пропуску АТ «КБ «Приватбанк» встановленого чинними на той час нормами ЦПК України 10-денного строку для подання апеляційної скарги, це рішення набрало чинності після закінчення строку для подання апеляційної скарги; тощо.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Н.М. (третя особа-4) в письмових поясненнях зазначила, що всі реєстраційні дії проводилися нею у відповідності до вимог чинного законодавства України та з урахуванням інформації , що містилися у державних реєстрах; а тому на переконання третьої особи-4 відсутні праові підстави для задоволення позовних вимог.

Треті особи -1,2,3 письмових пояснень щодо позову не наддали, явку повноважних представників до судовихзасідань не забезпечили ,незважаючи на ту обставину, що своєчасно повідомлялися судом про час та місце слухання справи.

До судового засідання 01.02.24 р. з`явився лише представник відповідача, позивач та треті особи явку повноважних представників не забезпечили. Від позивача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи у зв`язку із неможливістюпредставника банку забезпечити особисту участь в судовому засіданні внаслідок його зайнятості в іншихсудових засіданнях. Представник відповідача заперечував протии відкладання розгляду справи, вказуючи, що представником позивача не надано жодних доказів зайнятості його в судових засіданнях по інших справах . Також вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» мав би направити для участі у справі іншого представника (оскільки має значний штат юристів ,які мають право представсляти його інтереси в суді). Окрім того, вказав на достатньо тривалий строк розгляду справи і вже не першу неявку представників позивача досудових засідань.

Суд погоджується із запереченнями представника відповідача та не не знаходить достатньо правових підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладання розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача ,дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

20.03.11р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» (банк) та ТОВ «Істейтглобал» (позичальник) укладено кредитний договір № КП461-Г, выдповыднодоумов якого ТОВ «Істейтглобал» отримало від банка кредитні кошти у розмірі 32 900 000,00 грн з кінцевим терміном повернення до 19 березня 2041 року (т.1, а.с. 49-56).

У забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між гр. ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ПАТ КБ «ПриватБанк» 19.12.12р. було укладено договір іпотеки № КП 461-Г-ДИ2. Відповідно до п.7. цього договору іпотеки іпотекодавець в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , будинок 35т, квартира 39 б . (т.1, а.с.43-48).

У квітні 2017р. гр. ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа ТОВ «Істейтглобал», про визнання недійсним кредитного договору, визнання припиненими договорів поруки (іпотеки). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.17 р. у справі № 201/5563/17 позовні вимоги задоволено частково. Визнано припиненими (припинено правовідносини) за договором іпотеки (майнової поруки) від 19.12.12 р. № КП 461-Г-ДИ3 та договором поруки від 19.12.12 р. № КП461-Г-П2, укладеними між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк». В іншій частині позовних вимог відмовлено. (т.1,а.с.72-88).

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.08.18 р. апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.17р. скасовано (т.1, а.с.89-95).

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.20р. у справі № 201/5563/17-ц вказану вище постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.08.18р. залишено без змін (т.1,а.с.97-103).

Відповідно до відмітки Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на останньому аркуші копії рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.17р. у справі № 201/5563/17 (наданому до матеріалів справи представником відповідача), завіреному підписами судді Антонюка О.А. (який приймав це рішення) та секретаря Пушкарьової М.О. це судове рішення набрало чинності 10.10.17 р. (т.1, а.с.230). Також відповідачем надано для залучення до матеріалів справи роздруківку із сайту судової влади України станом на 10.10.17р., в якій вказано, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.17р. у справі № 201/5563/17 набрало законної сили 10.10.17 р. (т.1, а.с.230, зворотній бік).

Згідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.17р. відкрите апеляційним судом Дніпропетровської області 26.10.17 р. (т.3, а.с.42).

10.10.17р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Мошковською Н.М. були прийняті рішення про припинення іпотеки, зареєстрованої на підставі договору іпотеки № КП461 -Г-ДИ2 від 19.12.12р., укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та гр. ОСОБА_2 (номер запису про іпотеку 22759933 (спеціальний розділ) та про припинення обтяження, зареєстрованого на підставі договору іпотеки №КП461-Г-ДИ2 від 19.12.12р., укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та гр. ОСОБА_2 (номер запису про обтяження 22757218 (спеціальний розділ) (т.1, а.с.26-40).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.18р. по справі № 201/5147/18 визнано мирову угоду між сторонами по цивільній справі №201/5147/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мошковська Наталія Миколаївна) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню на таких умовах: визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_4 . Опис об`єкта: в житловому будинку літ. А-7 квартира АДРЕСА_5 , яка складається з: 1- хол, 2- санвузол, 3- житлова кімната, 5- гардеробна, 6- хол, 7- сходи, 8- санвузол, 9- пральня, АДРЕСА_6 - кухня-вітальня. Загальна площа квартири 129,5 кв.м, житлова площа 34,3 кв.м .Провадження по цивільній справі №201/5147/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мошковська Наталія Миколаївна) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - закрите. Відповідно до інформації, що міститься в ЄДРСР, ця ухвала набрала законної сили 03.07.18р. (т.1, а.с.219,220; т.3, а.с.46-47).

23.08.18р. між гр. ОСОБА_4 (продавець) та гр. ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири , за яким продавець передав у власність покупця нерухоме майно: квартиру №39б першої черги житлового комплексу «Амфітеатр» містобудівного ансамблю «Крутогірний» в будинку АДРЕСА_1 . В п.1.3. цього договору зазначено, що квартира, що відчужується, належить продавцеві на праві власності на підставі мирової угоди ,затвердженої ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.18 р. у справі № 201/5147/18.Право власності продавця зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.07.18 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., номер запису про право власності 27023322, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.07.18р. № 130742006 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою 23.08.18р. приватним нотаріусом Мошковською Н.М. шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.4. цього договору продавець стверджує, що на момент укладення цього договору: від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення; відсутності претензій третіх осіб на вказану квартиру, вона нікому іншому не відчужена, не є внеском до статутного капіталу товариства, як юридична адреса не використовується, під забороною (арештом), в судовому спорі та під податковою заставою не перебуває; відносно неї не укладено договорів іпотеки. Відсутність заборони відчуження, іпотеки та податкової застави підтверджується відповідною інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом із Державного реєстру рухомого майна, отриманими приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. 23.08.18 р. Покупець ознайомлений з тим , що нерухоме майно належить продавцю на праві приватної власності, оскільки набуте ним у власність на підставі мирової угоди, що він має усі права власника щодо вільного розпорядження зазначеною квартирою.

Відповідно до п.2.1. цього договору продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 1 114 089,00 грн., які отримані від покупця до підписання та нотаріального посвідчення цього договору.

Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. 23.08.18 р. та зареєстровано в реєстрі за № 1199 (т.1,а.с.68-71).

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Мазуренко С.В. із заявою про щодо реєстрації обтяження (іпотеки) на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_4 . Але 27.07.23 р. цим державним реєстратором прав на нерухоме майно було прийняте рішення № 68618946 про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою у зв`язку із наявністю зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно та подачею заяви про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача після державної реєстрації права власності на таке майно за новим право набувачем (т.1, а.с.41).

Звертаючись з цим позовом , ПАТ КБ «Приватбанк» обґрунтовує його тією обставиною, що квартира АДРЕСА_4 ; та перебувала в іпотеці, була відчужена іпотекодавцем незаконно на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.17р. по справі № 201/5563/17 (яким було визнані припиненими правовідносини за договором іпотеки (майнової поруки) № №КП 461-Г-ДИ3 від 19.12.12р., укладеним між ПАТ «КБ «Приватбанк» та гр. ОСОБА_2 ), яке не набрало законної сили. Тому, на переконання позивача, всі реєстраційні дії приватного нотаріуса щодо припинення обтяжень предмета іпотеки та нотаріального посвідчення договорів про відчуження цього іпотечного майна є незаконними та не відповідають вимогам ст.23 ЗУ «Про іпотеку» (відповідно до яких в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки). Оскільки заборгованість за вищезазначеним кредитним договором не погашено, ТОВ «Істейтглобал» (позичальник) має прострочену заборгованість за кредитним договором зі сплати винагороди за користування кредитом в сумі 25 253 565,75 грн., а відтак «договір іпотеки не погашено». На переконання позивача, гр. ОСОБА_1 (відповідач) не може вважатися добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки мала реальну можливість та повинна була пересвідчитися у наявності заборони на відчуження цієї квартири та перебування її в іпотеці у ПАТ «КБ «Приватбанк» із інформації з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Гр. ОСОБА_1 (відповідач) заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджувала, що вона не знала та об`єктивно не могла знати про наявність заборони на відчуження спірної квартири, оскільки під час укладання відповідного договору купівлі-продажу приватний нотаріус, який посвідчував цей договір, здійснював перевірку наявності/відсутності заборон, законність права власності продавця на квартиру та наявності права на її відчуження. Вона після того, як нотаріус здійснив ці перевірки, сплатила на користь продавця обумовлену вартість нерухомого майна та підписала договір купівлі-продажу.

Оцінюючи у сукупності надані позивачем та відповідачем докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтями 3, 4 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом ч. 1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

За змістом ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.06.21р. у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), в якій також висловлена така правова позиція: «Скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення. Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі.

Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 Постанови ВП ВС від 23.10.19р. по справі № 922/3537/17). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.

При вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження»

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи, наданих сторонами доказів, господарський суд дійшов висновку про те, що гр. ОСОБА_1 (відповідач) є добросовісним набувачем та законним власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 . Право власності відповідачем набуте правомірно, що передбачає його законність і добросовісність. Договір укладений з дотриманням усіх норм цивільного законодавства, необхідних для дійсності правочину; є чинним, та не оскаржується сторонами.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, положеннями ч.2 ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Як вбачається зі змісту вказаного договору, на момент придбання, спірне майно не перебувало під арештом чи забороною, відсутність реєстрації іпотеки підтверджувалось інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.08.18 р. Тобто, особа, яка придбаває нерухоме майно у власність, вправі покладатись на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно чи їх обтяжень, особа, яка добросовісно покладалась на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обмежень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Така позиція суду узгоджуються з висновками, які неодноразово робив Верховний Суд у своїх постановах, зокрема Постанові ВС від 15.06.21р. по справі № 922/2416/17, від 23.10.19р. року у справі № 922/3537/17, від 31.05.22р. у справі № 750/9652/20.

Також, суд критично оцінює твердження позивача стосовно не надання відповідачем доказів повного розрахунку з продавцем спірної квартири (що на переконання позивача свідчить про недобросовісність набувача), оскільки пункт договору в тій його частині ,в якій він містить відомості про отримання продавцем грошей, їх суму, є даними на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Отже, положення договору, які містять зазначені відомості, відповідають визначенню доказів, наведеному в ч.1 ст.73 ГПК України, а тому вони є письмовим доказом. Пункт договору в тій його частині, у якій він містить відомості про отримання продавцями грошей до підписання договору, суму цих коштів, є розпискою.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Водночас законом не встановлено, що факт отримання грошових коштів має бути підтверджений певними засобами доказування. Тому кожна зі сторін може доводити таку обставину або спростовувати її будь-якими доказами. Зокрема, таким доказом може бути положення договору про одержання однією стороною від іншої грошових коштів.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що включення в договір купівлі-продажу положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладанні договорів фізичними особами, і така практика не суперечить закону в правовідносинах, щодо яких виник спір (постанова ВС у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 308/13400/14-ц від 21.03.18р. та у справі № 361/558/15-п від 17.04.19р.).

Отже, позивач не спростував доводи відповідача про добросовісність набуття ним спірного нерухомого майна та не надав суду належних доказів щодо недобросовісності відповідача як останнього набувача нерухомого майна; а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню (аналогічної правової позиції дотримується ЦАГС в постанові від 14.09.23р. у аналогічній справі № 904/3418/22).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.232,233236,237,238,240,241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати по справі покласти на позивача.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 05.02.24р.

Суддя Васильєв О.Ю.