Рішення

від 05.02.2024 по справі 911/1412/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 911/1412/23Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Політекс Трейд" простягнення 257 618 грн 60 коп.Представники сторін: не викликалисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.05.2023 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Політекс Трейд" про стягнення 257 618 грн 60 коп. заборгованості за генеральною угодою про умови здійснення господарської діяльності № 02.1-14/4-08 від 16.11.2020 та зобов`язання відповідача виконати зобов`язання встановлені у п.п. 2.2.24 п. 2.2 Угоди договору № 02.1-14/4-08 від 16.11.2020, а саме надати позивачу довідку про кількість рейсів за звітний місяць за лютий 2022 року, за березень 2022 року, за квітень 2022 року, за травень 2022 року, за червень 2022 року, за липень 2022 року, за серпень 2022 року, за вересень 2022 року, за жовтень 2022 року, за листопад 2022 року, за грудень 2022 року, за січень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2023 № 911/1412/23 позовну заяву Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оупен Скай Сервісіз" про стягнення 257 618 грн 60 коп. заборгованості та зобов`язати вчинити дії направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 справу № 911/1412/23 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 скасовано, справу № 911/1412/23 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

05.10.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2023 відкрито провадження у справі № 911/1412/23, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

22.11.2023 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 060005321, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (01103, місто Київ, вулиця Бойчука Михайла, будинок 5) було направлено ухвалу від 24.07.2023, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання, дата довідки ф.20: 29.08.2023.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.10.2023 вручена відповідачу 22.11.2023

Станом на 05.02.2024 відповідачем вимог ухвали суду від 13.10.2023, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариства з обмеженою відповідальністю "Політекс Трейд" не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.11.2020 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (аеропорт за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оупен Скай Сервісіз" назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Політекс Трейд" (компанія за договором, відповідач у справі) було укладено генеральну угоду № 02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності (далі - угода), відповідно до умов якої аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного адміністрування) на території аеропорту "Бориспіль" з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов`язується сплачувати аеропорту плату за це.

Кожна із сторін повністю бере на себе витрати за виконання своїх обов`язків за цією угодою (пункт 1.2 угоди).

Згідно з пунктом 2.2.1 угоди сторони зобов`язані виконувати цю угоду та обов`язки, що встановлені цією угодою, належним чином, на основі принципу добросовісності.

На умовах пункту 2.3.1 угоди аеропорт взяв на себе зобов`язання виписувати рахунки та акти згідно з умовами угоди.

У відповідності з пункту 3.1 угоди розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП МА "Бориспіль" з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї угоди становить: 1350,00 грн (без ПДВ) за рейс, на якому компанія здійснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350,00 грн (без ПДВ) в місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.2 угоди передбачено, що кількість рейсів визначається із довідки, яка надається компанією за звітний місяць. Дана довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з заявками компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання компанією) довідки у визначені строки, аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.

Протягом 3-х робочих днів після отримання довідки, аеропорт виписує компанії рахунок та акт (пункт 3.3 угоди).

Відповідно до пункту 3.8 угоди у випадку порушення строків надання довідки за звітний місяць компанія сплачує аеропорту неустойку у розмірі 100,00 грн за кожний календарний день прострочення терміну.

У відповідності з пункту 3.4 угоди, представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з пунктом 3.1 угоди та акт в строк до 10-го (десятого) числа місяця, що слідує за звітним. У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, аеропорт направляє рахунки та акти компанії на адресу e-mail: evoinvoisces@evo-jet.com. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та акту буде вважатися кожне 10 (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії.

Оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 3-х календарних днів з дати їх отримання (пункт 3.5 угоди).

Відповідно до пункту 3.6 угоди разом із рахунком представник компанії отримує складений аеропортом акт. Підписаний акт або письмову мотивовану відмову від його підписання компанія зобов`язана повернути аеропорту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт або письмова мотивована відмова не будуть направлені аеропорту, акт вважається підписаним сторонами, а відмови, направлені компанією з порушенням п`ятиденного строку, не будуть прийматися аеропортом для розгляду.

Згідно з пунктом 3.7 угоди, у разі наявності простроченої заборгованості у компанії перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за угодою.

У відповідності з пунктом 7.1 угоди сторони звільняються від відповідальності за повне та/або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цією угодою, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин, відсутніх на момент підписання даної угоди, які не можна було ані передбачити, ані запобігти жодними розумними заходами. До таких обставин відносяться стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії, громадські безпорядки тощо.

Відповідно до пункту 4.1 угоди сторони погодили, що ця угода набуває чинності з моменту її підписання сторони та діє до 31 грудня 2021 року (включно.)

Додатковою угодою № 1 від 09.12.2021 до генеральної угоди про умови здійснення господарського діяльності № 02.1-14/4-08 від 16.11.2020 було продовжено термін дії угоди до 19.02.2024.

Додатковою угодою № 2 від 13.04.2023 до генеральної угоди про умови здійснення господарського діяльності № 02.1-14/4-018 від 16.11.2020 сторони дійшли згоди розірвати угоду з 10.03.2023.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладених договорів, суд дійшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 4 статті 72 Повітряного кодексу України передбачено, що експлуатант аеропорту може самостійно надавати послуги в аеропорту, а також на договірних умовах передавати право на наземне обслуговування в аеропорту юридичним чи фізичним особам, що відповідають вимогам авіаційних правил України.

Згідно зі статтею 77 Повітряного кодексу України класифікація послуг з наземного обслуговування за їх видами, умови надання доступу до об`єктів та інфраструктури аеропорту, порядок взаємодії суб`єктів наземного обслуговування та обмеження щодо провадження такої діяльності визначаються авіаційними правилами України. Суб`єкти авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, що підлягають обов`язковій сертифікації, провадять свою діяльність на території аеропорту та аеродрому на підставі відповідного сертифіката, виданого уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а також договору, укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).

Суд звертає увагу, що наземне адміністрування в аеропорту включає в себе послуги екіпажам, представникам авіакомпаній, представництвам та іншим суб`єктам в офісному обслуговуванні, зв`язку, взаєморозрахунках та інших послугах, пов`язаних із взаємодією в аеропорту (діяльність, яка забезпечує організацію та координацію процесу наземного обслуговування, замовлення послуг з наземного обслуговування, контроль за дотриманням технологічного графіку наземного обслуговування, виконання представницьких функцій, взаємодія з центральними органами влади від імені авіаперевізника).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності № 02.1-14/4-08 від 16.11.2020 позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату щомісячної фіксованої плати за період грудень 2022 року, січень березень 2023 року на загальну суму 22 680 грн 00 коп. (з ПДВ) та складено акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2022 на суму 19 440 грн 00 коп., від 31.01.2023 на суму 1 620 грн 00 коп., від 28.02.2023 на суму 1 620 грн 00 коп., від 31.03.2023 на суму 1 620 грн 00 коп.

З огляду на неотриманням представником відповідача самостійно в бухгалтерії позивача рахунків зазначених вище рахунків та актів, зазначені документи були направлені позивачем на визначену умовами пункту 3.4 угоди електронну адресу відповідача та отримані останнім. Доказів мотивованої відмови від їх підписання в порядку та строки, передбачені пунктом 3.6 генеральної угоди, матеріали справи не містять. Таким чином, з урахуванням умов пункту 3.6 генеральної угоди, акти від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023 вважаються підписаними сторонами.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов угоди та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виставлених позивачем рахунків, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем розмірі 22 680 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем. У зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем також, за загальний період спрострочення з 19.02.2023 по 01.05.2023, нараховано 2 086 грн 03 коп. пені та 125 грн 16 коп. 3 % річних та 327 грн 41 коп. інфляційних втрат.

Крім того, відповідачем в порушенням умов пункту 2.2.24 угоди, не було надано позивачу довідки про кількість рейсів за звітний місяць: за березень 2022 року, за квітень 2022 року, за травень 2022 року, за червень 2022 року, за липень 2022 року, за серпень 2022 року, за вересень 2022 року, за жовтень 2022 року, за листопад 2022 року, за грудень 2022 року та за січень 2023 року, у зв`язку з чим позивачем, за загальний період спрострочення з 04.03.2023 по 28.02.2023, було нараховано відповідачу неустойку у розмірі 232 400 грн 00 коп. та виставлено на його оплату рахунок-фактуру № 72/36 від 01.03.2023, який було також надіслано відповідачу на адресу електронної пошти.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо факту надання та/або ненадання відповідних послуг позивачем.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин із наданням сертифікату ТПП, тобто Товариством з обмеженою відповідальністю "Політекс Трейд" не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання у визначений угодою строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Тож, не підписання відповідачем актів приймання-здачі виконаних послуг, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з надання довідок про кількість рейсів за звітний місяць за період з лютого 2022 року по січень 2023 року, обов`язку з оплати щомісячної фіксованої плати за генеральною угодою про умови здійснення господарської діяльності № 02.1-14/4-08 від 16.11.2020, та факту наявності заборгованості у розмірі 22 680 грн 00 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського суду України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 статті 199 Господарського кодексу України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

За змістом положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір господарських санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 на усій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року та який був продовжений, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 23 грудня 2023 року № 383, до 30 червня 2023 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до пунктів 3.7 та 3.8 договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 086 грн 03 коп. пені та 125 грн 16 коп. 3 % річних та 327 грн 41 коп. інфляційних втрат, а також неустойки у розмірі 232 400 грн 00 коп., нарахованої за неподання довідок про кількість рейсів за звітний місяць, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 200 грн 00 коп. витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - відправка засобами поштового зв`язку кореспонденції іншим учасникам справи.

Проте, суд відзначає, що понесені позивачем поштові витрати на відправлення поштової кореспонденції на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Політекс Трейд", у тому числі позовної заяви є витратами понесеними позивачем у добровільному порядку з метою подальшого звернення до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Політекс Трейд" та не є такими, що понесені у зв`язку зі збиранням та/або поданням доказів необхідних для розгляду справи тощо, а тому не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Політекс Трейд" (01103, місто Київ, вулиця Бойчука Михайла, будинок 5, ідентифікаційний код 33697862) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 22 680 (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн 03 коп. пені, 125 (сто двадцять п`ять) грн 16 коп. 3 % річних, 327 (триста двадцять сім) грн 41 коп. інфляційних втрат та 232 400 (двісті тридцять дві тисячі чотириста) грн 00 коп. неустойки та 6 548 (шість тисяч п`ятсот сорок вісім) грн 28 коп. судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Політекс Трейд" (01103, місто Київ, вулиця Бойчука Михайла, будинок 5, ідентифікаційний код 33697862) виконати зобов`язання встановлені у підпункті 2.2.24 пункту 2.2 генеральної угоди про умови здійснення господарського діяльності № 02.1-14/4-08 від 16.11.2020, а саме надати Державному підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) довідки про кількість рейсів за звітний місяць: за березень 2022 року, за квітень 2022 року, за травень 2022 року, за червень 2022 року, за липень 2022 року, за серпень 2022 року, за вересень 2022 року, за жовтень 2022 року, за листопад 2022 року, за грудень 2022 року та за січень 2023 року.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька