Рішення
від 02.11.2023 по справі 911/1582/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2023 р. Справа № 911/1582/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Панченко К. О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Саква Д. Ю. (адвокат довіреність № 88 від 01.12.2022 р.);

від відповідача: Войтюк Д. В. (адвокат ордер серії КС № 697161 від 25.06.2021 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства „Енергоринок, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства „Укргідроенерго, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область

про стягнення 202 837 779, 97 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДП „Енергоринок звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ПРАТ „Укргідроенерго про стягнення 173 884 531, 31 грн основної заборгованості, 19 320 522, 02 грн інфляційних збитків, 9 632 726, 64 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати у повному обсязі за поставлену (продану) у червні 2019 р. електроенергію згідно з договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2022 р. (суддя Подоляк Ю. В.) у справі № 911/1582/21 за позовом ДП „Енергоринок до ПРАТ „Укргідроенерго про стягнення 202 837 779, 97 грн позов задоволено повністю і вирішено стягнути з ПРАТ „Укргідроенерго на користь ДП „Енергоринок 173 884 531, 31 грн основної заборгованості, 19 320 522, 02 грн інфляційних збитків, 9 632 726, 64 грн 3 % річних, 794 500, 00 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 р. рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 р. у справі № 911/1582/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.10.2022 р. скасовано рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 р. у справі № 911/1582/21, а справу № 911/1582/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

При цьому, скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 р. у справі № 911/1582/21, Верховний Суд у своїй постанові від 18.10.2022 р. зазначив, що з встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що позивач продав, а відповідач придбав в червні 2019 року електричну енергію у загальному обсязі 146 570, 313 тис.кВт.год на суму 173 884 531, 31 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2019 р.

Судами також зазначено, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують виконання зобов`язань за договором від 31.01.2006 р. № 3304/01 щодо здійснення розрахунку за придбану у червні 2019 року електричну енергію.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що його заборгованість перед позивачем є погашеною шляхом припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.06.2021 р. № 6-2/2376.

Натомість суди попередніх інстанцій зазначили, що вчинений відповідачем односторонній правочин у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.06.2021 р. № 6-2/2376 є нікчемним в силу закону, оскільки положеннями Закону України „Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії визначено як шляхи погашення заборгованості, так і механізми проведення розрахунків.

Водночас, скаржник у касаційній скарзі не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо нікчемності заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та вважає, що вони зроблені без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 4 Закону України „Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії, оскільки, за доводами скаржника, у зазначених ним постановах Верховний Суд зробив висновок про те, що порядок погашення заборгованості Кабінетом Міністрів України не розроблений, відтак висновок судів про те, що спірні правовідносини не допускають зарахування зустрічних вимог є помилковим.

Колегія суддів погоджується із зазначеними доводами відповідача щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" з огляду на таке.

01.07.2019 р. набув чинності Закон України „Про ринок електричної енергії за змістом пункту 23 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення якого визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України „Про електроенергетику.

Крім того, відповідно до пункту 15 розділу XVII „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про ринок електричної енергії оптовий постачальник електричної енергії провадить діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію.

Згідно із пунктом 16 розділу XVII „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про ринок електричної енергії доручено Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на ОРЕ.

17 червня 2020 року Верховною Радою України ухвалено Закон України „Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії, який набрав чинності з 16.07.2020, крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 01.07.2021 р.

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України. Метою цього Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України.

Частиною 5 статті 4 Закону України „Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії встановлено, що погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.

У постановах Верховного Суду від 28.10.2021 р. у справі № 913/567/19, від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20 (на які посилається скаржник у касаційній скарзі) зазначено наступне: з огляду на положення частини 5 статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.

Наведене узгоджується з визначенням терміну "процедура погашення заборгованості", наданим у пункті 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", відповідно до якого процедура погашення заборгованості це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії.

Відтак, вищезгаданим Законом передбачено погашення заборгованості, яка утворилася на оптовому ринку електричної енергії України до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень. Водночас, таке погашення (списання) має здійснюватися у порядку, встановленому окремим законопроектом, який з дня набрання чинності цим Законом повинен розробити та внести на розгляд Верховної Ради Кабінет Міністрів України.

Натомість наразі відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений, що в свою чергу підтверджує висновок судів попередніх інстанцій про відсутність механізму погашення заборгованості, яка наразі існує.

Аналогічний висновок про те, що відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений, тобто відсутній механізм погашення заборгованості, яка наразі існує, викладено у постанові Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 910/16185/19 (на дану постанову скаржник посилається у касаційній скарзі). При цьому у цій справі (№ 910/16185/19) розглядався спір щодо стягнення з Державного підприємства Енергоринок (позивач у справі, що переглядається) на користь Приватного акціонерного товариства Укргідроенерго (відповідач у справі, що переглядається) заборгованості за придбану електроенергію в червні 2019 року.

Тобто у наведених постановах констатовано, що механізм погашення заборгованості наразі відсутній.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що положеннями Закону України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії визначено механізми проведення розрахунків (погашення заборгованості) зроблені без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 913/567/19 та від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 Цивільного кодексу України "Припинення зобов`язань".

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Пунктом 5 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом частини 5 статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не допускають зарахування зустрічних вимог, та відповідно про нікчемність одностороннього правочину у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.06.2021 № 6-2/2376.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій, в порушення приписів статей 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, не зазначено якими нормами Закону України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії передбачено нікчемність правочинів щодо зарахування зустрічних вимог у спірних правовідносинах.

Натомість Суд зазначає, що в Законі України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії не зазначено про нікчемність правочинів, якими погашено заборгованість шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

З огляду на викладене, висновок судів про нікчемність одностороннього правочину у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.06.2021 № 6-2/2376 є помилковим.

Водночас, дійшовши помилкового висновку про нікчемність правочину щодо зарахування зустрічних вимог, суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінки заяві відповідача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.06.2021 № 6-2/2376 щодо її відповідності вимогам статті 601 Цивільного кодексу України.

Наведене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за придбану у червні 2019 року електричну енергію у заявленому розмірі.

В свою чергу, встановлення наведених обставин дасть можливість встановити наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у заявленому позивачем розмірі.

Суд не погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що правовідносини у справі, що переглядається та у справах, які зазначені відповідачем у якості підстав касаційного оскарження судових рішень не є подібними, оскільки: у зазначених постановах Верховного Суду зроблено висновки з урахуванням положень Закону України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії щодо порядку погашення заборгованості, що виникла на оптовому ринку електричної енергії України до 01.07.2019; у справі, що переглядається, предметом спору є стягнення заборгованості, яка утворилася на оптовому ринку електричної енергії до 01.07.2019; предметом касаційного оскарження є висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини не допускають зарахування зустрічних вимог з огляду на положення Закону України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії.

Суд також відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що обставини справи встановлені судами у справі № 911/2560/19 є преюдиціальними та не потребують повторного доведення в силу вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у справі № 911/2560/19 Верховним Судом залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано недійсним з моменту його вчинення односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений ПрАТ "Укргідроенерго" у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 05.09.2019 № 17/4026, в той час як у справі, що переглядається, заперечення відповідача ґрунтуються на односторонньому правочині у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.06.2021 № 6-2/2376, якому суди у справі № 911/2560/19 оцінки не надавали. До того ж, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постановою від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнила висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19 (про що також зазначає скаржник у касаційній скарзі).

У відповідності до ст. ст. 6, 32 Господарського процесуального кодексу України справу № 911/1582/21 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2022 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 911/1582/21 за позовом ДП „Енергоринок до ПРАТ „Укргідроенерго про стягнення 202 837 779, 97 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 16.11.2022 р.

15.11.2022 р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення № 01/22-1295 від 15.11.2022 р. з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 18.10.2022 р. у справі № 911/1582/21, що долучені судом до матеріалів справи.

16.11.2022 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 07.12.2022 р.

05.12.2022 р. до канцелярії суду від відповідача додаткові пояснення б/н від 02.12.2022 р., що долучені судом до матеріалів справи.

07.12.2022 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 11.01.2023 р.

11.01.2023 р. перед підготовчим засіданням до канцелярї суду від позивача надійшло клопотання б/н від 11.01.2023 р. про зупинення провадження у справі, у якому він просив суд зупинити провадження у справі до розгляду Об?єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/9796/19.

11.01.2023 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 08.02.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2022 р. зупинено провадження у справі № 911/1582/21 до остаточного вирішення Об?єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановленому порядку подібної з нею справи № 910/9796/19 за позовом Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом до Державного підприємства „Енергоринок за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 18 973 423 431, 47 грн.

15.06.2023 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання № 01/22-817 від 13.06.2023 р. про поновлення провадження у справі № 911/1582/21, у якому він повідомив суд, про те, що на даний час обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунуті, що постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 р. по справі № 910/9796/19 за позовом Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом до Державного підприємства „Енергоринок за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 18 973 423 431, 47 грн рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 р. залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2023 р. поновлено провадження у справі і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 12.07.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.07.2023 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 13.09.2023 р.

13.09.2023 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 27.09.2023 р.

27.09.2023 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 18.10.2023 р.

18.10.2023 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 02.11.2023 р.

02.11.2023 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3304/01 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач далі УГЕ зобов`язався продавати, а позивач далі ДПЕ зобов`язався купувати електроенергію за двоставочним тарифом, вироблену на гідроелектростанціях УГЕ, та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору УГЕ зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати всю вироблену електроенергію на гідроелектростанціях УГЕ, за винятком електроенергії, яка використовується УГЕ (відповідачем) на власні потреби своїх гідроелектростанцій, через точки поставки - межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Актах розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток № 3 договору).

Пунктом 2.5 договору в редакції додаткових угод від 30.05.2014 р. № 10474/04 та від 31.12.2014 р. № 10063/03 передбачено, що купівля електричної енергії, необхідної УГЕ (відповідачу) для заповнення водосховищ Дніпровської ГАЕС та Київської ГАЕС, здійснюється відповідно до постанови НКРЕКП.

Відповідно до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2010 р. № 6707/02 обсяг фактично проданої та купленої електроенергії визначається згідно з Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на ОРЕ України (далі ІПР) з використанням погодинних даних, отриманих з автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (далі АСКОЕ), яка охоплює точки обліку згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії (далі ІКО).

Згідно з п. 3.4 договору в редакції додаткових угод від 31.12.2010 р. № 6707/02 та від 30.05.2014 р. № 10474/04 УГЕ надає до ДПЕ добові (погодинні) фактичні дані за попередню добу стосовно кожної електростанції щодо: обсягу виробництва, продажу та купівлі електроенергії на власні потреби електростанцій УГЕ під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії; обсягу витрат електричної енергії для заповнення водосховища (заряд ГАЕС); обсягу витрат електричної енергії, зумовленого роботою генераторів у режимі синхронного компенсатора. Ці дані надаються електронною поштою в порядку, визначеному ІПР, та згідно з погодженим Реєстром даних з використанням уніфікованого протоколу передачі даних вимірювань і повинні наростаючим підсумком відповідати відповідним фактичним даним за місяць. Реєстр даних - погоджений з ДПЕ перелік параметрів, згідно з яким УГЕ повинна надавати ДПЕ дані комерційного обліку.

Пунктом 3.12 договору в редакції додаткових угод від 14.06.2011 р. № 7108/02, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 передбачено, що ДПЕ надає УГЕ електронною поштою 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, за формою, наведеною в додатку № 8 до цього договору.

Відповідно до п. 3.13 договору в редакції додаткових угод від 14.06.2011 р. № 7108/02, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 УГЕ за підписом керівника підтверджує ДПЕ Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС (п. 3.12 цього договору) факсимільним зв`язком до 10-00 години 9 числа місяця, наступного за розрахунковим, про фактичні обсяги та вартість купленої у ДПЕ електроенергії, які відображаються в бухгалтерській та статистичній звітності.

Відповідно до 3.14 договору в редакції додаткових угод від 14.06.2011 р. № 7108/02, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 ДПЕ надсилає УГЕ поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, підписаний зі свого боку у двох примірниках.

Пунктом 3.15 договору в редакції додаткових угод від 14.06.2011 р. № 7108/02, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 визначено, що УГЕ в триденний термін після отримання Акту купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС зі свого боку підписує їх у двох примірниках та надсилає до ДПЕ один примірник поштою. Якщо УГЕ не надішле у зазначений у п. 3.13 термін до ДПЕ Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ, то з наступного розрахункового місяця після виконання дій у відповідності до пп. 3.12, 3.13 цього договору вступає в силу такий порядок: ДПЕ надсилає УГЕ поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ, не підписаний зі свого боку. УГЕ підписує Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ у двох примірниках і направляє їх на адресу ДПЕ. ДПЕ в триденний термін після отримання Актів купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ зі свого боку підписує їх двох примірниках та надсилає до УГЕ один примірник поштою. Такий порядок зберігається до повернення в ДПЕ всіх Актів купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ, які були направлені на адресу УГЕ.

Згідно з п. 4.8 договору в редакції додаткових угод від 17.07.2009 р. № 5609/01, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 оплата за електричну енергію, куплену УГЕ (відповідачем) в ДПЕ (позивача) для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, здійснюється УГЕ грошовими коштами, що перераховуються кожного банківського дня розрахункового місяця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену УГЕ у ДПЕ у цьому місяці. При цьому сума щоденних платежів повинна відповідати вартості щоденних обсягів купівлі електричної енергії УГЕ у ДПЕ.

Пунктом 4.9 договору в редакції додаткових угод від 17.07.2009 р. № 5609/01, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 визначено, що остаточний розрахунок за електричну енергію, куплену УГЕ (відповідачем) в ДПЕ (позивача) в розрахунковому місяці для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, здійснюється УГЕ до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ. При цьому УГЕ зобов`язана вказати в призначенні платежу період, за який здійснюється розрахунок.

Підпунктом 5.2.12 п. 5.12 договору в редакції додаткових угод від 17.07.2009 р. № 5609/01, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 передбачено, що УГЕ зобов`язана здійснювати купівлю електричної, необхідної для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС на Оптовому ринку електричної енергії України в заявлених обсягах та з дотриманням графіку навантаження, узгодженого та доведеного НЕК Укренерго.

Відповідачем складено акт від 30.06.2019 р. № 6 про виробіток, відпуск в мережу електроенергії, виробленої для ПрАТ „Укргідроенерго у червні 2019 році, згідно якого обсяг виробітку електричної енергії 689 374 240 кВт. год, обсяг витрат електричної енергії на власні потреби 10 731 557 кВт. год, обсяг відпуску електричної енергії в мережу 678 642 683 кВт. год, обсяг витрат електричної енергії, зумовлений роботою генераторів у режимі синхронного компенсатора 6 901 933 кВт. год, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

30.06.2019 р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт від 30.06.2019 р. купівлі-продажу електричної енергії між ДП „Енергоринок та електропостачальником ПрАТ „Укргідроенерго за червень 2019 року, який підписаний уповноваженими представника сторін, підписи яких скріплені печатками позивача та відповідача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, згідно з яким (актом) загальна вартість електричної енергії (з ПДВ) за обсяг електричної енергії 146 570, 313 тис.кВт.год становить 173 884 531, 31 грн.

28.04.2021 р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірки розрахунків ДП „Енергорингок з ПрАТ „Укргідроенерго за продану з ОРЕ електроенергію від 28.04.2021 р. № 01/32-1365, відповідно до якого заборгованість на кінець дня 31.03.2021 р. становить 173 884 531, 31 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін, скріплений печатками позивача та відповідача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

30.06.2019 р. між ДП „Енергоринок та ПрАТ „Укргідроенерго було підписано Акт купівлі-продажу електроенергії за договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. (далі Договір), яким підтверджується факт отримання ДП „Енергоринок у червні 2019 року електроенергії у обсязі 678 642, 683 тис. кВт.г вартістю 534 427 845, 60 грн (з ПДВ).

Згідно з актом звірки розрахунків між ДП „Енергоринок та ПрАТ „Укргідроенерго за куповану ОРЕ електроенергію станом на кінець дня 31.07.2019 р. заборгованість позивача перед відповідачем за куповану у червні 2019 року електроенергію за договором становить 357 398 347, 29 грн.

10.09.2019 р. на адресу Державного підприємства „Енергоринок надійшла заява Приватного акціонерного товариства „Укргідроенерго від 05.09.2019 р. №17/4026 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до Заяви про зарахування, ПрАТ „Укргідроенерго має заборгованість перед ДП „Енергоринок у розмірі 173 884 531, 31 грн за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно договору купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. №3304/01. В той же час, ДП „Енергоринок має заборгованість перед ПрАТ „Укргідроенерго за Договором за товарну продукцію червня 2019 року у сумі 357 398 347, 29 грн.

Заявою про зарахування ПрАТ „Укргідроенерго повідомило ДП „Енергоринок про припинення зобов`язання ПрАТ „Укргідроенерго перед ДП „Енергоринок на суму 173 884 531, 31 грн за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно Договору, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань ДП „Енергоринок перед ПрАТ „Укргідроенерго за відпущену відповідачем товарну продукцію у червні 2019 року за Договором.

У відповідь на вищезазначену Заяву ДП „Енергоринок листом від 19.09.2019 р. № 01/44-17119 повідомило ПрАТ „Укргідроенерго, що заперечує проти припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки це порушує законодавство України.

Як вбачається із матеріалів справи, у жовтні 2019 р. ДП „Енергоринок звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ПРАТ „Укргідроенерго про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2020 р. у справі № 911/2560/19 за позовом ДП „Енергоринок до ПРАТ „Укргідроенерго про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог позов задоволено повністю та вирішено визнати недійсним з моменту його вчинення односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений Приватним акціонерним товариством „Укргідроенерго у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 05.09.2019 р. № 17/4026; стягнути з ПРАТ „Укргідроенерго на користь ДП „Енергоринок 1 921, 00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 р. рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020 р. у справі № 911/2560/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.08.2020 р. рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2022 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 р. у справі № 911/2560/19 залишено без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2022 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 р. та постановою Верховного Суду від 19.08.2020 р. у справі № 911/2560/19 за позовом ДП „Енергоринок до ПРАТ „Укргідроенерго про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є неспростованими, доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У червні 2021 р. відповідач звернувся до позивача із заявою № 6-2/2376 від 17.06.2021 р. про припинення зобов?язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у якій зазначив, що ПрАТ „Укргідроенерго має заборгованість перед ДП „Енергоринок у розмірі 173 884 531, 31 грн за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно договору купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. №3304/01, в той же час, ДП „Енергоринок має заборгованість перед ПрАТ „Укргідроенерго за цим же Договором за товарну продукцію червня 2019 року у сумі 357 398 347, 29 грн, та повідомив позивача про припинення зобов`язання ПрАТ „Укргідроенерго перед ДП „Енергоринок на суму 173 884 531, 31 грн за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно Договору, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань ДП „Енергоринок перед ПрАТ „Укргідроенерго за відпущену відповідачем товарну продукцію у червні 2019 року за Договором. Факт направлення відповідачем заяви позивачу підтверджується фіскальним чеком № 0091205 0078939 від 18.06.2021 р., накладною № 0730104964425 від 18.06.2021 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 18.06.2021 р., наявними до матеріалів справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 173 884 531, 31 грн основної заборгованості.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем електричної енергії здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Електроенергетику, Законом України „Про ринок електричної енергії, Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. „Про затвердження правил користування електричною енергією, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 р. „Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище та встановлено судом у процесі розгляду справи, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 173 884 531, 31 грн за куплену у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно з договором купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. № 3304/01, в той же час, позивач має заборгованість перед відповідачем за цим же договором за куплену у червні 2019 року електричну енергію у розмірі 357 398 347, 29 грн, що підтверджується вищевказаними доказами, наявними у матеріалах справи, та рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2022 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 р. та постановою Верховного Суду від 19.08.2020 р. у справі № 911/2560/19.

Як вбачається із матеріалів справи, після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після відкриття судом провадження у даній справі за таким позовом у червні 2021 р. відповідач звернувся до позивача із заявою № 6-2/2376 від 17.06.2021 р. про припинення зобов?язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у якій зазначив, що ПрАТ „Укргідроенерго має заборгованість перед ДП „Енергоринок у розмірі 173 884 531, 31 грн за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно договору купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. № 3304/01, в той же час, ДП „Енергоринок має заборгованість перед ПрАТ „Укргідроенерго за цим же Договором за товарну продукцію червня 2019 року у сумі 357 398 347, 29 грн, та повідомив позивача про припинення зобов`язання ПрАТ „Укргідроенерго перед ДП „Енергоринок на суму 173 884 531, 31 грн за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно Договору, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань ДП „Енергоринок перед ПрАТ „Укргідроенерго за відпущену відповідачем товарну продукцію у червні 2019 року за Договором. Факт направлення відповідачем заяви позивачу підтверджується фіскальним чеком № 0091205 0078939 від 18.06.2021 р., накладною № 0730104964425 від 18.06.2021 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 18.06.2021 р., наявними до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 598 цього ж кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 цього ж кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

2. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 цього ж кодексу передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

41) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 22.01.2021 р. (пункти 24 - 66) у справі № 910/11116/19 за позовом Державного підприємства „Енергоринок до Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом про визнання недійсним одностороннього правочину зазначив, що відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 202 та 601 ЦК України правильно встановили, що спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

-бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

-бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

-строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Поняття безспірності заборгованості та правила її визначення закріплені також у законодавстві про нотаріат та у законодавстві про банкрутство, але ці норми є спеціальними і за загальним правилом не підлягають застосуванню при визначенні заборгованості як безспірної при здійсненні правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції вважав, що заборгованість не є безспірною, але з таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 27 936 977,23 грн підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019 року (купівля електричної енергії на заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС) від 30.06.2019.

Заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 2 501 622 147,48 грн підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за червень 2019 року та наданою самим позивачем інформацією щодо заборгованості ДП "Енергоринок" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за договором станом на 07.08.2019.

Єдиним аргументом скаржника, який дозволив суду першої інстанції зробити висновок про спірність заборгованості, але пізніше не був взятий до уваги судом апеляційної інстанції, є наявність судового спору у справі № 910/9796/19 за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДП "Енергоринок" про стягнення заборгованості за куповану електричну енергію за договором, в тому числі за червень 2019 року.

Верховний Суд погоджується з доводами відповідача, що інформація про подання позову щодо стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію не підтверджує спірність заборгованості ДП "Енергоринок" перед ДП "НАЕК "Енергоатом".

Суд бере до уваги аргументи відповідача, що під час розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції наявність заборгованості та її розмір позивачем не оспорювалися та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, наданими суду самим позивачем (копіями акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2019 року від 30.06.2019, Інформації щодо заборгованості ДП "Енергоринок" перед ДП "НАЕК "Енегоатом" згідно з договорами ДЧОРЕ від 15.11.1996 та від 18.05.2001 №698/05-НАЕК/640/01 (К-р) станом на 07.08.2019, акту купівлі-продажу електричної енергії у червні 2019 року (купівля електричної енергії для заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС) від 30.06.2019).

Після проведеного зарахування 08.08.2019 ДП "НАЕК "Енергоатом" подало до Господарського суду міста Києва у справі № 910/9796/19 заяву №11643/10 від 29.08.2019 про зменшення позовних вимог на суму здійсненого зарахування (а. с. 112-113, т. 1).

Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договором на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві від 08.08.2019, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безспірність заборгованості.

Подібний підхід був застосований Великою Палатою Верховного Суду при визначенні безспірності заборгованості у справах щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню . Так, у постанові від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) також зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.

У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

У постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №920/18256/17 та від 02.04.2019 у справі 918/539/18, на які послався скаржник, зазначено: "наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак апеляційний суд правильно зазначив, що припинення зобов`язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов`язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними та допустимими доказами» (постанова у справі № 920/18256/17) та "заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами" (постанова у справі № 918/539/18).

Натомість у постановах від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 24.06.2019 у справі № 910/12026/18, від 23.07.2019 у справі № 904/1299/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 26.05.2020 у справі № 910/7807/19, від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19, від 25.08.2020 у справі № б-23/75-02, від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19, від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19, від 25.11.2020 у справі № 904/1806/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов наступного висновку: "Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку".

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне уточнити ці висновки наступним чином.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №910/13267/18. Верховний Суд звертає увагу на те, що у зазначеній справі, на відміну від справи, що розглядається, вимоги сторін не були зустрічними, тобто положення статті 601 ЦК України щодо припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у справі №910/13267/18 не розглядалося.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Купівля-продаж електричної енергії здійснювалася позивачем та відповідачем на ринку електричної енергії України. До 01.07.2019 відносини між сторонами як учасниками оптового ринку регулювалися Законом України від 16.10.1997 № 575/97-ВР "Про електроенергетику", стаття 15-1 якого визначала спеціальний порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

З 01.07.2019 Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність, на дату вчинення відповідачем одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (08.08.2019) відносини між учасниками ринку електроенергії регулював Закон України "Про ринок електричної енергії" від 17.04.2017 № 219-VIII, який вже не містив положень щодо спеціального порядку розрахунку.

Посилання скаржника на пункт 16 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", якими передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроєкт щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії, суд вважає безпідставними. Адже новий Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" №719-IX було ухвалено лише 17.06.2020. Закон України "Про ринок електричної енергії" не містив заборон щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог між учасниками ринку електричної енергії.

Договір купівлі-продажу електричної енергії від 18.05.2001 №698/05-НАЕК7640/01, укладений між ДП "НАЕК "Енергоатом" та ДП "Енергоринок", також не містить жодних заборон щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до пункту 1.1 договору ДП "НАЕК "Енергоатом" зобов`язується продавати, а ДП "Енергоринок" зобов`язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до його умов.

Згідно з пунктом 4.1 договору (в редакції додаткової угоди від 18.03.2016 №12095/03/25) оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховується на поточний рахунок ДП "НАЕК "Енергоатом" або за зверненням ДП "НАЕК "Енергоатом", підписаним їхнім керівником та головним бухгалтером, на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП "НАЕК "Енергоатом", з урахуванням ПДВ та за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що для проведення розрахунків іншими формами, зокрема - шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою однієї з сторін договору, обов`язково повинна бути спільна згода сторін. Цей висновок непідтриманий судом апеляційної інстанції.

Стаття 1087 ЦК України "Форми розрахунків" закріплює дві форми розрахунків: готівкову та безготівкову. Відповідно до частини першої статті 1088 ЦК України "Види безготівкових розрахунків" при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Тож встановлена договором форма розрахунків (безготівкова) відповідачем не змінювалася в односторонньому порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 ЦК "Припинення зобов`язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601- 602 ЦК України, і ця підстава припинення зобов`язання відрізняється від виконання зобов`язання (стаття 599 ЦК України) або припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 603 ЦК України).

Відповідно до пунктів 9.8, 9.9 договору (в редакції додаткової угоди від 23.03.2007 № 3961/01) оплата за електричну енергію, куплену ДП "НАЕК "Енергоатом" у ДП "Енергоринок" для заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС, здійснюється ДП "НАЕК "Енергоатом" грошовими коштами, що перераховуються кожного банківського дня розрахункового місяця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ДП "НАЕК "Енергоатом" у ДП "Енергоринок" у цьому місяці. При цьому сума щоденних платежів повинна відповідати вартості щоденних обсягів купівлі електричної енергії ДП "НАЕК "Енергоатом" у ДП "Енергоринок".

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, не зважаючи на зміну чинного законодавства, договором все ж таки був передбачений спеціальний порядок розрахунків - обов`язкове перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, тоді як суд апеляційної інстанції дійшов інших висновків.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і вважає, що невнесення сторонами змін у договір для приведення його змісту у відповідність до вимог чинного законодавства не свідчить про те, що між сторонами продовжує діяти спеціальний порядок розрахунків, передбачений Законом України "Про електроенергетику", який втратив чинність. Після набуття чинності Законом України "Про ринок електроенергії" припинили існування поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. У рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до листа позивача від 05.07.2019 № 01/26-13761 наявний в матеріалах справи на сьогодні рахунок позивача втратив статус поточного рахунку зі спеціальним режимом використання та діє як поточний рахунок, а встановлений НКРЕКП алгоритм розподілу коштів не поширюється на цей рахунок.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 17.02.2022 р. у справі № 910/4216/20 за позовом Акціонерного товариства „Полтаваобленерго до Державного підприємства "Енергоринок" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Кабінету Міністрів України; 2) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про стягнення заборгованості у розмірі 229 408 518, 60 грн зазначив, що судами обох інстанцій встановлено, що договір № 5316/01 від 24.02.2009, стягнення коштів за яким є предметом спору у справі, укладено у період дії Закону України "Про електроенергетику" та нормативно-правових актів, які приймалися на його виконання.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про електроенергетику" регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі, зокрема постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України.

Як передбачено ст. 5 Закону України "Про електроенергетику", державна політика в електроенергетиці базується зокрема, на принципі державного регулювання діяльності в електроенергетиці.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про електроенергетику" в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі.

Державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України, є системним оператором та виконує функції, визначені цим Законом та Законом України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України".

За змістом ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії в Україні функціонував, зокрема з додержанням такої умови: у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії було врегульовано у ст. 151 Закону України "Про електроенергетику".

Для проведення розрахунків оптовий постачальник електричної енергії (відповідач) відкривав в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Спеціальний режим використання поточних рахунків для оплати вартості електричної енергії полягав в тому, що перерахування грошових коштів з таких рахунків здійснювалося уповноваженим банком за алгоритмом, який встановлювався НКРЕКП.

Тобто, порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України можливий був лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання ДП "Енергоринок" як розпорядником коштів ОРЕ.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 № 3-рп/2002 вказував, що особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а ДП "Енергоринок" готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів договору, Національна комісія регулювання електроенергетики України, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.

Судами обох інстанцій враховано, що ДП "Енергоринок" під час здійснення закупівлі електричної енергії у АТ "Полтаваобленерго" не могло самостійно, на власний розсуд обирати з якого джерела, в яких обсягах та за якою ціною купувати електричну енергію, оскільки у своїй діяльності керувалося законодавством України, ДЧОРЕ та статутом, а також не вправі було проводити розрахунки за електричну енергію, в тому числі погашати заборгованість, іншим чином, ніж це визначено законодавством, а саме відповідно до алгоритму, встановленого НКРЕКП. Особливістю розрахунків за договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснювалося НКРЕКП в межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов`язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами.

Отже, до 01.07.2019 відповідач у відносинах з позивачем діяв згідно з умовами договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок з позивачем відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів.

Враховуючи викладене помилковими є доводи скаржника, що судами не враховано особливостей регуляторного та державницького впливу на відносини в енергетичній сфері зі сторони органів державної влади, що визначені в Законі України "Про електроенергетику".

В той же час, відповідно до п. 2 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.07.2019 почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії).

Пунктом 23 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що з дати початку дії нового ринку електричної енергії визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України "Про електроенергетику".

В свою чергу, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків ДП "Енергоринок" з виробниками електричної енергії.

При цьому пунктом 15 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оптовий постачальник електричної енергії (яким є відповідач) провадить свою діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію.

Таким чином, правильними є висновки судів, що починаючи з 01.07.2019 ДП "Енергоринок" провадить свою діяльність у межах договірних відносин, що виникли на ОРЕ (договори купівлі-продажу, договори реструктуризації заборгованості рішення суду та мирові угоди), з учасниками ринку електричної енергії.

В той же час, згідно з приписами п. 16 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" Кабінет Міністрів України повинен був протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії.

Таким законом є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", який набрав чинності з 16.07.2020, крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 1 липня 2021 року (у редакції, станом на час подання позову).

У вищезазначеному Законі містяться статті щодо заходів погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України та механізми проведення взаєморозрахунків.

Також, в ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" містяться наступні визначення термінів:

процедура погашення заборгованості - комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії;

оптовий постачальник електричної енергії - державне підприємство "Енергоринок", утворене для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії України;

заборгованість - сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" на умовах, визначених цим Законом, підлягає погашенню (списанню) заборгованість державного підприємства "Енергоринок" перед виробниками електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, в обсязі заборгованості до погашення (списання) відповідно до пункту 2 цієї частини.

Погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом (ч. 5 ст. 4 вказаного Закону).

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.10.2021 у справі № 913/567/19, відповідно до яких з огляду на положення ч. 5 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.

Наведене узгоджується з визначенням терміну "процедура погашення заборгованості", наданим у п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", відповідно до якого процедура погашення заборгованості - це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії.

Крім того, виходячи з визначення термінів "заборгованість" та "підтвердження заборгованості", викладених в ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", під регулювання названого Закону підпадає саме підтверджена учасниками заборгованість, яка відображена в акті про наявність та розмір заборгованості.

Враховуючи викладене, щодо підстави відкриття касаційного провадження у справі № 910/4216/20, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за договором, підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою, однак за відсутності підтвердженої учасниками заборгованості, застосування до спірних правовідносин Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" буде можливе за умови підтвердження такої заборгованості відповідним рішенням суду. При цьому колегія суддів звертає увагу, що даний спір спрямований не на встановлення порядку погашення відповідної заборгованості, яка повинна погашатися у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин помилковими є твердження скаржника, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки фактам реалізації механізмів погашення заборгованості у порядку, визначеному Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Посилання скаржника на ст. 2 вказаного Закону, відповідно до якої алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання операторів системи розподілу, електропостачальників, на яких покладено виконання функцій постачальника універсальних послуг та постачальника "останньої надії", передбачає у разі наявності заборгованості за електричну енергію перед оптовим постачальником електричної енергії - перерахування всіх коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії до повного погашення такої заборгованості, колегією суддів відхиляються як такі, що стосуються погашення заборгованості перед оптовим постачальником електричної енергії, в той час як у розглядуваній справі має місце заборгованість оптового постачальника електричної енергії.

Що ж до посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 13.01.2021 № 98 та постанови НКРЕКП від 14.04.2021 № 640 та від 14.04.2021 № 641, то вказані постанови прийняті після звернення позивача з позовом до суду у даній справі та після винесення місцевим господарським судом рішення у ній. В свою чергу Верховний Суд переглядає оскаржуване рішення місцевого господарського суду (переглянуте судом апеляційної інстанції) на його відповідність правовим нормам, які діяли на момент прийняття такого рішення.

Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували іншу судову практику господарських судів щодо застосування норм вищезгаданого Закону до подібних правовідносин, викладену у рішеннях Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/9677/20, від 26.04.2021 у справі № 910/16927/20, у рішенні Господарського суду Донецької області від 04.08.2020 у справі № 5/190б(910/12824/19), у постановах Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/11387/19, від 27.04.2021 у справі № 910/16967/19, від 17.11.2021 у справі № 910/16185/19, від 01.12.2021 у справі № 910/9947/19, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду. З цих же підстав колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанови Вищого господарського суду України.

Що ж до посилань скаржника на практику Верховного Суду України, то викладені у відповідних постановах висновки стосувалися правовідносин, відмінних від тих, що склалися у справі, оскільки на момент прийняття постанов Верховного Суду України не діяв ані Закон України "Про ринок електричної енергії", ані Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Оскільки судами обох інстанцій у справі № 910/4216/20 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", за відсутності підтвердженої учасниками заборгованості, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заявленого розміру заборгованості, та як результат, - нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України сум 3% річних та інфляційних втрат. При цьому колегія суддів враховує, що відповідач у своїй касаційній скарзі не оскаржує правильність розрахунку стягнутих судами з нього сум заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

Доводи скаржника про те, що між сторонами відсутній спір щодо розміру заборгованості, оскільки між ними підписано без розбіжностей акт звірки розрахунків, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, по-перше, відповідач заперечував проти її наявності під час розгляду справи через відсутність порушень законодавства з його сторони у зв`язку з неможливістю розраховуватися у інший спосіб ніж той, що визначений НКРЕКП, що само по собі свідчить про те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру заборгованості. По-друге, відповідно до акта звірки розрахунків №02/32-223 від 13.01.2020 (станом на кінець дня 31.12.2019) заборгованість ДП "Енергоринок" перед АТ "Полтаваобленерго" становить 222 296 241,98 грн. Однак у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, позивач у цій справі просив суд також стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4 276 563,37 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 835 713,25 грн, щодо якої заперечує відповідач, тобто акт звірки розрахунків складено на суму, що є меншою від розміру заявлених вимог у даній справі. По-третє, відповідно до положень Закону, підтвердження заборгованості - процес встановлення та уточнення сум заборгованості учасниками, за результатами якого складається акт про наявність та розмір заборгованості. Положеннями ч. 5 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" передбачено, що погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом. Натомість наразі відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений. При цьому суд не може замінювати Кабінет Міністрів України у визначенні порядку погашення заборгованості та замість нього встановлювати, чи буде вважатися акт звірки розрахунків належним, достатнім та єдиним доказом підтвердження сторонами суми заборгованості.

Посилання скаржника на неправильне застосування судами ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не спростовують висновки судів, що Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків ДП "Енергоринок" з виробниками електричної енергії. Вказаного не спростовано і скаржником.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 15.06.2022 р. (пункти 61 104) у справі № 910/9947/19 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „Київтеплоенерго до Державного підприємства „Енергоринок, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) Кабінет Міністрів України, 2) Міністерство енергетики України, 3) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про стягнення 296 662 598, 21 грн зазначив, що відповідно до статті 4 Закону України «Про електроенергетику» регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі, зокрема, постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про електроенергетику» державна політика в електроенергетиці базується, зокрема, на принципах державного регулювання діяльності в електроенергетиці та додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб`єктами відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 14 Закону України «Про електроенергетику» в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі. Державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України, є системним оператором та виконує функції, визначені цим Законом та Законом України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України».

За змістом частини дванадцятої статті 15 Закону України «Про електроенергетику» ОРЕ функціонував, зокрема з додержанням такої умови: у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено ОРЕ.

Порядок проведення розрахунків на ОРЕ було врегульовано у статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику».

Для проведення розрахунків оптовий постачальник електричної енергії (відповідач) відкривав в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Спеціальний режим використання поточних рахунків для оплати вартості електричної енергії полягав в тому, що перерахування грошових коштів з таких рахунків здійснювалося уповноваженим банком за встановленим НКРЕКП алгоритмом ОРЕ.

Тобто порядок проведення розрахунків на ОРЕ України в період дії Закону України «Про електроенергетику» здійснював лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання як ДП «Енергоринок», так і КП «Київтеплоенерго».

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 № 3-рп/2002 вказував, що особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а ДП «Енергоринок» готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів договору, Національна комісія регулювання електроенергетики України, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.

Разом з тим, як вже зазначалося, 01.07.2019 набув чинності Закон України «Про ринок електричної енергії», за змістом пункту 23 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» якого, визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України «Про електроенергетику».

Крім того, відповідно до пункту 15 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» оптовий постачальник електричної енергії провадить діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію, а відповідно до пункту 16 того ж розділу доручено Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на ОРЕ.

Виходячи з цього, судом апеляційної інстанції було зроблено висновок про те, що правовідносини між сторонами спору як до 01.07.2019, та і після набрання чинності Законом України «Про ринок електричної енергії» зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає відповідні нормативно-правові акти, спрямовані на регулювання ринку енергопостачання, які є обов`язковими як для позивача, так і для відповідача.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що, запровадивши новий ринок електричної енергії, держава закріпила спеціальні умови (обов`язкові для позивача та відповідача) щодо погашення заборгованості ДП «Енергоринок» в порядку, визначеному окремим законом, тобто заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за договором № 15390/01, підлягає погашенню у спеціальному порядку.

У зв`язку з цим, на думку апеляційного господарського суду, не зважаючи на те, що правовідносини між сторонами спору виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між позивачем та відповідачем регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема Законом № 719-ІХ.

Ураховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» про стягнення з ДП «Енергоринок» заборгованості не підлягають задоволенню.

З приводу наведеного колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що з 01.07.2019, тобто з моменту втрати чинності Законом України «Про електроенергетику» та набрання чинності Законом України «Про ринок електричної енергії», законодавство України не передбачало відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання для ДП «Енергоринок» та не надавалося повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів на рахунку ДП «Енергоринок», зокрема щодо розрахунків останнього з виробниками електричної енергії.

У зв`язку з цим КП «Київтеплоенерго» 25.07.2019 звернулося з позовом до суду про стягнення з ДП «Енергоринок» заборгованості.

16.07.2020, тобто після звернення КП «Київтелоенерго» до суду з позовом у справі № 910/9947/19, набув чинності Закон № 719-IX.

Преамбулою Закону № 719-IX передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на ОРЕ. Метою цього Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на ОРЕ.

Відповідно до пунктів 3, 4 та 8 частини першої статті 1 Закону № 719-IX:

- заборгованість - сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень;

- оптовий постачальник електричної енергії - ДП «Енергоринок», утворене для забезпечення функціонування ОРЕ;

- процедура погашення заборгованості - комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на ОРЕ, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії.

Крім того, згідно з пунктами 10 та 11 частини першої статті 1 Закону № 719-IX учасники процедури погашення заборгованості (далі - учасники) - учасники (члени) ОРЕ, їх кредитори та дебітори та інші суб`єкти господарювання, визначені цим Законом; учасники (члени) ОРЕ - суб`єкти господарювання, які до дати початку дії ринку електричної енергії були стороною Договору між членами ОРЕ від 15.11.1996 та здійснювали (здійснюють) господарську діяльність, пов`язану з диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об`єднаною енергетичною системою України, виробництвом електричної енергії, передачею, постачанням, розподілом, оптовим постачанням електричної енергії тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 719-IX учасники здійснюють погашення заборгованості шляхом: 1) застосування процедури взаєморозрахунків з використанням механізмів, передбачених статтею 3 цього Закону; 2) погашення (списання) заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону.

Зі змісту статті 3 Закону № 719-IX процедура взаєморозрахунків застосовується до відносин ДП «Енергоринок» з державним підприємствами вугільної промисловості, підприємствами водопостачання, що знаходяться або постачають послуги на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, щодо погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на ОРЕ у зв`язку з постачанням до 30.04.2015 включно електричної енергії споживачам на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Водночас положення статті 4 Закону № 719-IX застосовуються, зокрема, до погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед виробниками електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, та перед оператором системи передачі за послуги з диспетчерського управління об`єднаною енергетичною системою України та передачі електричної енергії магістральними і міждержавними електричними мережами.

Натомість порядок погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» не врегульований статями 3 та 4 Закону № 719-IX, оскільки КП «Київтеплоенерго» не входить до кола суб`єктів, визначених вказаними статтями.

Разом з тим заборгованість ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» має бути погашена за правилами, що встановлюються статтями 5 та 6 Закону № 719-IX, які набирають чинності з 01.01.2024.

Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону № 719-IX після підтвердження заборгованості за електричну енергію, що залишилася непогашеною, ДП «Енергоринок»: 1) визначає обсяг боргу кожного дебітора оптового постачальника електричної енергії, що має бути сплачений кожному кредитору оптового постачальника електричної енергії, який розраховується у відсотковому значенні виходячи з співвідношення суми боргу оптового постачальника електричної енергії перед конкретним кредитором у співвідношенні до загальної суми боргу перед всіма кредиторами; 2) здійснює заміну сторони у зобов`язанні на залишок дебіторської або кредиторської заборгованості, яка виникла на дату запровадження нового ринку електричної енергії.

Частиною першою статті 6 Закону № 719-IX передбачається, що кредиторська або дебіторська заборгованість ДП «Енергоринок», що залишилася після проведення процедури погашення заборгованості, списується учасниками, після чого Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо припинення ДП «Енергоринок».

Разом з тим суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим твердження КП «Київтеплоенерго» про те, що Закон № 719-ІХ, який був прийнятий після подання позовної заяви у справі, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказаний Закон № 719-ІХ регулює порядок погашення заборгованості, що виникла на ОРЕ саме до 01.07.2019, тобто в період існування спірної заборгованості ДП «Енергоринок».

Суд касаційної інстанції також зазначає, що відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (постанова Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 910/2010/19 (925/364/19).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Таким чином, як на момент звернення КП «Київтеплоенерго» до суду з позовом до ДП «Енергоринок» у справі № 910/9947/19, так і на момент ухвалення судових рішень у цій справі, законодавством України не передбачено будь-яких обмежень або заборони для КП «Київтеплоенерго» щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ДП «Енергоринок», що виникла до 01.07.2019.

Більше того, положення Закону № 719-IX допускає можливість звернення з позовом до ДП «Енергоринок» про стягнення заборгованості, оскільки, як вже зазначалося, в пункті 3 частини першої статті 1 цього Закону зазначено, що заборгованістю є сума коштів, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті, зокрема відповідно до судових рішень.

Отже КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду, використовуючи своє гарантоване державою право, та правильно розрахувало суму заборгованості до стягнення, а суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про стягнення заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» за договором № 15390/01.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц (провадження № 14-424цс19).

Закон № 719-IX, який визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на ОРЕ, не встановлює будь-яких заборон або обмежень щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на заборгованість, що виникла у ДП «Енергоринок» до 01.07.2019.

Звідси, оскільки судами попередніх інстанцій у справі № 910/9947/19 встановлена наявність заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго», а Законом № 719-IX не передбачено будь-яких обмежень або заборони для КП «Київтеплоенерго» щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення заявленого розміру заборгованості, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сум трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У зв`язку з цим, з огляду на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції зазначає, що Законом № 719-IX зокрема статтею 2, та Законом України «Про ринок електричної енергії», зокрема пунктом 15 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення», не передбачено будь-яких обмежень або заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ДП «Енергоринок», що виникла до 01.07.2019, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Окрім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що даний спір у справі № 910/9947/19 стосується не встановлення порядку врегулювання заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго», яка повинна погашатися у встановленому законодавством порядку, а на захист порушених права КП «Київтеплоенерго» шляхом стягнення заборгованості з відповідача.

Ураховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову в позові з мотивів того, що порядок погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» врегульовано Законом № 719-ІХ.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 02.06.2023 р. (пункти 24 49) у справі № 910/9796/19 за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до державного підприємства "Енергоринок" про стягнення 18 973 423 431,47 грн., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України (далі - КМУ); Міністерство енергетики та захисту довкілля України (далі - Міністерство); Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), зазначив, що у період дії Договору був чинним Закон України "Про електроенергетику".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про електроенергетику" регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі: постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України; централізованим теплопостачанням споживачів теплоелектроцентралями і котельнями, які входять до об`єднаної енергетичної системи України.

За приписами статті 5 Закону України "Про електроенергетику" державна політика в електроенергетиці базується на таких , зокрема, принципах: державного регулювання діяльності в електроенергетиці та додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб`єктами відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Частинами першою та четвертою статті 14 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі. Централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб`єкти господарської діяльності, об`єкти електроенергетики яких підключені до об`єднаної енергетичної системи України. Державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України, є системним оператором та виконує функції, визначені цим Законом та Законом України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України".

Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії України функціонує з додержанням таких вимог: всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб`єктом господарської діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії; у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.

У спірний період порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії було врегульовано у статті 151 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до якої для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи, постачальники універсальних послуг, постачальники "останньої надії" та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

З огляду на зазначене, проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України в період дії Закону України "Про електроенергетику" здійснювалося лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання як позивачем так і відповідачем.

Згідно з додатковими угодами від 23.06.2014 № 10580/01 та від 18.03.2016 № 12095/03/25 до Договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом" або за зверненням ДП "Енергоатом", підписаним керівником та головним бухгалтером, на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП "Енергоатом", з урахуванням ПДВ, та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 №3-рп/2002 зазначено, що електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави. Особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а Державне підприємство "Енергоринок" готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів Договору, НКРЕ, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.

Тобто особливістю розрахунків за Договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснювалося НКРЕКП у межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов`язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами.

Отже, до 01.07.2019 ДП "Енергоринок" у відносинах з позивачем діяло згідно з умовами Договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок з ДП "Енергоатом" відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів.

Разом з тим, 01.07.2019 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії" за змістом пункту 23 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України "Про електроенергетику".

Відповідно до пункту 2 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.07.2019 почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори.

Оптовий постачальник електричної енергії (тобто ДП "Енергоринок") провадить діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію (пункт 15 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії").

Частиною шістнадцятою Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії.

Таким Законом є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", яким передбачено перелік механізмів погашення заборгованості, що утворилась на оптовому ринку електричної енергії.

Зазначений Закон набрав чинності 16.07.2020, який визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на ОРЕ, та метою якого є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України, шляхом застосування механізмів, передбачених цим Законом.

За приписами статті 1 зазначеного Закону:

-заборгованість - це сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень;

-підтвердження заборгованості - це процес встановлення та уточнення сум заборгованості учасниками, за результатами якого складається акт про наявність та розмір заборгованості;

- оптовий постачальник електричної енергії - це державне підприємство "Енергоринок", утворене для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії України;

- процедура погашення заборгованості - це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії.

Статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" регламентовані заходи щодо погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України. Учасники здійснюють погашення заборгованості шляхом:

1) застосування процедури взаєморозрахунків з використанням механізмів, передбачених статтею 3 цього Закону;

2) погашення (списання) заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" з метою забезпечення механізму погашення (списання) заборгованості, передбаченого частиною першою цієї статті:

1) Кабінет Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом приймає рішення про збільшення статутного фонду та/або капіталу виробників електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, за рахунок емісії та внесення до статутного фонду та/або капіталу облігацій внутрішньої державної позики на суму заборгованості, передбаченої до погашення (списання) частиною першою цієї статті. Умови емісії та цільове призначення облігацій внутрішньої державної позики затверджуються Кабінетом Міністрів України;

2) виробники електричної енергії державної форми власності та акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, підтверджений листом державного підприємства "Енергоринок" розрахунок суми дебіторської заборгованості, що підлягає погашенню (списанню) в обсязі, передбаченому частиною першою цієї статті, для емісії такого самого обсягу облігацій внутрішньої державної позики.

Згідно з частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.

Кредиторська або дебіторська заборгованість ДП "Енергоринок", що залишилася після проведення процедури погашення заборгованості, списується учасниками, після чого Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо припинення державного підприємства "Енергоринок" (частина перша статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії").

Натомість, на момент прийняття рішення у цій справі такий порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений, тобто відсутній механізм погашення заборгованості, яка наразі існує.

Крім того, як зазначено в статті 1 названого Закону процедура погашення заборгованості - це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії. Заборгованість - це сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.

З огляду на визначення терміну "заборгованість", викладеного в статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", під регулювання названого Закону підпадає саме підтверджена учасниками заборгованість, яка відображена в акті про наявність та розмір заборгованості.

39. З огляду на зазначене, заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за договором, підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою, однак за відсутності підтвердженої учасниками заборгованості, застосування до спірних правовідносин Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" буде можливе за умови підтвердження такої заборгованості відповідним рішенням суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на день звернення із позовом до суду ДП "Енергоатом" виконало свій обов`язок з продажу електроенергії у повному обсязі, однак, у свою чергу, ДП "Енергоринок" не повністю розрахувалося за куплену електроенергію.

Факт наявності основної заборгованості за Договором відповідача перед позивачем у сумі 9 783 914 981,85 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, доказів оплати суми основного боргу відповідачем не надано.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акта звірки розрахунків станом на 30.06.2019 заборгованість відповідача за травень 2001 року становить 725 162 565,46 грн.

Однак, як підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2001 у межах справи № 10/404, предметом стягнення була сума 486 899 268,10 грн. Тобто заборгованість у розмірі 238 263 297,36 грн. (725 162 565,46 грн. - 486 899 268,10 грн.) не була предметом розгляду у справі № 10/404. У зв`язку з цим рішення суду щодо стягнення цієї заборгованості відсутнє, що виключає можливість закриття провадження у справі в цій частині.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовів у справах № 35/612, № 6/229 та 910/8135/13, суди застосовували Закон України "Про електроенергетику" як підставу для відмови в позові.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 910/9947/19 дійшов висновку про те, що Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" допускає можливість звернення з позовом до ДП "Енергоринок" про стягнення заборгованості, оскільки заборгованістю є сума коштів, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті, зокрема відповідно до судових рішень.

Також, Верховний Суд у зазначеній постанові вказав на те, що Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на ОРЕ, не встановлює будь-яких заборон або обмежень щодо нарахування 3% річних та "інфляційних втрат" на заборгованість, що виникла у ДП "Енергоринок" до 01.07.2019.

З огляду на зазначене, Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" не передбачено будь-яких обмежень або заборони для позивача щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та "інфляційних витрат", тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки судами обох інстанцій у справі № 910/9796/19 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", за відсутності підтвердженої учасниками заборгованості, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заявленого розміру заборгованості, та як результат, - нарахованих на підставі статті 625 ЦК України сум "інфляційних втрат". При цьому, відповідач у своїй касаційній скарзі не оскаржує правильність розрахунку стягнутих судами з нього сум "інфляційних втрат".

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що право позивача вимагати судового захисту щодо стягнення заборгованості, яка утворилася до 01.07.2019, та "інфляційних втрат" не може бути обмежене після набуття чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", адже запроваджені ним процедури можуть бути застосовані й щодо погашення заборгованості, встановленої судовим рішенням, про що прямо зазначено у пункті 3 частини першої статті 1 цього Закону і що кореспондується з пунктом 10 статті 2 даного Закону, відповідно до якого на період дії цього Закону підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо оптового постачальника електричної енергії.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 30.01.2019 у справі №922/175/18 щодо статті 625 ЦК України, стосовно того, що до вимог про стягнення "інфляційних втрат" застосовується загальна позовна давність у три роки, відхиляються Верховним Судом, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі та зазначено у пунктах 21.17 - 21.19 відповідачем вчинено дії про визнання боргу за Договором, що свідчить про переривання позовної давності, а з огляду на відсутність підстав для застосування позовної давності до основної заборгованості підстави для застосування позовної давності до "інфляційних втрат" також відсутні.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.11.2019 та від 26.01.2021 (скаржником зазначено від 26.01.2022) у справі №922/643/19, від 19.12.2019 у справі №520/11429/17, від 11.12.2019 у справі №320/4938/17, від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі №908/156/18 щодо застосування статті 75 ГПК України відхиляються Верховним Судом, оскільки вказані справи є неподібними до спірних правовідносин, адже різняться предметами, підставами позову та фактично-доказовою базою; рішення у справах ухвалені за іншого правового регулювання та за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, що виключає їх подібність як за правовим регулюванням так і за змістовним критерієм.

Оскільки висновки Верховного Суду в постанові у справі № 910/4216/20, щодо застосування Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" та відсутності будь-яких обмежень або заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості і "інфляційних витрат" за електроенергію є чіткими, зрозумілими, актуальними, об`єднана палата Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступу від них.

Доводи касаційної скарги про те, оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України, статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику" (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин), статті 75, пунктів 15 та 16 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 3, 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" спростовуються викладеним у цій постанові та не спростовують висновки судів, що Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків ДП "Енергоринок" з виробниками електричної енергії. Вказаного не спростовано і скаржником.

Таким чином, Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема положень Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Отже, враховуючи вищевказані положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, та інших нормативно-правових актів, правові позиції Верховного Суду, викладені у його вищезазначених постановах, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що з 01.07.2019 р. Закон України „Про електроенергетику втратив чинність, а на дату вчинення відповідачем одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (червень 2021 р.) відносини між учасниками ринку електроенергії регулював Закон України „Про ринок електричної енергії від 17.04.2017 р. № 219-VIII, який вже не містив положень щодо спеціального порядку розрахунку, а Закон України „Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії, який визначає правові, економічні та організаційні засади, пов?язані з погашенням заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електроенергії, не встановлює будь-яких заборон або обмежень щодо стягнення в судовому порядку основної заборгованості, інфляційних нарахувань та 3 % річних на таку заборгованість, і відповідно у спірних відносинах можливим є проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін на підставі та у відповідності до положень цивільного законодавства.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що вимоги позивача до відповідача за актом від 30.06.2019 р. № 6 про виробіток, відпуск в мережу електроенергії, виробленої для ПрАТ „Укргідроенерго у червні 2019 році, актом від 30.06.2019 р. купівлі-продажу електричної енергії між ДП „Енергоринок та електропостачальником ПрАТ „Укргідроенерго за червень 2019 року згідно з договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. на суму 173 884 531, 31 грн та вимоги відповідача до позивача за актом від 30.06.2019 р. купівлі-продажу електричної енергії між ДП „Енергоринок та виробником електроенергії ПрАТ „Укргідроенерго за червень 2019 року згідно з договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. на суму 357 398 347, 29 грн (з урахуванням часткової оплати заборгованості на суму 177 029 498, 31 грн) є однорідними вимогами, строк виконання яких настав, та відповідно на виконання обов`язку щодо оплати за поставлену (продану) у червні 2019 р. електроенергію згідно з договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. відповідачем було повністю погашено перед позивачем заборгованість на загальну суму 173 884 531, 31 грн за наслідками проведення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 173 884 531, 31 грн, що підтверджується відповідними договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р., актом від 30.06.2019 р. купівлі-продажу електричної енергії між ДП „Енергоринок та виробником електроенергії ПрАТ „Укргідроенерго за червень 2019 року, заявою № 6-2/2376 від 17.06.2021 р. про припинення зобов?язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, наявними у матеріалах справи, і відповідно зобов?язання відповідача перед позивачем щодо оплати за поставлену (продану) у червні 2019 р. електроенергію, що виникли на підставі договору № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р., відповідно до ст. ст. 598, 601 Цивільного кодексу України припинились повністю на суму 173 884 531, 31 грн.

Заперечення відповідача щодо того, що у спірних відносинах неможливим є проведення між сторонами зарахування вищевказаних зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 602 Цивільного кодексу України є необґрунтованими з вищевказаних підстав.

Пунктом 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, із наданих у процесі розгляду справи позивачем та відповідачем документів вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після відкриття судом провадження у даній справі за таким позовом та станом на 22.06.2021 р. відповідач повністю виконав свій обов`язок по оплаті поставленої у червні 2019 р. електричної енергії за договором - відповідачем було повністю погашено перед позивачем заборгованість на загальну суму 173 884 531, 31 грн за наслідками проведення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 173 884 531, 31 грн, що підтверджується відповідними договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р., актом від 30.06.2019 р. купівлі-продажу електричної енергії між ДП „Енергоринок та виробником електроенергії ПрАТ „Укргідроенерго за червень 2019 року, заявою № 6-2/2376 від 17.06.2021 р. про припинення зобов?язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, наявними у матеріалах справи, і відповідно зобов?язання відповідача перед позивачем щодо оплати за поставлену (продану) у червні 2019 р. електроенергію, що виникли на підставі договору № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р., відповідно до ст. ст. 598, 601 Цивільного кодексу України припинились повністю на суму 173 884 531, 31 грн, тобто станом на час розгляду справи відповідачем була повністю погашена основна заборгованість перед позивачем по оплаті за поставлену електричну енергію, що є предметом спору.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги Державного підприємства „Енергоринок до Приватного акціонерного товариства „Укргідроенерго про стягнення 173 884 531, 31 грн основної заборгованості за договором на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару з 16.07.2019 р. по 20.05.2021 р. всього на загальну суму 19 320 522, 02 грн та з 16.07.2019 р. по 20.05.2021 р. всього на загальну суму 9 632 726, 64 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором наступний:

Сума боргу

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 16/07/2019 до 20/05/2021173 884 531,31 грн.Всього:173 884 531,31 грн.Інфляційні витрати:

Останній період (16/07/2019 - 20/05/2021)Індекс інфляціїсерпень 201999,70вересень 2019100,70жовтень 2019100,70листопад 2019100,10грудень 201999,80січень 2020100,20лютий 202099,70березень 2020100,80квітень 2020100,80травень 2020100,30червень 2020100,20липень 202099,40серпень 202099,80вересень 2020100,50жовтень 2020101,00листопад 2020101,30грудень 2020100,90січень 2021101,30лютий 2021101,00березень 2021101,70квітень 2021100,70травень 2021101,30Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (99,70 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,10 : 100) (99,80 : 100) (100,20 : 100) (99,70 : 100) (100,80 : 100) (100,80 : 100) (100,30 : 100) (100,20 : 100) (99,40 : 100) (99,80 : 100) (100,50 : 100) (101,00 : 100) (101,30 : 100) (100,90 : 100) (101,30 : 100) (101,00 : 100) (101,70 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) = 1.12555566

Інфляційне збільшення:

173 884 531,31 x 1.12555566 - 173 884 531,31 = 21 832 187,71 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. у вищевказані періоди становить 21 832 187, 71 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 19 320 522, 02 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 9 632 726, 64 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення основної заборгованості за договором на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю, а інші позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Статтею 123 цього ж кодексу передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п.п. 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частинами 1, 2 ст. 7 цього ж закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

До вказаної позовної заяви було додано платіжне доручення № 408 від 26.05.2021 р. про сплату судового збору на суму 794 500, 00 грн.

За таких обставин, понесені ДП „Енергоринок судові витрати, а саме сплачений судовий збір, у зв`язку із зверненням в Господарський суд Київської області із позовом до ПРАТ „Укргідроенерго про стягнення 202 837 779, 97 грн - в частині позовної вимоги про стягнення 173 884 531, 31 грн основної заборгованості за товар за договором, щодо якої судом на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження у справі, підлягають поверненню позивачу з вищевказаних підстав відповідно у розмірі 360 201, 27 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги Державного підприємства „Енергоринок до Приватного акціонерного товариства „Укргідроенерго про стягнення 173 884 531, 31 грн основної заборгованості за поставлений товар за договором.

2.Позов в частині інших позовних вимог задовольнити повністю.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Укргідроенерго (07300, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область; ідентифікаційний код 20588716) на користь Державного підприємства „Енергоринок (01032, вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ; ідентифікаційний код 21515381) 19 320 522 (дев?ятнадцять мільйонів триста двадцять тисяч п?ятсот двадцять дві) грн 02 (дві) коп. інфляційних збитків, 9 632 726 (дев?ять мільйонів шістсот тридцять дві тисячі сімсот двадцять шість) грн 64 (шістдесят чотири) коп. 3 % річних та судові витрати 434 298 (чотириста тридцять чотири тисячі двісті дев?яносто вісім) грн 73 (сімдесят три) коп. судового збору.

4.Повернути Державному підприємству Енергоринок (01032, вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ; ідентифікаційний код 21515381) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 360 201 (триста шістдесят тисяч двісті одна) грн 27 (двадцять сім) коп., перерахований (сплачений) за платіжним дорученням № 408 від 26.05.2021 р.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

02 лютого 2024 р.


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	02.11.2023
Оприлюднено	07.02.2024
Номер документу	116766788
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Бацуца В.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 02.11.2023 по справі 911/1582/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —911/1582/21

Рішення від 02.11.2023

Рішення
від 02.11.2023 по справі 911/1582/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ