Постанова

від 25.09.2024 по справі 911/1582/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2024 р. Справа№ 911/1582/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 (повний текст складено та підписано 02.02.2024)

у справі № 911/1582/21 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Державного підприємства «Енергоринок»

до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго»

про стягнення 202 837 779, 97 грн

В С Т А Н О В И В :

ДП «Енергоринок» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ПРАТ «Укргідроенерго» про стягнення 173 884 531,31 грн основної заборгованості, 19 320 522, 02 грн інфляційних збитків, 9 632 726, 64 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати у повному обсязі за поставлену (продану) у червні 2019 р. електроенергію згідно з договором №3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2022 р. (суддя Подоляк Ю. В.) у справі №911/1582/21 за позовом ДП «Енергоринок» до ПРАТ «Укргідроенерго» про стягнення 202 837 779,97 грн. позов задоволено повністю і вирішено стягнути з ПРАТ «Укргідроенерго» на користь ДП «Енергоринок» 173 884 531,31 грн. основної заборгованості, 19 320 522,02 грн. інфляційних збитків, 9 632 726,64 грн. 3 % річних, 794 500,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 р. рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 р. у справі №911/1582/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.10.2022 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі №911/1582/21, а справу №911/1582/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій Верховний Суд зазначив, що як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не допускають зарахування зустрічних вимог, та відповідно про нікчемність одностороннього правочину у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.06.2021 № 6-2/2376. Разом з тим, судами попередніх інстанцій, в порушення приписів статей 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, не зазначено якими нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" передбачено нікчемність правочинів щодо зарахування зустрічних вимог у спірних правовідносинах.

Водночас, дійшовши помилкового висновку про нікчемність правочину щодо зарахування зустрічних вимог, суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінки заяві відповідача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.06.2021 № 6-2/2376 щодо її відповідності вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за придбану у червні 2019 року електричну енергію у заявленому розмірі.

А тому, Верховний Суду вказував, що встановлення наведених обставин дасть можливість встановити наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у заявленому позивачем розмірі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2023 закрито провадження у справі в частині позовної вимоги Державного підприємства «Енергоринок» до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про стягнення 173 884 531,31 грн основної заборгованості за поставлений товар за договором.

Позов в частині інших позовних вимог задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на користь Державного підприємства «Енергоринок» 19 320 522,02 грн інфляційних збитків, 9 632 726,64 грн 3 % річних та судові витрати 434 298,73 грн. судового збору.

Повернуто Державному підприємству «Енергоринок» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 360 201,27 грн., перерахований (сплачений) за платіжним дорученням № 408 від 26.05.2021.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Енергоринок» 21.02.2024 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 в частині закриття провадження у справі в частині позовної вимог про стягнення 173 884 531,31 грн. основного боргу за поставлений товар за Договором та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 залишити без змін. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/1582/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1582/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі № 911/1582/21.

20.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1582/21.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2024 по 27.03.2024, у відрядженні з 28.03.2024 по 31.03.2024 та у відпустці з 01.04.2024 по 02.04.2024 та з 03.04.2024 по 04.04.2024. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (05.04.2024).

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.04.2024 у справі №911/1582/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 прийнято справу №911/1582/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Коробенко Г.П. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі № 911/1582/21, розгляд справи призначено на 09.05.2024.

10.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги ДП «Енергоринок» та просив відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. з 09.05.2024 по 10.05.2024 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.05.2024 у справі №911/1582/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Коробенко Г.П., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 прийнято справу №911/1582/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Коробенко Г.П., Гончаров С.А.

В судовому засіданні 09.05.2024 оголошено перерву до 04.06.2024.

10.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.06.2024 у справі № 911/1582/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 прийнято справу №911/1582/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л. Розгляд справи №911/1582/21 призначено на 09.07.2024.

Розгляд справи №911/1582/21 09.07.2024 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці за сімейними обставинами, а тому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 розгляд справи № 911/1582/21 призначено на 16.07.2024.

В судовому засіданні 16.07.2024 у справі оголошено перерву до 13.08.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.08.2024 у справі № 911/1582/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., ОСОБА_1

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 прийнято справу №911/1582/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_1, Гончаров С.А. Розгляд справи №911/1582/21 призначено на 25.09.2024

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.09.2024 у справі №911/1582/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 прийнято справу №911/1582/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А. Розгляд справи №911/1582/21 призначено на 25.09.2024

В судове засідання 25.09.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача надав свої пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Київської області без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб, тобто до 09 листопада 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 31.01.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3304/01 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач (далі УГЕ) зобов`язався продавати, а позивач (далі ДПЕ) зобов`язався купувати електроенергію за двоставочним тарифом, вироблену на гідроелектростанціях УГЕ, та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору УГЕ зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати всю вироблену електроенергію на гідроелектростанціях УГЕ, за винятком електроенергії, яка використовується УГЕ (відповідачем) на власні потреби своїх гідроелектростанцій, через точки поставки - межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Актах розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток № 3 договору).

Пунктом 2.5 договору в редакції додаткових угод від 30.05.2014 р. №10474/04 та від 31.12.2014 р. № 10063/03 передбачено, що купівля електричної енергії, необхідної УГЕ (відповідачу) для заповнення водосховищ Дніпровської ГАЕС та Київської ГАЕС, здійснюється відповідно до постанови НКРЕКП.

Відповідно до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2010 №6707/02 обсяг фактично проданої та купленої електроенергії визначається згідно з Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на ОРЕ України (далі ІПР) з використанням погодинних даних, отриманих з автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (далі АСКОЕ), яка охоплює точки обліку згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії (далі ІКО).

Згідно з п. 3.4 договору в редакції додаткових угод від 31.12.2010 №6707/02 та від 30.05.2014 №10474/04 УГЕ надає до ДПЕ добові (погодинні) фактичні дані за попередню добу стосовно кожної електростанції щодо: обсягу виробництва, продажу та купівлі електроенергії на власні потреби електростанцій УГЕ під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії; обсягу витрат електричної енергії для заповнення водосховища (заряд ГАЕС); обсягу витрат електричної енергії, зумовленого роботою генераторів у режимі синхронного компенсатора. Ці дані надаються електронною поштою в порядку, визначеному ІПР, та згідно з погодженим Реєстром даних з використанням уніфікованого протоколу передачі даних вимірювань і повинні наростаючим підсумком відповідати відповідним фактичним даним за місяць. Реєстр даних - погоджений з ДПЕ перелік параметрів, згідно з яким УГЕ повинна надавати ДПЕ дані комерційного обліку.

Пунктом 3.12 договору в редакції додаткових угод від 14.06.2011 №7108/02, від 12.06.2013 № 9740/09, від 30.05.2014 № 10474/04 передбачено, що ДПЕ надає УГЕ електронною поштою 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, за формою, наведеною в додатку № 8 до цього договору.

Відповідно до п. 3.13 договору в редакції додаткових угод від 14.06.2011 № 7108/02, від 12.06.2013 № 9740/09, від 30.05.2014 № 10474/04 УГЕ за підписом керівника підтверджує ДПЕ Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС (п. 3.12 цього договору) факсимільним зв`язком до 10-00 години 9 числа місяця, наступного за розрахунковим, про фактичні обсяги та вартість купленої у ДПЕ електроенергії, які відображаються в бухгалтерській та статистичній звітності.

Відповідно до 3.14 договору в редакції додаткових угод від 14.06.2011 р. № 7108/02, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 ДПЕ надсилає УГЕ поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, підписаний зі свого боку у двох примірниках.

Пунктом 3.15 договору в редакції додаткових угод від 14.06.2011 р. №7108/02, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 визначено, що УГЕ в триденний термін після отримання Акту купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС зі свого боку підписує їх у двох примірниках та надсилає до ДПЕ один примірник поштою. Якщо УГЕ не надішле у зазначений у п. 3.13 термін до ДПЕ Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ, то з наступного розрахункового місяця після виконання дій у відповідності до пп. 3.12, 3.13 цього договору вступає в силу такий порядок: ДПЕ надсилає УГЕ поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ, не підписаний зі свого боку. УГЕ підписує Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ у двох примірниках і направляє їх на адресу ДПЕ. ДПЕ в триденний термін після отримання Актів купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ зі свого боку підписує їх двох примірниках та надсилає до УГЕ один примірник поштою. Такий порядок зберігається до повернення в ДПЕ всіх Актів купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та УГЕ, які були направлені на адресу УГЕ.

Згідно з п. 4.8 договору в редакції додаткових угод від 17.07.2009 р. №5609/01, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 оплата за електричну енергію, куплену УГЕ (відповідачем) в ДПЕ (позивача) для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, здійснюється УГЕ грошовими коштами, що перераховуються кожного банківського дня розрахункового місяця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену УГЕ у ДПЕ у цьому місяці. При цьому сума щоденних платежів повинна відповідати вартості щоденних обсягів купівлі електричної енергії УГЕ у ДПЕ.

Пунктом 4.9 договору в редакції додаткових угод від 17.07.2009 р. №5609/01, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 визначено, що остаточний розрахунок за електричну енергію, куплену УГЕ (відповідачем) в ДПЕ (позивача) в розрахунковому місяці для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, здійснюється УГЕ до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ. При цьому УГЕ зобов`язана вказати в призначенні платежу період, за який здійснюється розрахунок.

Підпунктом 5.2.12 п. 5.12 договору в редакції додаткових угод від 17.07.2009 р. № 5609/01, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. №10474/04 передбачено, що УГЕ зобов`язана здійснювати купівлю електричної, необхідної для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС на Оптовому ринку електричної енергії України в заявлених обсягах та з дотриманням графіку навантаження, узгодженого та доведеного НЕК «Укренерго».

Відповідачем складено акт від 30.06.2019 р. № 6 про виробіток, відпуск в мережу електроенергії, виробленої для ПрАТ «Укргідроенерго» у червні 2019 році, згідно якого обсяг виробітку електричної енергії 689 374 240 кВт. год, обсяг витрат електричної енергії на власні потреби 10 731 557 кВт. год, обсяг відпуску електричної енергії в мережу 678 642 683 кВт. год, обсяг витрат електричної енергії, зумовлений роботою генераторів у режимі синхронного компенсатора 6 901 933 кВт. год, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

30.06.2019 р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт від 30.06.2019 р. купівлі-продажу електричної енергії між ДП «Енергоринок» та електропостачальником ПрАТ «Укргідроенерго» за червень 2019 року, який підписаний уповноваженими представника сторін, підписи яких скріплені печатками позивача та відповідача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, згідно з яким (актом) загальна вартість електричної енергії (з ПДВ) за обсяг електричної енергії 146 570,313 тис.кВт.год становить 173 884 531,31 грн.

28.04.2021 р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірки розрахунків ДП «Енергорингок» з ПрАТ «Укргідроенерго» за продану з ОРЕ електроенергію від 28.04.2021 р. № 01/32-1365, відповідно до якого заборгованість на кінець дня 31.03.2021 р. становить 173 884 531,31 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін, скріплений печатками позивача та відповідача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

30.06.2019 р. між ДП «Енергоринок» та ПрАТ «Укргідроенерго» було підписано Акт купівлі-продажу електроенергії за договором №3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. (далі Договір), яким підтверджується факт отримання ДП «Енергоринок» у червні 2019 року електроенергії у обсязі 678 642,683 тис. кВт.г вартістю 534 427 845,60 грн (з ПДВ).

Згідно з актом звірки розрахунків між ДП «Енергоринок» та ПрАТ «Укргідроенерго» за куповану ОРЕ електроенергію станом на кінець дня 31.07.2019 р. заборгованість позивача перед відповідачем за куповану у червні 2019 року електроенергію за договором становить 357 398 347,29 грн.

10.09.2019 р. на адресу Державного підприємства «Енергоринок» надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» від 05.09.2019 р. №17/4026 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до Заяви про зарахування, ПрАТ «Укргідроенерго» має заборгованість перед ДП «Енергоринок» у розмірі 173 884 531,31 грн за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно договору купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. №3304/01. В той же час, ДП «Енергоринок» має заборгованість перед ПрАТ «Укргідроенерго» за Договором за товарну продукцію червня 2019 року у сумі 357 398 347,29 грн.

Заявою про зарахування ПрАТ «Укргідроенерго» повідомило ДП «Енергоринок» про припинення зобов`язання ПрАТ «Укргідроенерго» перед ДП «Енергоринок» на суму 173 884 531,31 грн за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно Договору, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань ДП «Енергоринок» перед ПрАТ «Укргідроенерго» за відпущену відповідачем товарну продукцію у червні 2019 року за Договором.

У відповідь на вищезазначену Заяву ДП «Енергоринок» листом від 19.09.2019 р. № 01/44-17119 повідомило ПрАТ «Укргідроенерго», що заперечує проти припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки це порушує законодавство України.

Як вбачається із матеріалів справи, у жовтні 2019 р. ДП «Енергоринок» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ПРАТ «Укргідроенерго» про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2020 р. у справі № 911/2560/19 за позовом ДП «Енергоринок» до ПРАТ «Укргідроенерго» про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог позов задоволено повністю та вирішено визнати недійсним з моменту його вчинення односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений Приватним акціонерним товариством «Укргідроенерго» у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 05.09.2019 р. № 17/4026; стягнути з ПРАТ «Укргідроенерго» на користь ДП «Енергоринок» 1 921, 00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 р. рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020 р. у справі № 911/2560/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.08.2020 р. рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2022 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 р. у справі №911/2560/19 залишено без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, що вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2022 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 р. та постановою Верховного Суду від 19.08.2020 р. у справі № 911/2560/19 за позовом ДП «Енергоринок» до ПРАТ «Укргідроенерго» про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

А тому вищевказані обставини є неспростованими, доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, у червні 2021 р. відповідач звернувся до позивача із заявою №6-2/2376 від 17.06.2021 р. про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у якій зазначив, що ПрАТ «Укргідроенерго» має заборгованість перед ДП «Енергоринок» у розмірі 173 884 531,31 грн за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно договору купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. №3304/01, в той же час, ДП «Енергоринок» має заборгованість перед ПрАТ «Укргідроенерго» за цим же Договором за товарну продукцію червня 2019 року у сумі 357 398 347,29 грн, та повідомив позивача про припинення зобов`язання ПрАТ «Укргідроенерго» перед ДП «Енергоринок» на суму 173 884 531,31 грн за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно Договору, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань ДП «Енергоринок» перед ПрАТ «Укргідроенерго» за відпущену відповідачем товарну продукцію у червні 2019 року за Договором. Факт направлення відповідачем заяви позивачу підтверджується фіскальним чеком № 0091205 0078939 від 18.06.2021 р., накладною № 0730104964425 від 18.06.2021 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 18.06.2021 р., наявними до матеріалів справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем електричної енергії здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Електроенергетику», Законом України «Про ринок електричної енергії», Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. «Про затвердження правил користування електричною енергією», Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 р. «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, як встановлено судом відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 173 884 531,31 грн за куплену у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно з договором купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. № 3304/01, в той же час, позивач має заборгованість перед відповідачем за цим же договором за куплену у червні 2019 року електричну енергію у розмірі 357 398 347,29 грн, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, та рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2022 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 р. та постановою Верховного Суду від 19.08.2020 р. у справі № 911/2560/19.

05.09.2019 Відповідач звернувся до позивача з заявою про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 17/4026, проте позивач заперечував проти вказаної заяви та звернувся до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним.

Під час розгляду справи №911/2560/19 за позовом ДП "Енергоринок" до ПрАТ "Укргідроенерго" про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суди виходили з того, що не встановлено та відповідачем не доведено існування чи настання випадків передбачених положеннями ч. 3 ст. 202 ЦК України (випадки, встановлені законом або домовленість з позивачем), зокрема щодо наявності згоди позивача на зарахування відповідачем спірної суми грошових коштів, при яких односторонній правочин ПрАТ «Укргідроенерго» може створювати обов`язки для позивача.

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору №3304/01 від 31.01.2006 судами встановлено, що умовами договору встановлено певний порядок розрахунків між сторонами, у саме у п. 4.1 передбачена можливість здійснення оплати вартості електричної енергії, купленої позивачем у відповідача, не шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, а в інший спосіб, лише за згодою сторін. Проте, згідно з положеннями договору (п. 4.8 в редакції додаткової угоди № 5609/01 від 17.07.2009) оплата за електричну енергію, куплену відповідачем у позивача, має здійснюватися грошовими коштами, шляхом їх перерахування на поточний рахунок ДП "Енергоринок" зі спеціальним режимом використання.

Ураховуючи наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування, Верховний Суд дійшов висновку, про існує між сторонами у цій справі неузгодженість щодо зустрічного зобов`язання та, як наслідок, відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, що свідчить про відсутність всіх необхідних умов передбачених статтею 601 ЦК України та виключає можливість зарахування зустрічних вимог за оспорюваним в межах цієї справи одностороннім правочином.

А тому, господарські суди у справі №911/2560/19 дійшли висновків про те, що заява ПрАТ «Укргідроенерго» від 05.09.2019 №17/4026 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог вчинена відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема статті 601 ЦК України, та умов договору від 31.01.2006 №3304/01. Зазначене в силу положень статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Разом з тим, у червні 2021 р. відповідач вдруге звернувся до позивача із заявою №6-2/2376 від 17.06.2021 р. про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у якій зазначив, що ПрАТ «Укргідроенерго» має заборгованість перед ДП «Енергоринок» у розмірі 173 884 531,31 грн. за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно договору купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. №3304/01, в той же час, ДП «Енергоринок» має заборгованість перед ПрАТ «Укргідроенерго» за цим же Договором за товарну продукцію червня 2019 року у сумі 357 398 347,29 грн, та повідомив позивача про припинення зобов`язання ПрАТ «Укргідроенерго» перед ДП «Енергоринок» на суму 173 884 531,31 грн за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно Договору, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань ДП «Енергоринок» перед ПрАТ «Укргідроенерго» за відпущену відповідачем товарну продукцію у червні 2019 року за Договором.

Позивач вважає, що вказана заява як односторонній правочин, вчинений відповідачем шляхом повторного незаконного зарахування зустрічних однорідних вимог є нікчемним правочином тим більше, що наразі існує судове рішення у справі №911/2560/19, яке є обов`язковим до виконання.

Однак, щодо посилання скаржника на позицію Верховного Суду у справі №911/2560/19 необхідно зазначити, що у вказаній справі суди попередніх інстанцій, як і Верховний Суд, виходили з інших фактичних обставин та діючого на той час законодавства України, ніж ті, що були встановлені судом першої інстанції при розгляді цієї справи.

Купівля-продаж електричної енергії здійснювалася позивачем та відповідачем на ринку електричної енергії України і до 01.07.2019 відносини між сторонами як учасниками оптового ринку регулювалися Законом України від 16.10.1997 №575/97-ВР "Про електроенергетику", стаття 15-1 якого визначала спеціальний порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

З 01.07.2019 Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність, на дату вчинення відповідачем одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (№6-2/2376 від 17.06.2021) відносини між учасниками ринку електроенергії регулював Закон України "Про ринок електричної енергії" від 17.04.2017 №219-VIII, який вже не містив положень щодо спеціального порядку розрахунку.

В свою чергу, невнесення сторонами змін у договір для приведення його змісту у відповідність до вимог чинного законодавства не свідчить про те, що між сторонами продовжує діяти спеціальний порядок розрахунків, передбачений Законом України "Про електроенергетику", який втратив чинність. Після набуття чинності Законом України "Про ринок електроенергії" припинили існування поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.

Відповідно до п. 2 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.07.2019 почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії).

Пунктом 23 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що з дати початку дії нового ринку електричної енергії визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України «Про електроенергетику».

В свою чергу, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок» та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків ДП «Енергоринок» з виробниками електричної енергії.

При цьому п. 15 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про ринок електричної енергії" визначено, що оптовий постачальник електричної енергії (яким є відповідач) провадить свою діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію.

Таким чином, починаючи з 01.07.2019 ДП "Енергоринок" провадить свою діяльність у межах договірних відносин, що виникли на ОРЕ (договори купівлі-продажу, договори реструктуризації заборгованості рішення суду та мирові угоди), з учасниками ринку електричної енергії.

В той же час, згідно з приписами п. 16 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" Кабінет Міністрів України повинен був протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії.

Таким законом є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", який набрав чинності з 16.07.2020, у якому містяться статті щодо заходів погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України та механізми проведення взаєморозрахунків.

Також, в ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" містяться наступні визначення термінів:

процедура погашення заборгованості - комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії;

оптовий постачальник електричної енергії - державне підприємство "Енергоринок", утворене для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії України;

заборгованість - сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" на умовах, визначених цим Законом, підлягає погашенню (списанню) заборгованість державного підприємства "Енергоринок" перед виробниками електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, в обсязі заборгованості до погашення (списання) відповідно до пункту 2 цієї частини.

Погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом (ч. 5 ст. 4 вказаного Закону).

Таким чином, з огляду на положення ч. 5 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.

Наведене узгоджується з визначенням терміну "процедура погашення заборгованості", наданим у п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", відповідно до якого процедура погашення заборгованості - це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії.

Отже, вищезгаданим Законом передбачено погашення заборгованості, яка утворилася на оптовому ринку електричної енергії України до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.

Водночас, таке погашення (списання) має здійснюватися у порядку, встановленому окремим законопроектом, який з дня набрання чинності цим Законом повинен розробити та внести на розгляд Верховної Ради Кабінет Міністрів України.

Натомість наразі відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений, що в свою чергу вказує на відсутність механізму погашення заборгованості, яка наразі існує. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 910/16185/19, від 17.02.2022 у справі №910/4216/20, від 02.06.2023 у справі № 910/9796/19.

Крім того, виходячи з визначення термінів "заборгованість" та "підтвердження заборгованості", викладених в ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", під регулювання названого Закону підпадає саме підтверджена учасниками заборгованість, яка відображена в акті про наявність та розмір заборгованості.

Відповідно до пункту 2.5 договору №3304/01 від 31.01.2006 (в редакції додаткової угоди №10474/04 від 30.05.2014 купівля електричної енергії, необхідної відповідачеві для заповнення водосховищ Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, здійснюється відповідно до постанови НКРЕ.

Згідно з п. 4.8. договору в редакції додаткових угод від 17.07.2009 р. №5609/01, від 12.06.2013 р. № 9740/09, від 30.05.2014 р. № 10474/04 оплата за електричну енергію, куплену УГЕ (відповідачем) в ДПЕ (позивача) для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС та для власних потреб Дністровської ГАЕС у разі відсутності виробітку електричної енергії Дністровською ГАЕС, для заповнення водосховища Київської ГАЕС та для власних потреб Київської ГАЕС, у разі відсутності виробітку електричної енергії Київською ГАЕС, а також на власні потреби електростанцій УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, під час відсутності або недостатності виробітку електричної енергії, які не покриваються за рахунок обсягу відпуску електричної енергії іншими електростанціями УГЕ, крім Дністровської ГАЕС та Київської ГАЕС, здійснюється УГЕ грошовими коштами, що перераховуються кожного банківського дня розрахункового місяця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену УГЕ у ДПЕ у цьому місяці.

Так само і п.4.9. передбачено, що остаточний розрахунок за електричну енергію, куплену УГЕ (відповідачем) в ДПЕ (позивача) здійснюється УГЕ грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ.

Стаття 1087 Цивільного кодексу України "Форми розрахунків" закріплює дві форми розрахунків: готівкову та безготівкову. Відповідно до ч. 1 ст. 1088 Цивільного кодексу України "Види безготівкових розрахунків" при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Отже, колегія суддів наголошує, що встановлена договором форма розрахунків (безготівкова) відповідачем не змінювалася в односторонньому порядку.

Водночас, договір №3304/01 від 31.01.2006, укладений між позивачем та відповідачем, не містить жодних заборон щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Разом з тим, зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 Цивільного кодексу України "Припинення зобов`язань".

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 41) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі N 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі N 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі N 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі N 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі N 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі N 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі N 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі N 914/2326/18.

Поняття безспірності заборгованості та правила її визначення закріплені також у законодавстві про нотаріат та у законодавстві про банкрутство, але ці норми є спеціальними і за загальним правилом не підлягають застосуванню при визначенні заборгованості як безспірної при здійсненні правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 173 884 531,31 грн підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019 року від 30.06.2019 та актом звірки розрахунків від 28.04.2021.

Заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 357 398 347,29 грн. підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на кінець дня 31.07.2019

Наявність заборгованості та її розмір ні позивачем, ні відповідачем не оспорювалися та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, наданими суду сторонами.

Позивач, в свою чергу, у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договором на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві №6-2/2376 від 17.06.2021, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, що вказує на безспірність заборгованості.

Подібний підхід був застосований Великою Палатою Верховного Суду при визначенні безспірності заборгованості у справах щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Так, у постанові від 15.01.2020 у справі N 305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, проте зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем не підпадає під дію ст. 602 Цивільного кодексу України, зокрема частини 5 зазначеної статті, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом, оскільки спірний договір, укладений між позивачем та відповідачем, не містить жодних обмежень щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, у Законі України "Про ринок електричної енергії" та Законі України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", які визначають правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії з 01.07.2019, відсутні положення щодо заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов`язання шляхом зарахування, про що також зазначалось вище.

Отже, у процесі розгляду справи судом встановлено, що вимоги позивача до відповідача за актом від 30.06.2019 р. № 6 про виробіток, відпуск в мережу електроенергії, виробленої для ПрАТ «Укргідроенерго» у червні 2019 році, актом від 30.06.2019 р. купівлі-продажу електричної енергії між ДП «Енергоринок» та електропостачальником ПрАТ «Укргідроенерго» за червень 2019 року згідно з договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. на суму 173 884 531,31 грн та вимоги відповідача до позивача за актом від 30.06.2019 р. купівлі-продажу електричної енергії між ДП «Енергоринок» та виробником електроенергії ПрАТ «Укргідроенерго» за червень 2019 року згідно з договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. на суму 357 398 347,29 грн (з урахуванням часткової оплати заборгованості на суму 177 029 498,31 грн) є однорідними вимогами, строк виконання яких настав, та відповідно на виконання обов`язку щодо оплати за поставлену (продану) у червні 2019 р. електроенергію згідно з договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р. відповідачем було повністю погашено перед позивачем заборгованість на загальну суму 173 884 531,31 грн за наслідками проведення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 173 884 531,31 грн, що підтверджується відповідними договором № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р., актом від 30.06.2019 р. купівлі-продажу електричної енергії між ДП «Енергоринок» та виробником електроенергії ПрАТ «Укргідроенерго» за червень 2019 року, заявою № 6-2/2376 від 17.06.2021 р. про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, наявними у матеріалах справи, і відповідно зобов`язання відповідача перед позивачем щодо оплати за поставлену (продану) у червні 2019 р. електроенергію, що виникли на підставі договору № 3304/01 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 р., відповідно до ст. ст. 598, 601 Цивільного кодексу України припинились повністю на суму 173 884 531,31 грн.

З вказаним висновком місцевого суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Оскільки, після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після відкриття судом провадження у цій справі та станом на 22.06.2021 р. відповідач повністю виконав свій обов`язок по оплаті поставленої у червні 2019 р. електричної енергії за договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, то суд першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України обгрунтовано закрив провадження у справі в частині позовної вимоги Державного підприємства «Енергоринок» до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про стягнення 173 884 531,31 грн основної заборгованості за договором.

Позивач просив стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару з 16.07.2019 р. по 20.05.2021 р. всього на загальну суму 19 320 522,02 грн та з 16.07.2019 р. по 20.05.2021 р. всього на загальну суму 9 632 726,64 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним, проте, розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 19 320 522,02 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем вірно та відповідно підлягає задоволенню вимога позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 9 632 726,64 грн.

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/1582/21 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/1582/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/1582/21 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Енергоринок».

4. Матеріали справи №911/1582/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 22.10.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров