Постанова

від 24.01.2024 по справі 910/13145/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13145/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явились,

відповідача - Кушніра С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Гарант Експо"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 (головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 (суддя Пукас А.Ю.) про затвердження мирової угоди та закриття провадження

у справі №910/13145/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Гарант Експо"

про стягнення 2 140 897,63 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий виклад обставин справи

1.1.В листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." (далі - ТОВ "Прогрес Д.Ф.") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Гарант Експо" (далі - ТОВ "БК Гарант Експо") про стягнення 2 140 897,63 грн заборгованості.

1.2.16.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла спільна заява сторін про затвердження мирової угоди в редакції від 06.12.2022.

1.3.Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.02.2023 у справі №910/13145/22 спільну заяву ТОВ "Прогрес Д.Ф." та ТОВ "БК Гарант Експо" про затвердження мирової угоди - задовольнив; затвердив мирову угоду, укладену між ТОВ "Прогрес Д.Ф." та ТОВ "БК Гарант Експо", зміст якої навів в резолютивній частині ухвали; закрив провадження у справі.

1.4.Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції виходив з того, що вона підписана уповноваженими на це особами, її зміст не суперечить чинному законодавству України і не зачіпає інтересів інших осіб, сторонам відомі наслідки затвердження судом мирової угоди.

1.5.Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ "БК Гарант Експо" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказану ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу передати для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

1.6.Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що: (1) матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем судових повісток чи позовної заяви, відповідачу було невідомо про розгляд справи в суді першої інстанції; (2) директор відповідача Калінчук В.П. проходить військову службу за мобілізацією та, відповідно, не міг підписати спірну мирову угоду, що підтверджується довідкою, виданою військовою частиною, та наказом командира цієї військової частини; (3) суд першої інстанції затвердив мирову угоду в судовому засіданні без участі представника відповідача, чим порушив норми частин третьої, п`ятої статті 192 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) щодо роз`яснення учасникам справи наслідків укладення мирової угоди та з`ясування того, чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють.

1.7.Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.09.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/13145/22 залишив без змін.

1.8.Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд виходив з того, що: (1) матеріали справи містять заяву обох сторін про затвердження мирової угоди та саму угоду, які підписані першими особами позивача (генеральний директор) та відповідача (директор), підписи яких скріплено відтисками печаток юридичних осіб; (2) у суду відсутні підстави вважати, що підпис генерального директора позивача на заяві про затвердження мирової угоди та на самій угоді не належить цій посадовій особі; (3) надані відповідачем документи ніяким чином не підтверджують факт того, що цей підпис вчинено іншою особою.

1.9.З огляду на вказане, апеляційний суд виснував про відсутність порушень норм статті 192 ГПК на момент постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2023

2.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1.ТОВ "БК Гарант Експо" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.2.Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

2.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем судових повісток чи позовної заяви, відповідачу було невідомо про розгляд справи в суді першої інстанції, представник відповідача (директор) не приймав участі у засіданні та особисто не подавав до суду підписану мирову угоду та заяву про її затвердження;

(2) директор відповідача не підписував мирову угоду та заяву про затвердження мирової угоди, адже з 21.07.2022 по теперішній час проходить військову службу за мобілізацією, що підтверджується довідкою, виданою військовою частиною, та наказом командира цієї військової частини;

(3) затвердивши у цій справі мирову угоду без участі в судовому засіданні представників сторін, суд порушив норми частин третьої, п`ятої статті 192 ГПК щодо роз`яснення учасникам справи наслідків укладення мирової угоди та з`ясування того, чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють;

(4) під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, незважаючи на факт неотримання представником відповідача відзиву позивача на апеляційну скаргу, суд не надав змоги з ним ознайомитись, що, в свою чергу, ставить під сумнів неупередженість суду;

(5) в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів у зв`язку із неможливістю їх самостійно отримати, а саме з огляду на направлення адвокатського запиту до військової частини, яка з невідомих причин його не отримала, відповідно, з огляду на відсутність відповіді на цей запит, проте суд відмовив у його задоволенні;

(6) запитувана адвокатом інформація може підтвердити або спростувати факт підписання мирової угоди представником відповідача, зокрема, чи перебував він на дату підписання мирової угоди у місті, зазначеному у мировій угоді (м. Львів), або знаходився у місці розташування військової частини чи місці несення служби, а, відповідно, не міг її фізично підписати;

(7) під час розгляду апеляційної скарги представником позивача повідомлено, що підписання мирової заяви було здійснено у м. Києві, хоча у мировій угоді зазначено - м. Львів.

3.Позиція Верховного Суду

3.1.Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

3.2.Нормами статті 236 ГПК визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

3.3.Згідно з підпунктом "в" пункту 1 частини першої статті 282 ГПК постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

3.4.Європейський суд з прав людини констатував, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення у справі Ван де Гурк проти Нідерландів). Завданням Суду відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є визначення справедливості провадження загалом, враховуючи порядок прийняття доказів (Ельсгольц проти Німеччини).

3.5.За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

3.6.Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3.7.Як зазначалось, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач (скаржник) стверджував, зокрема, про те, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем судових повісток чи позовної заяви, відповідачу було невідомо про розгляд справи в суді першої інстанції.

3.8.Відповідно до частин другої-четвертої статті 120 ГПК суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

3.9.Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частин п`ятої та одинадцятої якої (в редакції, чинній на момент направлення судом першої інстанції ухвал суду) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

3.10.Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина 6 статті 242 ГПК України).

3.11.Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства. Подібні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 та від 02.06.2020 у справі №910/17792/17.

3.12.Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

3.13.Виходячи зі змісту наведених норм ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

3.14.Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду, останній, розглядаючи апеляційну скаргу відповідача, не надав жодної оцінки доводам відповідача щодо неотримання ним судових повісток про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, зокрема не перевірив чи наявні в матеріалах справи поштові повернення кореспонденції, яка направлялась відповідачу, а саме поштове повернення ухвали суду від 01.12.2022 з рукописним написом на конверті "адресат не значиться 08.12.2022", та поштове повернення ухвали суду від 23.01.2023 з довідкою Укрпошти ф20 на конверті, на якій проставлена відмітка про повернення із зазначенням "адресат відсутній". Відповідно, суд не виснував, чи можуть вважатися в силу вищенаведених норм ГПК та положень Правил №270 повернуті поштові відправлення та відмітки на них доказами, які свідчать, що адресат, в цьому випадку відповідач, був повідомлений про вчинення судом першої інстанції відповідних процесуальних дій, а саме про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 16.01.2023 (ухвали суду від 01.12.2022) та про повідомлення сторін про призначення підготовчого засідання на 06.02.2023 (ухвала суду від 23.01.2023).

3.15.Апеляційний суд не надав жодної оцінки вказаним доводам відповідача ні в контексті оцінки підстав повернення вищенаведених поштових відправлень, ні в контексті того, що: (1) спільна заява про затвердження мирової угоди була направлена до суду позивачем, (2) ухвала суду від 23.01.2023 повернулась після надходження спільної заяви про затвердження мирової угоди, (3) в судове засідання 06.02.2023, в якому суд затвердив мирову угоду, представник відповідача не з`явився.

3.16.Тобто, суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи був відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, відповідно, чи мав можливість реалізувати свої процесуальні права в межах цієї справи, зокрема щодо укладення мирової угоди та надання (направлення) її на затвердження до суду першої інстанції.

3.17.Затеврджуючи мирову угоду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив, зокрема, з того, що вона підписана уповноваженими на це особами.

3.18.Проте, як зазначалось, в апеляційній скарзі відповідач звертав увагу апеляційного суду на те, що директор відповідача - ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією та, відповідно, не міг підписати спірну мирову угоду, що підтверджується довідкою, виданою військовою частиною, та наказом командира цієї військової частини, які були долучені до апеляційної скарги.

3.19.В касаційній скарзі скаржник стверджує, що з метою підтвердження або спростування факту підписання мирової угоди директором відповідача, представник останнього в судовому засіданні апеляційної інстанції заявив клопотання про витребування доказів, що також підтверджується технічним записом судового засідання апеляційної інстанції від 13.09.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції. Відмітка про заявлення представником відповідача клопотання про витребування доказів також міститься в протоколі судового засіданні від 13.09.2023.

3.20.Як в судовому засіданні апеляційної інстанції, так і в касаційній скарзі, представник скаржника зазначав, що звертався до військової частини, де проходить службу директор відповідача, з адвокатським запитом щодо отримання наступної інформації: (1) чи проходив військову службу у частині НОМЕР_1 ОСОБА_2 станом на 06.12.2022 (дату підписання мирової угоди); (2) чи покидав місце розташування частини (місце несення служби) ОСОБА_2 06.12.2022; (3) чи відвідував хтось Калінчука Ігоря Павловича 06.12.2022, якщо так - то хто. Проте, відповідь на цей запит адвокату не надійшла, а сам запит військова частина з невідомих йому причин не отримала.

3.21.Як вбачається з технічного запису судового засідання апеляційної інстанції від 13.09.2023, заявляючи клопотання про витребування доказів, із наведенням, в тому числі, вищезгаданих аргументів, представник відповідача зазначив, що може надати суду апеляційної інстанції вказаний адвокатський запит.

3.22.Відповідно до норм частин другої, третьої статті 13 ГПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

3.23.Обов`язок доказування і подання доказів визначено статтею 74 ГПК, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

3.24.Згідно з частинами першою, четвертою статті 80 ГПК учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

3.25.За змістом частини першої статті 81 ГПК учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

3.26.В касаційній скарзі скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції відмовив йому в задоволенні клопотання про витребування доказів, проте з технічного запису судового засідання апеляційної інстанції 13.09.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції, Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції в порушення приписів чинного ГПК взагалі не розглянув та не вирішив питання щодо задоволення або відмови в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів.

3.27.Наведені обставини свідчать про те, що апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права та не дотримався обов`язку щодо сприяння учасникам справи в реалізації ними прав, передбачених нормами чинного ГПК.

3.28.Крім цього, в порушення вимог процесуального закону, а саме статті 86 ГПК, апеляційний суд не надав жодної оцінки долученим відповідачем до матеріалів справи доказам, не навів підстав їх прийняття чи відхилення, а лише обмежився тим, що погодився з доводами позивача про те, що надані відповідачем документи ніяким чином не підтверджують факту того, що цей підпис вчинено іншою особою.

3.29.При цьому незрозумілими є висновки апеляційного суду стосовно того, що у суду відсутні підстави вважати, що підпис генерального директора позивача на заяві про затвердження мирової угоди та на самій угоді не належить цій посадовій особі, адже жодна зі сторін не ставила під сумнів підпис генерального директора позивача ні на заяві про затвердження мирової угоди, ні на самій мировій угоді.

3.30.Крім цього, апеляційний суд не надав жодної оцінки доводам відповідача про затвердження мирової угоди в судовому засіданні без участі представника відповідача, зокрема, в контексті доводів останнього про порушення судом першої інстанції норм статті 192 ГПК щодо: (1) обов`язку суду роз`яснити учасникам справи наслідки ухвалення судом рішення про затвердження мирової угоди, в тому числі з огляду на те, що в заяві про затвердження мирової угоди сторони зазначили, що ознайомленні з наслідками затвердження мирової угоди; (2) необхідності з`ясувати, чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють.

3.31.Виснуючи про відсутність порушень норм статті 192 ГПК на момент постановлення 06.02.2023 ухвали Господарським судом міста Києва, відповідно про залишення вказаної ухвали без змін, апеляційний суд жодним чином не аргументував свої висновки в контексті наведених відповідачем в апеляційній скарзі аргументів.

3.32.За таких обставин Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає нормам ГПК щодо її законності та обґрунтованості, оскільки апеляційний суд: (1) не з`ясував, чи був відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, відповідно, чи мав можливість реалізувати свої процесуальні права в межах цієї справи, зокрема щодо укладення мирової угоди; (2) не дослідив та не надав оцінки доказам у справі, долученим відповідачем до апеляційної скарги; (3) не розглянув клопотання відповідача про витребування доказів; (4) не навів жодних мотивів прийняття або відхилення ключових аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі.

3.33.Зважаючи на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи щодо укладення та затвердження мирової угоди, прийнята апеляційним судом постанова підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.4.Перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, з дотриманням передбачених ГПК меж перегляду судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.5.Згідно з частиною четвертою статті 310 ГПК справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

4.6.Під час нового апеляційного розгляду необхідно врахувати наведене у цій постанові та залежно від установленого постановити законне й обґрунтоване рішення з викладенням у ньому ґрунтовних мотивів його прийняття.

5. Розподіл судових витрат

5.1.Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315-317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Гарант Експо" задовольнити частково.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №910/13145/22 скасувати.

3.Справу №910/13145/22 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді Н.М. Губенко

І.Д. Кондратова