Ухвала

від 01.02.2024 по справі 907/935/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 907/935/21(907/956/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача - Демчан О.І.,

відповідача-1 - Краснікова О.В.,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - Кордас Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 (колегія суддів у складі: Гриців В.М. - головуючий, Зварич О.В., Малех І.Б.)

у справі №907/935/21(907/956/22)

за заявою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

про визнання недійсним договору поставки №28-09/2019 від 28.09.2019

в межах справи №907/935/21

за заявою Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. У провадженні Господарського суду Закарпатської області знаходиться справа №907/935/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ" (далі - ТОВ "ВАССТЕЛ").

Стислий виклад позовних вимог

2. У грудні 2022 року розпорядник майна ТОВ "ВАССТЕЛ" арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" (далі - ТОВ "БСП ОІЛ") і ТОВ "ВАССТЕЛ"; просив суд визнати недійсним договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019, укладений між відповідачами.

3. Арбітражний керуючий Демчан О.І. стверджує, що вказаний договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, без наміру його реального виконання, виключно з метою формування штучної "дружньої" кредиторської заборгованості та здійснення в майбутньому контролю над комітетом кредиторів боржника у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство щодо нього.

4. Позивач вважає, що договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019 є правочином, щодо якого є заінтересованість в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Ураховуючи невиконання ТОВ "ВАССТЕЛ" договору поставки №28-09/2019 від 28.09.2019 у повному обсязі, при його укладенні сторони заздалегідь усвідомлювали, що вказаний договір в частині оплати ТОВ "ВАССТЕЛ" виконаний не буде, укладали його за відсутності у ТОВ "ВАССТЕЛ" наміру його виконувати та за обізнаності і згоди ТОВ "БСП ОІЛ" на відсутність такого виконання.

5. Позивач зазначає, що ТОВ "ВАССТЕЛ" до відкриття провадження у справі про банкрутство мало об`єктивну можливість погасити заборгованість, проте умисно не сплачувало коштів, а ТОВ "БСП ОІЛ" умисно не вживало заходів для стягнення заборгованості. Відповідачі діяли спільно, очевидно недобросовісно, умисно уклали договір без мети його реального виконання. Вказані дії хоча формально не порушували існуючих норм права, проте були спрямовані на завдання шкоди третім особам - реальним кредиторам ТОВ "ВАССТЕЛ", що у розумінні ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є зловживанням правом.

6. На думку розпорядника майна, укладення ТОВ "ВАССТЕЛ" оспорюваного договору наразі завдає збитки реальному кредитору боржника - Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - ДПАТ "НАК "Украгролізинг"), оскільки визнання ТОВ "БСП ОІЛ" кредитором у справі №907/935/21 про банкрутство ТОВ "ВАССТЕЛ" та набуття вказаним кредитором контролю над комітетом кредиторів боржника значно ускладнює або навіть унеможливлює погашення вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг" в межах процедури банкрутства ТОВ "ВАССТЕЛ".

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

7. 28.09.2019 ТОВ "БСП ОІЛ" (постачальник) і ТОВ "ВАССТЕЛ" (покупець) уклали договір поставки №28-09/2019, за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець сплачує за отримані будматеріали (товар), зазначений в асортименті, кількості та ціні, визначених у специфікації до цього договору (п. 1.1).

8. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередній оплаті, у термін 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено додатками до даного договору. Даний договір не виключає можливість відпуску товару без попередньої оплати. В цьому випадку покупець повинен провести розрахунок за поставлений товар протягом 10 банківських днів з дати фактичної поставки товару, якщо інші умови не передбачені додатковою угодою (п. 3.1).

9. Специфікацією до договору поставки від 28.09.2019 визначено перелік та кількість одиниць товару 25, що складається з будівельних матеріалів, вартість товару визначена у сумі 1472527,98 грн.

10. За видатковою накладною №1296 від 30.09.2019 постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 25 одиниць на суму 1472527,98 грн.

11. Здійснення цієї господарської операції відображено у податковій накладній №1008 від 30.09.2019 та квитанції про прийняття податкової накладної, копії яких наявні у матеріалах справи. Докази оплати вартості товару відсутні.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 позов задоволено. Визнано недійсним договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019. Здійснено розподіл судового збору.

13. Господарський суд першої інстанції визнав встановленим факт відсутності господарської операції за договором поставки №28-09/2019 від 28.09.2019, оскільки керівник боржника ТОВ "ВАССТЕЛ" не передав арбітражному керуючому Демчану О.І. документів бухгалтерського обліку і погодився з твердженням арбітражного керуючого, що встановлені судом факти дають підстави вважати, що договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019 вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, без наміру його реального виконання, виключно із метою формування штучної "дружньої" кредиторської заборгованості з метою здійснення в майбутньому контролю над комітетом кредиторів боржника у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство щодо нього.

14. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 скасовано та ухвалено нове рішенням, яким у задоволенні позову відмовлено.

15. Постанова мотивована тим, що видатковою накладною №1296 від 30.09.2019 постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 25 одиниць на суму 1472527,98 грн. Здійснення цієї господарської операції відображено у податковій накладній №1008 від 30.09.2019 та квитанції про прийняття податкової накладної, копії яких наявні у матеріалах справи. Такі дії сторін договору вказують на спрямованість договору поставки №28-09/2019 на реальне настання правових наслідків. Неналежне виконання договору зі сторони ТОВ "ВАССТЕЛ" щодо оплати отриманого товару не може бути підставою для кваліфікації договору поставки №28-09/2019 як фіктивного.

16. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони уклали договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019, та вчиняли дії на виконання цього договору (постачальник передав, а покупець прийняв товар), що вказує на справжність намірів сторін договору створити правові наслідки, які обумовлювалися цим правочином. Те, що ТОВ "ВАССТЕЛ" не розрахувалося за отриманий товар не дає підстав вважати договір поставки №28-09/2019 від 28.09.2019 фіктивним або фраудаторним.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

17. Розпорядник майна ТОВ "ВАССТЕЛ" арбітражний керуючий Демчан О.І. (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 залишити в силі.

18. У касаційній скарзі скаржник зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

19. Так, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо:

- застосування ст.ст. 13, 215 ЦК України та ч. 4 ст. 74 ГПК України, викладеного у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 про те, що зареєстровані продавцем податкові накладні можуть бути доказом здійснення господарської операції лише у разі подальшого вчинення покупцем юридично значущих дій щодо операцій за цією накладною, зокрема відображення її у фінансовій та податковій звітності;

- застосування ч. 5 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, викладеного у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 щодо ознак протиправних дій кредиторів, в тому числі спільних та спрямованих на завдання шкоди реальному кредитору та стосовно визнання недійсними договорів боржника, спрямованих на створення "дружньої" кредиторської заборгованості;

- застосування ч. 3 ст. 86 ГПК України, що викладений у постанові від 29.03.2018 у справі №923/333/16 про те, що постанова суду апеляційної інстанції, якою не наведено більш аргументованих доводів, аніж викладені в оскаржуваному рішенні, має вважатись безпідставною.

20. Також скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.07.2022 у справі №904/6251/20(904/316/21) про те, що процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують позицію позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення реальних господарських операцій, що дійсно спричинили рух активів та зміну майнового стану сторін, мали реальну економічну причину (ділову мету), у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

21. До Верховного Суду від ДПАТ "НАК "Украгролізинг" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 залишити без змін.

22. ДПАТ "НАК "Украгролізинг" вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято з повним з`ясуванням всіх обставин справи, в тому числі основної справи про банкрутство ТОВ "ВАССТЕЛ" №907/935/21, на підставі поданих доказів та аргументів, а тому є законним та обґрунтованим, натомість постанова господарського суду апеляційної інстанції прийнята без достатніх доказів на спростування доводів позивача.

23. До Верховного Суду від ТОВ "БСП ОІЛ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою розпорядника майна ТОВ "ВАССТЕЛ" арбітражного керуючого Демчана О.І. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі №907/935/21(907/956/22).

24. ТОВ "БСП ОІЛ" зазначає, що доводи касаційної скарги є формальними та надуманими, а наведені судові рішення Верховного Суду та зроблені Верховним Судом у цих справах висновки не мали бути враховані судом апеляційної інстанції, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними правовідносинам сторін у справі, що розглядається.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Керуючись вимогами ст.ст. 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

26. При цьому Верховний Суд не бере до уваги аргументи скаржника, які зводяться виключно до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції і не стосуються неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України, зокрема пунктом 1 наведеної норми, на який посилається позивач при зверненні з касаційною скаргою.

27. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

28. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

29. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

30. Проаналізувавши зміст судових рішень, на які посилається позивач у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає безпідставними його доводи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального та процесуального права (ст. 13, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 4 ст. 74, ч. 3 ст. 86 ГПК України), без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, від 19.07.2022 у справі №904/6251/20(904/316/21), від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, від 29.03.2018 у справі №923/333/16, з огляду на таке.

31. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 конкретизувала висновок Верховного Суду, викладений у п. 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

32. При цьому, у наведеній справі предметом спору було стягнення заборгованості за договором поставки та пені.

33. Спірним питанням було питання застосування зареєстрованої та відображеної у податковій декларації податкової накладної як єдиного документа, що підтверджує факт поставки товару та стягнення на її підставі вартості товару за відсутності належно оформлених первинних документів (додатків до договору, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які не були підписані представником покупця).

34. В той же час у справі, що розглядається, предметом спору є визнання недійсним договору; при цьому наявний як договір поставки, так і видаткова накладна №1296 від 30.09.2019, згідно з якою постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 25 одиниць на суму 1472527,98 грн, а здійснення цієї господарської операції відображено у податковій накладній №1008 від 30.09.2019, і квитанції про реєстрацію податкової накладної.

35. Отже, на відміну від справи №922/2115/19 у цій справі, що розглядається, наявні і первинні документи так і додаткові - податкова накладна та квитанції про реєстрацію податкової накладної.

36. Скаржник у своїй касаційній скарзі також з посиланням на постанову Верховного Суду 03.06.2022 у справі №922/2115/19 зазначав, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ст.ст. 13, 215 ЦК України, проте у справі №922/2115/19 зазначені норма взагалі не застосовувались.

37. Враховуючи викладене, як і предмет спору, так і змістовний критерій спірних правовідносин у справі, що розглядається, та у справі №922/2115/19, є різним.

38. У справі №904/6251/20(904/316/21) розглядалось питання визнання недійсним договору надання послуг з консультування, які споживаються в процесі їх надання. У матеріалах справи був наявний договір, технічні завдання щодо надання послуг, акти наданих послуг, звітність, яка підтверджувала наявність працівників у виконавця цих послуг та сплату податків та обов`язкових платежів. Судами першої та апеляційної інстанції встановлена відсутність матеріально-технічної бази виконавця для надання послуг за оспорюваним договором, послуги в завданнях не були деталізовані, були відсутні документи щодо здійснення платежів в рамках договору, первинні документи не містили власноручного підпису виконавця.

39. Верховний Суд, розглядаючи наведену справу, погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують позицію позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення реальних господарських операцій, що дійсно спричинили рух активів та зміну майнового стану сторін, мали реальну економічну причину (ділову мету), у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

40. При цьому, скаржник не зазначив у касаційній скарзі, яку норму права застосовано судом апеляційної інстанції неправильно, та яким чином це вплине на результат вирішення спору з огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про достатність доказів щодо спрямованості договору поставки на реальне настання правових наслідків та відсутність підстав для визнання договору недійсним, тобто в даному випадку відповідач спростував позицію позивача.

41. У справі №910/16579/20 предметом спору було визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. При цьому, у справі №910/16579/20 перед судом касаційної інстанції постало питання про визначення спільних і відмінних рис між фіктивним і фраудаторним правочинами, можливість кваліфікації із застосуванням положень ст.ст. 3, 13, 215, 234 ЦК України як фраудаторного правочину, вчиненого у процедурі банкрутства боржником з метою позачергового задоволення вимог окремого кредитора через дочірню компанію (афілійовану особу) боржника, з повним фінансуванням цього правочину самим боржником.

42. У справі про банкрутство №923/333/16 розглядались, у тому числі, вимоги за заявою ліквідатора юридичної особи про визнання недійсними правочинів, за якими боржник у процедурі банкрутства відчужив чотири автомобілі. Зазначена заява була мотивована, з посиланням на ст.ст. 202, 203, 234 ЦК України, наявністю ознак фіктивності спірних правочинів, оскільки вони спрямовані на приховування справжніх намірів їх учасників та на ухилення від виконання судових рішень, якими встановлено боргові зобов`язання боржника, та виведення майнових активів з його власності. При цьому, Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції, якою не наведено більш аргументованих доводів, аніж викладені в оскаржуваному рішенні, має вважатись безпідставною.

43. Отже, зміст правовідносин та спірних питань у справі, що розглядається та у справах №910/16579/20, №923/333/16, №922/2115/19, №904/6251/20(904/316/21), не є подібними, оскільки в зазначених справах суди виходили з різних фактичних обставин, доказів, доводів та аргументів сторін.

44. При цьому, наведені у касаційній скарзі цитати з постанов Верховного Суду по суті є викладенням висновків суду, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки в межах дискреційних повноважень судів, та не свідчить про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

45. З урахуванням положень ст. 290 ГПК України саме скаржник (у скарзі) зобов`язаний повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та вважати будь-які посилання скаржника на постанови Верховного Суду підставою для відкриття провадження у справі, якщо скаржник прямо не вказав на них як на таку підставу.

46. Отже, доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у зазначених в касаційній скарзі постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження, адже вони стосуються правовідносин, які не є подібними, що є підставою для закриття касаційного провадження у справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі №907/935/21(907/956/22).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков