Рішення

від 05.02.2024 по справі 300/7498/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р.Справа № 300/7498/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 300/7498/23 за позовом ОСОБА_1 , присілок Царина, с. Криворівня, Верховинський район, Івано-Франківська область,78710 до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Верховинський відділ державної виконавчої служби у Верховинському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (представник третьої особи на стороні відповідача), який діє в інтересах третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 (третя особа), звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 (позивачка) на користь ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Заява мотивована тим, що між адвокатом Чобанюком Максимом Михайловичем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги №60 від 14.11.2023. Відповідно до вищенаведеного договору адвокатом надано послуги професійної правничої допомоги у розмірі 15000 грн, що підтверджується описом виконаних робіт у формі рахунку від 25.01.2024 та платіжною інструкцією № Р24А1954532620D5511 від 15.11.2023. Зазначено, що причиною неподання таких доказів до ухвалення судового рішення являлася невизначеність у кількості правничої допомоги, яка має бути надана при розгляді даного спору. У зв`язку із понесеними витратами просить суд ухвалити додаткове судове рішення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у позові ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Верховинського відділу державної виконавчої служби у Верховинському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 прийнято до розгляду з правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 300/7498/23 та запропоновано ОСОБА_1 надати до суду письмову правову позицію з приводу поданої заяви.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно із частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частиною 11 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

За змістом частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з пояснень від 20.11.2023, представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 Чобанюком М.М. було заявлено, що у зв`язку розглядом справи, ним очікується понесення витрат на правничу допомогу. Рішення суду у справі № 300/7498/23, що розглядалась за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні), ОСОБА_3 отримано 24.01.2024. Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, 25.01.2024 представником третьої особи на стороні відповідача до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено докази щодо понесених витрат.

Відтак, суд дійшов висновку про дотримання представником третьої особи на стороні відповідача строку щодо подання заяви та доказів для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підставі ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням частин 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від представниці позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 надійшли клопотання про зменшення судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. В обґрунтування клопотання зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи тв виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг; обсягом наданих адвокатом послуг та виконання робіт; ціною позову та/або значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вважає, що формування правової позиції не може бути віднесено до жодної з видів правничої допомоги, які передбачені ст. 1, ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відповідно, здійснення вказаного виду робіт, не може бути відшкодовано як витрати на професійну правничу допомогу. Усні консультації, попереднє вивчення матеріалів та опрацювання адвокатом законодавства є невід`ємною частиною роботи щодо складання позовної заяви, а тому охоплюється саме витратами, понесеними на складання позову. Щодо складання адвокатом пояснення, зазначає, що вартість у розмірі 8000 грн є непропорційною до предмету спору, справа не відноситься до категорії справ значної складності, тому сума підлягає зменшенню до 1000 грн. Також зазначила, що позивачка отримує мінімальну заробітню плату, тому відшкодування правової допомоги у розмірі 15000 грн поставить позивачку у важке матеріальне становище. Відтак просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. До даної заяви долучено довідку про заробітну плату та інші доходи за 2023 рік.

Проаналізувавши подану заяву представника третьої особи та клопотання позивачки, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши і оцінивши наявні у матеріалах справи докази, в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відтак, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Також аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

З огляду практики Європейського суду з прав людини, як то у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" слідує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Така правова позиція корелюється із висновком, відображеним у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.

При цьому, Верховий Суд у своєму рішенні від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 зауважив, що на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 300/941/19.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу).

Серед матеріалів справи наявні: ордер на надання правової допомоги ОСОБА_2 №1054560, опис виконаних робіт від 25.01.2024, який включає витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн, договір про надання правничої допомоги № 60 від 14.11.2023, платіжна інструкція від 15.11.2023 на суму 15000 грн.

Зокрема, опис виконаних робіт від 25.01.2024 містить інформацію погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, а саме:

- усні консультації клієнта, що стосуються позову 2 год (вартість 1000 грн);

- попереднє вивчення адвокатом матеріалів, що стосується позову про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - 4 год (вартість 2000 грн);

- формування адвокатом правової позиції при розгляді справи 4 год (вартість 2000 грн);

- складання адвокатом пояснення щодо позову 16 год ( вартість 8000 грн).

Згідно зі змістом вищевказаного Опису виконаних робіт у формі рахунку розмір винагороди (гонорару) становить 15000 грн.

Разом з тим, на думку суду, розрахунок правничої допомоги дещо завищений у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих третій особі послуг.

Оцінюючи надані представником третьої особи на стороні відповідача документи, на переконання суду, такі послуги як попереднє вивчення адвокатом матеріалів, опрацювання законодавства, формування правової позиції та інші дії, необхідні для досягнення позитивного для клієнта результату у справі, охоплюються розділом складання пояснення.

Слід також зазначити, що суд має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55 рішення Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), водночас, угоди про гонорар успіху не можуть зобов`язувати суд в обов`язковому порядку стягувати таку суму.

Водночас, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги заперечення позивачки, її майновий стан, що підтверджується довідкою про заробітну плату та інші доходи за 2023 рік, суд враховує, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; судові засідання у справі не проводились.

Відтак, враховуючи викладене у сукупності, зважаючи на предмет позову, фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації ОСОБА_2 , у розмірі 1000,00 грн.

Тож, заява представника третьої особи на стороні відповідача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Керуючись статтями 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі №300/7498/23.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , с. Криворівня, присілок Царина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78710) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн (одна тисяча гривень).

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя/підпис/ Гомельчук С.В.