Рішення

від 31.01.2024 по справі 340/6533/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6533/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку загального позовного письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006)

про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому, з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

-визнати неправомірною бездіяльність відповідача по перерахунку щомісячних страхових виплат з 1.01.2015 року;

-зобов`язати відповідача встановити розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 1.01.2015 року 102909,02грн., а з 1.03.2017 року - 127195,54 грн.;

-зобов`язати відповідача провести перерахунок і виплатити недоплачені з 1.01.2015р. щомісячні страхові виплати, відкориговані у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Принагідно позивач просить суд звернути стягнення з відповідача щомісячних страхових виплат у межах суми за один місяць (63315,62 грн.) до негайного виконання та встановити судовий контроль за виконанням рішення по справі.

На обгрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 , який є інвалідом другої групи, встановленої у зв`язку з трудовим каліцтвом внаслідок страхового випадку, отримує щомісячну страхову виплату, яку обаховує та сплачує відповідач. Позивач наполягає, що з 01 січня 2015 року вказана щомісячна страхова виплата підлягала перерахунку на підставі пункту 3 частини першої статті 29 Закону №1105-XIV, однак, відповідач, на думку позивача, протиправно такий перерахунок не здійснював, чим порушив його право на соціальний захист, гарантоване Конституцією України. Більше того, відповідачем не виконані вимоги Постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №2а-2684/11/1111 щодо перерахунку ОСОБА_1 страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати до 01 січня 2015 року, що позначилося й на розмірі виплат після означеної дати. За підрахунками позивача, за умови належного виконання відповідачем вимог Закону та вказаного рішення суду, розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 1.01.2015 року мав би становити 102909,02грн., а з 1.03.2017 року - 127195,54 грн.

Відповідач позовних вимог не визнав та у поданому відзиві на позовну заяву вказав, що вимоги позивача є необгрунтованими. Так, на переконання відповідача, позивач довільно обрахував заявлені до виплати суми, а посилання на невиконання рішень суду щодо перерахунку страхових виплат є неправдивими. Так, на виконання Постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №2а-2684/11/1111 постановою Кропивницького відділення УВДФСС України у Кіровоградській області від 21 серпня 2020 року №1101/90116/90116/82 доплату страхової виплати ''щомісячні страхові виплати в разі стійкої втрати працездатності (вид 410)'' потерпілому ОСОБА_1 номер справи 90116, номер випадку 90116, призначено в розмірі 0,00 грн. за період з 01.12.2010 по 01.01.2015 року. За наведених обставин, вважає відповідач, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Позивач скерував до суду відповідь на відзив та інші заяви по суті справи, у яких додводи відповідача заперечив та підтримав раніше заявлені позовні вимоги.

Судом вчинені такі процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року відкрите провадження у справі; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 26 листопада 2021 року суд вирішив перейти до розгляду справи у порядку загального позовного провадження та призначив справу до судового розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 25 січня 2022 року в адміністративній призначена судова економічна експертиза; провадження у справі зупинене до отримання висновку судової економічної експертизи.

Ухвалою суду від 08 лютого 2023 року провадження у справі поновлене.

Ухвалою від 08 лютого 2023 року призначене проведення додаткової судової економічної експертизи; вступ до отримання висновку додаткової судової економічної експертизи.

Ухвалою від 27 вересня 2023 року провадження у справі поновлене.

Ухвалою від 27 вересня 2023 року первинного відповідача у справі №340/6533/21 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 41316824) замінено на його процесуального правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006).

За наявності передбачених частиною дев`ятою статті 205 КАС України підстав, 16 листопада 2023 року суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

.

В С Т А Н О В И В:

6 січня 2001 року з ОСОБА_1 трапився нещасний випадок на виробництві.

З 21 квітня 2001 по 30 липня 2001 позивач перебував на лікуванні.

Згідно постанови Фонду соціального страхування України від 09.04.2003 року №116 ОСОБА_1 прийнято на облік нещасного випадку.

Відповідно до постанови відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 19 липня 2004 року №116-н/6 ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову допомогу в розмірі 1945,76 гривень.

Надалі перерахована щомісячна страхова виплата ОСОБА_1 станом на 01 січня 2015 року склала 10338,22 грн, а станом на 01 березня 2017 року - 12778,03 грн.

Воднораз, розмір встановленої позивачеві виплати, а також дії/бездіяльність Фонду щодо її перерахунку неодноразово були предметом судового оскарження.

Зокрема, Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №2а-2684/11/1111 (адміністративне провадження №К/9901/10501/18):

- визнано протиправною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді по перерахунку ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв`язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати у період з 01.12.2010 по 01.01.2015;

- зобов`язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді виплатити позивачу недонараховані з 01.12.2010 по 01.01.2015, у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, щомісячні страхові суми, відкориговані у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари в порядку, встановленому статтею 34 Закону України ''Про оплату праці''.

На виконання вказаного судового рішенням постановою Кропивницького відділення УВДФСС України у Кіровоградській області від 21 серпня 2020 року №1101/90116/90116/82 доплату страхової виплати ''щомісячні страхові виплати в разі стійкої втрати працездатності (вид 410)'' потерпілому ОСОБА_1 номер справи 90116, номер випадку 90116, призначено в розмірі 0,00 грн. за період з 01.12.2010 по 01.01.2015 року.

Позивач наголошує, що винесення такої постанови не є належним виконанням рішення суду у справі №2а-2684/11/1111, адже всупереч вимогам закону та вищевказаному судовому рішенню до 01 січня 2015 року відповідач проводив перерахунки щомісячних страхових виплат виключно у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати, і не провів жодного перерахунку щомісячних страхових виплат у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно, це позначилося на розмірі щомісячної страхової виплати, що виплачувалася позивачеві й у спірний період, тобто з 01 січня 2015 року.

Так, за умови дотримання відповідачем вимог закону та належного виконання вказаного рішення суду розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 , за його підрахунками, з 1 січня 2015 року мав би становити 102909,02грн., а з 1 березня 2017 року - 127195,54 грн.

Викладені обставини передували зверненню позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов?язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Основного Закону України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі- Закон №1105-XIV).

У період, що передував виникненню спірних правовідносин, діяла стаття 29 Закону №1105-XIV (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22 лютого 2001 року №2272-III), пунктом 3 частини першої якої передбачалось, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.

Частиною другою цієї ж статті у наведеній вище редакції було встановлено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Законом України від 16 жовтня 2012 року №5462-VI до частини другої статті 29 внесені зміни, згідно із якими визначено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Виходячи з встановленого законодавцем режиму правового регулювання спірних правовідносин, відповідач у період до 01 січня 2015 року був зобов`язаний, у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством, провадити перерахування позивачеві сум щомісячних страхових виплат, що прямо передбачалось у пункті 3 частини першої статті 29 Закону №1105-XIV.

Однак, постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №2а-2684/11/1111, встановлено, що відповідач всупереч вказівки пункту 3 частини першої статті 29 Закону №1105-ХIV, не проводив позивачу перерахунок сум призначених йому щомісячних страхових виплат, у зв`язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, що вказує на допущену ним протиправну бездіяльність (пункт 50 мотивувальної частини).

У пункті 51 цього ж рішення суду зазначено, що відповідач ухилився від встановленого законом обов`язку провести позивачу спірний перерахунок щомісячних страхових виплат, чим порушив право позивача на соціальний захист.

Так, протягом періоду з 01.12.2010 року по 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата 12 раз змінювалась шляхом збільшення її розміру, та як наслідок повинна була бути змінена у бік збільшення і страхова виплата, що в об`єктивній дійсності мало б призвести до збільшення суми страхової виплати.

За таких обставин постановою Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №2а-2684/11/1111 (адміністративне провадження №К/9901/10501/18):

- визнано протиправною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді по перерахунку ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв`язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати у період з 01.12.2010 по 01.01.2015;

- зобов`язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді виплатити позивачу недонараховані з 01.12.2010 по 01.01.2015, у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, щомісячні страхові суми, відкориговані у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари в порядку, встановленому статтею 34 Закону України ''Про оплату праці''.

На виконання вказаного судового рішенням постановою Кропивницького відділення УВДФСС України у Кіровоградській області від 21 серпня 2020 року №1101/90116/90116/82 доплату страхової виплати ''щомісячні страхові виплати в разі стійкої втрати працездатності (вид 410)'' потерпілому ОСОБА_1 номер справи 90116, номер випадку 90116, призначено в розмірі 0,00 грн. за період з 01.12.2010 по 01.01.2015 року.

Вказану постанову позивач намагався оскаржити у судовому порядку.

Так, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 про визнання неправомірною і скасувати постанову відповідача від 21.08.2020 року №1101/90116/90116/82 ''Про призначення доплати''.

У даному судовому рішенні вказано, що оскільки мета даного позову є зобов`язання вчинити дії щодо виконання рішення Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, тому такі позовні вимоги не можуть становити самостійний предмет адміністративного позову, оскільки КАСУ встановлена інша процедура стосовно судового контролю за виконанням рішення суду, а саме в порядку статті 383 КАС України.

Враховуючи висновки вказаної ухвали суду, позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 липня 2022 року визнано протиправною і скасовано постанову Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 21.08.2020 року №1101/90116/90116/86.

Ця ухвала суду постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року скасована; у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України відмовлено.

Так, у вказаній постанові апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем рішення Верховного Суду від 11 грудня 2019 року виконано відповідно до його резолютивної частини, а у разі незгоди позивача із результатами подальшого призначення доплати, останній вправі звернутись з окремим позовом, оскільки заява, подана в порядку ст.383 КАС України не вирішує зазначеного питання.

За таких умов черговим судовим рішенням від 8 листопада 2022 року у справі №340/5083/22 (яке набрало законної сили) при правовому аналізі стану виконання постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №2а-2684/11 наголошено на існуванні обставин, які можуть свідчить про наявність перешкод до судового захисту ОСОБА_1 з огляду на незгоду із постановою Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 21.08.2020 року №1101/90116/90116/86, яка по суті перешкоджає виконанню рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №2а-2684/11/1111 (адміністративне провадження №К/9901/10501/18).

Вказані обставини фактично нівелюють можливість здійснення судового захисту прав позивача у площині виконанні судового рішення. З огляду на те, що сам факт наявності судового рішення без його реального виконання є ілюзорним, а не реальним захистом порушеного права, що є неприпустимим у правовій державі.

При цьому, покликаючись на те, що жодної інформації про проведення перерахунку ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв`язку з підвищенням розміру мінімально заробітної плати у період з 01.12.2010 по 01.01.2015 року боржником у виконавчому провадженні ВП №64235760 (відповідачем) проведено не було, суд констатував невиконання рішення суду - Постанови Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №2а-2684/11/1111.

Суд наголошує, що означені судові рішення, що набрали законної сили, є визначальними для вирішення переданого на розгляд суду адміністративного спору.

Так, за змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд бере до уваги, що вищевказані судові рішення не містили зобов`язальної частини щодо порядку нарахування позивачеві страхових виплат після 01 січня 2015 року. Разом з тим, висновки суду, викладені у мотивувальній частині таких рішень, є так само обов`язковими для відповідача, а відсутність у резолютивній частині постанови Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №2а-2684/11/1111 пункту зобов`язального характеру, спрямованого на майбутнє, не увільняє відповідача від обов`язку враховувати висновки суду та діяти з урахуванням принципів, встановлених статтею 2 КАС України: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обгрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Тобто, переносячи зазначені положення у площину спірних правовідносин, суд зазначає, що із 01 січня 2015 року страхова виплата ОСОБА_1 мала б бути тотожною розміру страхової виплати, що обрахована на виконання постанови Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №2а-2684/11/1111 (станом на 31 грудня 2014 року) та надалі підлягала перерахунку (збільшенню) у разі зростання розміру середньої заробітної плати.

Натомість відповідач не надав суду доказів того, що упродовж спірного періоду щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 виплачувалися з урахуванням означеного рішення суду у справі №2а-2684/11/1111 (щодо кореляції відносно підвищення розміру мінімальної заробітної плати до 01 січня 2015 року) та перераховувалися у разі підвищення розміру середньої заробітної плати, як того вимагає стаття 29 Закону №1105-XIV.

Так, у спірний період відповідач, всупереч вимогам закону та нехтуючи рішеннями суду, що набрали законної сили, продовжував нарахування позивачеві страхової виплати без коригування відносно зростання розміру мінімальної заробітної плати (до 01 січня 2015 року) та підвищення розміру середньої заробітної плати.

Поза розумним сумнівом (застосовуючи стандарт доказування prima facie), суд наголошує, що своєчасне виконання відповідачем вимог Закону, судового рішення у справі у справі №2а-2684/11/1111 та обумовлений ними перерахунок страхових виплат ОСОБА_1 призвели б до суттєвого зростання розміру щомісячних страхових виплат позивача.

Більше того, суд враховує, що у відповідності з приписами частини дев`ятої статті 40 Закону №1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Відповідач натомість допустив протиправну бездіяльність, що виявилася у неперерахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01 січня 2015 року, обрахованих відповідно до постанови Верховного Суду у справі №2а-2684/11/1111 (з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати до 01 січня 2015 року) та у зв?язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики відповідно до статті 29 Закону України №1105-XIV.

Воднораз, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що правова конструкція частин першої та другої статті 36 Закону №1105-XIV дає підстави стверджувати, що встановлення відповідачем розміру страхових виплат шляхом прийняття рішення, оформленого постановою, з наведенням у ньому відповідних мотивів є виключним повноваженням відповідача, оскільки цьому передує процедура аналізу і оцінки відповідачем змісту необхідних документів, а отже- лежить у площині дискреційних повноважень відповідача.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Таким чином, визначення судом конкретного розміру щомісячних страхових виплат, який підлягає виплаті, є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №2а-2684/11/1111.

За наведених обставин суд не має правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов?язання відповідача встановити розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 1.01.2015 року 102909,02грн., а з 1.03.2017 року - 127195,54 грн.

Натомість належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, починаючи з 01 січня 2015 року, провести перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 відповідно до постанови Верховного Суду у справі №2а-2684/11/1111 (з підстав підвищення розміру мінімальної заробітної плати до 01 січня 2015 року) та у зв?язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV, з коригуванням таких сум у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

З означених міркувань суд не надає правової оцінки наявному у матеріалах справи висновку судової економічної експертизи, оскільки на розгляд такої експертизи винесені були питання саме щодо арифметичної обгрунтованості наданих позивачем підрахунків. Разом із тим питання правозастосування, до яких вдався експерт у вказаному висновку, вирішені судом у цьому рішенні.

Щодо негайного виконання рішення в межах платежу з один місяць, суд зазначає, що згідно пункту першого частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, за результатом розгляду даної справи судом не вирішуються вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача певних сум страхових виплат, а рішення суду містить лише вказівки зобов`язального характеру, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача допустити негайне виконання рішення суду в частині сплати перерахованої суми страхових виплат за один місяць.

Наразі суд також не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки відсутні обгрунтовані підстави вважати, що таке рішення не буж виконане відповідачем- суб?єктом владних повноважень.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо неперерахування та невиплати ОСОБА_1 з 01 січня 2015 р. щомісячних страхових виплат:

- обрахованих відповідно до постанови Верховного Суду у справі №2а-2684/11/1111 (з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати до 01 січня 2015 року)

- у зв?язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, починаючи з 01 січня 2015 року, провести перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 відповідно до постанови Верховного Суду у справі №2а-2684/11/1111 (з підстав підвищення розміру мінімальної заробітної плати до 01 січня 2015 року) та у зв?язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV, з коригуванням таких сум у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд (а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК