Ухвала

від 04.07.2024 по справі 340/6533/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

04 липня 2024 року

м. Київ

справа №340/6533/21

адміністративне провадження № К/990/24005/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року

у справі №340/6533/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Кіровоградській області), в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ в Кіровоградській області з перерахунку щомісячних страхових виплат з 01 січня 2015 року;

- зобов`язати відповідача встановити розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2015 року 102 909,02 грн., а з 01 березня 2017 року - 127 195,54 грн.;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок і виплатити позивачу недоплачені з 01 січня 2015 року щомісячні страхові виплати, відкориговані у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року, позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Кіровоградській області щодо неперерахування та невиплати ОСОБА_1 з 01 січня 2015 року щомісячних страхових виплат:

- обрахованих відповідно до постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 2а-2684/11/1111 (з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати до 01 січня 2015 року);

- у зв?язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV;

зобов`язано відповідача, починаючи з 01 січня 2015 року, провести перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанови Верховного Суду у справі №2а-2684/11/1111 (з підстав підвищення розміру мінімальної заробітної плати до 01 січня 2015 року) та у зв?язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV, з коригуванням таких сум у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці»;

у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

21 червня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача починаючи з 01 січня 2015 року провести перерахунок щомісячних страхових виплат й в цій частині направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення конкретних сум страхових виплат, починаючи з 01 січня 2015 року.

Як на підстави касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) та підпунктів «а» і «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 зазначеного Кодексу (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу).

Зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20, 19 жовтня 2023 року у справі № 9901/43/21, від 21 жовтня 2020 року у справі № 9901/103/19, від 14 лютого 2018 року у справі №826/1443/17, від 29 листопада 2019 року у справі №800/188/19 і від 16 грудня 2015 року у справі № 822/11434/14.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктом третім частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У цій справі оскаржуються бездіяльність щодо перерахунку щомісячних страхових виплат.

Кіровоградський окружний адміністративний суд в ухвалі від 04 жовтня 2021 року про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У такому разі, ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Суд відхиляє покликання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20, від 19 жовтня 2023 року у справі № 9901/43/21, оскільки такі є нерелевантними до правовідносин у цій справі, адже сформовані за різного правового регулювання (а саме: при вирішенні питання щодо уповноваження органу місцевого самоврядування приймати нормативні акти, спрямовані на визначення та врегулювання внутрішніх процедур, які б визначали послідовність реалізацію повноважень щодо безоплатної передачі землі у приватну власність громадян; питання наявності у Президента України повноважень на відсторонення від посади судді Конституційного Суду України).

Що ж до згаданих позивачем у скарзі постанов касаційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 9901/103/19, від 14 лютого 2018 року у справі №826/1443/17, від 29 листопада 2019 року у справі №800/188/19, від 16 грудня 2015 року у справі № 822/11434/14, то інформація про такі в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.

В той же час Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 2а-2684/11/1111 за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді про визнання неправомірною бездіяльності щодо перерахунку щомісячних страхових виплат та зобов`язання вчинити певні дії сформував наступний правовий висновок у подібних спірних праводвіносинах: « 68. Правова конструкція частин 1, 2 статті 36 Закону №1105-XIV і пункту 1.5 порядку №24, у світлі вказаних вище критеріїв, за якими повноваження органу державної влади визначаються як дискреційні, дає підстави стверджувати, що встановлення відповідачем розміру страхових виплат шляхом прийняття відповідного рішення, оформленого постановою, є його дискреційними повноваженнями.

69. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.

70. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

71. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

72. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства. З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

73. За таких обставин, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

74. У даному ж випадку, апеляційний суд навів слушний висновок стосовно того, що суд першої інстанції, визначаючи конкретний розмір щомісячних страхових виплат втрутився у дискрецію відповідача, оскільки цьому передує процедура аналізу і оцінки відділенням виконавчої дирекції Фонду змісту необхідних документів, а також прийняття одного з передбачених законом рішень, оформленого постановою, з наведенням у ній відповідних мотивів.».

Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року відповідно до такого правового висновку, та виходив з того, що відповідач неправомірно не перерахував та не виплатив ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати з 01 січня 2015 року, які мають бути обраховані з урахуванням висновків, наведених у постанові Верховного Суду у справі № 2а-2684/11/1111. При цьому, апеляційний суд також відзначив, що за відсутності в матеріалах справи судового рішення, постановленого в порядку статті 383 КАС України у справі № 2а-2684/11/1111, суд не може перевірити правильність обрахунку страхових виплат з прив`язкою до періоду, визначеного в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (тобто, за період до 01 січня 2015 року). Водночас, констатувавши факт неврахування при обчисленні з 01 січня 2015 року страхових виплат ОСОБА_1 обов`язкових складових, визначених постановою Верховного Суду в справі № 2а-2684/11/1111, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що встановлення ГУ ПФ в Кіровоградській області розміру страхових виплат шляхом прийняття рішення, оформленого постановою, з наведенням у ньому відповідних мотивів, є виключним повноваженням відповідача, оскільки цьому передує процедура аналізу та оцінки останнім змісту необхідних документів, а отже, лежить у площині його дискреційних повноважень.

Суд також звертає увагу скаржника на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Оцінка «значного суспільного інтересу» до справи може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Однак скаржник не навів мотивів, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики; не вказує на приклади неоднакового застосування судами у інших справах у подібних правовідносинах норм Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, інших норм матеріального та / чи процесуального права.

Що ж до посилань позивача як таких на те, що справа становить значний суспільний інтерес й її винятковість для нього, то останні фактично зводяться цитування положень законодавства із вказівками на нерелевантні постанови Верховного Суду, опису фактичних обставин справи у поєднанні з незгодою із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, а тому не можуть бути прийнятними в розумінні підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Таким чином, Суд не вбачає у справі обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження, розглянутій у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За викладених обставин скаржнику слід відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 340/6533/21.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя С.Г. Стеценко