Ухвала

від 05.02.2024 по справі 200/6722/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

справа №200/6722/21

адміністративне провадження №К/990/1998/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі №200/6722/21 за позовом ОСОБА_1 до Хлібодарівської сільської територіальної громади про зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:

- зобов`язати відповідача видати їй трудову книжку, належно оформлену відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників в день ухвалення судового рішення;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з розрахунку 711,77 грн. за кожен робочий день з 18 листопада 2020 року по день ухвалення судового рішення з нарахуванням та виплатою єдиного соціального внеску;

- стягнути з відповідача на її користь відшкодування в розмірі 21353,10 грн за затримку розрахунку при звільненні в 30 календарних днів без відрахувань;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Хлібодарівську сільську територіальну громаду внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 про її звільнення з обраної посади голови Діанівської сільської ради у зв`язку з припиненням повноважень з 17 листопада 2020 року на підставі пп. 4п. 2розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 квітня 2020 року № 562 «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», частини першої статті 42 Закону України № 280/97- ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стягнуто з Хлібодарівської сільської територіальної громади на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18 листопада 2020 року по 30 листопада 2021 року (день ухвалення судового рішення) в сумі 181501,35 грн з нарахуванням належних відрахувань.

Стягнуто з Хлібодарівської сільської територіальної громади на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Хлібодарівської сільської територіальної громади - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

В мотивувальній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/6722/21 замінено словосполучення «з моменту прийняття присяги головою Хлібодарівської сільської ради, Хлібодарівська сільська рада стала правонаступником», словосполученням «з дня набуття повноважень новообраною Хлібодарівською сільською радою Хлібодарівська сільська рада стала правонаступником»; доповнено мотивувальну частину рішення підставою для внесення запису про звільнення позивача - протокол першого пленарного засідання першої сесії Хлібодарівської сільської ради 8 скликання від 17 листопада 2020 року.

Абзац другий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/6722/21 доповнено реченням наступного змісту: «підстава - протокол першого пленарного засідання першої сесії Хлібодарівської сільської ради 8 скликання від 17 листопада 2020 року, - та зобов`язати Хлібодарівську сільську територіальну громаду видати ОСОБА_1 трудову книжку».

В абзаці третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/6722/21 слова та цифри «в сумі 181501,35 грн, з нарахуванням належних відрахувань» замінено словами та цифрами « 184348,43 грн з відрахуванням податків та обов`язкових платежів».

Після абзацу третього резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/6722/21 додано абзац наступного змісту: «Стягнути з Хлібодарівської сільської територіальної громади (місцезнаходження юридичної особи: 85766, Донецька область, Волноваський район, с. Хлібодарівка, вул. Центральна, буд. 17, код ЄДРПОУ 03331393) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 16370,71 грн з відрахуванням податків та обов`язкових платежів».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/6722/21 - залишено без змін.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хлібодарівської сільської територіальної громади на користь позивача судовий збір у розмірі 3900 грн.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулася до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено в порядку письмового провадження 03 жовтня 2022 року, а касаційну скаргу подано через підсистему «Електронний суд» 15 січня 2024 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.

При цьому, скаржник у касаційній скарзі порушує питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обгрунтоване тим, що копію оскаржуваного рішення отримано 03 жовтня 2022 року через підсистему «Електронний суд».

Позивач посилається на те, що нею було подано похідних позов з метою пришвидшення поновлення трудового права. Також вказує, що у 2023 році нею подавалися заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинам, про ухвалення додаткового рішення, про роз`яснення постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року.

Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Подача скаржником похідного позову та звернення у 2023 році з заявами про перегляд рішення за нововиявленими обставинам, про ухвалення додаткового рішення, про роз`яснення постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року, не є поважною причиною пропуску строку, оскільки звернення з новим позовом та заявами не позбавляло позивача можливості звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою в строк визначений статтею 329 КАС України.

Оцінивши доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження та задоволення заяви про поновлення цього строку.

Крім того, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково в тому разі:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норму статті 235 КЗпП України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 09 вересня 2021 року у справі №360/3096/20, від 19 травня 2022 року у справі №200/473/19-а, від 14 грудня 2021 року у справі №826/10460/16, від 21 жовтня 2021 року у справі №826/2778/14.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

При цьому, Суд зазначає, що посилання скаржника на постанов Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанови) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі №200/6722/21.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі №200/6722/21 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді А. Г. Загороднюк

Л. О. Єресько