Ухвала

від 06.03.2024 по справі 200/6722/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2024 року

м. Київ

справа №200/6722/21

адміністративне провадження № К/990/1998/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі №200/6722/21 за позовом ОСОБА_1 до Хлібодарівської сільської територіальної громади про зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:

- зобов`язати відповідача видати їй трудову книжку, належно оформлену відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників в день ухвалення судового рішення;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з розрахунку 711,77 грн. за кожен робочий день з 18 листопада 2020 року по день ухвалення судового рішення з нарахуванням та виплатою єдиного соціального внеску;

- стягнути з відповідача на її користь відшкодування в розмірі 21353,10 грн за затримку розрахунку при звільненні в 30 календарних днів без відрахувань;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Хлібодарівську сільську територіальну громаду внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 про її звільнення з обраної посади голови Діанівської сільської ради у зв`язку з припиненням повноважень з 17 листопада 2020 року на підставі пп. 4 п. 2розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 квітня 2020 року № 562 «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», частини першої статті 42 Закону України № 280/97- ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стягнуто з Хлібодарівської сільської територіальної громади на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18 листопада 2020 року по 30 листопада 2021 року (день ухвалення судового рішення) в сумі 181501,35 грн з нарахуванням належних відрахувань.

Стягнуто з Хлібодарівської сільської територіальної громади на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Хлібодарівської сільської територіальної громади - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

В мотивувальній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/6722/21 замінено словосполучення «з моменту прийняття присяги головою Хлібодарівської сільської ради, Хлібодарівська сільська рада стала правонаступником», словосполученням «з дня набуття повноважень новообраною Хлібодарівською сільською радою Хлібодарівська сільська рада стала правонаступником»; доповнено мотивувальну частину рішення підставою для внесення запису про звільнення позивача - протокол першого пленарного засідання першої сесії Хлібодарівської сільської ради 8 скликання від 17 листопада 2020 року.

Абзац другий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/6722/21 доповнено реченням наступного змісту: «підстава - протокол першого пленарного засідання першої сесії Хлібодарівської сільської ради 8 скликання від 17 листопада 2020 року, - та зобов`язати Хлібодарівську сільську територіальну громаду видати ОСОБА_1 трудову книжку».

В абзаці третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/6722/21 слова та цифри «в сумі 181501,35 грн, з нарахуванням належних відрахувань» замінено словами та цифрами « 184348,43 грн з відрахуванням податків та обов`язкових платежів».

Після абзацу третього резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/6722/21 додано абзац наступного змісту: «Стягнути з Хлібодарівської сільської територіальної громади (місцезнаходження юридичної особи: 85766, Донецька область, Волноваський район, с. Хлібодарівка, вул. Центральна, буд. 17, код ЄДРПОУ 03331393) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 16370,71 грн з відрахуванням податків та обов`язкових платежів».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/6722/21 - залишено без змін.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хлібодарівської сільської територіальної громади на користь позивача судовий збір у розмірі 3900 грн.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулася до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження та залишено без руху касаційну скаргу з наданням строку для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 надіслала уточнену касаційну скаргу, в якій зазначила, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду викладені у постановах від 14 грудня 2021 року у справі №826/10460/16, від 21 жовтня 2021 року у справі №826/2778/14 щодо застосування статті 235 КЗпП України.

Також позивачем подано заяву про поновлення строку касаційного оскарження в якій ОСОБА_1 повторно вказує про те, що нею подавалися заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинам, про ухвалення додаткового рішення, про роз`яснення постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року. Вказує на відсутність зловживань при захисті порушеного права.

Наведені обставини заявник вважає поважними причинами та просить поновити строк на касаційне оскарження.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи заяву скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Необхідно зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Питання про поновлення строків на касаційне оскарження Верховний Суд вирішує на підставі наявних в касаційній скарзі матеріалів та доказів.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Тобто обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних учасником справи причин, підтверджених відповідними доказами.

Оцінивши доводи наведені позивачем у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, Судом встановлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає причини попуску процесуального строку майже аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними.

З урахуванням вищевикладеного, Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі №200/6722/21.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі №200/6722/21 за позовом ОСОБА_1 до Хлібодарівської сільської територіальної громади про зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді А. Г. Загороднюк

Л. О. Єресько