Постанова

від 31.08.2006 по справі 6/118-06-3211

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"31" серпня 2006 р.

Справа № 6/118-06-3211

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання

Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від

08.08.2006 р.

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від

10.08.2006р.;

від відповідача: не з'явився;

за участю представників сторін в судовому засіданні від

22.08.2006 р.

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від

10.08.2006р.;

від відповідача: Добрянський

В.Л., довіреність №20 від 17.04.2006р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від

31.08.2006 р.

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від

10.08.2006р.;

від відповідача: Добрянський

В.Л., довіреність №20 від 17.04.2006р.;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського суду

Одеської області

від

29.06.2006р.

у справі

№6/118-06-3211

за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до Сільськогосподарського

підприємства „Вікторія” Товариства з обмеженою відповідальністю

про

стягнення 78350грн.

          Сторони належним чином повідомлені

про час і місце засідання суду.

          Присутнім в судовому засіданні

представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Усних

клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Відповідно до ст. 77 ГПК України

розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.08.2006р., в судовому засіданні

22.08.2006р. оголошено перерву до 31.08.2006р.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 29.06.2006р. по справі №6/118-06-3211 (суддя Демешин О.А.)

відмовлено у задоволенні позову СПД -ФО ОСОБА_1 до СП „Вікторія” ТОВ про

стягнення 78350 грн., з тих підстав, що: 1) розрахунки між позивачем та

відповідачем здійснювались на підставі актів звірки взаєморозрахунків, тому у

видаткових накладних на поставки позивачу товару, робились посилання на акти

звірок, або на те, що поставки здійснюються в рахунок взаєморозрахунків за 2003

рік, таким чином, кількість поставленої продукції в рахунок взаєморозрахунків

за 2003 рік виявилась більшою ніж вартість укладених між сторонами в цьому році

договорів, крім того, за умовами договору позивачу було поставлено відповідачем

71 тонну соняшника; 2)змін та доповнень до договору не вносилося, тому позовні

вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 60350грн. є взагалі

безпідставними, оскільки зобов'язань по сплаті грошових коштів відповідачем

позивачу умовами договору не передбачено; 3) щодо стягнення пені, то пункти 4.3

в екземплярах договору відрізняються один від одного, за таких обставин суд

вважає, що зазначений пункт договору слід вважати неукладеним через відмінність

викладених в ньому умов в двох договорах одного й того ж самого договору.

Не погоджуючись з оскаржуваним

рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського

суду з апеляційною скаргою б/н від 06.07.2006р. звернувся позивач -СПД -ФО

ОСОБА_1, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області

від 29.06.2006р. по справі №6/118-06-3211 та прийняти нове рішення, яким

задовольнити позовні вимоги, мотивуючи це тим, що: 1)господарським судом при

вирішенні даного спору порушені приписи ст. 4-2 ГПК України щодо рівності

учасників процесу перед законом і судом; 2) в матеріалах справи немає жодного

документа, який би свідчив про належне або навіть неналежне виконання

відповідачем зобов'язань за даним договором, надана відповідачем документація

не має жодного відношення до договору купівлі-продажу від 11.09.2003р., отже

господарським судом порушено вимоги ст. ст. 509, 530, 525, 526, 693 Цивільного

кодексу України.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представників сторін, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :          

          11.09.2003р. між СП „Вікторія” ТОВ

(продавець) та СПД - ФО ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу

партії товару, відповідно до п. п. 1.1- 1.2. котрого продавець зобов'язаний

передати у власність покупця, належну покупцю, партію товару (насіння соняшника

у кількості 71 тонни), а покупець прийняти вказаний товар та оплатити його,

вартість вказаного товару встановлена сторонами у розмірі 60350грн..

          Відповідно до п. 2.2 договору

сторонами передбачено 100% передплату за товар.

          Пунктом 3.1 договору встановлено, що

даний договір вступає в дію з моменту підписання та діє до повного

взаєморозрахунку сторін.

          12.09.2003р. СПД -ФО ОСОБА_1

платіжним дорученням НОМЕР_1 перерахував продавцю 60350грн. з відміткою у

платіжному дорученні: „Стовідсоткова передплата за соняшник згідно договору б/н

від 11.09.2003р..

29.03.2006р. до господарського суду

Одеської області звернувся СПД -ФО ОСОБА_1 з позовною заявою до ПС „Вікторія”

ТОВ про стягнення заборгованості у розмірі 78350грн..

Рішенням господарського суду

Одеської області від 29.06.2006р. по справі №6/118-06-3211 відмовлено в

задоволенні позову СПД -ФО ОСОБА_1 до ПС „Вікторія” ТОВ  про стягнення заборгованості у розмірі

78350грн. з підстав вказаних у описовій частині постанови.

Розглянувши матеріали справи та

доводи апеляційної скарги СПД - ФО ОСОБА_1, заслухавши представників сторін,

перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин

справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського

апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає

задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області слід скасувати та

прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, з огляду на таке.

Під час розгляду апеляційної

скарги, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила,

що 11.09.2003р. між СП „Вікторія” ТОВ (продавець) та СПД - ФО ОСОБА_1

(покупець) укладено договір купівлі-продажу партії товару, відповідно до п. п.

1.1- 1.2. котрого продавець зобов'язаний передати у власність покупця, належну

покупцю, партію товару (насіння соняшника у кількості 71 тонни), а покупець

прийняти вказаний товар та оплатити його, вартість вказаного товару встановлена

сторонами у розмірі 60350грн..

      Відповідно до п. 2.2

договору сторонами передбачено 100% передплату за товар.

          Пунктом 3.1 договору встановлено, що

даний договір вступає в дію з моменту підписання та діє до повного

взаєморозрахунку сторін.

          Позивач своє зобов'язання за

договором виконав у повному обсязі: 12.09.2003р. СПД - ФО ОСОБА_1 платіжним

дорученням НОМЕР_1 перерахував продавцю 60350грн..

          Позивач у позові, апеляційній скарзі

та поясненнях, обґрунтовуючи своє звернення до господарського суду  вказує на те, що відповідач не виконав свої

зобов'язання саме за  договором від

11.09.2003р.-не поставив насіння соняшника у кількості 71 тонни.

          Відповідач натомість у своїх

поясненнях вказує на те, що він виконав своє зобов'язання за договором

купівлі-продажу від 11.09.2003р., що підтверджується актами звірки між

сторонами від 01.09.2004р., 19.11.2004р., 18.07.2005р. та накладними НОМЕР_2,

якою позивачу було поставлено відповідачем 88750 кг ячменю на загальну суму

25885,42грн., НОМЕР_3, згідно з якою позивачу відповідачем відпущено 59 тонн

насіння соняшника на загальну суму 64900грн., НОМЕР_4, за котрою відповідачем

поставлено позивачу 19,58 тонн озимої пшениці, НОМЕР_5, відповідно до якої

позивачу поставлено 42,84 тонн насіння соняшника на загальну суму 39270 грн.,

НОМЕР_6, за якою позивачу було поставлено 17,06 тонн насіння соняшника на

загальну суму 14927,50грн., НОМЕР_7 -8,760 тонн гречки на суму 8030 грн..

          Проте, колегія суддів Одеського

апеляційного господарського суду не приймає до уваги пояснення відповідача з

огляду на наступне.

Колегія суддів господарського суду

апеляційної інстанції вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати

норми Цивільного кодексу України в редакції 2003 року та Господарського кодексу

України, так як відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень

Цивільного кодексу України в редакції 2003р. щодо цивільних відносин та п. 4

Прикінцевих положень Господарського кодексу України щодо господарських

відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України та

Господарським кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих

прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним

чинності, оскільки правовідносини по договорам оренди, які були укладені до

01.01.2004р., продовжують існувати, то застосуванню підлягають Цивільний кодекс

України в редакції 2003 року та Господарський кодекс України.

Відповідно до ст. 193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань

є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,

іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від

виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від

виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за

іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу

України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або

зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а

покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього

певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу

України передбачено обов'язок покупця передати покупцеві товар, визначений

договором купівлі-продажу.

В договорі купівлі продажу від

11.09.2003р., укладеному між СП „Вікторія” ТОВ та СПД -ФО ІНФОРМАЦІЯ_1”,

сторони домовились про купівлю-продаж насіння соняшника у кількості 71 тонни на

загальну суму 60350грн., проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи,

що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання саме за договором

купівлі-продажу від 11.09.2003р.. Натомість відповідач надає низку документів,

які вказують на передачу майна за іншими розрахунками.

Чинним законодавством передбачено

можливість заміни майна, яке слід передати, так : за ст. 600 Цивільного кодексу

України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання

боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо), розмір, строки й

порядок передання відступного встановлюються сторонами; також ч. 2 ст. 604

передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну

первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими є сторонами (новація).

В матеріалах справи відсутні

документи, що підтверджують домовленість сторін про передання відповідачем

позивачу відступного або заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між

тими ж самими сторонами.

Враховуючи наведене, колегія суддів

Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вимоги

позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу

від 11.09.2003р. є підставними та ґрунтуються на чинному законодавстві та

наданих до матеріалів справи документах, оскільки ч. 2 ст. 693 Цивільного

кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої

оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право

вимагати передання зазначеного товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, не можуть бути задоволені

позовні вимоги СПД -ФО ОСОБА_1 про стягнення з відповідача штрафу у розмірі

18100грн. за п. 4.3 договору з огляду на таке.

Позивачем надано до суду екземпляр

договору купівлі-продажу від 11.09.2003р., в якому п. 4.3 має наступну

редакцію: „В разі непоставки товару або недопоставки його в повному обсязі в

строки, обумовлені у договорі, продавець сплачує штраф у розмірі 100 грн. за

кожний день прострочення передачі товару покупцеві.”

Той же самий пункт договору в

екземплярі договору відповідача має наступну редакцію: „За неякісний товар

продавець відшкодовує усі витрати покупцеві.”

Оскільки п. 4.3 в екземплярах

позивача та відповідача договору купівлі-продажу від 11.09.2003р. відрізняться,

то вказаний пункт слід визнати неукладеним через відмінність.

Враховуючи вищенаведене, колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу

позивача слід задовольнити частково, а рішення господарського суду -скасувати,

як таке, що прийняте з порушенням чинного законодавства, позов -задовольнити

частково. 

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, ГПК

України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну

скаргу задовольнити частково.

Рішення

господарського суду Одеської області від 29.06.2006р. по справі №6/118-06-3211

скасувати.

Позов

задовольнити частково.

Стягнути з СП „Вікторія” ТОВ (с.

Сазонівка, Іванівського району, Одеської області, Р\Р 26003300010411 в

Іванівському ощадбанку №5437, МФО №388119, код ЗКПО 21034279, ІПН

№210342715148, св-во №21668073) на користь СПД -ФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 р\р

НОМЕР_8 у ІНФОРМАЦІЯ_2) заборгованість у розмірі 60350 (шістдесят тисяч триста

п'ятдесят) грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 905 (дев'ятсот п'ять)

грн. 25 коп., витрати по сплаті ІТЗ судового процесу -90 (дев'яносто) грн.89

коп.

У задоволенні решти позовних вимог

відмовити.

Зобов'язати господарський суд

Одеської області видати накази.

Головуючий суддя:                                                                               

Я.Ф. Савицький    

Суддя:                                                                                    

Т.Я. Гладишева

          Суддя:                                                                                                    О.Т.

Лавренюк