Рішення

від 16.01.2024 по справі 366/1608/23

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1608/23

Провадження № 2/366/44/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду смт. Іванків цивільну справу за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах Київської обласної державної адміністрації доІванківської селищноїрадиВишгородськогорайону Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державнеспеціалізованегосподарськепідприємство «ЛісиУкраїни»,

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Вишгородської окружної прокуратури (далі Позивач), в інтересах КОДА звернувся в суд із зазначеним позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (далі Відповідач 1), ОСОБА_1 (далі Відповідач 2), ОСОБА_2 (далі Відповідач 3), у якому просив:

- усунути перешкоди у здійсненні Київської обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним рішення Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області № 374 від 30.08.2010 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора № 53774779 від 27.08.2020 про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005.

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005, шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_2

- стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що рішенням 50 сесії V скликання Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області від 30.08.2010 № 374 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані в с. Ставрівка в межах Розважівської сільської ради та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 25 га. На підставі цього рішення, 24.12.2020 ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ № 442372 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005 площею 0, 25 га.

В подальшому, 05.01.2011, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Турчак С.М. за реєстраційним номером 17 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53774779 від 27.08.2020).

Однак, за матеріалами лісовпорядкування 1973, 1993, 2003 та 2014 років, спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка розташована в 1 кварталі Жеревського лісництва філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Право постійного користування ДСГП «Ліси України», як правонаступника ДП «Іванківське лісове господарство» на спірну земельну ділянку підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, погодженими Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та затвердженими Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Згідно з інформацією філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 28.03.2023, за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років, спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка розташована в 15, 22 та 25 виділах 1 кварталу Жеревського лісництва та має такі таксаційні характеристики: склад садиба; особливі захисні лісові ділянки, лісові ділянки, що прилягають до забудованих територій, біполярна; 4 береза звичайна, 2 дуб звичайний, 2 сосна звичайна, 3 вільха чорна вік 34, середня висота 12 м., середній діаметр 20 см., запас на 1 га 40 м. кубічних.

ДП «Іванківське лісове господарство» в липні 2016 та повторно в лютому 2019, із залученням спеціалістів Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання,здійснено вивчення виявлених випадків накладення земельних ділянок, які перебувають у приватній власності громадян на землі лісового фонду, та встановлено, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП «Іванківське лісове господарство» в 1 кварталі Жеревського лісництва.

Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка незаконно передана у приватну власність за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», як правонаступника ДП «Іванківське лісове господарство» без виключення її з Державного лісового фонду, тобто спірним рішення Розважівської сільської ради, яка відвела спірну земельну ділянку у приватну власність без згоди землекористувача, без вилучення ділянки з постійного користування, без зміни цільового призначення, без розроблення і затвердження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Внаслідок прийняття спірного рішення та реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку, власник Іванківська селищна рада та землекористувач ДСГП «Ліси України» позбавлені можливості розпоряджатись і користуватись нею.

Рух справи

01.06.2023 позовна заява надійшла до суду.

06.06.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено десятиденний строку для усунення недоліків позовної заяви.

26.06.2023 після усунення недоліків відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Перше судове засідання призначене на 26.07.2023, відкладене на 15.09.2023, 11.10.2023, 07.11.2023, 07.12.2023, 26.12.2023 та 16.01.2024.

21.11.2023 відмовлено у задоволені клопотання представника Третьої особи про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Позиції сторін

Представник Відповідача 3, адвокат Кулаков В.В. надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Відзив мотивований наступним.

Представник Відповідача зазначає, що прокурор не має належних повноважень звертатись в суд з цією позовною заявою, оскільки він не обґрунтував підстави свого звернення до суду та не надав для цього належних доказів. Вишгородська окружна прокуратура звернулась з листом до Київської обласної військової адміністрації, у якому повідомила про необхідність вжиття заходів щодо звернення в суд з позовом, оскільки на думку прокуратури спірна земельна ділянка незаконно передана у приватну власність у 2010 році. На цей лист КОВА надіслала відповідь, у якому зазначила про те, що не володіє інформацією та документами, які б свідчили про незаконність передачі спірної земельної ділянки. В подальшому, замість надання відповідних доказів та інформації КОВА, прокуратура надсилає лист про те, що ними подано позовну заяву до суду.

Також представник Відповідача 3 стверджує, що з урахуванням поданих ним до суду матеріалів справи, прокурор мав діяти в інтересах ДП «Іванківський лісгосп» (та його правонаступників), оскільки спірна земельна ділянка, як зазначає прокурор, перебуває в управлінні зазначеного ДП.

Щодо безпідставності позовних вимог, представник Відповідача зазначає, що у 2002 році ДП «Іванківське лісове господарство» саме надало дозвіл на приватизацію жилого будинку, який розташований на спірній земельній ділянці, що підтверджується приватизаційним платіжним дорученням № 212 від 07.08.2002 та договором купівлі-продажу від 06.09.2002 (додані до відзиву).

В обґрунтування свого позову прокурор посилається на планшети 1973, 1993, 2004 років, з яких єдиним погодженим є лише планшет 1973 року, інші планшети не погоджені. Спірна земельна ділянка перебувала на території населеного пункту с. Ставрівка та має свою поштову адресу ( АДРЕСА_1 ), а тому, доводи прокурора про те, що земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та незаконно вибула з володіння ДП «Іванківський лісгосп» на думку представника Відповідача 3 є безпідставними.

Прокурор не подав жодного підтверджуючого документу про те, що спірна земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні ДП «Іванківський лісгосп», при цьому посилається на те, що зазначене ДП не надавало дозвіл на її вилучення у приватну власність, що спростовується наведеним вище. Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 08.10.2020, станом на 2020 рік відсутній проект землеустрою щодо встановлення меж земель лісового фонду ДП «Іванківське лісове господарство», що на думку представника Відповідача 3 в черговий раз підтверджує відсутність чітких меж земель та накладення спірної ділянки на землі лісового фонду.

Крім цього,представник Відповідачапосилається нате,що згідно зінформацією обласногоуправління лісовогогосподарства,лісовпорядної партіїКиївської експедиції,ДП «Іванківськийлісгосп»,управління Держземагентства в Іванківському районі, межі земель Іванківського лісництва в період 2001-2015 років не змінювались та складають 43, 622 га, з чого неможливо зрозуміти, яким чином спірна земельна ділянка незаконно вибула з державної у приватну власність та в чому полягали порушення власника земельної ділянки.

Задоволення позовних вимог матиме наслідком незаконне виселення Відповідача, який проживав у будинку на спірній земельній ділянці понад 20 років та не вчиняв жодних незаконних дій щодо вибуття спірної земельної ділянки з державної у приватну власність.

Також представник Відповідача просить врахувати законодавчо встановлені строки на звернення в суд прокурором з позовної заяви, які становлять три роки і цей строк прокурором пропущений.

Представник Третьої особи, директор філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» надіслав до суду пояснення щодо позову, у якому просив задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення і за матеріалами лісовпорядкування перебуває у лісовому фонді 1 кварталу Жеревського лісництва та є землями лісового фонду ДСГП «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство», що підтверджується копією планшету лісовпорядкування, який підтверджує право постійного користуванні згідно п. 5 прикінцевих положень ЛК України.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідь на відзив мотивував тим, що прокуратура уповноважена на звернення в суд з позовом, оскільки Київська обласна державна адміністрація як уповноважений суб`єкт владних повноважень, за наявності факту порушення інтересів держави не звернулась в суд з позовом. Листом від 20.04.2023 Вишгородська окружна прокуратура звернулась до КОДА з вимогою про необхідність вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, однак, листом від 08.05.2023 КОДА повідомила, що не вживала заходів цивільно-правового характеру та не зверталась в суд з позовом про усунення перешкод у здійсненні КОДА права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому, це є неналежним виконанням своїх повноважень та підставою звернення в суд з позовом прокурором.

Спірна земельна ділянка незаконно вибула з державної власності незаконно, без згоди підприємства на її вилучення, передачу у власність чи оренду та не повідомлялось про прийняття будь-яких рішень стосовно неї чи зміну її цільового призначення, а рішення Розважівської сільської ради від 30.08.2010 № 374 про передачу в приватну власність Відповідачу 2 спірної земельної ділянки прийняте всупереч вимогам законодавства.

Представник Відповідача 3 надіслав до суду додаткові пояснення, у яких просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Додаткові пояснення в частині безпідставності позовних вимог про те, що Позивач не надав суду підтверджуючих документів про перебування у власності ДП «Іванківський лісгосп» спірної земельної ділянки та про те, що земельна ділянка передана у власність Відповідачу 2 з дозволу ДП «Іванківський лісгосп» аналогічні тим, що наведені у відзиві на позовну заяву.

ОСОБА_2 звертався до Українського незалежного інституту судових експертиз та отримав висновок про те, що спірна земельна ділянка належним чином сформована, в її межах відсутні будь-які лісові насадження як на теперішній час, так і станом на час її формування, що підтверджує факт її перебування у приватній власності, а не у власності держави. Згідно з цим висновком, складені планшети № 1 лісовпорядкування 1993 та 2003 року не містять координатної сітки та координатних поворотних точок меж, які встановлюють її межі в межах земель лісового фонду, а тому, встановити її місцеположення відносно меж лісового фонду в кварталі згідно планшетів Жеревського лісництва Іванківського лісгоспу, неможливо. Планшети минулих лісовпорядкувань 1993 та 2003 років виготовлялись в умовній системі координат, а місцеположення спірної земельної ділянки в 1 кварталі Жеревського лісництва не встановлено. Крім того, в планшетах відсутня будь-яка відмітка про погодження органами землеустрою того району, де проводились лісовпорядні роботи. Експертом встановлено, що спірна земельна ділянка сформована та відведена за рахунок земель Розважівської сільської ради Іванківського району, визначені координати поворотних точок, присвоєний кадастровий номер. Висновок доданий до додаткових пояснень.

09.08.2002 ДП «Іванківський лісгосп» видав свідоцтво про право власності на будинок, який приватизований у відповідності до чинного законодавства та фактично було продовжено користування земельною ділянкою. Відповідно дол. ч. 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння ним кадастрового номера.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права.

У зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ч.3ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Рішенням 50 сесії V скликання Розважівської сільської ради Іванківського району № 374 від 30.08.2010 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, розташовані в межах Розважівської сільської ради», на підставі виготовленої ТОВ «Геотехноцентр» технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, вирішено:

Затвердити технічну документацію щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані в с. Ставрівка в межах Розважівської сільської ради.

Надати у власність громадян земельні ділянки для обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства у відповідності з додатком 1.

Видати державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам та зареєструвати їх у книзі реєстрації (далі спірне рішення) (а.с. 27 Т. 1).

Згідно зі списком громадян, яким видаються державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані в с. Ставрівка в межах Розважівської сільської ради, ОСОБА_1 (Відповідач 2) передано у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 2500 га. Площа ділянки знаходиться під будівлями та іншими угіддями для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (11 та 12 колонки списку) (а.с. 28 Т. 1)

На підставі спірного рішення, 24.12.2010,управлінням Держкомзему у Іванківському районі Відповідачу 2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 443372 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0, 2500 га у межах згідно з планом, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094504014. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3222084200:03:003:0005 (а.с. 29 Т.1)

05.01.2011 Відповідач 2, від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. від 27.12.2010 за реєстровим № 5701 діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. від 29.12.2010 за реєстровим № 5760 діяв ОСОБА_4 , уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М., який зареєстровано в реєстрі за № 17, відповідно до якого Відповідач 2 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність спірну земельну ділянку, яка належала Відповідачу 2 на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 442372, виданого 24.10.2010 Управлінням Держкомзему у Іванківському районі Київської області ГУ Держкомзему у Київській області Державного комітету України із земельних ресурсів на підставі Оскаржуваного рішення Розважівської сільської ради (а.с. 30-31 Т. 1).

Відповідно до протоколу другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 з розгляду проекту організації розвитку лісового господарства Іванківського держлісгоспу Київської області на 2004-2013 роки, проведено поділ території держлісгоспу на лісництва, їх площу в межах адміністративних районів, зміну площі за між обліковий період в порівнянні із земельним балансом і державним обліком лісів, та встановлено, що загальна площа Іванківського держлісгоспу за даними земельного балансу станом на 01.01.2004 становить 43622 га, з яких, серед інших, площа Жеревського лісництва становить 6366 га. (а.с. 49-50 Т. 1).

Згідно з протоколом другої лісовпорядної наради від 22.05.2015 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Іванківський лісгосп» Київської області на, затвердженим начальником Київського обласного та по м. Києву управління лісового господарства від 22.06.2015 на 2015-2024 роки, проведено поділ території лісогосподарського підприємства на лісництва в межах адміністративних районів і зміні площ за минулий ревізійний період, та встановлено, що за даними теперішнього, попереднього, державного обліку лісів та земельного балансу станом на 01.01.2014, загальна площа лісгоспу становить 43622 га, з яких, серед інших, площа Жеревського лісництва становить 6366 га. (а.с. 51-53 Т. 1).

Отже, загальна площа Жеревського лісництва в період 2004-2024 років не змінювалась.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 945 припинено ДП «Іванківське лісове господарство» (а.с. 90-91 Т. 1)

Пунктом 8 цього наказу визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником ДП «Іванківське лісове господарство».

Наказом ДСГП «Ліси України» від 09.01.2023 № 245, за філією «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 № 62 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (а.с. 89 Т. 1).

З огляду на встановлені обставини, застосовуючи їм відповідні правовідносини, суд приходить до наступного.

Конституцією України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; об`єктом права власності Українського народу.

Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» завдань суду як державної правозахисної інституції суд, здійснюючи правосуддя у сфері земельних правовідносин, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод громадянина, інтересів юридичних осіб, суспільства і держави.

Щодо правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації

Згідно з частиною першоюстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Відповідно достатті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено перш за всеКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 2 Закону України «Про прокуратуру»(зараз і надалі - у редакції, яка діяла на момент звернення з позовом до суду) на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»,Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України у п.4 мотивувальної частини рішення від 08.04.1999р. №3-рп/99 по справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначив наступне: «…Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося, чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах».

У п.4 мотивувальної частини рішення від 08.04.1999р. №3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив: «…Поняття «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст..ст. 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади…».

Згідно з ч. 3ст.23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший, другий частини четвертоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Цим приписам кореспондують відповідні приписиЦПК України, зокрема у ч. 4ст. 56 цього Кодексувизначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

Системне тлумачення ч.ч. 4, 5ст. 56 ЦПК Українитаст. 23 Закону України «Про прокуратуру»дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Виходячи зі змісту наведених вище норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.

Таким чином, у кожному випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити у чому полягає бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту або ж здійснення захисту неналежним чином) та необхідність здійснення такого захисту прокурором.

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 366/1866/17 (провадження № 61-18401св21).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.06.2017, спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту Ставрівка Іванківського району Київської області (а.с. 79 Т. 1).

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, керівник Вишгородської окружної прокуратури зазначив, що КОДА як уповноважений суб`єкт владних повноважень, знаючи про факт порушення інтересів держави, не звертався до суду із захистом своїх прав.

У відповідь на лист прокурора від 20.04.2023 № 54-2669 вих-23, Київська обласна військова адміністрація зазначила про те,що позбавлена можливості самостійно встановлювати порушення законодавства та не має законодавчих підстав для проведення відповідних перевірок. Адміністрація не володіє даними та підтверджуючими документами, які містять достатньо інформації про спірну земельну ділянку, а також доказів, що підтверджують обставини спірних правовідносин для підготовки позовної заяви до суду. За таких обставин, Київська обласна державна адміністрація повідомила прокурору, що не вживала заходів цивільно-правового характеру та не зверталась до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні КОДА права користування та розпорядження спільною земельною ділянкою (а.с. 66-68 Т.1).

На виконання вимог ч. 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»керівник Вишгородської окружної прокуратури листом від 26.05.2023 №54-3493 вих-23 повідомив Київську ОДА про те, що прокуратура звертатиметься до суду з позовом, в інтересах держави в особі їх органу (а.с. 86-88 Т. 1).

Слід звернути увагу, що зазначена стаття Закону передбачає право суб`єкта владних повноважень на оскарження повідомлення прокурора про представництво інтересів у суді, тобто надає такій особі право на спростування обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу на обґрунтування підстав представництва.

Проте, КОДА, в інтересах якої подано позов, не спростовувало обставин, на які посилався прокурор у позовній заяві на обґрунтування підстав представництва інтересів держави.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурор на виконання ч.4ст. 56 ЦПК Українита ч.ч. 3,4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»обґрунтував у позовній заяві неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації, яке ніяких дій щодо звернення з відповідним позовом до суду на захист інтересів держави з моменту, коли дізналось про порушення майнових прав держави, не вчинило, а тому, прокурор у цьому випадку має правові підстави для представництва держави в особі КОДА у цій справі.

Доводи представника Відповідача 3 про те, що в цій справі прокурор мав діяти від імені ДП «Іванківський лісгосп» та його правонаступників суд відхиляє, оскільки на відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин.Конституцією Українита Законом України «Про прокуратуру» не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб.

Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно достатті 170 ЦК Українидержава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), в якій Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20).

Враховуючи викладене, у разі подання прокурором позовної заяви до суду в інтересах ДП «Іванківський лісгосп», його позовні вимоги були б спрямовані на захист прав та інтересів не держави, а державного підприємства, а такі не підлягають розгляду по суті, а тому, прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Щодо застосування положень про позовну давність.

Представник Відповідача 3 просив врахувати суд про пропущення прокурором строків позовної давності при зверненні в суд з позовом.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України)

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України).

Такі способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується.

До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29.09.2020 у справі№ 648/533/16-ц (провадження № 61-20574св19).

За таких обставин, положення законодавства про строки позовної давності при розгляді цієї справи застосуванню не підлягають.

Щодо позовних вимог

Звертаючись в суд з позовом, прокурор, крім іншого, просив усунути перешкоди у здійсненні Київської обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом:

визнання недійсним рішення Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області № 374 від 30.08.2010 в частині передачі у власність Відповідачу 2 спірної земельної ділянки;

скасування рішення державного реєстратора № 53774779 від 27.08.2020 про реєстрацію права приватної власності Відповідача 3 на спірну земельну ділянку.

Крім цього, прокурор просить повернути спірну земельну ділянку на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від Відповідача 3.

Судом встановлено, що спірним рішенням № 374 від 30.08.2010 Відповідачу 2 передано у приватну власність спірну земельну ділянку.

На підставі цього рішення, 24.12.2010, управлінням Держкомзему у Іванківському районі Відповідачу 2 видано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯИ № 443372.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на час постановлення спірного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

З огляду на те, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 31.10.2012 року у справі № 6-53цс12), відсутність в матеріалах справи такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого Розважівська сільська рада набула право власності на спірну земельні ділянки. Отже, оскаржуване рішення не є первинною підставою вибуття спірної земельної ділянки з власності держави в особі Київської ОДА.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд вважає зазначити, що власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

До аналогічних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18).

Отже, заявлені прокурором позовні вимоги про скасування спірного рішення Розважівської сільської ради та рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності Відповідача 3 на спірну земельну ділянку, не є ефективними способами захисту прав власника спірної земельної ділянки.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі № 916/3156/17 від 4 червня 2019 р.).

Велика Палата Верховного Суду упостанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом уналежний спосіб, який є ефективним.

Обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права має призводити довідмови в задоволенні позову(постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20).

З огляду на встановлені обставини справи та правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог прокурора в цій частині, оскільки обраний ним спосіб захисту не є ефективним.

Щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

В обґрунтування цієї позовної вимоги прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка розташована в 1 кварталі Жеревського лісництва філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

В якості доказів на заявлену позовну вимогу, прокурор додав до позовної заяви:

фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу № 1 Жеревського лісництва ДП «Іванківський лісгосп», виконаний за матеріалами лісовпорядкування 2014 року інженером-таксатором комплексної експедиції ВО «Укрдержліспроект» Пашко Т.Є. та направлений на адресу ДП «Іванківський лісгосп» 22.07.2016, згідно з яким, на карті виділена червоним кольором спірна земельна ділянка, яка розташована в 1 кварталі Жеревського лісництва ДП «Іванківський лісгосп»;

лист Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 04.05.2017 № 04-36/833, адресованого Броварській місцевій прокуратурі, про те що спірна земельна ділянка за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років накладається на землі лісогосподарського призначення, що знаходяться в постійному користуванні ДП «Іванківський лісгосп», на які Управлінням не надавалось погодження на вилучення та зміну цільового призначення;

плани лісовий насаджень Жеревського лісництва Іванківського держлісгоспу (ДП Іванківський лісгосп) Київської області лісовпорядкування 2003 та 2014 років, з яких неможливо встановити розміщення спірної земельної ділянки, а також її розташування в межах/поза межами 1 кварталу Жеревського лісництва;

планшети № 1 лісовпорядкування 1973, 1993, 2003 та 2014 років Жеревського лісництва Іванківського лісового господарства, з яких також неможливо встановити розміщення спірної земельної ділянки, а також її розташування в межах/поза межами 1 кварталу Жеревського лісництва. Планшети;

повідомлення директора філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 28.03.2023 № 202, про те, що спірна земельна ділянка за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років накладається на1 квартал Жеревського лісництва.

Заперечуючи у задоволені позовних вимог, представником Відповідача 3 надано до суду:

Лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08.12.2020 № 29-10-0.331-15720/2-20, згідно з яким, за інформацією Відділу в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області (Відділ) у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу відсутній проект землеустрою щодо встановлення меж земель лісового фонду ДП «Іванківське лісове господарство», які розташовані на території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області;

Лист ВО «УКРДЕРЖЛІСПОЕКТ» від 21.01.2021 № 23, згідно з яким планшети лісовпорядкування 1993 та 2003 років виготовлялись в умовній системі координат, а матеріали лісовпорядкування 2014 року виготовлені в системі координат WGS_1984_UTM_Zone_34 (35, 36, 37) N.

Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 25.01.2021 № 160/11-2020, проведений за матеріалами цивільних справ № 366/3242/17 та № 366/2822/17, об`єктом дослідження якого, крім інших, були: спірна земельна ділянка; схема розміщення лісових урочищ за матеріалами лісовпорядкування 2003 року; планшети № 1 за матеріалами лісовпорядкування 1993 та 2003 років, згідно з яким:

спірна земельна ділянка розташована на території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області;

складені планшети № 1, лісовпорядкування 1993 та 2003 років, не містять координатної сітки або координат поворотних точок меж, які встановлюють місцеположення спірної земельної ділянки, тому встановити місцеположення меж земель лісового фонду в кварталі № 1 згідно планшетів № 1 Жеревського лісництва Іванківського держлісгоспу Київської області, не можливо;

місцеположення лісової ділянки у кварталі № 1 Жеревського лісництва Іванківського держлісгоспу Київської області, станом на 2004-2008 роки, не встановлено, картографічні документи в період з 1993 по 2014 рік не мали координат поворотних точок в державній системі координат 1942 року, як передбачено п. 1.4.1 Інструкцією з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженою наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру від 09.04.1998 № 56, а тому, спірна земельна ділянка станом на 2004-2008 роки не накладалась на землі лісового фонду.

Висновок складено судовим експертом Коваленко Л.А., повноваження якої на проведення такої експертизи посвідчено копією свідоцтва № 1786 від 27.05.2016 (дійсне до 07.06.2022)

Надаючи оцінку наданим сторонами доказам, суд приходить до наступного.

У відповідності до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Так, згідно з вимогами пункту 2.1.4 даної Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

Проте, надані прокурором документи щодо правомірності постійного користування землею філією «Іванківське лісове господарство», зокрема плани 2004, 2013 років лісонасаджень Жеревського лісництва та планшети № 1 лісовпорядкування 1973, 1993, 2003 та 2014 років Жеревського лісництва Іванківського лісового господарства не містять погоджень з органами землевпорядкування Іванківського району Київської області та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а тому, суд позбавлений можливості надати їм оцінку у відповідності законодавству, чинному на день прийняття оспорюванного рішення.

Відповідно, такі документи не можуть бути взяті судом до уваги як докази, що посвідчують право користування філії «Іванківське лісове господарство» спірною земельною ділянкою.

Фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу № 1 Жеревського лісництва ДП «Іванківський лісгосп», виконаний за матеріалами лісовпорядкування 2014 року інженером-таксатором комплексної експедиції ВО «Укрдержліспроект» Пашко Т.Є., як доказ, суд оцінює критично, оскільки він не містить будь-яких посилань на документи, на підставі яких він був виконаний.

Відповідно до ст.48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно довимогст.53ЛКУкраїни державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства за єдиною для

України системою за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок ведення державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким порядком є Порядок ведення державного лісового кадастру, затверджений постановою КМУ від 20.07.2007 № 848.

Відповідно до п.п.5, 7,9 та 10 цього Порядку, дані про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, його кількісний склад погоджуються з територіальними органами Держгеокадастру.

Республіканський комітет з лісового та мисливського господарства Автономної Республіки Крим, територіальні органи Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) щороку подають територіальним органам Держгеокадастру інформацію про показники кадастру з урахуванням поточних змін для ведення ними державного земельного кадастру.

Підприємства, установи, організації та громадяни, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси, надсилають до 1 березня року проведення чергового державного обліку лісів погоджену з територіальними органами Держгеокадастру та оформлену в установленому порядку документацію первинного обліку лісів відповідним державним лісогосподарським підприємствам Держлісагентства для узагальнення і подання органам Держлісагентства до 1 травня зведеної облікової інформації.

Держлісагентство: перевіряє повноту і достовірність зведених відомостей кадастру, узагальнює їх в цілому по Україні і до 1 листопада року проведення чергового державного обліку лісів подає Мінекономрозвитку, Міндовкіллю та Держгеокадастру.

Проте, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08.12.2020 № 29-10-0.331-15720/2-20, в Іванківському Відділі відсутній проект землеустрою щодо встановлення меж земель лісового фонду ДП «Іванківське лісове господарство», які розташовані на території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області.

Відсутність такого проекту землеустрою позбавляє можливості суд встановити факт перебування спірної земельної ділянки в межах земель лісового фонду.

Щодо наданого представником Відповідача 3 висновку судового експерта від 25.01.2021 № 160/11-2020, проведеного за матеріалами цивільних справ № 366/3242/17 та № 366/2822/17, суд вважає за можливе визнати його допустимим доказом у цій справі та оцінити нарівні з іншими доказами, з огляду на таке.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно дочастин 1-3ст.77ЦПК Україниналежними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи

Статтею 110 ЦПК Українивизначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок експерта від 25.01.2021 № 160/11-2020 (а.с. 5-25 Т. 2) виконаний судовим експертом Коваленко Л.А., повноваження якої на проведення такої експертизи посвідчено копією свідоцтва № 1786 від 27.05.2016 (дійсне до 07.06.2022) (а.с. 26 Т. 2), за формою та змістом відповідає положеннямстатті 102 ЦПК України.

Судовий експерт попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку у відповідності до ч. 5 ст. 106 ЦПК України.

Об`єктом дослідження висновку експерта, серед інших, була спірна земельна ділянка, схема розміщення лісових урочищ за матеріалами лісовпорядкування 2003 року, планшети № 1 за матеріалами лісовпорядкування 1993 та 2003 років, а предметом експертизи накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду.

Отже, в основу проведення цієї експертизи судовому експерту надано матеріали, які є об`єктами дослідження судом у цій справі і висновок експертиза містить інформацію щодо предмета доказування у цій справі, а тому, є допустимим доказом та підлягає дослідженню нарівні з іншими доказами у цій справі.

До схожого за змістом висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020р. у справі №813/203/18.

Прокурор не подав до суду заперечень щодо цього висновку, не спростував його та не скористався правом на заявити клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі.

Як вбачається з висновку експерта, місцеположення лісової ділянки у кварталі № 1 Жеревського лісництва Іванківського держлісгоспу Київської області, станом на 2004-2008 роки, не встановлено, картографічні документи в період з 1993 по 2014 рік не мали координат поворотних точок в державній системі координат 1942 року, як передбачено п. 1.4.1 Інструкцією з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженою наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру від 09.04.1998 № 56, а тому, спірна земельна ділянка станом на 2004-2008 роки не накладалась на землі лісового фонду.

Отже, надані прокурором картографічні документи є такими, що виконані без дотримання встановленого законом порядку, а тому, відображені у них відомості є сумнівними та не приймаються судом до уваги.

Крім цього, в мотивувальній частині висновку експерта зазначено, що в межах досліджуваної спірної земельної ділянки відсутні будь-які лісові насадження станом на 10.05.2011 та 23.03.2012, що виключає її ознаки як землі лісового фонду у відповідності до положень ст.ст.1, 4 ЛК України.

Також слід звернути увагу, що предметом експертного дослідження було накладення спірної земельної ділянки станом на 2004-2008 роки. При цьому, згідно з наданими прокурором протоколами другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 з розгляду проекту організації розвитку лісового господарства Іванківського держлісгоспу Київської області на 2004-2013 роки (а.с. 49-50 Т. 1) та протоколом другої лісовпорядної наради від 22.05.2015 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Іванківський лісгосп» Київської області на 2015-2024 роки (а.с. 51-53 Т. 1), загальна площа Жеревського лісництва в період 2004-2024 років не змінювалась, а тому, враховуючи встановлені обставин справи та висновок судового експерта, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка не накладалась та не накладається на землі лісового фонду.

Доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка незаконно передана у приватну власність за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», як правонаступника ДП «Іванківське лісове господарство» без виключення її з Державного лісового фонду, тобто спірним рішення Розважівської сільської ради, яка відвела спірну земельну ділянку у приватну власність без згоди землекористувача, без вилучення ділянки з постійного користування, без зміни цільового призначення, без розроблення і затвердження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд не приймає до уваги та вважає їх недоведеними, з огляду на таке.

Згідно з листом Секретаріату КМУ від 12.08.2019 № 16494/0/2-19, адресованому Броварській місцевій прокуратурі на лист від 05.09.2019 № 5768вих-19, КМУ рішень про вилучення та/або погодження зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні ДП «Іванківське лісове господарство», не приймалось (а.с. 62 Т. 1).

З цього листа неможливо встановити, за який саме період КМУ не приймались такі рішення, а лист Броварської місцевої прокуратури від 05.09.2019 № 5768вих-19 в матеріалах справи відсутній, а тому, суд позбавлений можливості встановити, за який період прокурором у секретаріаті КМУ витребовувалась така інформація.

Крім цього, відповідно до листа Київської обласної військової адміністрації від 20.04.2023 № 54-2669вих23, адресованому Іванківському відділу Вишгородської окружної прокуратури на лист-повідомлення щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, адміністрацією зазначено, що розпоряджень щодо погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки у період 2011-2023 року не приймались, тоді як спірне рішення Розважівської сільської ради прийняте у 2010 році, відповідно, надана адміністрацією інформація не підтверджує відомості про відчуження спірної земельної ділянки станом на час ухвалення спірного рішення.

Таким чином, стороною позивача не доведено, а стороною відповідача спростовано факт перебування спірної земельної ділянки в межах лісового фонду, а тому, відсутні підстави для її повернення з володіння Відповідача 3 на користь Київської обласної державної адміністрації.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Судовий збір

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволені позовних вимог відмовлено, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного,керуючись ст.4,12,76,141,258,263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення (05.02.2024).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Сторона позивачів: КерівникВишгородської окружноїпрокуратури (07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 13. Код ЄДРПОУ: 02909996);

Київська обласнадержавна адміністрація (01196, м. Київ, площа ЛесіУкраїнки, 1. Код ЄДРПОУ: 00022533);

Сторона відповідачів: Іванківська селищнарада Вишгородськогорайону Київськоїобласті (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. І.Проскури, 7. Код ЄДРПОУ: 04358000);

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .);

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 );

Представник ОСОБА_2 , адвокат КулаковВіталій Вікторович (01042, м. Київ, вул.. Академіка Філатова, 22/8, офіс 200)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарськепідприємство «ЛісиУкраїни» (01601, м. Київ, вул.. Шота Роставелі, 9-а. Код ЄДРПОУ: 44768034).

Суддя Н.П. Слободян