Рішення

від 29.01.2024 по справі 554/1248/23

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 29.01.2024Справа № 554/1248/23 Провадження № 2/554/298/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Савченко Л.І.

при секретарі Грай К.В.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 10.02.2023 року звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод», в якому прохав стягнути із відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, оплату лікарняного листа та компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, суму виплати заборгованості нараховувати із врахуванням індекса інфляції, зростання цін на споживчі товари, тарифи та послуги.

В обґрунтування позову вказав, що він працював з 10.02.2021 року на Полтавському машинобудівному заводі по 03.10.2022 року. На момент звільнення перед ним не була виплачена заробітна плата за грудень 2021 року лютий 2022 року, а також виплата за лікарняним листом за березень 2022 року та компенсація за невикористану відпустку на загальну суму 30289 грн. На його особисті звернення щодо виплат коштів отримував відмову, у зв`язку із чим звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 14 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 14 лютого 2023 року позивач надав позовну заяву, у якій прохав стягнути заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 24603, 07 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 5952 грн. 56 коп., а всього 30555 грн. 63 коп.; за затримку розрахунку при звільненні за період з 03.10.2022 року по 10.03.2023 року прохав стягнути 40000 грн. та за кожен день по день ухвалення рішення нараховувати середній заробіток; судові витрати у справі у сумі 1073 грн. 60 коп. судовий збір та 2000 грн. витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 13 березня 2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16 травня 2023 року витребувано у ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» докази по справі.

Від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення, в яких вказала, що станом на 17 травня 2023 року заборгованість перед позивачем погашена, а саме 24603 грн. 07 коп. по заробітній платі та 5952 грн. 56 коп. компенсація за невикористану відпустку. Вказала, що заборгованість виникла у зв`язку із тяжким матеріальним становищем відповідача у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, оскільки у підприємства відсутні замовлення і воно ледь зводить кінці з кінцями. При визначенні розміру середнього заробітку прохала врахувати критерії розумності та справедливості, а також правові висновки Верховного Суду щодо пропорційності компенсації. Прохала також врахувати всі обставини справи, а саме причини виникнення заборгованості, те, що відразу після звільнення, позивач влаштувався на іншу роботу та отримував стабільний дохід, у тому числі пенсію, перебування підприємства у скрутному матеріальному становищі, та прохала відмовити у задоволенні позову (а.с.64-65).

01.11.2023 року позивач позивач подав заяву, у якій прохав стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2022 по 04.03.2023 у сумі 61214 грн. 40 коп., судові витрати у вигляді судового збору 1073 грн. 60 коп. та витрат на правову допомогу у сумі 7000 грн., обґрунтовуючи їх тим, що станом на 13.10.2023 року заборгованості по заробітній платі перед ним немає, але він прохає стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 61214 грн. 40 коп. (а.с.74-79).

Представник відповідача ОСОБА_3 подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких вказала, що враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду та конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. Прохала врахувати, що з початком воєнного стану обсяги замовлень та реалізації продукції відповідача у порівнянні із довоєнним періодом зменшилися у десятки разів, в той час, як податки, збори та обов`язкові платежі залишилися незмінними. Підприємство не отримало жодних пільг чи відстрочок зі сплати податків, комунальних платежів, тоді як санкції за несвоєчасну сплату комунальних послуг нараховують. Вважає вимоги позивача неспівмірними з матеріальним становищем підприємства та можливостями роботи під час війни (а.с.102).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» на посаді фрезерувальника з 10.02.2021 року по 03.10.2022 року, що слідує із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.1977 (а.с.20-27).

Згідно наказу (розпорядження) № 38 від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 з 03 жовтня 2022 року звільнено за згодою сторін, за п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.4).

Згідно Довідки ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» № 29 від 13 жовтня 2023 року, станом на 13.10.2023 року заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 немає. За період з грудня 2021 року по жовтень 2022 року виплачено 30555 грн. 63 коп. Повний розрахунок проведено 17.05.2023 року. За жовтень 2022 року нараховано компенсацію за невикористану відпустку у сумі 7394 грн. 49 коп., яку виплачено за мінусом податків (а.с.66).

З довідки ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» № 28 від 13 жовтня 2023 року вбачається, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 561 грн. 60 коп. (а.с.67).

Згідно із частиною першоюстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установленастаттею 117 КЗпП України.

Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку,але небільш якза шістьмісяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі N 761/9584/15-ц).

Відповідно до ч.3ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Суд вважає визначений до стягнення розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 61214 грн. 40 коп. є непропорційно обтяжливим для роботодавця з урахуванням наступного.

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц викладена правова позиція, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогост.117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, і зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно дост.117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

По справі встановлено, що обсяги замовлення та обсяги реалізації продукції ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» за 2021-2023 р.р. у порівняння з періодом до впровадження воєнного в Україні значно скоротилися, що слідує із розрахунків (а.с.103).

Після введення на території України воєнного стану, у підприємства виникла заборгованість за сплату послуг з електричної енергії, у зв`яхку із чим нараховані фінансові санкції (а.с.104-105).

Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 була виплачено до ухвалення судового рішення, виплачувалася частинами за наявності коштів, що слідує із Довідки ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» № 29 від 13 жовтня 2023 року.

Отже, з урахуванням конкретних обставин даної справи, вбачається, що у ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» з березня 2022 року виникли труднощі в отриманні замовлень та забезпеченні працівників роботою, що відповідно вплинуло на його фінансовий стан та своєчасну виплату заробітної плати, а тому суд приходить до висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача на 50 відсотків, тобто до 30607грн.20коп.,суми, наближеної до розміру заборгованості по заробітній платі 30555 грн. 63 коп., яка не була виплачена.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 30607 грн. 20 коп.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч.1, п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, та стягує із ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Вирішуючи питання щодо стягнення із позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ч.ч.1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником відповідача виконані вимоги ч.8 ст. 141 ЦПК України та подано докази сплати судових витрат на правову допомогу, а саме Договір про надання правової допомоги від 09 березня 2023 року, Протокол узгодження договірної ціни щодо надання послуг від 09.03.2023 року на суму 7000 грн., Рахунок-фактуру № 1 від 26.10.2023 на суму 7000 грн., Акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 09.03.2023 на суму 7000 грн., квитанцію від 09.03.2023 року на суму 7000 грн. (а.с.80-88).

Частиною 1статті 141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 вказаної статті передбачається, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне задовольнити частково заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.

Керуючись ст.ст.4,12,81, 133, 137,141,258,259,263-265,268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 30607 грн. 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 536 грн. 80 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500 грн., а всього 4036 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод», місцезнаходження: 36007 м.Полтава, вул.Маршала Бірюзова, 27, код ЄДРПОУ 14307417.

Повне рішення складено 02 лютого 2024 року.

Суддя Л.І.Савченко