Ухвала

від 06.02.2024 по справі 642/7590/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

06.02.2024

Справа № 642/7590/23

1-кс/642/224/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02лютого 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд міста Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

представника заявника ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

01.08.2023р. до Ленінського районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 в якому він просив скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова на автомобіль «Hyundai Elantra» д.н. НОМЕР_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що даний автомобіль 07.10.2023р. було вилучено поліцією в ході огляду місця ДТП та у подальшому на нього накладено арешт ухвалою Київського районного суду м.Харкова. Власник майна ОСОБА_5 до ДТП не причетна. На даний момент слідчим проведено всі необхідні судові експертизи та процесуальні дії з цим автомобілем, а тому подальший арешт майна є недоцільним і порушує право власності ОСОБА_5 .

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, вважав, що необхідність арешту відпала. У грудні 2021 року був проведений огляд транспортного засобу і, на його думку, висновки експерта вже мають бути. Посилання слідчого на необхідність додаткових експертиз є немотивованими, оскільки, крім встановлення технічного стану автомобіля при наїзді на пішохода, нічого іншого не потрібно. Власниця автомобіля не була водієм під час ДТП. Втручання у власність повинно бути співмірним.

Слідча проти задоволення клопотання заперечувала та зазначила, що автомобіль визнано речовим доказом і відомості щодо технічного стану самого автомобілю є важливими для досудового розслідування. Необхідність арешту не відпала, оскільки метою арешту є збереження слідів на автомобілі. Також автомобіль потрібен для проведення слідчого експерименту, висновок автотехнічної експертизи на даний час відсутній, а при його наявності можливі додаткові питання та додаткові експертизи щодо автомобіля.

Слідчий суддя, заслухавши думку заявника та слідчого, дослідивши матеріали клопотання, належно оцінивши наявні докази, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Старшим слідчим СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 розслідується кримінальне провадження № 12023220000001167 від 07.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що 07.10.2023 у м.Харкові на вул.Полтавський шлях в районі буд.24 стався наїзд автомобілем «Hyundai Elantra» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 на пішохода ОСОБА_8 , яка отримала внаслідок цього тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та була госпіталізована до лікарні.

На вказаний автомобіль ухвалою Київського районного суду м.Харкова було накладено арешт за клопотанням слідчого від 09.10.2023.

Автомобіль «Hyundai Elantra» д.н. НОМЕР_1 на даний час є речовим доказом у справі.

Слідчим зазначено, що автомобіль, як речовий доказ, необхідний судовому експерту для проведення автотехнічних експертиз та для проведення слідчого експерименту.

Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до положень статей 7, 16 КПК України, встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Положення кримінального процесуального Закону кореспондуються із ст.41Конституції України та ст. ст. 316, 317, 321 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Згідно пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Згідно частини 3 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.170КПКУкраїни арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цьогоКодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 10 ст.170КПКУкраїни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частиною 1 ст.174КПКУкраїни визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, нормами КПК України визначені виключно дві підстави коли арешт майна має бути скасованим повністю або частково, а саме, якщо відпали підстави його застосування або арешт було накладено необґрунтовано.

Арештоване майно на даний час є речовим доказом і накладення арешту було зумовлено метою запобігання його приховування, знищення чи спотворення, що є актуальним на час проведення із цим майном судових експертиз та слідчого експерименту.

Власником майна не наведено достатніх відомостей про те, що вказане у клопотанні майно втратило доказове значення для кримінального провадження і відсутні підстави для подальшого застосування арешту майна.

За наведених обставин, враховуючи, що майно, яке перебуває під арештом, відповідаючи критеріям ст. 98 КПК України, відноситься до речових доказів у кримінальному провадженні, на який було обґрунтовано накладено арешт ухвалою слідчого судді, а також необхідність у накладенні арешту полягає в збереженні речових доказів на час проведення судових експертиз та слідчого експерименту, що передбачено ч. 2 ст. 170 КПК України, потреба у застосуванні арешту на вказане майно не відпала, тому підстав для скасування арешту не вбачається.

З урахуванням вищезазначеного в задоволенні клопотання представника власникамайна про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170,173, 174, 309 КПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 06.02.2024.

Слідчий суддя: ОСОБА_1