Ухвала

від 29.03.2024 по справі 642/7590/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

29.03.2024

Справа № 642/7590/23

1-кс/642/709/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25березня 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд міста Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання адвоката ОСОБА_3 про передачу майна на відповідальне зберігання, в порядку ст.170 КПК України , -

В С Т А Н О В И В:

22.02.2024р. до Ленінського районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 в якому він просив передати на відповідальне зберігання автомобіль «Hyundai Elantra» д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , яка мешкає АДРЕСА_1 , на який ухвалою Київського районного суду м. Харкова був накладений арешт. Скасувати заборону прав проведення ремонтних робіт автомобіля та права користування автомобілем. Арешт у виді заборони права відчуження автомобіля «Hyundai Elantra» д.н. НОМЕР_1 залишити. Зобов`язати посадових осіб майданчика тимчасового утримання транспортних засобів в АДРЕСА_2 повернути автомобіль безоплатно.

В обґрунтування клопотання зазначено, що даний автомобіль 07.10.2023р. було вилучено поліцією в ході огляду місця ДТП та у подальшому на нього накладено арешт ухвалою Київського районного суду м.Харкова. Власник майна ОСОБА_4 до ДТП не причетна. На даний момент слідчим проведено всі необхідні судові експертизи та процесуальні дії з цим автомобілем, а тому подальший арешт майна є недоцільним і порушує право власності ОСОБА_4 .

У судове засідання адвокат ОСОБА_5 подала заяву в якій клопотання підтримала.

Слідча у своїй заяві, просила провести розгляд без своєї участі, зазначила, що на даний час проведені не всі слідчі-розшукові дії, а саме проведення слідчого експерименту, у зв`язку за находженням потерпілої ОСОБА_6 у лікарні.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, належно оцінивши наявні докази, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Старшим слідчим СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 розслідується кримінальне провадження № 12023220000001167 від 07.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що 07.10.2023 у АДРЕСА_3 стався наїзд автомобілем «Hyundai Elantra» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 на пішохода ОСОБА_9 , яка отримала внаслідок цього тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та була госпіталізована до лікарні.

На вказаний автомобіль ухвалою Київського районного суду м.Харкова було накладено арешт за клопотанням слідчого від 09.10.2023. Автомобіль «Hyundai Elantra» д.н. НОМЕР_1 на даний час є речовим доказом у справі.

Слідчим зазначено, що автомобіль, як речовий доказ, необхідний для проведення слідчого експерименту.

Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до положень статей 7, 16 КПК України, встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Положення кримінального процесуального Закону кореспондуються із ст.41КонституціїУкраїни та ст. ст. 316, 317, 321 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Згідно пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Згідно частини 3 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.170КПКУкраїни арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цьогоКодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 10 ст.170КПКУкраїни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частиною 1 ст.174КПКУкраїни визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, нормами КПК України визначені виключно дві підстави коли арешт майна має бути скасованим повністю або частково, а саме, якщо відпали підстави його застосування або арешт було накладено необґрунтовано.

За правовою позицією, висловленою у листі ВСС України «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013 №223-559/0/4-13, у п.13 абз.3, зауважується, що слідчий суддя скасовує заходи забезпечення кримінального провадження лише у випадках надходження клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо суб`єкти оскарження: не були присутні під час розгляду питання про арешт майна; доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу минула потреба; доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що на даний час триває досудове розслідування кримінального провадження, в межах якого було накладено арешт на автомобіль. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ст. 131 КПК України. Застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження необхідно з потребами досудового розслідування і дані потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права та свободи особи.

Власником майна не наведено достатніх відомостей про те, що вказане у клопотанні майно втратило доказове значення для кримінального провадження і відсутні підстави для подальшого застосування арешту майна.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження. Арешт майна носить тимчасовий характер, оскільки остаточне рішення про те, що належить вчинити з майном, яке арештоване, буде вирішено судом при ухваленні вироку.

З урахуваннямвикладеного вище,зважаючи нате,що натеперішній часдосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК України, триває, враховуючи, що майно, яке перебуває під арештом, відповідаючи критеріям ст. 98 КПК України, відноситься до речових доказів у кримінальному провадженні, на який було обґрунтовано накладено арешт ухвалою слідчого судді, а також необхідність у накладенні арешту полягає в збереженні речових доказів на час проведення судових експертиз та слідчого експерименту, що передбачено ч. 2 ст. 170 КПК України, потреба у застосуванні арешту на вказане майно не відпала, арешт не втратив своєї актуальності, тому слідчий суддя вважає, що підстав дляскасування арештуне вбачається, а клопотання є передчасним та задоволенню на теперішній час не підлягає.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання в права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім того, за вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколуЄвропейської конвенції з прав людини, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ст. 26 КПК України).

Таким чином слідчий суддя на етапі проведення досудового розслідування не виконує функції слідчого або прокурора у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Зважаючи на те, що арештоване майно має статус речового доказу у цьому кримінальному провадженні та наявна подальша необхідність його арешту в цілях кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає підстав для передачі майна на відповідальне зберігання, про яке йдеться в клопотанні, оскільки в ході розгляду клопотання ОСОБА_3 , ним не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження, тобто клопотання не підлягає задоволенню як передчасно заявлене.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170, 173, 174, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 передачу майна на відповідальне зберігання, в порядку ст.170 КПК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текс ухвали складено 29.03.2024

Слідчий суддя: ОСОБА_1