Постанова

від 06.02.2024 по справі 219/5232/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1402/24 Справа № 219/5232/21 Суддя у 1-й інстанції - Лапченко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 219/5232/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Часовоярська міська рада Донецької області, Кпомунальне підприємство «Виробниче ремонтно житлове підприємство м. Часів Яра»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 07 серпня 2023 року, яке ухвалене суддею Лапченко О.М. у місті Дружківка Донецької області та повне судове рішення складено 07 серпня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Часовоярської міської ради Донецької області, КП «Виробниче ремонтно житлове підприємство м. Часів Яра» про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що 22.01.2014 року Часовоярська міська рада уклала з ОСОБА_1 контракт, як з керівником Виробничого ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яра, на термін з 23.01.2014 до 23.01.2015. Додатковою угодою від 07.11.2014 термін дії контракту було продовжено до 23.01.2017 року, після якої було укладено ще одну Додаткову угоду від 01.12.2016, згідно якої вдруге було подовжено дію контракту до 23.01.2019 року.

Позивачка є матір`ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25.06.2018 року ОСОБА_1 було подано заяву до міського голови Часовоярської міської ради (на той момент обов`язки голови Часовоярської міської ради виконував ОСОБА_4 ) щодо надання їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 31.07.2018 по 18.04.2021.

Згідно наказу від 30.07.2018 № 52-к позивачці було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 31.07.2018 року по 18.04.2021 рік.

25.10.2020 року на чергових місцевих виборах у місті Часів Яр було обрано нового міського голову ОСОБА_5 . У період перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підприємстві змінилося три керівники, з якими укладалися строкові контракти. Останній та діючий керівник, з яким укладено контракт з 04.01.2021 року по 18.04.2021 рік, є ОСОБА_6 . Міський голова ОСОБА_5 на керуючі посади стратегічних підприємств міста Часів Яр, що підзвітні та підконтрольні міській раді, призначає виключно своїх родичів. Так, директор ВРЖП м. Часів Яра ОСОБА_6 є хрещеною матір`ю міського голови ОСОБА_5 , а заступник директора ВРЖП м. Часів Яра - батько міського голови ОСОБА_7 . За період роботи позивачки на посаді директора ВРЖП м. Часів Яра навмисно не створювали посади заступника керівника через брак коштів на підприємстві та необхідність своєчасної оплати праці рядовим працівникам. Наразі на підприємстві існує велика прострочена заборгованість із заробітної плати і не проводиться своєчасна виплата зарплати працівникам підприємства.

19.04.2021 року ОСОБА_1 згідно чинного трудового законодавства вийшла на роботу, але приступити до виконання своїх безпосередніх службових обов`язків їй не вдалося через протиправні дії керівника ВРЖП м. Часів Яра ОСОБА_6 , що виконувала обов`язки директора по 18.04.2021 року включно, та через неправомірні дії міського голови міста Часів Яра Верзілова Д.О. Директор ВРЖП м. Часів Яра ОСОБА_6 , яка 18.04.2021 повинна бути звільненою у зв`язку із закінченням строкового контракту, та ОСОБА_8 , спеціаліст зі зв`язків з громадськістю підприємства (посада, яка також необґрунтовано була створена навмисно для працевлаштування свого оточення міським головою, в той час, коли було скорочено 5 двірників), перебували у приміщенні та фізично чинили перешкоди позивачці, не пропускали до її робочого місця. Голова ОСОБА_5 18.04.2021 року умисно не звільнив ОСОБА_6 з займаної посади, не забезпечив та не створив позивачці належних умов для праці та виконання своїх посадових обов`язків, про що ОСОБА_1 19.04.2021 року написала заву у поліцію.

19.04.2021 року о 09.00 годині міський голова ОСОБА_5 викликав ОСОБА_1 до міської ради та повідомив, що її контракт з Часовоярською міською радою скінчився та вона звільнена 19.04.2021 року з посади директора Виробничого ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яра. Розпорядження про звільнення 19.04.2021 року позивачці не було вручене.

ОСОБА_1 вважає, що її звільнення відбулося на незаконних підставах та порушено її конституційне право на працю, тому що дію основного контракту двічі продовжували додатковими угодами, у зв`язку з чим у відповідності до діючих норм КЗпП України, укладений між нею та Часовояською міською радою контракт від 22.01.2014 перетворився у безстроковий контракт, тому на момент її незаконного звільнення зазначений контракт діяв, підстави для її звільнення в законному порядку 19.04.2021 року були відсутні.

Крім того, до 19.04.2021 року голова Часовоярської міської ради або інші посадові особи Часівоярської міської ради не направили їй жодного листа-попередження про намір розірвати з нею трудові відносини на підставі Контракту від 22.01.2014 року у зв`язку із закінченням строку його дії до закінчення такого строку. Також міський голова Часовоярської міської ради не направляв ОСОБА_1 пропозиції для зайняття інших аналогічних посад на цьому або інших комунальних підприємствах міста Часів Яра, ігноруючи наявність у неї на утриманні двох неповнолітніх дітей 2018 та 2020 року народження та ігноруючи норми діючого КЗпП України.

19.04.2021 року після бесіди з міським головою позивачка повернулася в адміністративну будівлю ВРЖП м. Часів Яра за адресом: м. Часів Яр, вул. Комунальна, 4, де перебувала до закінчення робочого дня, до 16 год. 11 хв.

Позивачці 19.04.2021 року, в день її звільнення, не було проведено повний розрахунок при звільненні, в тому числі, компенсації за невикористані дні основних та додаткових соціальних відпусток.

26.04.2021 року позивачка звернулась з письмовою вимогою до міського голови м. Часів Яра ОСОБА_5 з вимогою щодо надання завіреної копії розпорядження міського голови Верзілова Д.О. від 19.04.2021 року № 92 рк «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ВРЖП м. Часів Яра», який не був вручений позивачці після його прийняття.

26.04.2021 року позивачка звернулась з письмовою вимогою до ВРЖП м. Часів Яра про надання копії наказу № 50-к від 19.04.2021 року, яким її було звільнено після розпорядження міського голови, який не був вручений позивачці після його прийняття.

15.04.2021 року 16:09:00 Часовоярська міська рада надіслала Укрпоштою ОСОБА_1 повідомлення міського голови Д.Верзілова від 15.04.2021 року за № 02-41/1113 за трекінг кодом: 8455101011301. Зазначене повідомлення ОСОБА_1 отримала 06.05.2021 року 10:36:03. У зазначеному повідомленні зазначалось: «цим повідомляю, що з Вами, як з директором ВРЖП м. Часів Яра та Часівоярською міською радою був укладений контракт від 22.01.2014 року, термін дії якого, з урахуванням додаткової угоди від 01.12.2016 року, сплинув 23.01.2019 року. Відповідно до п.29 цей Контракт не був продовжений або укладений на новий чи інший термін. Підпунктом а) пункту 25 Контракту передбачено, що цей контракт припиняється після закінчення терміну дії контракту. Згідно Вашої заяви від 25.06.2018 року Вам була надана соціальна відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 31.07.2018року по 18.04.2021 рік. Відповідно до ч.3 cт.184 КЗпП України у випадку звільнення після закінчення строкового трудового договору вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч.6 cт.179), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю - здійснюється обов`язкове їх працевлаштування. Разом з тим, вказана норма не передбачає обов`язкове працевлаштування вказаних категорій жінок саме на тій посаді на якій вони працювали впродовж терміну дії строкового договору. Отже, враховуючи ту обставину, що у Вас впродовж терміну дії соціальної відпустки народилась ще одна дитина, якій на теперішній час не виповнилось три роки, Вам необхідно з`явитись в зручний для Вас час з 08.00 години до 15.00 години 16.04.2021 року до загального відділу Часовоярської міської ради для оформлення соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У разі не бажання продовжувати термін дії соціальної відпустки, вам буде запропонована наявна на ВРЖП міста Часів Яр робота станом на 19.04.2021 рік, на яку ви можете бути працевлаштовані у разі надання письмової згоди». Повідомлення міського голови Д.Верзілова від 15.04.2021 року за № 02-41/1113 позивач отримала вже після її фактичного звільнення 19.04.2021 року, а саме 06.05.2021 року. До 19.04.2021 року відповідач жодного разу не надсилав позивачці повідомлення про припинення дії контракту після закінчення терміну дії контракту, не надавав у письмовій формі будь - які пропозиції з працевлаштування після закінчення строкового контракту, як матері двох дітей віком до 3-х років, на період працевлаштування не зберіг середню заробітну плату, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору у відповідності до положень ст. 184 КЗпП України.

21.04.2021 року 15:28:00 Виробниче ремонтно-житлове підприємство міста Часів Яр надіслало Укрпоштою ОСОБА_1 наказ/розпорядження/ № 50-к від 19.04.2021 року про припинення трудового договору за ст.36 п.2 КЗпП України за трекінг кодом: 8455300475341. Зазначене повідомлення ОСОБА_1 отримала 23.04.2021 року. 19.04.2021 року 14:57:00 Часовоярська міська рада надіслала Укрпоштою ОСОБА_1 розпорядження міського голови № 92 рк від 19.04.2021 року «Про звільнення ОСОБА_9 з посади директора Виробничого ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яра» за трекінг кодом: 8451018185211. Зазначене повідомлення ОСОБА_1 отримала 29.04.2021 року 09:22:00. Після 29.04.2021 року у позивачки з`явилася можливість ознайомитись із розпорядження міського голови № 92 рк від 19.04.2021 року про її звільнення. Наказ/розпорядження/ № 50-к від 19.04.2021 року Виробничо ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яра про припинення трудового договору за ст.36 п.2 КЗпП України був прийнятий після розпорядження міського голови № 92 рк від 19.04.2021 року, але отриманий позивачкою раніше, ніж розпорядження міського голови.

Зазначає, що отримавши розпорядження про своє звільнення 29.04.2021 року, а наказ/розпорядження про своє звільнення 23.04.2021 року, позивачка має право звернутись до суду із позовом про їх оскарження до 29.05.2021 року включно.

Вважає, що її звільнення було здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, посилаючись на те, що строкові трудові договори, переукладені один чи кілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП, вважаються такими, що укладені на невизначений строк (ч.2 ст.39-1 КЗпП). Строковий трудовий договір вважається переукладеним з дати прийняття працівника на роботу, що вказана у відповідному наказі, виданому на підставі укладеного наступного строкового трудового договору. При цьому проміжок часу між датою звільнення працівника за попереднім строковим договором і датою прийняття на роботу за новим строковим трудовим договором не має суттєвого значення. Крім того, просила стягнути на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також зазначила, що неправомірними діями відповідача, що полягають у незаконному звільненні та відсутності повного своєчасного розрахунку по заробітній платі при звільненні, позивачці завдано значної моральної (немайнової) шкоди. Моральна немайнова шкода, заподіяна позивачці неправомірними діями відповідача, виражається в душевних стражданнях і фізичному болі, які вона відчуває до теперішнього часу. Фізичний біль виражається в тому, що позивачка постійно, аж до теперішнього часу, відчуває нервову напругу, її мучить головний біль, порушено сон. Душевні страждання полягають в тому, що починаючи з 19 квітня 2021 року позивачка постійно переживає про те, де їй знайти кошти для життя своє родини. Невиплатою своєчасно законної заробленої заробітної плати відповідачі внесли істотні коригування до особистого бюджету позивача. Іншого джерела доходу, окрім заробітної плати, вона не має. В результаті незаконного звільнення та незаконну затримку розрахунку при звільненні, позивачка втратила єдине джерело свого фінансування. Позивачка вимушена відмовляти собі та дітям в придбанні необхідних продуктів харчування, засобів особистої гігієни, одягу, проїзду в громадському транспортні, літньому відпочинку, позивач не може сплатити за відвідування дитиною дитячого садочку, тощо. При звільненні відповідачі не виплатили своєчасно заборгованість із заробітної плати. Відповідачі допустили грубе порушення трудових прав позивачки, матері двох малолітніх дітей, не запропонувавши в установленому законом порядку своєчасно інше місце роботи. Позивачка, через неправомірні дії відповідачів, відчуває значні моральні страждання, душевні переживання внаслідок порушення з боку відповідачів конституційного права позивачки на отримання заробітної плати, права на труд, втратою у зв`язку із цим престижу та ділової репутації серед співпрацівників, знайомих, друзів та родичів, неможливість організувати звичайний спосіб життя. Позивачка була вимушена звертатись за медичною допомогою до лікаря невропатолога та психіатра, пройти курс лікування з прийомом медикаментів з метою поновлення свого психо-емоційного стану здоров`я. Позивачці довелось докладати додаткові зусилля для організація свого життя та життя своїх дітей після її незаконного звільнення. Моральну шкоду, що спричинили відповідачі своїми неправомірними діями, позивачка оцінює у розмірі 50 000 гривень.

Посилаючись на викладене, просила суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Часовоярської міської ради № 92рк від 19.04.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Виробничого ремонтно-житлового підприємства м. Часів Яр, визнати незаконним та скасувати наказ/розпорядження № 50к від 19.04.2021 року директора Виробничого ремонтно-житлового підприємства м. Часів Яра про припинення трудового договору за ст.36 п.2 КЗпП України, поновити ОСОБА_1 на роботі на вказаній посаді, стягнути солідарно з відповідачів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення 19.04.2021 року по дату прийняття рішення судом без утримання податків і платежів, стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 07 серпня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам законності, обгрнтованості та ухвалене без аргументованих висновків по суті спору, чим порушено права та інтереси позивачки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 15.04.2021 року їй не було запропоновано жодної посади, а розмова стосувалася подальшого бачення розвитку комунальної сфери. 19.04.2021 року позивачка була на робочому місці та приступила до виконання свої посадових обов?язків раніше, ніж її було повідомлено про звільнення, та до 09:00 годин їй не надходило жодних пропозицій щодо альтернативних посад. Не погоджується з позицією відповідаів про те, що вона не надала свідоцтво про народження другої дитини та реквізити для перерахування компенсації за невикористану відпустку, оскільки свідоцтво вона надавала рахом із лікарняним листком та підприємство, виплачуючи лікарняні, безумовно володіло інформацією щодо розрахункового рахунку працівника.

Наполягає на тому, що, з огляду на неодноразове переукладення когнтарку на новий термін, строковий договір вважається таким, що укладений на невизначений строку (ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України). При цьому, у трудовій книжці відсутній запис про строковість трудового договору, що свідчить про його безстроковість.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач Часовоярська міська рада зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, позивач позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Руднєва І.С., надала заяву про розгляд справи за її відсутності, а інші учасники спарви про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.01.2014 року між Часовоярською міською радою в особі міського голови Опанасенко О.М., та керівником підприємства, що є у комунальній власності, - ОСОБА_1 був укладений строковий Контракт, термін дії якого зазначено з 23.01.2014 року до 23.01.2015 року. ОСОБА_1 призначена на посаду директора Виробничого ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яра на термін з 23.01.2014 по 23.01.2015, запис про що внесений до трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 29.11.2006 року (т.1 а.с.16-23, 48-51).

В п.24 вказаного Контракту зазначено, що внесення змін та доповнень до Контракту здійснюється шляхом підписання додаткових угод.

Згідно п.25 Контракту він може бути припинений після закінчення терміну дії Контракту; за згодою сторін; до закінчення терміну дії Контракту у випадках, передбачених пунктами 26 та 27 цього Контракту; з інших підстав, передбачених законодавством та цим Контрактом. Відповідно до п.29 Контракту за два місяці до закінчення дії Контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший строк.

Розпорядженням міського голови м. Часів Яр № 5 рк від 22.01.2014 року та Наказом № 4-к від 23.01.2014 року ОСОБА_1 23.01.2014 року призначено на посаду директора Виробничого ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яра на контрактній основі (т.1 а.с.26, 27).

07.11.2014 року між Часовоярською міською радою та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до Контракту б/н від 22.01.2014 року, згідно якої відповідно до п.29 Контракту сторони прийшли до угоди про продовження терміну дії Контракту б/н від 22.01.2014 року до 23.01.2017 року (т.1 а.с.24).

01.12.2016 року між Часовоярською міською радою та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до Контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності без б/н від 22.01.2014 року, згідно якої відповідно до п.29 Контракту сторони прийшли згоди про продовження терміну дії Контракту б/н від 22.01.2014 року до 23.01.2019 року (т.1 а.с.25).

Наказом № 52-к від 30.07.2018 року ОСОБА_1 , на підставі її заяви від 25.06.2018 року, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 31.07.2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.28,29).

Розпорядженням міського голови м. Часів Яр № 41 рк від 30.07.2018 року ОСОБА_10 призначено на посаду директора Виробничого ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яра на період відсутності основного працівника для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 31 липня 2018 року по 18 квітня 2021 року на контрактній основі (т.1 а.с.30).

03.06.2019 року ОСОБА_1 надано заяву до ВРЖП м.Часів Яр про видачу трудової книжки на руки у зв`язку із наявною необхідністю (т.1 а.с.120).

15.04.2021 року ОСОБА_1 від Часовоярської міської ради було спрямоване повідомлення № 02-41/1113, згідно якого зазначено, що з нею, як з директором Виробничого ремонтно-житлового-підприємства міста Часів Яра та Часовоярською міською радою, був укладений контракт від 22.01.2014 р., термін дії якого, з урахуванням додаткової угоди від 01.12.2016 р., сплинув 23.01.2019 року. Відповідно до п.29 цей Контракт не був продовжений, або укладений на новий чи інший термін. Підпунктом а) пункту 25 Контракту передбачено, що цей контракт припиняється після закінчення терміну дії контракту. Згідно заяви ОСОБА_1 від 25.06.2018 р. їй була надана соціальна відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 31.07.2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 . Приймаючи до уваги ту обставину, що у ОСОБА_1 , впродовж терміну дії соціальної відпустки, народилася ще одна дитина, якій на теперішній час не виповнилося три роки, їй запропоновано з`явитися в зручний для неї час з 08-00 год. до 15-00 год. 16.04.2021 року до загального відділу Часовоярської міської ради для оформлення соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вказано, що у разі не бажання продовжувати термін дії соціальної відпустки, їй буде запропонована наявна на Виробничому ремонтно-житловому підприємстві міста Часів Яра робота станом на 19.04.2021 р., на яку вона може бути працевлаштована у разі надання письмової згоди (т.1 а.с.32).

Згідно довідки ВРЖП м. Часів Яра від 15.04.2021 року на даному підприємстві, станом на 15.04.2021 року, наявні вакантні посади: старший майстер 1 од., юрисконсульт (на час лікарняного по вагітності і пологам) 1 од., слюсар-сантехник 2 од. (т.1 а.с.33).

15.04.2021 року було складено Акт, в якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від отримання письмового повідомлення від 15.04.2021 року та відмова від працевлаштування на запропоновані вакансії (т.1 а.с.123).

19.04.2021 року було складено Акт про відмову ОСОБА_1 від запропонованих вакансій (т.1 а.с.125).

Розпорядженням міського голови м. Часів Яр № 92 рк від 19.04.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Виробничого ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яр з 19.04.2021 року у зв`язку із закінченням терміну дії контракту згідно п.2 ст.36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою в працевлаштуванні (т.1 а.с.42).

Наказом/розпорядженням № 50к від 19.04.2021 року з директором Виробничого ремонтно-житлового підприємства м. Часів Яр ОСОБА_1 було припинено трудовий договір за ст.36 п.2 КЗпП України (т.1 л.д.110).

19.04.2021 року директором ВРЖП м. Часів Яра ОСОБА_6 спрямовано ОСОБА_1 повідомлення, згідно якого зазначено, що у зв`язку з тим, що розпорядженням міського голови ОСОБА_5 від 19.04.2021р № 92 рк «Про звільнення ОСОБА_9 з посади директора Виробничого ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яра» ОСОБА_1 була звільнена з посади директора ВРЖП м. Часів Яр за п.2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням терміну дії контракту та відмовою від працевлаштування, про що їй було повідомлено 19.04.2021р, та у зв`язку з її відмовою надати реквізити рахунку в банківській установі для переказу заробітної плати, нарахованої їй по день звільнення, просить в найкоротші терміни з`явитися до Виробничого ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яр для отримання розрахункових, або у разі неможливості - надіслати реквізити банківського рахунку для переказу коштів. ОСОБА_1 запропоновано надати трудову книжку для належного оформлення, оскільки відповідно до розписки від 03.06.2019 вона знаходиться у неї (т.1 а.с.39).

19.04.2021 року було складено Акт про відмову ОСОБА_1 ставити підпис в листі погодження про ознайомлення з розпорядженням міського голови Верзілова Д.О. від 19.04.2021 р. № 92 рк «Про звільнення ОСОБА_9 з посади директора Виробничого ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яра». Зазначено, що оскільки у відділі кадрів Виробничого ремонтно-житлового підприємства міста Часів Яра відсутня трудова книжка ОСОБА_1 через те, що вона знаходиться в неї на руках за особистою розпискою від 03.06.2019 р і до теперішнього часу не повернута, ОСОБА_1 запропоновано в термін до 16-00 год. 19.04.2021 року надати її до загального відділу міської ради для належного оформлення (т.1 а.с.126).

11.05.2021 року міським головою Часовоярської міської ради Верзіловим Д. було спрямовано лист ОСОБА_1 , згідно якого повідомлено, що укладений з нею 22 січня 2014 року строковий трудовий контракт, який у подальшому продовжувався на підставі щорічно укладених між сторонами додаткових угод (останній раз додатковою угодою від 01 грудня 2016р на строк до 23 січня 2019 р), був оформлений відповідно до положень трудового законодавства, а саме - статей 21-24 КЗпП України. Таким чином, підписання ОСОБА_1 22 січня 2014 року контракту з подальшим внесенням узгоджених сторонами змін до нього, вказують на її добровільне волевиявлення працювати на умовах і у період, що визначений у контракті. За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії контракту угоди щодо продовження його дії на новий строк та у зв`язку з припиненням строку його дії, з нею правомірно було припинено трудові правовідносини на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, та датою її звільнення визнано перший робочий день після виходу з відпустки (т.2 а.с.10-12).

Згідно із довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 від 13.05.2021 року, розрахунком оплати компенсації за невикористані дні відпустки працівника від 19.04.2021 року, розрахунково-платіжною відомістю від 19.04.2021 року та платіжними дорученнями щодо перерахування заробітної плати, позивачці була нарахована та виплачена заборгованість із заробітної плати та компенсація за невикористану відпустку (т.2 а.с.14-32).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд першої інстанції вважав доведеним факт обізнаності позивачки про строковість трудових відносин та погодження саме з такими умовами праці та виходив з того, що, відповідно до п.25 Контракту від 22.01.2014 року, однією із підстав його розірвання є закінчення терміну його дії. При цьому, суд зазначив, щоКЗпП України не містить заборон щодо продовження строку дії трудового договору, а з переукладанням строкового трудового договору на підставі частини другої статті 23 КЗпП України, він не стає безстроковим. Враховуючи те, що термін дії контракту з позивачкою сплинув 23.01.2019 року, коли вона знаходилася в соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (строк відпустки сплинув 18.04.2021 року у неділю), а продовжувати відпустку у зв`язку з народженням під час відпустки другої дитини позивачка не виявила бажання, вона була звільнена першим робочим днем після закінчення відпустки - 19.04.2021 року, тобто відповідачем при звільненні позивачки не порушені вимоги законодавства. Суд зазначив, що відповідачем було належним чином виконано вимоги частини третьої статті 184 КЗпП України та запропоновано позивачці вакансії, які були наявні станом на той час, однак, позивачка відмовилась від запропонованих вакансій, що відображено в Актах від 15.04.2021 року та 19.04.2021 року, складених посадовими особами Часовоярської міської ради разом з директором ВРЖП Адоєвцевою Т.Б.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

При цьому, КЗпП України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення.

Частиною першою статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України

Отже, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 власноруч підписала контракт, що свідчить про те, що вона була обізнана про укладення саме строкового трудового договору та погодилася з його умовами. Жодних заперечень проти укладання строкового контракту позивачка не заявляла та не оспорювала, а доводи апеляційної скарги щодо відсутності у її трудовій книжці відповідного запису про строковість трудового договору є безхпідставними, адже, як уже зазначалося вище, позивачка булла прийнята на посаду на умовах контракту, який є особливю формою трудового договору, в якому сторонни узгодили строк його дії.

Доводи позивачки про те, що у зв`язку із неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів, трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами частини другої статті 39-1 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки укладення контракту на певний строк, з урахуванням частини третьої статті 21 КЗпП України, регулюється частиною другою статті 23 КЗпП України, що виключає при переукладанні контракту чи продовженні строку його дії застосування частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Подібні правові висновки викладені в ухвалі Верховного Суду Українивід 06 серпня 2008 року у справі № 6-15914св07 та у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 607/18964/18.

Термін дії контракту з ОСОБА_1 сплинув 23.01.2019 року, під час її знаходження в соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (згідно її заяви - до 18.04.2021 року).

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_11 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на всі трудові правовідносини.

Вказаний висновок висловлений також у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження № 61-17196св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) зроблено правовий висновок про те, що у разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

Враховуючи те, що термін дії контракту з позивачкою сплинув 23.01.2019 року, коли вона знаходилася в соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (строк відпустки сплинув 18.04.2021 року у неділю), а продовжувати відпустку у зв`язку з народженням під час відпустки другої дитини позивачка не виявила бажання, відповідач звільненив позивачку у перший робочий день після закінчення відпустки - 19.04.2021 року, тобто відповідачем при звільненні позивачки не порушені вказані вимоги законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що 19 квітня 2021 року вона перебувала на робочому місці та виконувала посадові обов?язки, що свідчить про продовдення трудових відносин, є помилковими.

Так, згідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за N 110, яка є чинною на теперішнй час, днем звільнення вважається останній день роботи працівника.

Позивачку звільнено з посади у перший робочий день після закінчення відпустки - 19.04.2021 року, тобто цей день є для неї останнім робочим днем.

Доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що їй не було запропоновано жодної посади колегією суддів не перевіряються, як такі, що не мають правового значення для вирішення даного спору.

Так, дійсно, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років частина шоста статті 179КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору (частина третя статті 184 КЗпП).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 759/19440/15-ц (провадження № 14-105цс18) вказано, що: «звільнення жінок, зазначених у частині третій статті 184 КЗпП, у зв`язку із закінченням строку трудовогодоговору має свої особливості,асаме: звільнення, зокрема, вагітних жінок можливе на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП, однак провадиться з обов`язковим працевлаштуванням вагітної, тобто власник або уповноважений ним орган зобов`язаний працевлаштувати жінку на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до її фаху.Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається.Згідно зістаттею 235 КЗпПпідставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором, або за відсутності підстав для звільнення.У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника на роботі немає. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке звільнило вагітну жінку, обов`язку по працевлаштуванню є підставою для покладення на нього відповідно до частини другоїстатті 232 КЗпПобов`язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, виплати їй середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору, а не про поновлення на попередній роботі.За заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання підприємством (установою, організацією) зобов`язання по її працевлаштуванню».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правові підстави для залишення позивачки на роботі відсутні, а при її звільненні відповідачем дотримані вимоги закону й трудові права позивачки не порушені, у зв`язку з чим підстав для поновлення позивачки на роботі немає.

Погоджується колегія суддів й з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ч. 2 ст. 235 КЗпП України передбачена можливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише у разі винесення рішення про поновлення працівника на роботі.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпорядження та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачці відмовлено, суд перешої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що не підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів на її користь моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., оскільки вони є похідними від основних вимог, адже статтню 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міськогосуду Донецькоїобласті від07серпня 2023року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2024 року

Головуючий:

Судді: