Постанова

від 05.02.2024 по справі 914/117/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа №914/117/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівПлотніцький Б.Д.

Матущак О.І.

секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № ЗАГС 01-05/3223/23 від 18.10.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 11.09.2023 (суддя Щигельська О., повний текст рішення виготовлено 26.09.2023)

у справі№ 914/117/23

за позовом:Керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача: Кам`янка-Бузької міської ради, місто Кам`янка-Бузька Львівської обл.,

до відповідача 1:Фермерського господарства Волоські сади, с. Дернів, Львівської обл.

до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Ірпінь Київської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

від прокуратури: Винницька Л.М.;

від позивача: Маценко О.О.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: (в режимі відеоконференції): Павлов К.Д;

від третьої особи: Баїк О.П.

ВСТАНОВИВ:

05.01.2023 Керівник Жовківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Кам`янка-Бузької міської ради до Фермерського господарства Волоські сади та до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки №10 від 02.09.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 25,2379 га, кадастровий номер 4622182600:06:000:0055 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 454806346221) та зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Волоські Сади» повернути власнику Кам`янка-Бузькій міській раді земельну ділянку площею 25,2379 га, кадастровий номер 4622182600:06:000:0055 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 454806346221), яка знаходиться на території Кам`янка-Бузької міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 (як орендар) використовує земельну ділянку за кадастровим номером 4622182600:06:000:0055 площею 25,2379 га, вид використання - пасовище, з порушенням умов договору оренди, а саме використовує земельну ділянку не відповідно до того виду використання, за яким вона була передана йому власником, що є підставою для розірвання договору оренди №10 від 02.09.2014. Відповідачі всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного договору оренди земельної ділянки використовують орендовану земельну ділянку для сільськогосподарського призначення, для садівництва (під багаторічними насадженнями), а не як пасовище.

Звернення прокурора з даним позовом до суду обгрунтовано задоволенням суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання припинення істотного порушення орендарем договору шляхом його розірвання, оскільки орендар не виконує умов договору та вимог законодавства, а саме використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку зазначається бездіяльність Кам`янка-Бузької міської ради щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору та повернення земельної ділянки, що свідчить про нездійснення цим органом захисту інтересів територіальної громади у сфері захисту права комунальної власності, які у даному випадку збігаються з інтересами держави, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень та підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 залучено до участі у справі № 914/117/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2023 року у справі №914/117/23 (суддя О.І. Щигельська) позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки №10 від 02.09.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 25,2379 га, кадастровий номер 4622182600:06:000:0055 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 454806346221). Зобов`язано ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Волоські Сади» повернути власнику Кам`янка-Бузькій міській раді земельну ділянку площею 25,2379 га, кадастровий номер 4622182600:06:000:0055 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 454806346221), яка знаходиться на території Кам`янка-Бузької міської ради. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури 1 984,80 грн судового збору. Стягнуто з Фермерського господарства «Волоські сади» на користь Львівської обласної прокуратури 1 984,80 грн судового збору.

В ході розгляду справи судом встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки № 10 від 02.09.2014 земельну ділянку було передано в оренду для ведення фермерського господарства та зазначено, що така відноситься до земель сільськогосподарського призначення (рілля). При цьому, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вид використання такої земельної ділянки визначено як пасовище. Водночас, з акта комісії по обстеженню земельної ділянки від 12.12.2022 вбачається, що на земельній ділянці (кадастровий номер - 4622182600:06:000:0055) частково посаджені дерева грецького горіха. Тобто, як вбачається із матеріалів справи, відповідачами така земельна ділянка не використовувалась ані як рілля, ані як пасовище, використання земельної ділянки відбувалося без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії, а саме під багаторічними насадженнями. Суд зазначив, що відповідачем жодним чином не спростовано факту насадження на земельній ділянці дерев горіха, не підтверджено жодними доказами використання земельної ділянки відповідно до того виду використання, за яким була передана йому власником. Враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору, на підставі статей 32, 24 Закону України «Про оренду землі», ст. 651 ЦК України та ст. 141 ЗК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині розірвання договору оренди землі є обґрунтованими. Вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, тому, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом, в даному випадку, суд дійшов висновку, що прокурор дотримався визначеного Законом порядку і правомірно захищає інтереси держави в суді в межах наданих йому повноважень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю зазначене судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального права та неправильному дослідженні і оцінці доказів, наявних у матеріалах справи. Наголошує, що відповідачі з моменту набуття права оренди на спірну земельну ділянку і до цього часу, користуються такою ділянкою виключно за цільовим призначенням, в межах категорії земельної ділянки, до якої вона належить та виду її цільового призначення, а саме: земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Будь-які насадження на спірній земельній ділянці відсутні. Скаржник зауважує, що чинне законодавство України не містить поняття «самоврядний контроль за використанням та охороною земель». Вважає, що складені позивачем акти обстеження від 12.12.2022 та від 27.04.2023 не слід брати до уваги, оскільки позивач діяв всупереч статті 19 Конституції України та поза межами повноважень, передбачених Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». На переконання скаржника складені позивачем акти обстеження земельної ділянки від 12.12.2022 та від 27.04.2023 є такими, що складені за результатами вжиття заходів державного контролю поза наявності відповідних повноважень у представників Кам`янка-Бузької міської ради здійснювати даний вид контролю без прийняття відповідного рішення та призначення державних інспекторів.

Крім того, скаржник зазначає, що судом встановлено та не заперечується ОСОБА_1 те, що у період з 23.10.2018 по 15.03.2019 (проміжок часу, коли Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області вживались заходи контролю за використанням спірної земельної ділянки) ОСОБА_2 перебував на території Польщі, тобто за межами України. Твердження суду, викладені у пункті 4.61 оскаржуваного рішення, на думку апелянта, не можуть братися за основу доведеного порушення норм земельного законодавства, оскільки не можливо було сплатити штраф, не отримавши жодних матеріалів перевірки (Припис від 12.12.2018 року, Протокол про адміністративне правопорушення від 12.12.2018 року та Постанова про накладення адміністративного стягнення від 12.12.2018). Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 , перебуваючи за межами України на території Польщі в період з 23.10.2018 по 15.03.2019 не підписував жодних вищезазначених актів, постанов, приписів та взагалі виключає можливість сплати ним штрафу, передбаченого постановою від 12.12.2018 № 998-ДК/0352П0/08/01/-18. Саме дана постанова містить реквізити для сплати штрафу та встановлює його розмір. Окрім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що минув строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом (більше ніж чотири роки) та долученням доказів у вигляді матеріалів перевірки, складених посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у період з 28.11.2018 по 26.03.2019.

Прокурор в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Зокрема, зазначає, що предметом спірного самоврядного контролю була виключно земельна ділянка, яка є власністю територіальної громади, а тому при обстеженні земельної ділянки, що належить територіальній громаді та передана в оренду відповідачу, та складанні акта обстеження від 12.12.2022, позивач здійснював реалізацію своїх повноважень та виконував функції, визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в України». Прокурор не погоджується з твердженням скаржника про те, що не можуть братися за основу доведеного порушення матеріали Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Зокрема, зазначає, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.10.2018 № 998-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» було здійснено захід державного контролю та встановлено порушення вимог земельного законодавства, а саме п. 5 ст. 20 та п. «і» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України шляхом відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою на земельній ділянці за кадастровим номером 4622182600:06:000:0055 площею 25,2379 га, - розорана (під багаторічними насадженнями), яка розташована на території Дернівської сільської ради Львівського (Кам`янка-Бузького) району Львівської області. За порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності та вручено ОСОБА_1 припис на усунення порушення вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 998-ДК/0360Пр/03/01/-18 від 12.12.2018. Крім того, за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 21.03.2019 з ДП «Львівський інститут землеустрою» укладено договір № 117 по виготовленню «Проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозмін та впорядкування угідь земельних ділянок площею 25,2379 га, кадастровий номер 4622182600:06:000:0055 - пасовище та площею 23,7105 га, кадастровий номер 4622182600:06:000:0056 - рілля на території Дернівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області», що свідчить про визнання відповідачами наявності порушення земельного законодавства та вжиття першочергових заходів щодо їх усунення, однак не вчинення в подальшому всіх необхідних дій. Водночас, прокурор звертає увагу, що відповідачами не оскаржувались дії та прийняті рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Прокурор також заперечує проти долучення скаржником Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер ділянки 4622182600:06:000:0055) від 14.07.2023 (номер витягу НВ-0500613492023) , оскільки він не був поданий до суду першої інстанції і такий виготовлено майже за два місяці до прийняття оскаржуваного у справі рішення. Водночас, представником відповідача-1 не наведено жодних обгрунтувань неможливості подання доказів у встановлені законодавством строки. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2023 у справі № 914/117/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Щодо заявленого скаржником клопотання про прийняття додаткового доказу, який не був наданий до суду першої інстанції, а саме, копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 4622182600:06:000:0055) від 14.07.2023, колегія суддів враховує таке.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 269 ГПК України).

Як вбачається з долученої копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 4622182600:06:000:0055) від 14.07.2023, такий виготовлено майже за два місяці до прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі від 11.09.2023.

Разом з тим, скаржником не наведено жодних обгрунтувань неможливості подання доказів у встановлені законодавством строки.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

З наведеного вбачається, що законодавством встановлено єдиний винятковий випадок коли можливим є прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції - це наявність об`єктивних причин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Наявність таких об`єктивних причин скаржником у поясненні жодним чином не наведена та не обгрунтована.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів (нових) у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №924/232/18, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 по справі №922/393/18).

Таким чином, у разі перегляду судом апеляційної інстанції справи з урахуванням таких доказів, які безпідставно не подані на час прийняття рішення судом першої інстанції, це буде свідчити про порушення принципу правової визначеності.

З огляду на наведене, колегія суддів не надає правової оцінки копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 4622182600:06:000:0055) від 14.07.2023, долученому скаржником до апеляційної скарги, з тих підстав, що такий датований до прийняття Господарським судом Львівської області оскарженого у справі № 914/117/23 судового рішення, однак не був предметом дослідження в суді першої інстанції.

Позивач, відповідач-1 та третя особа не надали суду відзивів на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Прокурор, уповноважені представники позивача та третьої особи просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-1 не делегував уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності відповідача-1.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача, відповідача-1 та третьої особи Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Як зазначається в позовній заяві, Жовківською окружною прокуратурою Львівської області вивчено стан додержання земельного законодавства у земельній сфері відповідно до вимог Земельного кодексу України при користуванні земельними ділянками на праві оренди. Зокрема, вивчено питання цільового використання земельної ділянки за кадастровим номером 4622182600:06:000:0055 площею 25,2379 га (пасовища) та встановлено наступне.

Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 27.02.2014 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої на території Дернівської сільської ради (за межами населених пунктів) Кам`янка-Бузького району. Розмір земельної ділянки 25,2379 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 21.05.2014 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства на території Дернівської сільської ради (за межами населених пунктів) Кам`янка- Бузького району. Надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 25,2379 га (кадастровий номер 4622182600:06:000:0055), для ведення фермерською господарства, строком на 49 років. Зобов`язано ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки згідно вимог чинного законодавства України; земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України та інших нормативно- правових документів.

02.09.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 10. Згідно з п. 1 договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 25,2379 га (кадастровий номер 4622182600:06:000:0055) для ведення фермерського господарства, розташовану на території Дернівської сільської ради (за межами населеного пункту) Кам`янка-Бузького району Львівської області.

Відповідно до п.п. 4, 6 договору земельна ділянка вільна від об`єктів будівництва та багаторічних насаджень. Недоліків, які б могли перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, не виявлено.

Договір укладено на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Пунктом 15 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (рілля).

Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (п. 16 договору).

Згідно з п. 17 договору умови збереження стану об`єкта оренди: Орендар не повинен погіршувати стану об`єкта оренди.

Інші умови передачі земельної ділянки в оренду - використовувати земельну ділянку для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, наданій для ведення фермерського господарства, відповідно до закону (п. 19 договору).

Пунктом 20 договору сторони погодили, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється в тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Орендар не має права передавати у заставу та вносити до статутного капіталу юридичних осіб права оренди земельної ділянки, змінювати цільове призначення земельної ділянки.

Орендодавець має право вимагати від Орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (п. 27 договору).

У відповідності до п. 38 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 40 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

02.09.2014 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди № 10 від 02 вересня 2014 року.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу - НВ-4600904902022 від 18.11.2022) вид використання земельної ділянки з кадастровим номером 4622182600:06:000:0055 - пасовище.

14.10.2014 зареєстровано Фермерське господарство «Волоські сади», єдиним засновником якого є ОСОБА_1 . Видами діяльності якого є: 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників (основний); 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 01.30 Відтворення рослин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 03.12 Прісноводне рибальство; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI у 2014 і зареєстровано право державної власності на земельні ділянки за кадастровим номером 4622182600:06:000:0055 площею 25,2379 га за Головним управління Держгеокадастру у Львівській області (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15831484 від 16.09.2014).

В подальшому у зв`язку з проведенням реформи децентралізації, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.11.2020 №7-ОТГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 04.12.2020 на вищевказану земельну ділянку за кадастровим номером 4622182600:06:000:0055 площею 25,2379 га, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон внесено відомості про реєстрацію права комунальної власності за Кам`янка-Бузькою міською радою.

17.10.2022 та 14.11.2022 керівник Жовківської окружної прокуратури звертався до Головного управління Держгеокадасту у Львівській області з запитами про надання інформації та документальних матеріалів.

Листом від 07.11.2022 Держгеокадастром надано прокурору запитувані документи, а також зазначено, що за результатами здійснення заходу державного контролю, було встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 4622182600:06:000:0055, площею 25,2379 га, з яких 25,2379 га - пасовища, сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, відповідно до договору оренди № 10 від 02.09.2014 року, знаходиться в користуванні (оренді терміном на 49 років) ОСОБА_1 .

У даному листі також зазначено, що відповідно до інформації, наданої начальником Управління землеустрою та охорони земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області та інформації відділів у районах Держгеокадастру, земельна ділянка кадастровий номер 4622182600:06:000:0055 площею 25,2379 га, - розорана (під багаторічними насадженнями). Враховуючи вищенаведене, вбачається порушення земельного законодавства під час використання земельної ділянки, а саме п. 5 статті 20 та статті 211 Земельного кодексу України. Громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу в сумі 340,00 грн та вручено Припис на усунення порушень вимог земельного законодавства. Штраф гр. ОСОБА_1 , сплачено в повному обсязі. Відповідно до Наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 26.03.2019 було здійснено захід державного контролю щодо виконання вимог припису. У результаті перевірки встановлено, що ОСОБА_1 21.03.2019 року укладено договір №117 з ДП «Львівський інститут землеустрою» по виготовленню «Проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь земельних ділянок площею 25,2379 га, кадастровий номер 4622182600:06:000:0055 - пасовище та площею 23,7105 га, кадастровий номер 4622182600:06:000:0056 - рілля на території Дернівської сільської ради, Кам`янка-Бузького району. Львівської області». Порушення вимог земельного законодавства, ОСОБА_1 - усунено, вимоги Припису- виконано.

Окрім того, листом від 21.11.2022 Держгеокадастром надано прокурору запитувані документи та зазначено, що інформація про вжиття заходів щодо внесення змін в договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4622182600:06:000:0085 та 4622182600:06:000:0086 в Управлінні відсутня.

До матеріалів справи долучено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 28.11.2018 року, Припис від 12.12.2018 998-ДК/0360Пр/03/01/-18, яким було зобов`язано ОСОБА_1 усунути порушення п. 1 ст. 55 КУпАП про відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою земельної ділянки державної власності сільськогосподарського паризначення, кадастровий номер 4622182600:06:000:0055, площею 25,2379 га з яких 25,2379 га пасовища, сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, Протокол про адміністративне порушення від 12.12.2018 року, Постанова про накладення адміністративного стягнення від 12.12.2018 року, яка набрала законної сили та порушником не оскаржувалась та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 26.03.2019 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 усунуто вимоги припису Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 998-ДК/0360Пр/03/01/-18 від 12.12.2018 року.

Також 14.11.2022 керівник Жовківської окружної прокуратури звертався до ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з запитом про надання інформації та документальних матеріалів.

Листом від 12.12.2022 року ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» надано запитувану інформацію та повідомлено, що громадянину ОСОБА_1 було надано проект договору щодо виконання робіт (надання послуг) по виготовленню проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь земельних ділянок з кадастровими номерами 4622182600:06:000:0055 та 4622182600:06:000:0056 на території Дернівської сільської ради (за межами населеного пункту) Кам`янка-Бузького району Львівської області, який зареєстрований в книзі реєстрації договорів 21.03.2019 під №117. Однак, замовником не було повернуто підписаного примірника вищезазначеного договору та не було проведено передоплату за виконання робіт (надання послуг) згідно умов договору. На підставі чого ДП «Львівський інститут землеустрою» не виготовлялась документація із землеустрою.

До матеріалів справи долучено також копію договору №117 від 21.03.2019 року, укладеного між ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут» (Виконавець) та гр. ОСОБА_1 (Замовник), щодо виконання робіт по виготовленню: проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозмін та впорядкування угідь "земельних ділянок з кадастровими номерами 4622182600:06:000:0055 та 4622182600:06:000:0056 на території Дернівської сільської ради (за межами населеного пункту) Кам`янка-Бузького району Львівської області.

08.12.2022 керівник Жовківської окружної прокуратури звертався до Голови Кам`янка-Бузької міської ради з запитом про надання інформації та документальних матеріалів, де зазначав, що орендар ОСОБА_1 використовує земельну ділянку за кадастровим номером 4622182600:06:000:0055 площею 25,2379 га вид використання - пасовище, з порушенням договору оренди, а саме не використовує земельну ділянку відповідно до того виду використання, відповідно до якого вона була передана йому власником, що є підставою для розірвання договору оренди №10 від 02.09.2014. Для вирішення питання щодо необхідності вжиття заходів представницького характеру, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, та зібрання з цією метою необхідної інформації та матеріалів, прокурор просив надати інформацію з належним чином завіреними копіями підтверджуючих документів згідно визначеного переліку.

У відповідь на вказаний запит Кам`янка-Бузькою міською радою листом від 14.12.2022 надано копії запитуваних документів, зокрема, розпорядження Кам`янка - Бузької міської ради від 12.12.2022 про створення тимчасової комісії та акт комісії по обстеженню земельної ділянки (кадастровий номер 4622182600:06:000:0055) від 12.12.2022 року, згідно якого комісією встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер - 4622182600:06:000:0055) частково посаджені дерева грецького горіха (до акту долучено фотоматеріали на 5 аркушах).

27.04.2023 на виконання запиту Жовківської окружної прокуратури тимчасовою комісією проведено повторне обстеження земельної ділянки (кадастровий номер - 4622182600:06:000:0055) щодо її цільового використання.

Відповідно до акта обстеження земельної ділянки комісією встановлено, що станом на 27.04.2023 земельна ділянка площею 25,2379 га (кадастровий номер - 4622182600:06:000:0055) розорана і використовується як рілля, а також на даній земельній ділянці багаторічні насадження відсутні (до акту долучено фотоматеріали).

Вищевказані обставини стали підстави для звернення прокурора з даним позовом.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Як встановлено судом, 02.09.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 10, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 25,2379 га (кадастровий номер 4622182600:06:000:0055) для ведення фермерського господарства, розташовану на території Дернівської сільської ради (за межами населеного пункту) Кам`янка-Бузького району Львівської області.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 названого Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендаря, зокрема, право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Згідно положень ст. 37 ЗУ «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення: є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Отже, з наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення.

За приписами статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ст. 23 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Так, згідно із ч. 1 ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: 1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (ст. 33 ЗК України).

Нормами ст. 34 ЗК України передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва (ч. 1 ст. 35 ЗК України).

Зазначеними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено. Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником. Наведену правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 справа №925/929/19.

Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, у додатку 4 до якого "Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ)" визначено такі земельні угіддя: - рілля (код групи 001, підгрупи 00,01). Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви; -пасовища (код групи 002, підгрупи 02). Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки; - багаторічні насадження ( код групи 002, підгрупи 03). Підгрупа включає ділянки, зайняті насадженнями для отримання плодів, ягід, винограду, хмелю; насадження ефіроолійних культур, розсадники (крім лісових); плантації декоративних багаторічних насаджень (квітники) для декоративного оформлення територій, а також для реалізації квітів; лікарські багаторічні насадження (беладона, наперстянка, шалфей лікарський та інші).

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що за умовами договору оренди земельної ділянки № 10 від 02.09.2014, земельну ділянку було передано в оренду для ведення фермерського господарства та зазначено, що така відноситься до земель сільськогосподарського призначення (рілля).

При цьому, згідно з Витягом № НВ-4600904902022 від 18.11.2022 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4622182600:06:000:0055 вид її використання - пасовище.

Варто зазначити, що керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» розпорядженням Кам`янка-Бузького міського голови № 250 від 12.12.2022 створено тимчасову комісію для здійснення обстеження, зокрема, земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 4622182600:06:000:0055 площею 25,2379 га, на предмет дотримання орендарем законодавства у сфері земельних відносин.

12 грудня 2022 року тимчасовою комісією Кам`янка-Бузької міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4622182600:06:000:0055 площею 25,2379 га на предмет дотримання ОСОБА_1 умов використання земельної ділянки на підставі договору оренди землі №10 від 02.09.2014 та встановлено, що на земельній ділянці посаджені дерева грецького горіха.

Ці обставини зафіксовані в акті комісії по обстеженню земельної ділянки (кадастровий номер 4622182600:06:000:0055) від 12.12.2022.

Колегія суддів критично ставиться до зауважень скаржника, що вказаний акт не встановлює факту нецільового використання спірної земельної ділянки, а тому не може слугувати підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки № 10 від 02.09.2014, враховуючи наступне.

З аналізу положень ст. 143 Конституції України, ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ст. ст. 12, 80 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 18, п. п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положення про постійні комісії Кам`янка-Бузької міської ради затвердженого рішенням від 27.04.2021 № 59, міська рада наділена правом здійснювати самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності та складати відповідні акти за результатами проведеного обстеження.

Згідно з ст. 143 Конституції України на органи місцевого самоврядування покладено обов`язок щодо вирішення питань, віднесених законом до їх компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено п. 2 ст. 2 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Також варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 року (Хартію ратифіковано Законом №452/97-ВР від 15.07.1997, дата набрання чинності для України 01.01.1998 року) місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення.

Місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення (ч. 1 ст. 3 Європейської хартії місцевого самоврядування).

Згідно з ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак, це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом обстеження була виключно земельна ділянка, яка є власністю територіальної громади, від імені якої діє позивач, а тому при обстеженні земельної ділянки, що належить територіальній громаді та передана в оренду відповідачу, позивач реалізував свої повноваження та виконував функції, визначені Конституцією України, Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», як власник земельної ділянки, а не в межах здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 01.10.2018 (справа № 522/15651/16-а), від 31.10.2019 (справа № 826/27247/15), від 30.01.2020 (справа № 640/4550/19).

Акт обстеження земельної ділянки це документ, в якому викладена інформація, що відображає ситуацію, що склалась під час використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок із зазначенням в них, у разі наявності, порушень вимог чинного законодавства. Такий акт є носієм доказової інформації про виявлені органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення органу, а тому оцінка акта може бути надана судом у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у подібних правовідносинах у постанові від 13.03.2019 (справа № 820/3713/17), від 30.01.2020 (справа № 640/4550/19).

З наведеного вбачається, що всупереч вимог чинного законодавства та умов договору оренди земельної ділянки № 10 від 02.09.2014, відповідач використовував орендовану земельну ділянку комунальної власності для сільськогосподарського призначення, для садівництва (під багаторічними насадженнями), а не як пасовище. В матеріалах справи відсутні докази використання Орендарем земельної ділянки відповідно до того виду використання, за яким така була передана Орендодавцем.

Відтак, не заслуговують на увагу твердження скаржника про те, що вказана земельна ділянка використовується відповідачем за цільовим призначенням, тобто для ведення фермерського господарства.

Враховуючи вищенаведені норми права та фактичні обставини даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що діяльність відповідачів щодо насадження земельної ділянки сільськогосподарського призначення деревами грецького горіха (багаторічні насадження), яка за своїми характеристиками відносяться до пасовища, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, в постанові Верховного Суду від 22.06.2020 (справа № 922/2216/19) зроблено висновок щодо критеріїв істотності порушення умов договору, як підстави дострокового розірвання договору на вимогу сторони з розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони. Зазначено, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 38 договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 41 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою наведений у ст. 141 ЗК України, до якого віднесена і така підстава як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт "г").

За приписами ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки № 10 від 02.09.2014, на підставі статей 32, 24 Закону України «Про оренду землі», ст. 651 ЦК України та ст. 141 ЗК України, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення заявлених прокурором позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі. Вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки відповідно до положень Закону, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку. Відтак, позовна вимога про повернення земельної ділянки є також обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку відмовляючи у задоволенні заявленого відповідачем-2 клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, враховуючи наступне.

Як видно з матеріалів справи, відповідач-2 подав до місцевого господарського суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх.№1225/23 від 27.03.2023). Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач-2 зазначав, що Жовківською окружною прокуратурою до позовної заяви у даній справі долучені докази, які, на думку відповідача-2, є неналежними та недостовірними, а саме: 1) припис від 12.12.2018 № 998-ДК/0360Пр/03/01/-18 виданий посадовими особами Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; 2) протокол про адміністративне правопорушення від 12.12.2018 № 998-ДК/0377П/07/01/-18, складений посадовими особами Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; 3) постанова про накладення адміністративного стягнення від 12.12.2018 № 998-ДК/03 52По/08/01/-18 винесена посадовими особами Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; 4) договір № 117 від 21.03.2019, укладений між Державним підприємством «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ОСОБА_1 ; 5) кошторис, як додаток № 2 до договору № ___ від «__» ____2019 р., складений та підписаний представниками Державного підприємства «Львівській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та Лещуком І.В.

Так, за порушення вимог земельного законодавства Лещука Ігора Вікторовича було притягнуто до адміністративної за ч. 1 ст. 55 Кодексу України про адміністративне правопорушення з накладенням штрафу в сумі 340,00 грн та вручено ОСОБА_1 припис на усунення порушення вимог земельного законодавства № 998-ДК/0360Пр/03/01/-18 від 12.12.2018. ОСОБА_1 в повному обсязі було сплачено штраф та виконано вимоги припису. При цьому, постанова про накладення адміністративного стягнення та припис у встановленому законом порядку не оскаржувались, тобто, є чинним на сьогоднішній день..

Місцевий господарський суд, здійснивши аналіз долучених документів, зауважив, що предметом спору у даній справі є розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані використанням орендарем земельної ділянки з порушенням умов договору оренди, а саме використання земельної ділянки не відповідно до того виду використання, за яким вона була передана. З урахуванням предмету та підстав позову, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що поставлені відповідачем на вирішення експертизи питання не стосуються предмета доказування у даній справі та підставно констатував відсутність правових підстав для задоволення поданого відповідачем-2 клопотання при призначення судової почеркознавчої експертизи.

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 11.09.2023 року у справі № 914/117/23.

Щодо заявленого відповідачем строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Цивільний кодекс України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Так, як зазначалось вище, на думку апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що минув строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом та долученням доказів у вигляді матеріалів перевірки складених посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у період з 28.11.2018 по 26.03.2019. Останній зазначив, що строк позовної давності для звернення до суду у подібних правовідносинах становить три роки, а з моменту складення означених вище матеріалів та до моменту призначення складу суду і відкриття провадження у справі минуло більше ніж чотири роки. Враховуючи наведене, апелянт зазначив про пропуск строків позовної давності звернення до суду.

З даного приводу колегія суддів зазначає таке.

За частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зі змісту наведених вище норм слідує, що за договором оренди землі (зобов`язанням з визначеним строком виконання (дії) обов`язку з цільового використання земельної ділянки) орендар зобов`язаний утриматись від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням).

Обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку дії договору оренди землі.

Слід звернути увагу, що використання відповідачем земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню - це протиправні дії, які тривають у часі, існують на момент звернення позивача до суду та ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.

Отже, протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки).

На час звернення (30.12.2022) позивачем до суду з позовом про розірвання Договору оренди від № 10 від 02.09.2014 відповідачем не було усунуто допущені порушення земельного законодавства щодо цільового використання земельної ділянки, оскільки 27.04.2023 на виконання запиту Жовківської окружної прокуратури тимчасовою комісією проведено повторне обстеження земельної ділянки (кадастровий номер - 4622182600:06:000:0055) щодо її цільового використання що підтверджується актом обстеження земельної ділянки, згідно якого, комісією встановлено, що станом на 27.04.2023 земельна ділянка площею 25,2379 га (кадастровий номер - 4622182600:06:000:0055) розорана і використовується як рілля, а також на даній земельній ділянці багаторічні насадження відсутні (до акту долучено фотоматеріали).

Таким чином, допущене відповідачем правопорушення за своєю суттю не є одноразовим, має триваючий характер та не припинено на момент звернення позивача до суду з позовом.

За своєю юридичною природою дане правопорушення носить триваючий характер.

Триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконання обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 у справі №520/109/20.

Оскільки відповідач порушує умови договору оренди саме з підстави нецільового використання земельної ділянки (насадження горіхів, розорювання і використання як ріллі), що є триваючим порушенням, яке продовжувало існувати до дати звернення з позовною заявою до суду у даній справі, отже, безперервно порушує умови договору оренди та вимоги законодавства, початковий момент перебігу позовної давності зміщується з кожним днем порушення прав власника земельної ділянки.

Враховуючи наведене, позов про дострокове розірвання договору оренди землі власником земельної ділянки може бути заявлено впродовж усього часу порушення його прав.

У зв`язку із чим, у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача про розірвання договору оренди землі слід відмовити.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2023 року у справі №914/117/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст виготовлено 05.02.2024

Головуючий суддяН.М. Кравчук

Судді Б.Д. Плотніцький

О.І. Матущак