Постанова

від 05.02.2024 по справі 917/1915/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Харків Справа № 917/1915/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

без виклику учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу Приватного підприємства «Град-Інвест» (вх. № 2778 П/1)

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 (повний текст складено та підписано 22.11.2023), постановлену у складі судді Тимощенко О.М.

у справі № 917/1915/23

за позовом Приватного підприємства «Град-Інвест»,

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»,

про зобов`язання вчи нити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/1915/23 повернуто позовну заяву позивачу.

Не погодившись з ухвалою, постановленою судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство «Град-Інвест», яке просить:

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження;

- скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/1915/23 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що копія ухвали суду від 25.10.2023, яка направлялась позивачу на адресу місцезнаходження, що вказана у позовній заяві повернулась до суду 08.11.2023 без доказів вручення із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою. Однак, представник позивача має електронний кабінет, про що було зазначено у позовній заяві. Проте, всупереч ч. 5 статті 242 ГПК України, ухвала суду не була направлена до електронного кабінету представника позивача, що фактично призвело до неправомірного повернення позову.

Крім того, скаржник наголошує, що підстави для залишення позовної заяви без руху також є надуманими, оскільки не біли чинні на момент постановлення ухвали та суд першої інстанції міг зобов`язати позивача в ухвалі про відкриття провадження надати додаткові докази, а у випадку їх ненадання, розглянути справу за наявними матеріалами.

Також, по тексту апеляційної скарги апелянт наводить причини для поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 у справі № 917/1915/23 справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1915/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Приватного підприємства «Град-Інвест» (вх. № 2778 П/1) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/1915/23 до надходження матеріалів справи.

03.01.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/1915/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2024 поновлено Приватному підприємству «Град-Інвест» строк для звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/1915/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Град-Інвест» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі № 917/1915/23. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Град-Інвест», ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог статті 263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У відповідності до довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет, ухвала суду від 05.01.2024 вручена учасникам справи 05.01.2024.

Водночас, відповідач не скористався передбаченимстаттею 263 ГПК Україниправом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відсутність якого відповідно до ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяв, клопотань тощо про намір вчинити певні процесуальні дії від учасників справи також не надходило.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створенонеобхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями42, 46 ГПК України, приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання,наявних матеріалів справи достатньо для кваліфікації спірних правовідносин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно достатті 269 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Град-Інвест» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії за особовим рахунком Приватного підприємства «Град-Інвест» за період з початку опалювального періоду 2022-2023 років і до дня ухвалення відповідного рішення суду відповідно до рівня цін за послуги, що застосовувались станом на 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.10.2023 позовну заяву Приватного підприємства «ГРАД-ІНВЕСТ» залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

Для усунення зазначених судом недоліків у поданій позовній заяві позивачу необхідно було надати відомості про наявність або відсутність електронних кабінетів в учасників справи, надати докази реєстрації позивача в електронному кабінеті відповідно до статті 6 ГПК України, надати в належним чином завіреній копії рішення Полтавської обласної ради від 14.10.2022 за № 481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області» та рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго», зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Суд також звернув увагу позивача на те, що у позовній заяві зазначено Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Полтавську обласну раду в якості третіх осіб, однак всупереч приписам статті 50 ГПК України, не надано клопотання про таке залучення, не зазначено обґрунтування необхідності таких залучень з урахуванням того, яким чином рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов`язки щодо однієї зі сторін, а також не зазначено на стороні кого мають бути залучені вказані особи.

Копія ухвали суду від 25.10.2023 була направлена на адресу позивача, що вказана у позовній заяві - вул. Героїв України, 96, оф. 52,м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27501, проте повернулась до суду 08.11.2023 без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до п. 5 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, з урахуванням зазначених положень процесуального закону, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач з 08.11.2023 належним чином повідомлений про необхідність вчинення певних процесуальних дій (подання заяви про усунення недоліків).

Проте, у встановлений судом строк (до 13.11.2023 включно) позивач недоліки позовної заяви не усунув.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/1915/23 повернуто позовну заяву позивачу.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до статті 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до суду 17.10.2023, зазначені відомості підтверджується штемпелем на поштовому конверті.

А отже, приписи ГПК України застосовуються в цьому випадку, які були чинні на момент подачі позову.

Так, у відповідності до статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Водночас, суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без руху та надання строку на усунення недоліків зазначив, що позивачем порушено:

- п. 2 ч. 3 статті 162 ГПК України, а саме: не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС;

- п. 5 ч. 3 статті 162 ГПК України, а саме: позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на рішення Полтавської обласної радивід 14.10.2022 за № 481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області», а також на рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води , що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаатеплоенерго», однак до позовної заявиїх не додано;

- п. 8 ч. 3 статті 162 ГПК України, а саме: не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, адже, лише з 18.10.2023 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX. Та лише, з 18.10.2023, визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

А отже, станом на день подання позовної заяви до суду (17.10.2023) Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» ще не набрав чинності та судом першої інстанції неправомірно залишено позовну заяву без руху на цій підставі.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що не надання позивачем рішення Полтавської обласної радивід 14.10.2022 за № 481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області», а також на рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води , що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаатеплоенерго», також не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху, а в подальшому і повернення позовної заяви.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються,відповідно достатті 237 ГПК Українивирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.

Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях господарського процесу.

Аналогічний правовий висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2023 у справі №990/114/23.

ГПК Українине передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.

Однак, суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував, а фактично вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі та є неприпустимим.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.1985, §96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001).

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01.03.2002).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» («Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Однак, у даній ситуації залишення позовної заяви без руху через не зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а в подальшому і повернення позовної заяви, колегія суддів, розцінює як формальні підстави, що унеможливило доступ позивача до суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без руху та в подальшому повернення позовної заяви на підставі ч. 4 статті 174 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо неналежного направлення копії ухвали суду від 25.10.2023, з огляду на таке.

Так, у відповідності до ч. 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що направлення судом першої інстанції рекомендованої кореспонденції на дійсну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, а також доказів зазначення позивачем іншої адреси для листування, колегія суддів вважає, що факт неотримання скаржником процесуальних документів, які направлені за належною адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер.

Відповідно до ч. 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України»).

Колегія суддів зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи.

Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

В даному випадку, представник позивача не повідомив суд про те, що листування повинно здійснюватися саме за його адресою.

Також, доказів реєстрації (відповідної довідки про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЕСІТС) позивачем до матеріалів позовної заяви не надано, та як убачається з програми «Діловодства спеціалізованого суду» в учасниках даної справи Господарського суду Полтавської області адвокат Федосеєв Д.О. відсутній.

Отже, у суду не було підстав вважати, що адвокат Федосєєв Д.О. має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЕСІТС.

Відповідних заяв з вимогою про долучення адвоката Федосеєва Д.О., як учасника справи №917/1915/23 також не заявлялось.

Отже, посилання апелянта на те, що не направлення судом першої інстанції ухвали в електронній формі в електронний кабінет представника позивача призвело до того, що позивач не був повідомлений вчасно та належним чином про результати розгляду його справи є необґрунтованими.

Суд першої інстанції згідно норм чинного законодавства надіслав копію ухвали від 25.10.2023 за адресою, вказаною самим же позивачем у позовній заяві, також ця ж сама адреса значиться у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги частково знайшли свої підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та є підставою для його скасування.

Відповідно до п. 4ч. 1статті 280 ГПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з ч. 3статті 271 ГПК Українивстановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом першої інстанції безпідставно залишено позовну заяву без руху та в подальшому повернуто її, місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, апеляційна скарга Приватного підприємства «Град-Інвест» (вх. № 2778 П) підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі № 917/1915/23 підлягає скасуванню з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правиламистатті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Град-Інвест» (вх. № 2778 П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі № 917/1915/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі № 917/1915/23 скасувати.

Справу № 917/1915/23 передати на розгляд до Господарського суду Полтавської на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбаченістаттями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін