Ухвала

від 05.02.2024 по справі 910/5210/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/5210/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН"

про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

У справі № 910/5210/20

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3

до відповідача-1: Київської міської ради

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Мазур В.М.

Представники сторін:

від позивача: Винник О.О.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2 (заявника): Козій Д.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/5210/20 за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 (позивач) в інтересах держави до Київської міської ради (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" (відповідач-2) з вимогами про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №468/8041, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" із земель комунальної власності передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,6166 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0029) для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 82-А у Деснянському районі м. Києва;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,6166 га на вул. Оноре де Бальзака, 82-А, у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0029), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН", який 16.03.2020 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за № 259.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 910/5210/20 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 910/5210/20, залишено без змін.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/5210/20 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі №910/5210/20, набрало законної сили 07.10.2021.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами (далі - заява) (вх. № 17063/23 від 03.11.2023), направлена до суду засобами поштового зв`язку 01.11.2023.

Відповідно до заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" (далі - заявник, ТОВ "ЛІБРЕН") просить суд:

- задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами;

- постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 заяву ТОВ "ЛІБРЕН" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами залишено без руху, встановлено заявнику спосіб та строк усунення недоліків заяви.

26.11.2023 через відділ діловодства суду від керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) надійшли заперечення на заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва за нововиявленими обставинами, відповідно до яких прокурор просив суд відмовити у задоволенні наведеної заяви з огляду на її необгрунтованість та безпідставність, рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 залишити без змін.

15.12.2023 через відділ діловодства суду від директора ТОВ "ЛІБРЕН" надійшла заява про надання йому особисто ухвали суду щодо заяви ТОВ "ЛІБРЕН" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами. Заява судом задоволена.

25.12.2023 представником ТОВ "ЛІБРЕН" сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків, яка зареєстрована в КП "Діловодства спеціалізованого суду" 26.12.2023.

Відповідно до статті 325 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 заяву ТОВ "Лібрен" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду та призначено судове засідання для розгляду заяви на 05.02.2024 о 11:40 год.

19.01.2024 через відділ діловодства суду від Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.12.2023, а саме стосовно зміни найменування прокуратури з Київської місцевої прокуратури № 3 на Деснянську окружну прокуратуру міста Києва.

19.01.2024 через відділ діловодства суду від Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва надійшов відзив на заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами, відповідно до якого прокурор вважає, що наведені заявником доводи та аргументи не є нововиявленими обставинами у розумінні положень ст. 320 ГПК України, а тому просив суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Лібрен", рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 залишити без змін.

У судове засідання, призначене на 05.02.2024, з`явились представники відповідача-2 (заявника) та позивача.

Представник відповідача-1 в судове засідання, призначене на 05.02.2024, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання відповідач-1 був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про здійснення розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами в судовому засіданні 05.02.2024 за відсутності відповідача-1 (його представника).

Представник відповідача-2 (заявника) у судовому засіданні 05.02.2024 надав для огляду оригінал квитанції, витребуваної ухвалою суду від 29.12.2023.

Представник відповідача-2 (заявника) у судовому засіданні 05.02.2024 підтримав заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами, просив суд постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у справі № 910/5210/20.

Представник позивача у судовому засіданні 05.02.2024 заперечував проти наведеної заяви, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 в силі.

Розглянувши заяву відповідача-2 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Частинами 4, 5 статті 320 ГПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

Відповідно до ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши заяву відповідача-2 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 та наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 та постановою Верховного Суду від 04.10.2022, позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №468/8041 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 82-А у Деснянському районі м. Києва", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" із земель комунальної власності передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,6166 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0029) для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 82-А у Деснянському районі м. Києва. Визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 0,6166 га на вул. Оноре де Бальзака, 82-А, у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0029), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН", який 16.03.2020 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за № 259.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20, аргументовано тим, що:

- в матеріалах справи відсутні докази про оформлення за попереднім власником права власності або права користування спірною земельною ділянкою. Крім того, за інформацією з Державного земельного кадастру державна реєстрація спірної земельної ділянки відбулася 29.05.2017. Тобто на момент набуття ТОВ "Лібрен" права власності на об`єкти нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 14.03.2017 спірна земельна ділянка не була сформована та право користування на неї попереднім власником майна не було оформлено. За таких підстав положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних відносин;

- фактично Київською міською радою передано ТОВ "Лібрен" земельну ділянку, яка майже в 118 разів перевищує площу майна, яке було набуте останнім. При цьому інші об`єкти нерухомого майна, які б належали ТОВ "Лібрен" на праві власності, на спірній земельній ділянці відсутні. Доказів протилежного учасниками справи не надано суду. Відсутні будь-які належні обґрунтування надання ТОВ "Лібрен" земельної ділянки саме площею 0,6166 га. Разом з тим розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням;

- законодавство передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки у разі розташування на ній об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а щодо інших земельних ділянок право користування підлягало продажу окремими лотами на конкурентних засадах;

- з огляду на зазначене, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належного ТОВ "Лібрен" об`єкта нерухомості майна, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України;

- спірним рішенням Київської міської ради вирішено надати в оренду земельну ділянку поза конкурсом не лише у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, а й для експлуатації та обслуговування автостоянки. Тобто з метою уникнення конкурсної процедури у спірному рішенні об`єднано в одне ціле земельну ділянку для обслуговування та експлуатації наявного об`єкта нерухомості (гараж), що не вимагало конкурсної процедури та земельну ділянку для інших цілей, які вже вимагали виключно проведення земельних торгів, а отримання у цьому випадку права оренди на них, відповідно до законодавства, мало відбуватися в абсолютно різному порядку. Прийняття рішення Київською міською радою щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення торгів порушує інтереси територіальної громади міста Києва, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великого розміру орендної плати за використання спірної земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.

ТОВ "Лібрен" (відповідач-2, заявник) у заяві про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами (далі - зава) визначив у якості нововиявлених такі обставини:

03 жовтня 2023 року керуючий Адвокатського бюро "Козій Дар`ї", адвокат Козій Д.О., в Господарському суді міста Києва ознайомилась з матеріалами даної судової справи, в якій виявлено:

- відсутність у справі зміни статусу позивача після 15 березня 2021 року через реорганізацію Київської місцевої прокуратури № 3 в Деснянську окружну прокуратуру міста Києва;

- відсутність у справі клопотання ТОВ "Лібрен" від 21.02.2022 року про залучення доказів, відповідно до якого ТОВ "Лібрен" просило залучити до матеріалів справи заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 року та задовольнити касаційну скаргу Київської міської ради;

- відсутність документу, який би підтверджував нанесення шкоди інтересам держави;

- порушення права ТОВ "Лібрен" на мирне володіння майном з порушенням вимог рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства.

У заяві про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами відповідач-2 посилався на докази, які додано до даної заяви, а саме: копію клопотання ТОВ "Лібрен" від 21.02.2022 року про залучення доказів у справі з копією заключення та доказом направлення (а.с. 190-195 т. 4).

Стосовно обставин відсутності у справі зміни статусу позивача після 15 березня 2021 року через реорганізацію Київської місцевої прокуратури № 3 в Деснянську окружну прокуратуру міста Києва", визначених відповідачем-2 у якості нововиявленої обставини, суд зазначає, що зміна найменування прокуратури не є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України та не впливає на законність та обгрунтованість ухваленого судом рішення.

Водночас, судом встановлено, що станом на дату звернення до Господарського суду міста Києва заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 з даним позовом до Київської міської ради, ТОВ "Лібрен" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а також на час розгляду справи Господарським судом міста Києва діяв Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.

Відповідно до пункту 1 розділу XII Закону України "Про прокуратуру" з 15 грудня 2015 року набрали чинності положення ст. 12 Закону та Додаток до цього Закону, відповідно до якого у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Додатком до Закону України "Про прокуратуру" було затверджено "Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур".

З прийняттям Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" розпочалося реформування органів прокуратури та набули чинності зміни до Закону України "Про прокуратуру", у тому числі, втратив чинність Додаток із переліком місцевих та військових прокуратур.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону № 113-ІХ від 19.09.2019 передбачено, що у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

За змістом ч. 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.

Згідно інформації, розміщеної на сайті Офісу Генерального прокурора, встановлено, що відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 "Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур" затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур згідно додатку до цього наказу, відповідно до якого у Деснянському районі міста Києва (за місцем розташування у місті Києві) діє Деснянська окружна прокуратура міста Києва.

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 даного наказу Генерального прокурора від 17.02.21 № 39 на керівників обласних прокуратур покладено організацію здійснення заходів щодо початку роботи окружних прокуратур та забезпечення їх належного функціонування, зокрема, організувати приймання-передачу справ, документів та майна місцевих прокуратур, роботу з питань забезпечення охорони державної таємниці.

Згідно з пунктом 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ, ст.ст. 7, 9, 12 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-УІІ, наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 "Про день початку роботи окружних прокуратур" днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року.

З урахуванням викладеного, з 15.03.2021 виконання конституційних функцій прокуратури, у тому числі, функцій представництва інтересів держави в суді відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у межах територіальної юрисдикції міста Києва забезпечується, зокрема, на території Деснянського району м. Києва - Деснянською окружною прокуратурою міста Києва.

Стосовно обставин відсутності у справі клопотання ТОВ "Лібрен" від 21.02.2022 року про залучення доказів, відповідно до якого ТОВ "Лібрен" просило Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залучити до матеріалів справи заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 року та задовольнити касаційну скаргу Київської міської ради, визначених відповідачем-2 у якості нововиявленої обставини, суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Клопотання ТОВ "Лібрен" про залучення доказів та додане до цього клопотання заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" фактично датовані 21.02.2022 року, коли справа № 910/5210/20 перебувала у Верховному Суді. Водночас, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5210/20 ухвалено 28.09.2020. Отже, наведене клопотання ТОВ "Лібрен" про залучення доказів та заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 не існували на час розгляду справи № 910/5210/20 Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд відзначає, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю природою є саме новими доказами. Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 911/21/21.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004, постанова Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/20654/16).

Отже, не можуть вважатися нововиявленими обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами.

Зі змісту заключения Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 вбачається, що в ньому викладені питання щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, порядку передачі земельних ділянок в оренду та щодо плати за землю.

Водночас, обставини щодо відведення Київською міською радою земельної ділянки ТОВ "Лібрен" для експлуатації та обслуговування автостоянки у зв`язку з набуттям права власності товариства на нерухоме майно, досліджувались судом під час розгляду справи, а відповідач-2 не був позбавлений можливості своєчасно отримати та подати в суд першої інстанції докази (зокрема, заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект") для підтвердження власної позиції.

Отже, судом встановлено, що заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 є новим доказом, що подається в підтвердження позиції ТОВ "Лібрен", який не існував на час розгляду цієї справи та не є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення суду першої інстанції від 28.09.2020 у справі № 910/5210/23.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи клопотання ТОВ "Лібрен" від 21.02.2022 року про залучення доказів та доданих до цього клопотання документів не є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України та не впливає на законність та обгрунтованість ухваленого судом рішення.

Наведені відповідачем-2 обставини стосовно порушення права ТОВ "Лібрен" на мирне володіння майном з порушенням вимог рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства; обставини відсутності документу, який би підтверджував нанесення шкоди інтересам держави, - також не є нововиявленими обставинами у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України та не впливають на законність та обгрунтованість ухваленого судом рішення

Отже, ТОВ "Лібрен" не повідомлено суду будь-яких матеріально-правових фактів, які б в установленому порядку спростовували факти, що були покладені в основу судового рішення у справі № 910/5210/20.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Зважаючи на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі - Суд), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Суду принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).

У справі "Нєлюбін проти російської федерації" суд також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

За висновками суду, ТОВ "Лібрен" фактично ставить під сумнів рішення суду, яке набрало законної сили, та заявляє вимоги, спрямовані на повторний розгляд справи та винесення іншого судового рішення.

Виходячи з наведеного, судом встановлено факт недоведеності ТОВ "Лібрен" існування нововиявлених обставин у даній справі, відповідно, відсутні правові підстави для скасування чи зміни судового рішення у справі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Згідно з частиною 4 статті 325 ГПК України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20.

2. Залишити рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 в силі.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.02.2024.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням пункту 4 розділу X "Перехідні положення", підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана ГУМЕГА