Постанова

від 16.04.2024 по справі 910/5210/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа№ 910/5210/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Танцюра О.Б. за посвідченням;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Козій Д.О. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 (повний текст складено 06.02.2024) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

у справі №910/5210/20 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3

до 1. Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20.

Залишено рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 в силі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд допустив неправильне застосування норм процесуального права, порушуючи право на доступ до судочинства та на справедливий суд, а також порушуючи право на ефективний судовий захист, оскільки у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами було чітко зазначено, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було проігноровано, що 15.03.2021 Київську місцеву прокуратуру №3 було реорганізовано в Деснянську окружну прокуратуру міста Києва і постанова суду апеляційної інстанції від 07.10.2021 винесена щодо неналежного складу учасників; при ознайомленні з матеріалами справи 03.10.2023 представник апелянта встановила відсутність у матеріалах справи клопотання ТОВ "ЛІБРЕН" від 21.02.2022 про залучення доказів із заключенням ПЕВП "Земпроект" від 21.02.2022, яке подавалось до Касаційного господарського суду, також встановила відсутність документу, який би підтверджував нанесення шкоди інтересів держави та встановила порушення права ТОВ "ЛІБРЕН" на мирне володіння майном.

Деснянська окружна прокуратура міста Києва у відзиві на апеляційну скаргу вказала, що з 15.03.2021 виконання конституційних функцій прокуратури на території Деснянського району м.Києва забезпечується Деснянською окружною прокуратурою міста Києва, яка не має статусу окремої юридичної особи, оскільки діє в структурі Київської міської прокуратури, проте зміна найменування прокуратури не є нововиявленою обставиною та не вливає на законність і обґрунтованість ухваленого рішення; заявником не надано належних доказів відправлення та вручення Касаційному господарському суду клопотання про залучення доказів від 22.02.2022, а заключення, на яке посилається заявник, датоване 21.02.2022, тобто коли справа перебувала на розгляді у Верховному Суду, при цьому згідно постанови Верховного Суду від 04.10.2022 під час розгляду касаційної скарги приймав участь представник ТОВ "ЛІБРЕН" адвокат Болдирєва Д.І., при цьому суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази; процедура відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки у зв`язку із набуттям товариством права власності на нерухоме майно досліджувалась судами; наведені заявником обставини не є нововиявленими та не спростовують факти, що були покладені в основу судового рішення у даній справі.

Відповідач 1 був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету, а неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представник відповідача 2 (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2020 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 звернувся в інтересах держави до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Міськрада), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" (далі - ТОВ "ЛІБРЕН") про:

- визнання незаконним та скасування рішення Міськради від 19.12.2019 № 468/8041, яким ТОВ "ЛІБРЕН" із земель комунальної власності передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,6166 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0029) для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 82-А у Деснянському районі м. Києва;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,6166 га на вул. Оноре де Бальзака, 82-А, у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0029), укладений між відповідачами, який 16.03.2020 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 259.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на наступні обставини:

- рішення Міськради від 19.12.2019 № 468/8041, яким ТОВ "ЛІБРЕН" передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,6166 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0029) для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 82-А, у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва - прийнято, а договір оренди земельної ділянки від 16.03.2020 - укладено з порушенням вимог земельного законодавства, всупереч інтересам держави та територіальної громади, у зв`язку з чим рішення має бути визнано незаконним та скасовано, а договір оренди підлягає визнанню недійсним;

- спірним рішенням передано в оренду ТОВ "ЛІБРЕН" земельну ділянку площею 6166 кв. м, на вул. Оноре де Бальзака, 82-А у зв`язку з переходом до останнього права власності на нерухоме майно площею 52,2 кв. м (на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2017). Тобто площа земельної ділянки, яку передано в оренду, майже у 118 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване;

- право користування земельною ділянкою, вільною від забудови, та таку, що не знаходиться під об`єктом нерухомості, ТОВ "ЛІБРЕН" міг набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому статтями 134, 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);

- при відведенні спірної земельної ділянки ТОВ "ЛІБРЕН" у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно площею 52,2 кв. м, відсутнє обґрунтування щодо надання земельної ділянки саме площею 6116 кв. м, яка значно (майже у 118 разів) перевищує площу нерухомого майна;

- матеріали технічної документації не містять даних, що площа земельної ділянки, наданої ТОВ "ЛІБРЕН", визначена з урахуванням Державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**" та Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів (затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173);

- оскільки земельну ділянку передано ТОВ "ЛІБРЕН" для експлуатації та обслуговування автостоянки, тобто об`єкта дорожнього сервісу, а не для обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства, тому право оренди на землю відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України останній міг набути виключно на конкурентних засадах (земельних торгах);

- спірне рішення Міськради прийняте на підставі статті 120 ЗК України у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Разом з цим до нового власника житлового будинку, будівлі або споруди переходить право користування виключно тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені;

- за наявною у документації із землеустрою інформацією, на час прийняття оскаржуваного рішення Міськради право користування земельною ділянкою площею 0,6166 га попереднім власником нерухомого майна в установленому законом порядку зареєстровано не було. Оскільки у цьому випадку право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,6166 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права, визначеного приписами статті 120 ЗК України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до відповідача 2.

При розгляді справи суди першої та апеляційної інстанції встановили, що рішенням Міськради від 19.12.2019 № 468/8041 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 82-А у Деснянському районі м. Києва" передано ТОВ "ЛІБРЕН" в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,6166 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0029) для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 82-А, у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права, власності від 09.06.2017 № 89271144) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 12.04, заява від 12.04.2018 № 50005-00280068-031-03, справа А-24953).

Спірне рішення прийняте відповідно до статей 9, 79-1, 83, 93, 116, 120, 123, 124 ЗК України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України'' щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення Міськради від 10.09.2015 № 95:8/1822 "Про інвентаризацію земель міста Києва", враховуючи те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.02.2018 № НВ-0001288822018), право комунальної власності територіальної громади міста Києва, на яку зареєстровано в установленому порядку (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.03.2018 № 117816331), та розглянувши заяву ТОВ "ЛІБРЕН" від 12.04.2018 № 50005-002820068-031-03.

На підставі вказаного рішення 16.03.2020 між відповідачами укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,61663 га, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 259.

На час прийняття рішення Міськради від 19.12.2019 № 468/8041 на спірній земельній ділянці була розташована нежитлова будівля (гараж № 1) загальною площею 52,2 кв. м, яка на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2017, укладеного між ТОВ "ЛІБРЕН" та Гречко О. М., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А. за № 349, належить на праві власності ТОВ "ЛІБРЕН".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/5210/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021, позов задоволено повністю.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 набрало законної сили 07.10.2021.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що прокурор має право на звернення до суду із цим позовом, оскільки в цьому випадку прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель. Крім того, прокурор зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) законодавством не наділені правом на звернення до суду з позовами про скасування рішень органу місцевого самоврядування. Прокурор вказує, що оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, а є комунальною власністю, тому Держгеокадастр не наділений повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі. З огляду на зазначене прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

В матеріалах справи відсутні докази про оформлення за попереднім власником права власності або права користування спірною земельною ділянкою. Крім того, за інформацією з Державного земельного кадастру державна реєстрація спірної земельної ділянки відбулася 29.05.2017. Тобто на момент набуття ТОВ "ЛІБРЕН" права власності на об`єкти нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 14.03.2017 спірна земельна ділянка не була сформована та право користування на неї попереднім власником майна не було оформлено. За таких підстав положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних відносин.

Фактично Міськрадою передано ТОВ "ЛІБРЕН" земельну ділянку, яка майже в 118 разів перевищує площу майна, яке було набуте останнім. При цьому інші об`єкти нерухомого майна, які б належали ТОВ "ЛІБРЕН" на праві власності, на спірній земельній ділянці відсутні. Доказів протилежного учасниками справи не надано суду. Відсутні будь-які належні обґрунтування надання ТОВ "ЛІБРЕН" земельної ділянки саме площею 0,6166 га. Разом з тим розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням.

Крім того, законодавство передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки у разі розташування на ній об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а щодо інших земельних ділянок право користування підлягало продажу окремими лотами на конкурентних засадах.

З огляду на зазначене отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належного ТОВ "ЛІБРЕН" об`єкта нерухомості майна, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України.

Спірним рішенням Міськради вирішено надати в оренду земельну ділянку поза конкурсом не лише у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, а й для експлуатації та обслуговування автостоянки. Тобто з метою уникнення конкурсної процедури у спірному рішенні об`єднано в одне ціле земельну ділянку для обслуговування та експлуатації наявного об`єкта нерухомості (гараж), що не вимагало конкурсної процедури та земельну ділянку для інших цілей, які вже вимагали виключно проведення земельних торгів, а отримання у цьому випадку права оренди на них, відповідно до законодавства, мало відбуватися в абсолютно різному порядку. Прийняття рішення Міськрадою щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення торгів порушує інтереси територіальної громади міста Києва, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великого розміру орендної плати за використання спірної земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 жовтня 2022 року касаційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 910/5210/20 залишити без змін. 01 листопада 2023 року ТОВ "ЛІБРЕН" направило до Господарського суду міста Києва заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у якій просило задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20 за нововиявленими обставинами та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заява мотивована тим, що 03.10.2023 представник ТОВ "ЛІБРЕН" - адвокат Козій Д.О. в Господарському суді міста Києва ознайомилась з матеріалами даної справи, в якій виявлено:

- відсутність у справі зміни статусу позивача після 15 березня 2021 року через реорганізацію Київської місцевої прокуратури № 3 в Деснянську окружну прокуратуру міста Києва;

- відсутність у справі клопотання ТОВ "ЛІБРЕН" від 21.02.2022 року про залучення доказів, відповідно до якого ТОВ "ЛІБРЕН" просило залучити до матеріалів справи заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 року та задовольнити касаційну скаргу Київської міської ради та оригінала заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 року та оригіналів квитанцій про направлення відзиву позивачу та відповідачу 1;

- відсутність документу, який би підтверджував нанесення шкоди інтересам держави;

- порушення права ТОВ "ЛІБРЕН" на мирне володіння майном з порушенням вимог рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства.

У вказаній заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідач 2 посилався на докази, які додано до даної заяви, а саме: копію клопотання ТОВ "ЛІБРЕН" від 21.02.2022 року про залучення доказів у справі з копією заключення та доказом направлення (а.с. 190-195 т. 4).

Заявник вказує, що у даному випадку відбулось порушення принципу законності, оскільки судом було проігноровано статус позивача та його повноваження, а також відсутність нанесення шкоди інтересам держави, що було вказано в заключенні, якого дивним чином не виявлилось в матеріалах справи. Крім того, не врахування вказаного заключення, якого дивним чином не виявилось у матеріалах справи, призвело до порушення права на мирне володіння майном.

Керівником Деснянської окружної прокуратури міста були подані заперечення на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до яких прокурор просив суд відмовити у задоволенні вказаної заяви з огляду на її необгрунтованість та безпідставність, а рішення залишити без змін. Також прокурором були подані письмові пояснення стосовно зміни найменування прокуратури з Київської місцевої прокуратури № 3 на Деснянську окружну прокуратуру міста Києва.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявником не доведено існування нововиявлених обставин у даній справі.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли їх врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто, підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В якості підстав для перегляду рішення суду першої інстанції від 28.09.2020 за нововиявленими обставини заявник посилається на те, що:

- 15.03.2021, тобто майже через шість місяців після прийняття рішення, відбулась реорганізація Київської місцевої прокуратури №3 в Деснянську окружну прокуратуру міста Києва, але апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд справи, не змінив статус позивача після 15.03.2021;

- 22.02.2022, тобто майже через сімнадцять місяців після прийняття рішення, заявник направив до Верховного Суду клопотання про долучення доказів (заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 року), але Верховний Суд не долучив до матеріалів справи вказане клопотання з додатками, вони відсутні у справі і не були враховані судом;

- у матеріалах справи відсутній документ, який б підтверджував нанесення шкоди інтересам держави, а рішенням порушено право ТОВ "ЛІБРЕН" на мирне володіння майном.

Щодо посилань заявника на відсутність у справі зміни статусу позивача після 15 березня 2021 року через реорганізацію Київської місцевої прокуратури № 3 в Деснянську окружну прокуратуру міста Києва", визначених відповідачем 2 у якості нововиявленої обставини, то суд першої інстанції вірно зазначив, що зміна найменування прокуратури не є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України та не впливає на законність та обгрунтованість ухваленого судом рішення.

Крім цього, станом на дату звернення до Господарського суду міста Києва заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 з даним позовом, а також на час розгляду справи Господарським судом міста Києва діяв Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.

Відповідно до пункту 1 розділу XII Закону України "Про прокуратуру" з 15 грудня 2015 року набрали чинності положення ст. 12 Закону та Додаток до цього Закону, відповідно до якого у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Додатком до Закону України "Про прокуратуру" було затверджено "Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур".

З прийняттям Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" розпочалося реформування органів прокуратури та набули чинності зміни до Закону України "Про прокуратуру", у тому числі, втратив чинність Додаток із переліком місцевих та військових прокуратур.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону № 113-ІХ від 19.09.2019 передбачено, що у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

За змістом ч. 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.

Згідно інформації, розміщеної на сайті Офісу Генерального прокурора, встановлено, що відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 "Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур" затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур згідно додатку до цього наказу, відповідно до якого у Деснянському районі міста Києва (за місцем розташування у місті Києві) діє Деснянська окружна прокуратура міста Києва.

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 даного наказу Генерального прокурора від 17.02.21 № 39 на керівників обласних прокуратур покладено організацію здійснення заходів щодо початку роботи окружних прокуратур та забезпечення їх належного функціонування, зокрема, організувати приймання-передачу справ, документів та майна місцевих прокуратур, роботу з питань забезпечення охорони державної таємниці.

Згідно з пунктом 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ, ст.ст. 7, 9, 12 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-УІІ, наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 "Про день початку роботи окружних прокуратур" днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року.

З урахуванням викладеного, з 15.03.2021 виконання конституційних функцій прокуратури, у тому числі, функцій представництва інтересів держави в суді відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у межах територіальної юрисдикції міста Києва забезпечується, зокрема, на території Деснянського району м. Києва - Деснянською окружною прокуратурою міста Києва.

Щодо доводів заявника про відсутність у справі клопотання ТОВ "ЛІБРЕН" від 21.02.2022 року про залучення доказів, відповідно до якого заявник просив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залучити до матеріалів справи заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 року та задовольнити касаційну скаргу Київської міської ради, визначених відповідачем 2 у якості нововиявленої обставини, то суд першої інстанції вірно встановив, що вказане клопотання і додане до нього заключення датовані лютим 2022 року, коли справа перебувала у Верховному Суді. Водночас, проте рішення суду першої інстанції ухвалено 28.09.2020.

Отже, вказані клопотання ТОВ "ЛІБРЕН" про залучення доказів та заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 не існували на час розгляду даної справи Господарським судом міста Києва і на час прийняття рішення у даній справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004, постанова Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №910/20654/16).

Отже, не можуть вважатися нововиявленими обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами.

Зі змісту заключения Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 вбачається, що в ньому викладені питання щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, порядку передачі земельних ділянок в оренду та щодо плати за землю.

Однак, обставини щодо відведення Київською міською радою земельної ділянки ТОВ "ЛІБРЕН" для експлуатації та обслуговування автостоянки у зв`язку з набуттям права власності товариства на нерухоме майно, досліджувались судами під час розгляду справи, а відповідач 2 не був позбавлений можливості своєчасно отримати та подати в суд першої інстанції докази (зокрема, заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект") для підтвердження власної позиції.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що вказане заключення Приватного експертно-виробничого підприємства "Земпроект" від 21.02.2022 є новим доказом, що подається в підтвердження позиції ТОВ "ЛІБРЕН", який не існував на час розгляду цієї справи та не є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення суду першої інстанції від 28.09.2020 у даній справі.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи клопотання ТОВ "ЛІБРЕН" від 22.02.2022 року про залучення доказів та доданих до цього клопотання документів не є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України та не впливає на законність та обгрунтованість ухваленого судом рішення.

Наведені заявником обставини стосовно порушення права ТОВ "ЛІБРЕН" на мирне володіння майном з порушенням вимог рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства, обставини відсутності документу, який би підтверджував нанесення шкоди інтересам держави, - також не є нововиявленими обставинами у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України та не впливають на законність та обгрунтованість ухваленого судом рішення

Враховуючи викладене, апеляційний господарський сул вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що в розумінні ст. 320 ГПК України, вказані в заяві відповідача 2 обставини не можуть вважатись нововиявленими, які б впливали на необхідність перегляду судового рішення у даній справі.

Як зазначено у пунктах 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто, поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

За вірними висновками суду першої інстанції, ТОВ "ЛІБРЕН" фактично ставить під сумнів рішення суду, яке набрало законної сили, та заявляє вимоги, спрямовані на повторний розгляд справи та винесення іншого судового рішення, що суперечить наведеному принципу юридичної визначеності.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати. пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРЕН" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.04.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко