Рішення

від 24.01.2024 по справі 917/1521/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 Справа № 917/1521/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМЕН ГРУП», просп. Незалежності, 111, офіс 32, м. Чернівці, 58000,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРОСТЕП», проспект Миру, 16 А, м. Полтава, 36004

про стягнення заборгованості у розмірі 1 664 802,35 грн,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: Близнюк І.В.

від відповідача: Чала О.Д.

Обставини справи: 22.08.2023 року до Господарського суду Полтавської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТМЕН ГРУП" надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" про стягнення заборгованості за договором постачання № 22/03/23 від 22.03.2023 року на загальну суму 1 559 626,22 грн, з яких: 1 307 537,02 грн - основний борг, 220 604,83 грн - пеня, 18 015,24 грн - інфляційні втрати, 13 469,13 грн - 3% річних (вх. №1622/23).

В обґрунтування позову позивач посилається на не здійснення відповідачем розрахунків за поставлений товар.

Одночасно із позовною заявою позивач звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 10338).

Ухвалою суду від 24.08.2023 року судом відмовлено задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

25.08.2023 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшов супровідний лист, де було зазначено, що при поданні позовної заяви внаслідок технічної помилки судовий збір у недостатньому розмірі (замість 23 394,41 грн було сплачено 23 394,14 грн). Також до даного листа було додано копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №66825015 від 24.08.2023 року на суму 0,27 грн та копію акту приймання-передачі товару №1 від 23.03.2023 року (вх. № 10447, т. 1 а. с. 143 - 150).

Ухвалою від 28.08.2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1521/23 в порядку загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання у справі на 03.10.2023 року на 11 год. 20 хв. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

12.09.2023 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача Чалої О. Д. надійшла заява про залучення її як уповноваженого представника ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" у справі №917/1521/23 (вх. № 11328 від 12.09.2023 року, т. 1 а. с. 156 - 169).

13.09.203 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №11399), відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів відповідач зазначив, що для проведення оплати з боку ТОВ "ХІМАГРОСТЕП", повинен бути отриманий від ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" оригінал рахунку на оплату та оригінал первинних документів таких, як специфікація, видаткові накладні та акти приймання - передачі. Відсутність зазначених документів вплинуло відповідно на проведення оплати з урахуванням строків оплати, що визначені умовами договору поставки. Відповідач не заперечує, що ним було отримано від позивача товар на загальну суму 9 651 200,37 грн, з яких оплата проведена на суму 8 377 663, 35 грн.

Отже, за відсутності оригіналів специфікації №7 від 29.03.2023, видаткової накладної № РН0000007 від 05.04.2023 року на загальну суму 663 366,55 грн, акту приймання-передачі товару №7 від 05.04.2023 року, рахунку - фактури, специфікації № 16 від 06.04.2023 року, видаткової накладної №РН0000011 від 16.04.2023 року на загальну суму 668 030,56 грн, акту приймання - передачі товару №11 від 16.04.2023 року, рахунку - фактури №СФ-0000020 від 10.04.2023 року оплата призупинилась до моменту отримання ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" таких документів.

Відповідач стверджує, що дійсно ним було проведено часткову оплату на загальну суму 98 000,00 грн (20.07.2023 року - 25 000,00 грн, 31.07.2023 року - 24 000,00 грн, 18.08.2023 року - 15 000,00 грн, 11.08.2023 року - 19 000,00 грн та 18.08.2023 року - 15 000,00 грн). Крім того, відповідач неодноразово нагадував позивачу про необхідність отримання вищезазначених оригіналів документів.

На думку відповідача, саме наявність оригіналів документів та безпосередньо умови договору поставки, що визначені в п. 3.4 договору, є передумовою для проведення повної оплати. Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості передчасно, при цьому ним першим не дотримано вимог договору в частині направлення оригіналів вищезазначених документів.

Відносно стягнення штрафних санкцій відповідач зазначив, що жодного прострочення виконання зобов`язання з боку ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" не відбулося, оскільки покупцем не отримано оригіналів документів, які є обов`язковими для остаточної оплати.

Також, відповідач стверджує, що він в усному порядку неодноразово наголошував ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" на необхідність отримання документів, які підтверджують якість товару, однак дана вимога була проігнорована.

25.09.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 12035, т. 1 а. с. 188 - 194), де зазначено, що призупинення оплати з боку ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" до моменту отримання документів прямо суперечить умовам договору постачання №22/03/2023 від 22.03.2023 року. Сторонами визначено у специфікаціях, що оплата товару проводиться наступним чином: 100% оплата по доставці товару. Також, відповідно до п. 4.4 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю, асортиментом та якістю в момент поставки згідно п. 4.5 договору та після підписання акту прийому - передачі товару. З цього часу право власності на товар, а також ризик випадкової втрати, знищення та/чи пошкодження товару переходить до покупця.

Оскільки акти приймання - передачі товару містять підписи та печатку відповідача, у ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" виникло зобов`язання здійснити 100 % оплату, яке це зазначено у специфікаціях до договору.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 02.07.2019 року по справі №917/537/18, позивач зазначив, що аргументи відповідача стовно передчасного звернення з позовною вимогою через ненаправлення оригіналів документів є хибним, оскільки обов`язок відповідача провести оплату за придбаний товар після його прийняття виникає в силу закону. Крім того, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.01.2023 - 16.05.2023 між сторонами, за даними ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" на 16.05.2023 року заборгованість на користь ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" 1 381 537,02 грн.

Також позивач вказує, що за умовами договору постачальник не був зобов`язаний надавати документи, які підтверджують якість товару, але мав право надати відповідні сертифікати якості. Відповідач не встановлював жодних строків для передання документів, що стосуються товару, тому у позивача не виникло обов`язку такі документи надати. Під час прийому товару у відповідача жодних претензій щодо відсутності супровідних документів не було. Тому, при розгляді справи необхідно застосовувати доктрину venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки).

28.09.2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 12287, т. 1 а. с. 199 - 206), де відповідач заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що оригінали всіх первинних документів, які складені в рамках виконання умов договору постачання №22/03/2023 від 22.03.2023 року на загальну суму поставки становить 9 651 200,37 грн, вони наявні лише в сканкопіях. При цьому необхідність отримання оригіналів документів зумовлена безпосередньо як умовами самого договору, так і порядком ведення бухгалтерського обліку.

Також у запереченнях відповідач вказує, що посилання позивача на постанову Верховного Суду від 02.07.2019 року по справі №917/537/18 не є доречним, оскільки в даному випадку відсутні оригінали первинних документів, а також тому, що Верховним Судом було скасовано постанову суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду, що не означає остаточного вирішення спору у такій справі.

При цьому, відповідач зазначає, що до позову додано копії документів, які містять відмітку про їх засвідчення, але фактично оригінали таких документів відсутні, що вказує на неможливість їх засвідчення.

У підготовчому засіданні 03.10.2023 року, в якому приймали участь представники сторін, судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву в засіданні до 07.11.2023 року до 10 год. 00 хв. у зв`язку з неможливістю закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Підготовче судове засідання, призначене на 07.11.20232 року на 10:00 год., не відбулось в зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. на лікарняному.

09.11.2023 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 14471, т. 1 а. с. 215 - 217), відповідно до яких зазначено, що:

- з урахуванням ч. 1 ст. 212 ЦК України, надання документів, передбачених у п. 3.4 договору пов`язане з відкладальною обставиною;

- відповідач помилково зазначає, що посилання на судову практику по справі №918/537/18 від 02.07.2019 року є недоречним, адже у справі №918/537/18 увагу слід звертати на висновки суду стосовно того, "обов`язок покупця провести оплату за придбаний товар виникає в силу закону (ст. 655, 692 ЦК України)" та не залежить від інших обставин. Крім того, у ч. 4 ст. 236 ГПК України не зазначено жодних застережень стосовно застосування висновків Верховного суду при поверненні справи на новий розгляд.

09.11.2023 року від позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 14472, т. 1 а. с. 222 - 225), в якій зазначено, що зважаючи на те, що відповідач не погасив заборгованості перед позивачем, наявні підстави для збільшення розміру позовних вимог шляхом додаткового нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Позивач просив стягнути з відповідача 1 307 537,02 грн основного боргу, 316 753,58 грн пені, 18 015,24 інфляційних втрат та 22 496,51 грн 3 % річних.

Ухвалою від 09.11.2023 року суд продовжив строки підготовчого провадження на місяць та призначив підготовче судове засідання на 30.11.2023 року на 11:30 хв.

28.11.2023 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх. № 15325, т. 1 а. с. 236 - 240), в яких зазначено, що надані позивачем як копія договору, так і первинні документи, що підтверджують факт поставки товару, є неналежними та недопустимими доказами в розумінні норм господарсько - процесуального права. Оригінали даних доказів не були надані для огляду.

Також було зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу позивача не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у цій справі з урахуванням ціни позову, оскільки складають понад 4% від ціни позову.

28.11.2023 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування оригіналів документів для огляду (вх. № 15323, т. 1 а. с. 243, 244), а саме: договору постачання №22/03/2023 року від 22.03.2023 року, специфікації №7 від 29.03.2023 року, видаткової накладної № РН0000007 від 05.04.2023 року на загальну суму 663 366,55 грн, акту приймання - передачі товару № 7 від 05.04.2023 року, рахунку - фактури, специфікацію № 16 від 06.04.2023 року, видаткову накладну № РН 0000011 від 16.04.2023 року на загальну суму 668 030,56 грн, акту приймання - передачі товару №11 від 16.04.2023 року, рахунку - фактури № СФ - 0000020 від 10.04.2023 року.

В судове засідання 30.11.2023 року відповідач не направив свого представника, надіславши через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням уповноваженого представника ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" Чалої О. в іншому судовому засіданні (вх. № 15328 від 28.11.2023 року, т. 1 а. с. 246, 247).

У підготовчому засіданні 30.11.2023 року судом оголошено протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог (вх. №14472 від 09.11.2023), про задоволення клопотання відповідача про надання оригіналів документів (вх. № 15323 від 28.11.2023) та про перерву у підготовчому засіданні до 21.12.2023 року до 11:40 год.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" 1 307 537,02 грн основного боргу, 316 753,58 грн пені, 18 015,24 інфляційних втрат та 22 496,51 грн 3 % річних.

21.12.2023 року до суду від позивача надійшли через засоби поштового зв`язку та на електронну пошту пояснення щодо неможливості подання витребуваних доказів (вх. №№ 16461, 16480, т. 2 а. с. 1 - 20), де зазначено що ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" не може надати оригінали документів оскільки вони перебувають у володінні відповідача. ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" направляло до ГУ ДПС у Чернівецькій області повідомлення від 25.05.2023 року № 1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, з додатками. До направлення податковому органу документів ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" зверталося до відповідача з проханням про надання оригіналів документів, серед яких були документи, які витребував суд, які були відправлені податковому органу. Позивач направляв ще одну вимогу про повернення оригіналів даних документів на адресу ТОВ "ХІМАГРОСТЕП", що підтверджується копією вимоги з доказами відправки (додані до пояснень).

У поясненнях позивач просив поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи копію повідомлення від 25.05.2023 року №1 з квитанцією, копію інформації до заблокованих податкових накладних, реєстрацію яких зупинено від 25.05.2023 року №2023/77, копію вимоги від 20.12.2023 року з доказами відправки.

В підготовчому судовому засіданні 21.12.2023 року оголосив протокольну ухвалу про прийняття письмових пояснень позивача з доданими доказами, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.01.2024 року на 10:00 год.

12.01.2024 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 434, т. 2 а. с. 26 - 37), де зазначено, що між сторонами велася переписка в електронному форматі, але оригінали всіх нижчеописаних документів відсутні. Проект договору, що направлений з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2, викладений саме в редакції позивача, тому саме позивач визначив умови, що спочатку підписуються оригінали видаткових накладних і лише потім здійснюється оплата. І такі документи надсилаються саме поштою. До того ж, електронну адресу, з якої відправлено проект договору (як і всі інші документи, що стосуються виконання договору постачання №22/03/2023 від 22.03.2023 року) не можна ідентифікувати як електронну адресу позивача, оскільки вона не вказана, як можлива адреса для листування.

Також з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 було здійснено позивачем направлень видаткових накладних № РН 0000007 від 05.04.2023 року на суму 663 366,55 грн та №РН0000011 від 16.04.2023 року на загальну суму 668 030,56 грн, акту приймання - передачі товару №11 від 11.04.2023 року, специфікації №16 від 06.04.2023 року, рахунку - фактури №СФ-0000020 від 10.04.2023 року, де у вказаних видаткових накладних були допущені помилки. І лише після виправлення вказаних помилок, відповідачем було роздруковано скан копії вищезазначених документів, підписані уповноваженою особою та 16.05.2023 року направлено дані скан копії на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також відповідач у поясненнях зазначає, що ним було отримано інформацію від ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" про зупинені податкові накладні та, не маючи в наявності оригіналів документів, увійшло в ситуацію постачальника, підписало первинні документи в скан копіях та направило засобами електронного зв`язку позивачу. При цьому відповідач неодноразово нагадував позивачу про необхідність отримання оригіналів всіх первинних документів, що пов`язані з виконанням договору постачання №22/03/2023 року від 22.03.2023 року. Відповідач наголошував, що зі сторони ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" не направлялися оригінали документів для їх підпису на адресу ТОВ "ХІМАГРОСТЕП", а долучені до позовної заяви копії документів не можуть вважатися також і електронними документами, оскільки не містять будь-яких електронних даних, які слід суло б вважати електронним цифроивм підписом ( з можливістю ідентифікувати підписантів договору) в розумінні приписів чинного законодавства, що регулює саме накладення електронного цифрового підпису.

На думку відповідача, ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" передчасно звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, оскільки жодного прострочення виконання зобов`язання з боку ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" не відбулося відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

22.01.2024 року на електронну адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 800), де було зазначено, що оригінали доказів перебувають у володінні відповідача. ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" направляло до ГУ ДПС у Чернівецькій області повідомлення від 25.05.2023 року № 1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, з додатками. Для направлення податковому органу документів ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" зверталося до відповідача з проханням про надання оригіналів документів, серед яких були документи, які витребував суд, які були відправлені податковому органу. Позивач направляв ще одну вимогу про повернення оригіналів даних документів на адресу ТОВ "ХІМАГРОСТЕП", що підтверджується копією вимоги з доказами відправки (додані до пояснень від 20.11.2023 року).

Позивач просив не приймати до розгляду копії роздруківок з електронного листування між сторонами, які відповідач додав до листа про надання додаткових пояснень від 11.01.2024 року, оскільки з них неможливо встановити місцезнаходження оригіналів документів, вони не мають жодного значення для розгляду справи та вони подані до суду з пропуском строку на їх подання.

Позивач підтримав свою заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки відповідач не погасив заборгованість.

Відносно доданих відповідачем до додаткових пояснень (вх. № 434 від 12.01.2024 року) копій роздруківок з електронного листування між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Початок та закінчення процесуальних строків визначено в статт116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Відповідно до положень ч. 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідач належним чином користуючись своїми процесуальними правами, мав подати усі докази суду разом з відзивом на позовну заяву.

Порядок розгляду справи по суті регламентовано главою 6 ГПК України, частиною першою ст. 207 якої передбачено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Суд також зазначає, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню та обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Отже, приймаючи до уваги те, що при подачі до суду відповідачем додаткових пояснень (вх. № 434 від 12.01.2024 року) не заявлялось клопотання про поновлення строку на подачу доказів (додатків до пояснень), що, заявляючи усне клопотання в судовому засідання 24.01.2024 року про долучення документів до справи (поданих до додаткових пояснень) без прохання поновити строк на вказану процесуальну дію, а також враховуючи те, що відповідачем в судовому засіданні 24.01.2024 року було зазначено про відсутність клопотань в порядку ст. 207 ГПК України, докази подані до вищезазначених додаткових пояснень відповідача до розгляду судом не приймаються (відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України).

В судовому засіданні 24.01.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на передчасність звернення позивача до суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

22.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТМЕН ГРУП" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" (далі - відповідач, покупець) укладено договір постачання №22/03/2023 (далі - договір, а. с. 16, 17)

В укладеному договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- за даним договором купівлі-продажу одна сторона (постачальник) передає або зобов`язується поставити карбамід (надалі - "товар") у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену та погоджену сторонами грошову суму, у кількості, в одиницях виміру, асортименті, упаковці, за ціною та вартістю, в порядку та на умовах, визначених цим договором або вказаних в специфікаціях (п. 1.1. договору);

- номенклатура, асортимент, кількість, якість, ціна, строк та порядок оплати, загальна вартість товару, умови відвантаження товару визначаються у відповідних додатках до цього договору (надалі - "додатки - специфікації"), які підписуються сторонами на кожну партію товару і є невід`ємними частинами договору (п. 1.2 договору);

- якість товару повинна відповідати державним стандартам, що діють в Україні на момент передачі товару в тому числі ДСТУ. Продавець вправі надати сертифікати якості на кожну партію та вид товару. При цьому постачальник не несе відповідальності за якість товару після його поставки, оскільки його наступне зберігання та використання покупцем знаходиться поза контролем постачальника (п. 2.3 договору);

- покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок продавця. Умови оплати прописуються у специфікаціях до цього договору (п. 3.1. договору);

- документи для часткової оплати: засвідчені продавцем (печатка та підпис) копії специфікацій та копія рахунків - фактури на відповідну партію товару (п. 3.3 договору);

- документи для остаточної оплати: оригінал акту перерахунку ціни відповідної партії товару за результатом визначення остаточної якості відповідної партії товару згідно умов цього договору поставки; оригінал рахунку на оплату вартості отриманого товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії товару у разі зміни ціни за рахунок показників якості; оригінали відвантажувальних документів пересилаються поштою, а саме: рахунок - фактура, специфікація, видаткова накладна, акт прийому - передачі товару ( у разі, якщо спочатку надавалися засвідчені копії) (п. 3.4 договору);

- товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю, асортиментом та якістю в момент поставки згідно п. 4.5 договору та після підписання акту прийому-передачі товару (п. 4.4. договору);

- приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника у відповідності до положень інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості №П-7, та інструкції про порядок прийняття продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по кількості №П-6. Покупець зобов`язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем, а документи, передбачені п. 4.2., - йому переданими (п. 4.7 договору);

- у разі порушення покупцем строків оплати товару, постачальник у праві вимагати сплату неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки товару від суми невчасно сплаченого товару (п. 7.4. договору).

Як стверджує позивач, на виконання умов договору та відповідно до специфікацій (№1 від 22.03.2023 року, №2 від 24.03.2023 року, № 3 від 27.03.2023 року, №4 від 28.03.2023 року, № 5 від 28.03.2023 року, № 6 від 29.03.2023 року, №7 від 29.03.2023 року, №9 від 31.03.2023 року, № 16 від 05.04.2023 року) ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 9 651 200,37 грн.

Вказана поставка підтверджена наступними доказами: актом приймання-передачі товару №1 від 23.03.2023 року, рахунком-фактурою № №СФ-0000004 від 23.03.2023 року на суму 1 314 852,50 грн, видатковою накладною №РН-0000001 від 23.03.2023 року на суму 655 988,75 грн, актом приймання-передачі товару №3 від 27.03.2023 року, видатковою накладною №РН-0000003 від 27.03.2023 року на суму 658 863,75 грн, актом приймання-передачі товару №2 від 27.03.2023 року, рахунком-фактурою № №СФ-0000005 від 27.03.2023 року на суму 2 320 125,00 грн, видатковою накладною №РН-0000002 від 27.03.2023 року на суму 2 312 621,25 грн, актом приймання-передачі товару №5 від 03.04.2023 року, рахунком-фактурою № №СФ-0000007 від 28.03.2023 року на суму 1 322 500,00 грн, видатковою накладною №РН-0000005 від 03.04.2023 року на суму 660 013,75 грн, актом приймання-передачі товару №10 від 09.04.2023 року, видатковою накладною №РН-0000010 від 09.04.2023 року на суму 656 563,66 грн, актом приймання-передачі товару №4 від 03.04.2023 року, рахунком-фактурою № №СФ-0000011 від 03.04.2023 року на суму 1 355 045,00 грн, видатковою накладною №РН-0000004 від 03.04.2023 року на суму 1 355 045,00 грн, актом приймання-передачі товару №6 від 04.04.2023 року, рахунком-фактурою № №СФ-0000008 від 29.03.2023 року на суму 689 310,00 грн, видатковою накладною №РН-0000006 від 04.04.2023 року на суму 689 310,00 грн, актом приймання-передачі товару №8 від 05.04.2023 року, рахунком-фактурою № №СФ-0000014 від 05.04.2023 року на суму 664 532,55 грн, видатковою накладною №РН-0000008 від 05.04.2023 року на суму 664 532,55 грн, актом приймання-передачі товару №7 від 05.04.2023 року, рахунком-фактурою № №СФ-0000010 від 30.03.2023 року на суму 663 366,55 грн, видатковою накладною №РН-0000007 від 05.04.2023 року на суму 663 366,55 грн, актом приймання-передачі товару №9 від 05.04.2023 року, рахунком-фактурою № №СФ-0000017 від 06.04.2023 року на суму 666 864,55 грн, видатковою накладною №РН-0000009 від 05.04.2023 року на суму 666 864,55 грн, актом приймання-передачі товару №11 від 16.04.2023 року, рахунком-фактурою № №СФ-0000020 від 10.04.2023 року на суму 668 030,56 грн, видатковою накладною №РН-0000011 від 16.04.2023 року на суму 668 030,56 грн.

Всі специфікації, акти прийому - передачі та видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідно до наданих специфікацій, оплата товару проводиться наступним чином: 100% оплата по доставці товару.

Відповідачем було підтверджено укладення між сторонами договору постачання від 22.03.2023 року та отримання товару за даним договором на загальну суму 9 651 200,37 грн, однак за відсутності оригіналів специфікації №7 від 29.03.2023 року, видаткової накладної №РН0000007 від 05.04.2023 року на загальну суму 663 366,55 грн, акту - приймання передачі товару №7 від 05.04.2023 року, рахунку - фактури, специфікації №16 від 06.04.2023 року, видаткової накладної № РН0000011 від 16.04.2023 року на загальну суму 668 030,56 грн, акту - приймання передачі товару №11 від 16.04.2023 року, рахунку - фактури №СФ-0000020 від 10.04.2023 року оплата призупинилась до моменту отримання ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" таких документів.

Позивачем також надано до суду підписаний сторонами та скріплений печатками акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.01.2023 - 16.05.2023, за яким розмір заборгованості складає 1 381 537,02 грн, а також надано односторонньо підписаний акт звірки взаємних розрахунків по стану на 31.07.2023 року, за яким розмір заборгованості складає 1 307 537,02 грн.

Позивач стверджує, що ним при передачі товару були також передані оригінали договору постачання №22/03/2023 від 22.03.2023 року, специфікації №7 від 29.03.2023 року, видаткової накладної №РН-0000007 від 05.04.2023 року на суму 663 366,55 грн, акту приймання-передачі товару №7 від 05.04.2023 року, рахунку - фактури, специфікацію № 16 від 06.04.2023 року, видаткової накладної №РН-0000011 від 16.04.2023 року на суму 668 030,56 грн, акту приймання-передачі товару №11 від 16.04.2023 року, рахунку-фактури № №СФ-0000020 від 10.04.2023 року.

Позивач зазначає, що відповідач не оплатив за поставлений товар в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1 307 537,02 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати товару, позивач на підставі п. 7.4 договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню на суму 316 753,58 грн, 3% річних на суму22 496,51 грн та інфляційні на суму 18 015,24 грн.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): договір постачання №22/03/2023 від 22.03.2023 р., специфікацію № 1 від 22.03.2023 р., акт приймання-передачі товару № 1 від 23.03.2023 р., рахунок-фактуру № СФ-0000004 від 23.03.2023 р., видаткову накладну № РН-0000001 від 23.03.2023 р., акт приймання-передачі товару № 3 від 27.03.2023 р., видаткову накладну № РН-0000003 від 27.03.2023 р., специфікацію № 2 від 24.03.2023 р., акт приймання-передачі товару № 2 від 27.03.2023 р., рахунок-фактуру № СФ-0000005 від 27.03.2023 р., видаткову накладну № РН-0000002 27.03.2023 р., специфікацію № 3 від 27.03.2023 р., акт приймання-передачі товару № 5 від 03.04.2023 р., рахунок-фактуру № СФ-0000007 від 28.03.2023 р., видаткову накладну № РН-0000005 від 03.04.2023 р., акт приймання-передачі товару № 10 від 09.04.2023 р., видаткову накладну № РН-0000010 від 09.04.2023 р., специфікацію № 4 від 28.03.2023 р., акт приймання-передачі товару № 4 від 03.04.2023 р., рахунок-фактуру № СФ-0000011 від 03.04.2023 р., видаткову накладну № РН-0000004 від 03.04.2023 р., специфікацію № 5 від 28.03.2023 р., акт приймання-передачі товару № 6 від 04.04.2023 р., рахунок-фактуру № СФ-0000008 від 29.03.2023 р., видаткову накладну № РН-0000006 від 04.04.2023 р., специфікацію № 6 від 29.03.2023 р., акт приймання-передачі товару № 8 від 05.04.2023 р., рахунок-фактуру № СФ-0000014 від 05.04.2023 р., видаткову накладну № РН-0000008 від 05.04.2023 р., специфікацію № 7 від 29.03.2023 р., акт приймання-передачі товару № 7 від 05.04.2023 р., рахунок-фактуру № СФ-0000010 від 30.03.2023 р., видаткову накладну № РН-0000007 від 05.04.2023 р., специфікацію № 9 від 31.03.2023 р., акт приймання-передачі товару № 9 від 05.04.2023 р., рахунок-фактуру № СФ-0000017 від 06.04.2023 р., видаткову накладну № РН-0000009 від 05.04.2023 р., специфікацію № 16 від 05.04.2023 р., акт приймання-передачі товару № 11 від 16.04.2023 р., рахунок-фактуру № СФ-0000020 від 10.04.2023 р., видаткову накладну № РН-0000011 від 16.04.2023 р., Акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.01.2023 - 16.05.2023, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2023 року, інформаційну довідку № 341763254, повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №1 від 25.05.2023 року, квитанцію №2 від 26.05.2023 року, інформацію до заблокованих податкових накладних, реєстрацію яких припинено (вих. №2023/77 від 25.05.2023 року, вимогу про повернення оригіналів документів (вих. № 318/2012 від 20.12.2023 року з доказом направлення відповідачеві, ордер серія ВІ №1161839 від 16.08.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1408 від 25.06.2014 року, ордер серія ВІ № 1164343 від 24.08.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №3251 від 14.01.2020 року,

Докази, додані відповідачем до додаткових пояснень (вх. № 434 від 12.01.2024 року) на спростування доводів позивача не були прийняті судом до розгляду (відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України).

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору та відповідно до специфікацій (№1 від 22.03.2023 року, №2 від 24.03.2023 року, № 3 від 27.03.2023 року, №4 від 28.03.2023 року, № 5 від 28.03.2023 року, № 6 від 29.03.2023 року, №7 від 29.03.2023 року, №9 від 31.03.2023 року, № 16 від 05.04.2023 року) ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 651 200,37 грн.

Стосовно спірної поставки товару відповідно до специфікацій №7 від 29.03.2023 року та № 16 від 05.04.2023 року, судом встановлено, що сторонами було підписано та скріплено печатками акт приймання - передачі товару №7 від 05.04.2023 року, видаткову накладну №РН-0000007 від 05.04.2023 року, акт приймання - передачі товару №16 від 16.04.2023 року, видаткову накладну №РН-0000011 від 16.04.2023 року. Також позивачем було виписано рахунки - фактури №СФ-0000010 від 30.03.2023 року та №СФ-0000020 від 10.04.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У поданих заявах по суті справи та у судових засіданнях відповідач підтверджував факт отримання товару на загальну суму 9 651 200,37 грн, до якої входять спірні суми 663 366,55 грн та 668 030,56 грн за актами приймання - передачі товару №7 від 05.04.2023 року та №16 від 16.04.2023 року, а також підтверджував не здійснення проплати на суму 1 307 537,02 грн.

У суду відсутні підстави вважати визнані відповідачем обставини прийняття товару за актами приймання - передачі товару №7 від 05.04.2023 року, видаткову накладну №РН-0000007 від 05.04.2023 року, акт приймання - передачі товару №16 від 16.04.2023 року, видаткову накладну №РН-0000011 від 16.04.2023 року на загальну суму 1 331 397,11 грн недостовірними.

Умовами договору передбачено, що:

- покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок продавця. Умови оплати прописуються у специфікаціях до цього договору (п. 3.1. договору);

- документи для часткової оплати: засвідчені продавцем (печатка та підпис) копії специфікацій та копія рахунків - фактури на відповідну партію товару (п. 3.3 договору);

- документи для остаточної оплати: оригінал акту перерахунку ціни відповідної партії товару за результатом визначення остаточної якості відповідної партії товару згідно умов цього договору поставки; оригінал рахунку на оплату вартості отриманого товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії товару у разі зміни ціни за рахунок показників якості; оригінали відвантажувальних документів пересилаються поштою, а саме: рахунок - фактура, специфікація, видаткова накладна, акт прийому - передачі товару ( у разі, якщо спочатку надавалися засвідчені копії) (п. 3.4 договору).

У пунктах 3 спірних специфікацій № 7 від 29.03.2023 року та № 16 від 05.04.2023 року зазначено: оплата товару проводиться наступним чином: 100% оплата по доставці товару.

Відповідач вказує, що позивачем не було надіслано на його адресу оригіналів документів, наявність яких відповідно до п. 3.4 договору є передумовою для проведення повної оплати. Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості передчасно, при цьому ним першим не дотримано вимог договору в частині направлення оригіналів вищезазначених документів. Він стверджує, що позивачем було здійснено направлення всіх документів відповідно до п. 3.4 договору в скан копіях, які були в свою чергу підписані та скріплені печатками відповідачем та направлені на електронну пошту позивача. При цьому, засобами поштового зв`язку, як це передбачено умовами договору, оригінали необхідних документів на адресу відповідача не надходили.

При цьому, позивач стверджує про виконання ним усіх умов договору та про відсутність у нього всіх необхідних оригіналів документів відносно поставки товару за спірними специфікаціями №7 від 29.03.2023 року та № 16 від 05.04.2023 року, що передбачені п. 3.4 договору, оскільки вони були передані відповідачеві разом з товаром. З наданої вимоги (вих. № 218/2012 від 20.12.2023 року) вбачається, позивач вимагав від відповідача повернути йому оригінали вищезазначених документів (т. 2 а. с. 9).

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо неотримання ним оригіналів відповідних документів, як на підставу для відмови у позові, з огляду на наступне.

Часинами 1, 2 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що якість товару повинна відповідати державним стандартам, що діють в Україні на момент передачі товару в тому числі ДСТУ. Продавець вправі надати сертифікати якості на кожну партію та вид товару. При цьому постачальник не несе відповідальності за якість товару після його поставки, оскільки його наступне зберігання та використання покупцем знаходиться поза контролем постачальника.

Отже за умовами договору позивач не був зобов`язаний надавати документи, які підтверджують якість товару.

Відповідно до п. 4.7 договору, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника у відповідності до положень інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості №П-7, та інструкції про порядок прийняття продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по кількості №П-6. Покупець зобов`язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем, а документи, передбачені п. 4.2., - йому переданими.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження постачання позивачем товару не відповідної кількості та неналежної якості. Також, у відповідності до ст. 666 ЦК України та вищезазначених інструкцій про приймання продукції відповідачем не було складено жодних актів та не встановлено жодних строків для передання документів, що стосуються товару.

Відповідно до ч. ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Суд звертає увагу, що п. 3.4 договору, на який посилається відповідач у своїх запереченнях, містить відкладальні обставини для надання певних документів, зокрема:

- для надання оригіналу акту перерахунку ціни відповідної партії товару - за результатом визначення остаточної якості відповідної партії товару, однак дане визначення не проводилось;

- для надання оригіналу рахунку на оплату вартості отриманого товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії товару у разі зміни ціни за рахунок показників якості, однак зміни ціни не було;

Відносно надання оригіналів відвантажувальних документів (рахунок - фактура, специфікація, видаткова накладна, акт прийому - передачі товару (у разі, якщо спочатку надавалися засвідчені копії) засобами поштового зв`язку, позивач стверджує, що дані документи були передані відповідачеві при передачі товару.

Суд критично сприймає посилання відповідача на те, що відсутність оригіналів первинних доказів та завірення їх копій неналежним чином є підставою для того, щоб не сплачувати кошти за отриманий товар.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Матеріали справи містять видаткові накладні, які підписані зі сторони постачальника та покупця, та які містять відбитки печаток обох контрагентів, найменування товару, його ціну, кількість та посилання на спірний договір.

Суд зазначає, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар на підставі договору.

Отже, підписуючи видаткові накладні відповідач погодився із асортиментом, кількістю та ціною товару, що поставлявся за видатковими накладними.

Окрім того, відповідач підтверджує, що ним проводилася частково оплата за спірним договором.

Суд з урахуванням принципів цивільного права (добросовісності, справедливості, розумності) визнає договір постачання № 22/03/23 від 22.03.2023 року, як правочин, що дійсний, чинний та обов`язковий до виконання. Суд при цьому керується презумпцією правомірності правочину, що закріплена у статті 204 Цивільного кодексу, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Суд вбачає волевиявлення у діях сторін при укладенні та підписанні договору. Про це ж волевиявлення свідчить і виконання визначених договором обов`язків з обох сторін договору (поставка та приймання товару за погодженою у видаткових накладних ціною). Письмова форма договору повністю узгоджується зі статтею 205 Цивільного кодексу України, а сам договір призвів до реального настання правових наслідків, зокрема, виникнення у відповідача обов`язку оплачувати поставлені об`єми товарів за узгодженою ціною.

Факт здійснення операції купівлі-продажу (поставки) товару за вказаними видатковими накладними підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами по стану за період з 01.01.2023 року по 16.05.2023 року( підписаним та скріпленим печаткою відповідача), відповідно до якого відображені вказані видаткові накладні, на які посилається позивач.

Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Також, відповідно до пояснень позивача, при намаганні зареєструвати податкові накладні за спірним договором податковим органом було призупинено дану процедуру відносно до видаткових накладних за спірним договором, що підтверджується повідомленням про подання пояснень та копій документів №1 від 25.05.2023 року з квитанцією та інформацією до заблокованих податкових накладних, реєстрацію яких призупинено (вих. №2023/77 від 25.05.2023 року (т. 2 а. с. 3 - 8). При зверненні до відповідача з проханням про отримання оригіналів документів, ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» надало лише їх скан копії.

Суд наголошує, що відповідачем не надано жодних доказів, які б суперечили доказам, що подані позивачем; не долучено доказів, які б спростовували факт поставки товару в іншому, меншому ніж зазначено в позові обсязі. Навпаки, відповідач підтверджував отримання товару.

Також відповідач не повідомляв суд, що він заявляв будь-які претензії до позивача щодо поставленого товару, ним не подано інших укладених між сторонами договорів з приводу поставки, тож регулювання спірних відносин відбувається в межах договору постачання № 22/03/23 від 22.03.2023 року та специфікацій до нього.

Отже, зважаючи на відсутність доказів неякісності чи не повної кількості поставленого товару, а також доказів неотримання документів для оплати товару та передчасності звернення позивача з позовом до суду, суд вважає, що у ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» виник обов`язок оплатити поставлений товар в строк, передбачений специфікаціях (100% оплата по доставці товару).

Більш того, суд враховує, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та вирішення справи по суті спірний товар знаходиться у відповідача, що не заперечується представниками сторін.

Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

При цьому, однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Згідно з ст. 13 Цивільного кодексу України визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Таким чином, неповна сплата відповідачем за поставлений товар, до якого не виникло жодних зауважень, та який був прийнятий уповноваженим представником ТОВ «ХІМАГРОСТЕП», очевидно свідчать про недобросовісність дій останнього як учасника цивільних правовідносин.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, в тому числі змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару. Тоді як, доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 1 307 537,02 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо настання строку для оплати поставленого товару не спростував.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено відсутності у нього, як покупця, обов`язку по оплаті коштів за поставлений товар.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 1 307 537,02 грн. Дана вимога є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 316 753,58 грн пені за період з 17.04.2023 року по 17.10.2023 року, 18 015,24 грн інфляційних втрат за період з 17.04.2023 року по 06.11.2023 року та 22 496,51 грн 3 % річних за період з 17.04.2023 року по 06.11.2023 року, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що за ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У пункті 7.4 договору сторони погодили, у разі порушення покупцем строків оплати товару, постачальник у праві вимагати сплату неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки товару від суми невчасно сплаченого товару.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені у розмірі 316 753,58 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 015,24 грн та 3% річних у розмірі 22 496,51 грн, судом встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства.

Відповідач контррозрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних суду не надав.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар і позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1 307 537,02 грн., пені в сумі 316 753,58 грн, 3% річних в сумі 22 496,51 грн та інфляційних втрат у сумі 18 015,24 грн є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

Суд встановив, що при подачі цього позову позивач сплатив 26 078,41 грн судового збору за платіжними інструкціями № 66 від 23 394,14 грн (т. 1 а.с.13), №897 від 06.11.2023 року (т. 1 а. с. 226) та квитанцією по платіжній інструкції № 66825015 від 24.08.2023 року (т. 1 а. с. 147). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено виписками від 14.08.2023 року (т. 1 а.с.69), від 24.08.2023 року (т. 1 а. с. 151) та від 06.11.2023 року (т. 1 а. с. 231).

Суд звертає увагу, що позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 26 078,41 грн, тоді як необхідно було 24 972,04 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 24 972,04 грн покладається на відповідача у повному розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір") сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" (проспект Миру, 16 А, м. Полтава, 36004, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТМЕН ГРУП" (просп. Незалежності, 111, офіс 32, м. Чернівці, 58000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42658567) 1 307 537,02 грн основного боргу, 316 753,58 грн пені, 22 496,51 грн 3% річних, 18 015,24 грн інфляційних втрат та 24 972,04 грн судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2024 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко