Рішення

від 20.02.2024 по справі 917/1521/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.24 Справа № 917/1521/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМЕН ГРУП», просп. Незалежності, 111, офіс 32, м. Чернівці, 58000,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРОСТЕП», проспект Миру, 16 А, м. Полтава, 36004

про стягнення заборгованості у розмірі 1 664 802,35 грн,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Чала О.Д.

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/1521/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТМЕН ГРУП надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМАГРОСТЕП про стягнення заборгованості за договором постачання № 22/03/23 від 22.03.2023 року на загальну суму 1 664 802,35 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області 24.01.2024 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМАГРОСТЕП на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТМЕН ГРУП 1 307 537,02 грн основного боргу, 316 753,58 грн пені, 22 496,51 грн 3% річних, 18 015,24 грн інфляційних втрат та 24 972,04 грн судового збору.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовно розмір витрат на правничу допомогу становить 60 000,00 грн та те, що докази про розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі буде подано протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Представником позивача в засіданні 24.01.2024 року було зроблено заяву про подачу ним доказів про понесення витрат на правову (правничу) допомогу у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

01.02.2024 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМЕН ГРУП» - Близнюка І. В. надійшло клопотання про залучення доказів понесених судових витрат на правову (правничу) допомогу та ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 60 000,00 грн (вх. 1359).

Ухвалою суду від 06.02.2024 року прийнято клопотання представника позивача до розгляду, розгляд заяви призначено на 20.02.2024 року на 10:00 год.

07.02.2024 року до суду через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (відповідно вх.№1602), в якому відповідач зазначив, що не погоджується зі вказаною сумою витрат на правову допомогу в розмірі 60 0000,00 грн та вважає, що у даному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу є сума у розмірі 10 000,00 грн. У клопотання відповідач посилався на те, що:

- сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи в розмірі 60 000,00 грн є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Адже позовна заява складається із викладення обставин справи та здебільшого цитування норм законодавства, письмові пояснення містять норми, викладені у позовній заяві, а також мотиви, з яких представник відповідача просить не брати до уваги.

- представник позивача не розмежовує господарські операції між сторонами: які оплачені, а які залишилися неоплаченими.

- дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів. Дана справа не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним;

- справа мала невелику кількість судових засідань (4 судових засідання).

Представник позивача в судове засідання 20.02.2024 року не з`явився, надавши до суду через систему "Електронний суд" клопотання про проведення судового засідання без його участі. Клопотання про залучення доказів понесених судових витрат на правову (правничу) допомогу та ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 60 000,00 грн просив задовольнити в повному обсязі (вх. № 2170).

Представник відповідача заперечувала проти задоволення вищезазначеного клопотання та просила зменшити відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.

За наслідками розгляду клопотання про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМЕН ГРУП» - Близнюка І. В. про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн суд враховує наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем надано суду копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.08.2023 року, акту приймання - передачі виконаних робіт за договором про надання правової (правничої) допомоги від 11.08.2023 року, рахунку №1408/23-1 від 14.08.2023 року на суму 30 000,00 грн, платіжної інструкції №68 від 15.08.2023 року на суму 30 000,00 грн, рахунку №2401/24-1 від 24.01.2024 року на суму 30 000,00 грн, платіжної інструкції №86 від 24.01.2024 року на суму 30 000,00 грн, витягу з ЄДРЮОФОПГФ відносно АБ "Близнюка", ордеру серія ВІ №1161839 від 16.08.2023 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.06.2014 року, ордеру серія ВІ №1163434 від 24.08.2023 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.01.2020 року.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2023 року Адвокатське бюро Близнюка (далі - бюро) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМЕН ГРУП» (далі - клієнт) уклали договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір; а. с. 194, 195).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом даного договору є надання бюро усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги клієнту у справі про стягнення з ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» (36004, Україна, Полтавська область, Полтава, проспект Миру 16А; код ЄДРПОУ: 39231937) на користь ТОВ «ВЕСТМЕН ГРУП» (58000, Чернівецька область, Чернівецький район, місто Чернівці, проспект Незалежності, будинок 111, офіс 32; код ЄДРПОУ: 42658567) заборгованості за договором постачання від 22.03.2023 року №22/03/2023.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що безпосередня участь бюро у судових засіданнях, для надання правової (правничої) допомоги, визначеної п.1.1 договору, забезпечується працівником бюро - адвокатом Близнюком Ігорем Володимировичем та/або працівником бюро - адвокаткою Бідюк Яною Володимирівною. Вказані працівники бюро мають рівні права щодо представництва інтересів клієнта у справі, визначеної п.1.1 договору.

Згідно з п.п. 2.1.1 бюро зобов`язується надати правову (правничу) допомогу, яка визначена в розділі І договору, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.

Відповідно до п. п. 2.1.2. договору бюро приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність бюро згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені нормами чинного законодавства України.

Згідно п.п. 2.1.3 бюро зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах Україна загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність бюро згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 3.1, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 11.08.2024 року, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розмір гонорару бюро за надання правової (правничої) допомоги клієнту, визначеної п.1.1. договору, становить фіксований розмір - 60 000,00 (шістдесят тисяч) гривень.

Відповідно до п. 4.3 договору про надані послуги сторони складають та підписують відповідний акт, в якому зазначають загальну вартість наданих послуг. Акт складається протягом 2-х днів з моменту винесення рішення Господарським судом Полтавської області у справі, визначеної п. 1.1 договору. За взаємною згодою сторін в акті можуть бути внесені також інші відомості.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 24.01.2024 року (далі - акт, а. с. 196), адвокатським бюро Близнюка надано, а клієнтом прийнято надані послуги, визначені п.1.1. договору - правова (правнича) допомога клієнту у справі про стягнення з ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" (36004, Україна, Полтавська область, Полтава, проспект Миру 16А; код ЄДРПОУ: 39291937) на користь ТОВ "ВЕСТМЕН ГРУП" (58000, Чернівецька область, Чернівецький район, місто Чернівці; проспект Незалежності, будинок 111, офіс 32; код ЄДРПОУ: 42658567) заборгованості за договором постачання від 22.03.2023 року №22/03/2023 (справа № 917/1521/23) (п. 1.1 акту).

Послуги у справі № 917/1521/23 надано на суму 60 000,00 (шістдесят тисяч) гривень, що є фіксованою сумою, згідно п.4.1. договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.08.2023 року (п. 1.2 акту).

Правова (правнича) допомога у справі №917/1521/23 відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.08.2023 року, надана бюро клієнту у повному обсязі (п. 1.3 акту).

Претензій до бюро за надану правову (правничу) у справі № 917/1521/23 відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.08.2023, клієнт не має.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд зазначає, що адвокатським бюро здійснювався належний юридичний супровід клієнта під час судового розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі надавали, в тому числі представництво в судових засіданнях здійснювали адвокати Близнюк І. В. та Бідюк Я. В. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.08.2023 року та ордерів серії ВІ № 1161839 від 16.08.2023 року та серія ВІ №1163434 від 24.08.2023 року.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22. зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідач, заявляючи, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає зменшенню, відмітив, що сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи в розмірі 60 000,00 грн є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів. Справа не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним Крім того, справа мала невелику кількість судових засідань (4 судових засідання).

Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на послуги адвоката суд враховує, що даний спір для представника позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, є спором незначної складності, до якого наявна стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Як вбачається з матеріалів справи, остання за своєю суттю не відноситься до категорії складних та не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним, під час розгляду справи відбулося лише 4 судових засідань (03.10.2023 року, 30.11.2023 року, 21.12.2023 року та 24.01.2024 року).

Отже, заявлений представником позивача за первісним позовом розмір витрат на професійну правничу допомогу (60 000,00 грн), на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.

Зазначене є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на встановлені та наведені вище обставини, у тому числі і, зважаючи на подане відповідачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням критеріїв розумності та реальності, а також з огляду на важливість обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТМЕН ГРУП необхідно стягнути 30 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240,244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання представника позивача - Близнюка І.В. про ухвалення додаткового рішення щодо понесених позивачами судових витрат по справі №917/1521/23 задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМАГРОСТЕП (проспект Миру, 16 А, м. Полтава, 36004, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТМЕН ГРУП (просп. Незалежності, 111, офіс 32, м. Чернівці, 58000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42658567) 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. В іншій частині відмовити.

Додаткове рішення підписано 26.02.2024 року

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко