Постанова

від 24.04.2024 по справі 917/1521/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Харків Справа № 917/1521/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагростеп (вх. № 509 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №917/1521/23 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Тимощенко О.М., повний текст рішення складено 06.02.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вестмен Груп, м.Чернівці,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагростеп, м. Полтава,

про стягнення заборгованості у розмірі 1 664 802,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вестмен Груп звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагростеп заборгованості за договором постачання № 22/03/23 від 22.03.2023 на загальну суму 1 559 626,22 грн, з яких: 1 307 537,02 грн - основний борг, 220 604,83 грн - пеня, 18 015,24 грн - інфляційні втрати, 13 469,13 грн - 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на нездійснення відповідачем розрахунків за поставлений товар.

09.11.2023 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 14472), в якій позивач зазначає, що зважаючи на те, що відповідач не погасив заборгованості перед позивачем, наявні підстави для збільшення розміру позовних вимог шляхом додаткового нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, в зв`язку з чим просив стягнути з відповідача 1 307 537,02 грн основного боргу, 316 753,58 грн пені, 18 015,24 інфляційних втрат та 22 496,51 грн 3 % річних.

У підготовчому засіданні 30.11.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог (вх. №14472 від 09.11.2023).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №917/1521/23 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагростеп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вестмен Груп 1 307 537,02 грн основного боргу, 316 753,58 грн пені, 22 496,51 грн 3% річних, 18 015,24 грн інфляційних втрат та 24 972,04 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що зважаючи на відсутність доказів неякісності чи не повної кількості поставленого товару, а також доказів неотримання документів для оплати товару та передчасності звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов висновку, що у ТОВ Хімагростеп виник обов`язок оплатити поставлений товар в строк, передбачений специфікаціях (100% оплата по доставці товару). Крім того, суд врахував, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та вирішення справи по суті, спірний товар знаходиться у відповідача, що не заперечується представниками сторін. Неповна сплата відповідачем за поставлений товар, до якого не виникло жодних зауважень, та який був прийнятий уповноваженим представником ТОВ Хімагростеп, очевидно свідчать про недобросовісність дій останнього як учасника цивільних правовідносин.

Отже, як зазначено в рішенні, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару. Тоді як доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 1 307 537,02 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо настання строку для оплати поставленого товару не спростував, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено відсутності у нього, як покупця, обов`язку по оплаті коштів за поставлений товар. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 1 307 537,02 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 316 753,58 грн пені за період з 17.04.2023 по 17.10.2023, 18 015,24 грн інфляційних втрат за період з 17.04.2023 по 06.11.2023 та 22 496,51 грн 3 % річних за період з 17.04.2023 по 06.11.2023, суд зазначив, що розрахунки є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства, в зв`язку з чим зазначені вимоги визнано судом правомірними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю Хімагростеп з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі № 917/1521/23 та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що на виконання умов договору постачання №22/03/2023 від 22.03.2023 ТОВ Хімагростеп дійсно отримано від ТОВ Вестмен груп товару на загальну суму 9 651 200,37 грн, з яких оплата проведена на суму 8 377 663,35 грн. ТОВ Хімагростеп, будучи добросовісним покупцем та враховуючи вимоги договору постачання №22/03/2023 від 22.03.2023, проведена часткова оплата, але за відсутності всіх оригіналів документів, що підтверджують поставку товару на загальну суму 9 651 200,37 грн оплата призупинилася до моменту отримання ТОВ Хімагростеп таких документів. Неоплаченими залишилися специфікація № 7 від 29.03.2023, видаткова накладна № РН0000007 від 05.04.2023 на загальну суму 663 366,55 грн, акт приймання-передачі товару № 7 від 05.04.2023, рахунок-фактури, специфікація № 16 від 06.04.2023, видаткова накладна № РН0000011 від 16.04.2023 на загальну суму 668 030,56 грн, акт приймання-передачі товару № 11 від 16.04.2023, рахунок-фактури № СФ-0000020 від 10.04.2023. Станом на дату подання позовної заяви сума поставленого товару, строк оплати якого не настав, складає 1 273 537,02 грн. ТОВ Хімагростеп неодноразово нагадувало ТОВ Вестмен груп, в усному порядку, про необхідність отримання оригіналів документів.

Зазначає, що місцевий господарський суд прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовує свій позов позивач. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, судом першої інстанції проігноровано положення п. 3.4 договору, який чітко визначає, що для остаточної оплати необхідні оригінали відвантажувальних документів, в даному випадку це видаткові накладні та акти приймання-передачі. Тобто, для проведення оплати з боку ТОВ Хімагростеп повинен бути отриманий від ТОВ Вестмен груп оригінал рахунку на оплату та оригінали первинних документів, таких як специфікації, видаткові накладні та акти приймання-передачі. Відсутність таких документів у ТОВ Хімагростеп впливають відповідно на проведення оплати з урахуванням строків оплати, що визначені умовами договору поставки.

Наголошує на тому, що оригінал рахунку на оплату до видаткової накладної № РН0000007 від 05.04.2023 на загальну суму 663 366,55 грн, в тому числі ПДВ 110 561,09 грн та рахунок на оплату до видаткової накладної № РН0000007 від 05.04.2023 на загальну суму 668 030,56 грн, в тому числі ПДВ 111 338,43 грн, на адресу ТОВ Хімагростеп не надходили.

Щодо застосування штрафних санкцій ТОВ Хімагростеп зазначає, що не отримавши необхідних документів в частині поставки товару, що відбулася згідно видаткової накладної № РН0000007 від 05.04.2023 на загальну суму 663 366,55 грн, в тому числі ПДВ 110 561,09 грн, та видаткової накладної № РН0000007 від 05.04.2023 на загальну суму 668 030,56 грн, в тому числі ПДВ 111 338,43 грн, не виникло обов`язку на проведення оплати та відповідно і на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату.

28.03.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4469), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що всі специфікації, акти прийому - передачі та видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками. Відповідно до наданих специфікацій, оплата товару проводиться наступним чином: 100% оплата по доставці товару. ТОВ Хімагростеп не у повному обсязі розрахувалося з ТОВ Вестмен Груп за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 307 537, 02 грн, і ТОВ Вестмен Груп було змушене звернутися до суду. Зазначає, що оригінали документів передавалися ТОВ Хімагростеп при передачі товару. При зверненні до відповідача з проханням про надання оригіналів документів, ТОВ Хімагростеп надало лише їх скан-копії. Якби у ТОВ Хімагростеп не було оригіналів документів, то він не зміг би надати їхні скан-копії. Окрім цього, ТОВ Вестмен Груп додатково було направлено на адресу ТОВ Хімагростеп вимогу про повернення оригіналів документів від 20.12.2023, але жодної відповіді отримано не було. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження постачання позивачем товару невідповідної кількості та неналежної якості. У відповідності до ст. 666 ЦК України відповідачем не було складено жодних актів та не встановлено жодних строків для передання документів, що стосуються товару. ТОВ Хімагростеп не надано жодних доказів, які б суперечили доказам, що подані ТОВ Вестмен Груп.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І, яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи №917/1521/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вестмен Груп (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Хімагростеп (покупець) укладено договір постачання №22/03/2023, відповідно до умов якого за даним договором купівлі-продажу одна сторона (постачальник) передає або зобов`язується поставити карбамід (надалі - товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену та погоджену сторонами грошову суму, у кількості, в одиницях виміру, асортименті, упаковці, за ціною та вартістю, в порядку та на умовах, визначених цим договором або вказаних в специфікаціях (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.1.2 договору номенклатура, асортимент, кількість, якість, ціна, строк та порядок оплати, загальна вартість товару, умови відвантаження товару визначаються у відповідних додатках до цього договору (надалі - "додатки - специфікації"), які підписуються сторонами на кожну партію товару і є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п.2.3 договору якість товару повинна відповідати державним стандартам, що діють в Україні на момент передачі товару в тому числі ДСТУ. Продавець вправі надати сертифікати якості на кожну партію та вид товару. При цьому постачальник не несе відповідальності за якість товару після його поставки, оскільки його наступне зберігання та використання покупцем знаходиться поза контролем постачальника.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок продавця. Умови оплати прописуються у специфікаціях до цього договору.

За змістом п.3.3 договору документи для часткової оплати: засвідчені продавцем (печатка та підпис) копії специфікацій та копія рахунків - фактури на відповідну партію товару.

У відповідності до п.3.4 договору документи для остаточної оплати: оригінал акту перерахунку ціни відповідної партії товару за результатом визначення остаточної якості відповідної партії товару згідно умов цього договору поставки; оригінал рахунку на оплату вартості отриманого товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії товару у разі зміни ціни за рахунок показників якості; оригінали відвантажувальних документів пересилаються поштою, а саме: рахунок - фактура, специфікація, видаткова накладна, акт прийому - передачі товару (у разі, якщо спочатку надавалися засвідчені копії).

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю, асортиментом та якістю в момент поставки згідно п. 4.5 договору та після підписання акту прийому-передачі товару (п. 4.4. договору).

Відповідно до п.4.7 договору приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника у відповідності до положень інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості №П-7, та інструкції про порядок прийняття продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по кількості №П-6. Покупець зобов`язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем, а документи, передбачені п. 4.2 - йому переданими.

Згідно до п.7.4 договору у разі порушення покупцем строків оплати товару, постачальник у праві вимагати сплату неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки товару від суми невчасно сплаченого товару.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору та відповідно до специфікацій: №1 від 22.03.2023, №2 від 24.03.2023, №3 від 27.03.2023, №4 від 28.03.2023, №5 від 28.03.2023, №6 від 29.03.2023, №7 від 29.03.2023, №9 від 31.03.2023, №16 від 05.04.2023 ТОВ Вестмен Груп було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 9 651 200,37 грн, на підтвердження чого надано: акт приймання-передачі товару №1 від 23.03.2023, рахунок-фактуру №СФ-0000004 від 23.03.2023 на суму 1 314 852,50 грн, видаткову накладну №РН-0000001 від 23.03.2023 на суму 655 988,75 грн, акт приймання-передачі товару №3 від 27.03.2023, видаткову накладну №РН-0000003 від 27.03.2023 на суму 658 863,75 грн, акт приймання-передачі товару №2 від 27.03.2023, рахунок-фактуру № №СФ-0000005 від 27.03.2023 на суму 2 320 125,00 грн, видаткову накладну №РН-0000002 від 27.03.2023 на суму 2 312 621,25 грн, акт приймання-передачі товару №5 від 03.04.2023, рахунок-фактуру № №СФ-0000007 від 28.03.2023 на суму 1 322 500,00 грн, видаткову накладну №РН-0000005 від 03.04.2023 на суму 660 013,75 грн, акт приймання-передачі товару №10 від 09.04.2023, видаткову накладну №РН-0000010 від 09.04.2023 на суму 656 563,66 грн, акт приймання-передачі товару №4 від 03.04.2023, рахунок-фактуру № №СФ-0000011 від 03.04.2023 на суму 1 355 045,00 грн, видаткову накладну №РН-0000004 від 03.04.2023 на суму 1 355 045,00 грн, акт приймання-передачі товару №6 від 04.04.2023, рахунок-фактуру № №СФ-0000008 від 29.03.2023 на суму 689 310,00 грн, видаткову накладну №РН-0000006 від 04.04.2023 на суму 689 310,00 грн, акт приймання-передачі товару №8 від 05.04.2023, рахунок-фактуру №СФ-0000014 від 05.04.2023 на суму 664 532,55 грн, видаткову накладну №РН-0000008 від 05.04.2023 на суму 664 532,55 грн, акт приймання-передачі товару №7 від 05.04.2023, рахунок-фактуру № №СФ-0000010 від 30.03.2023 на суму 663 366,55 грн, видаткову накладну №РН-0000007 від 05.04.2023 на суму 663 366,55 грн, акт приймання-передачі товару №9 від 05.04.2023, рахунок-фактуру № №СФ-0000017 від 06.04.2023 на суму 666 864,55 грн, видаткову накладну №РН-0000009 від 05.04.2023 на суму 666 864,55 грн, акт приймання-передачі товару №11 від 16.04.2023, рахунок-фактуру № №СФ-0000020 від 10.04.2023 на суму 668 030,56 грн, видаткову накладну №РН-0000011 від 16.04.2023 на суму 668 030,56 грн.

Всі специфікації, акти прийому - передачі та видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками.

Наданими специфікаціями передбачено, що оплата товару проводиться наступним чином: 100% оплата по доставці товару.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.01.2023 - 16.05.2023, підписаного сторонами та скріпленого печатками товариств, розмір заборгованості складає 1 381 537,02 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не оплатив за поставлений товар в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1 307 537,02 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати товару, позивач на підставі п. 7.4 договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню на суму 316 753,58 грн, 3% річних на суму22 496,51 грн та інфляційні на суму 18 015,24 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідачем не заперечується укладення між сторонами договору постачання від 22.03.2023 та отримання товару за даним договором на загальну суму 9 651 200,37 грн. Однак, останній зазначає, що за відсутності оригіналів специфікації №7 від 29.03.2023, видаткової накладної №РН0000007 від 05.04.2023 на загальну суму 663 366,55 грн, акту - приймання передачі товару №7 від 05.04.2023, рахунку - фактури, специфікації №16 від 06.04.2023, видаткової накладної № РН0000011 від 16.04.2023 на загальну суму 668 030,56 грн, акту - приймання передачі товару №11 від 16.04.2023, рахунку - фактури №СФ-0000020 від 10.04.2023 оплата призупинилась до моменту отримання ТОВ "Хімагростеп" таких документів.

Позивач стверджує, що ним при передачі товару були також передані всі оригінали документів.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 599 ЦК України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ТОВ Хімагростеп, будучи добросовісним покупцем та враховуючи вимоги договору постачання №22/03/2023 від 22.03.2023, частково здійснило оплату, але за відсутності всіх оригіналів документів, що підтверджують поставку товару на загальну суму 9 651 200,37 грн, оплата призупинилася до моменту отримання ТОВ Хімагростеп таких документів. Неоплаченими залишилися специфікація № 7 від 29.03.2023, видаткова накладна № РН0000007 від 05.04.2023 на загальну суму 663 366,55 грн, акт приймання-передачі товару №7 від 05.04.2023, рахунок-фактури №СФ-0000010 від 30.03.2023, специфікація №16 від 06.04.2023, видаткова накладна № РН0000011 від 16.04.2023 на загальну суму 668 030,56 грн, акт приймання-передачі товару № 11 від 16.04.2023, рахунок-фактури № СФ-0000020 від 10.04.2023.

Часинами 1, 2 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи відповідно до специфікацій №7 від 29.03.2023 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 663 365,55 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано підписані між сторонами та скріплені печатками товариств копії: акту приймання - передачі товару №7 від 05.04.2023 та видаткової накладної №РН-0000007 від 05.04.2023.

Відповідно до специфікації №16 від 05.04.2023 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 668 030,56 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано підписані між сторонами та скріплені печатками товариств копії: акту приймання - передачі товару №11 від 16.04.2023, видаткової накладної №РН-0000011 від 16.04.2023.

Також позивачем було виписано рахунки - фактури №СФ-0000010 від 30.03.2023 на суму 663 365,55 грн та №СФ-0000020 від 10.04.2023 на суму 668 030,56 грн.

Відповідачем не заперечується факт отримання товару на загальну суму 9 651 200,37 грн, до якої входять і спірні суми 663 366,55 грн та 668 030,56 грн за актами приймання - передачі товару №7 від 05.04.2023 та №16 від 16.04.2023, а також підтверджено не здійснення оплати на суму 1 307 537,02 грн.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Умовами договору (п.3.4 договору) передбачено, що для остаточної оплати необхідно надати: оригінал акту перерахунку ціни відповідної партії товару за результатом визначення остаточної якості відповідної партії товару згідно умов цього договору поставки; оригінал рахунку на оплату вартості отриманого товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії товару у разі зміни ціни за рахунок показників якості; оригінали відвантажувальних документів пересилаються поштою, а саме: рахунок - фактура, специфікація, видаткова накладна, акт прийому - передачі товару (у разі, якщо спочатку надавалися засвідчені копії).

Відповідно до п.4.7 договору приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника у відповідності до положень інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості №П-7, та інструкції про порядок прийняття продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по кількості №П-6. Покупець зобов`язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем, а документи, передбачені п. 4.2 - йому переданими.

У пунктах 3 спірних специфікацій № 7 від 29.03.2023 та № 16 від 05.04.2023 зазначено, що оплата товару проводиться наступним чином: 100% оплата по доставці товару.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що позивачем не було надіслано на його адресу оригіналів документів, наявність яких відповідно до п. 3.4 договору, є передумовою для проведення повної оплати.

Позивач наполягає на виконанні ним усіх умов договору та про відсутність у нього всіх необхідних оригіналів документів відносно поставки товару за спірними специфікаціями №7 від 29.03.2023 та № 16 від 05.04.2023, що передбачені п. 3.4 договору, оскільки вони були передані відповідачеві разом з товаром.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано вимогу про повернення оригіналів документів вих. №318/2012 від 20.12.2023, з якої вбачається, що позивач вимагав від відповідача повернути йому оригінали вищезазначених документів.

При цьому, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів витребування у позивача даних документів. Також не було складено жодних актів та не встановлено жодних строків для передання документів, що стосуються товару, при прийомці товару.

Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з преамбулою Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі Закон № 996-XIV) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що норми Закону № 996-XIV регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом № 996-XIV. Отже, такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Як вже зазначалось, у даній справі відповідачем не заперечується поставка товару, але заперечується надання оригіналів документів по двох специфікаціях.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 було зазначено, що: "Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України".

У свою чергу, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 10.01.2024 у cправі № 904/6023/19 (904/4903/22)).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Матеріали даної справи містять видаткові накладні, які підписані зі сторони постачальника та покупця, та які містять відбитки печаток обох контрагентів, найменування товару, його ціну, кількість та посилання на спірний договір.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар на підставі договору.

Отже, підписуючи видаткові накладні відповідач погодився із асортиментом, кількістю та ціною товару, що поставлявся за видатковими накладними.

Окрім того, відповідач підтверджує, що ним проводилася частково оплата за спірним договором, та, зокрема, за спірними видатковими накладними.

Факт здійснення операції купівлі-продажу (поставки) товару за вказаними видатковими накладними підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами по стану за період з 01.01.2023 по 16.05.2023, підписаним та скріпленим печаткою відповідача, відповідно до якого відображені вказані видаткові накладні, на які посилається позивач.

Відповідно до пояснень позивача, при намаганні зареєструвати податкові накладні за спірним договором податковим органом було призупинено дану процедуру відносно видаткових накладних, що підтверджується повідомленням про подання пояснень та копій документів №1 від 25.05.2023 квитанцією та інформацією до заблокованих податкових накладних, реєстрацію яких призупинено (вих. №2023/77 від 25.05.2023). При зверненні до відповідача з проханням про отримання оригіналів документів, ТОВ Хімагростеп надало лише їх скан копії.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано жодних доказів, які б суперечили доказам, що подані позивачем; не долучено доказів, які б спростовували факт поставки товару в іншому, меншому ніж зазначено в позові обсязі. Навпаки, відповідач підтверджував отримання товару.

Отже, зважаючи на відсутність доказів неотримання документів для оплати товару, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у ТОВ Хімагростеп виник обов`язок оплатити поставлений товар в строк, передбачений специфікаціями (100% оплата по доставці товару), враховуючи те, що спірний товар знаходиться у відповідача.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про те, що згідно залучених до матеріалів справи документів, що є додатками до позовної заяви, такі документи містять відмітку про їх засвідчення - "Згідно з оригіналом", але фактично оригінали таких документів відсутні, що вказує взагалі на неможливість їх засвідчення, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 2, 4, 5 ст.91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Абзацом 2 частини 6 ст.91 ГПК України передбачено, що якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Разом з цим, відповідач не ставить під сумнів укладений договір, за яким йому було поставлено товар та ним підписано видаткові накладні, а також здійснено часткову оплату за поставлений товар по вказаним накладним, проте заперечує належне виконання з боку позивача умов договору в частині надання оригіналів документів за окремими поставками. Доказів укладення інших договорів на відмінних умовах відповідач не надав.

Також не підтверджується матеріалами справи посилання відповідача на неодноразове нагадування з боку ТОВ Хімагростеп ТОВ Вестмен Груп, в усному порядку, про необхідність отримання оригіналів документів та призупинення оплати до моменту отримання ТОВ Хімагростеп відповідних документів.

В свою чергу, позивачем підтверджено витребування оригіналів документів у відповідача, тоді як відповідачем не надано переконливих доказів, що оригінали документів йому не надавались при поставці товару, відповідно до п.3.4. Договору.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.

Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Згідно зі ст.13 ЦК України визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, неповна сплата відповідачем за поставлений товар, до якого не виникло жодних зауважень, та який був прийнятий уповноваженим представником ТОВ Хімагростеп, очевидно свідчать про недобросовісність дій останнього як учасника цивільних правовідносин.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 1 307 537,02 грн відповідач не надав, в зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено відсутності у нього, як покупця, обов`язку по оплаті коштів за поставлений товар та правильно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просив стягнути з відповідача 18 015,24 грн інфляційних втрат та 22 496,51 грн 3 % річних.

Колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині нарахування інфляційних та 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення 316 753,58 грн пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільно-правова відповідальність це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності відновлення порушених майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4 договору узгоджено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, постачальник у праві вимагати сплату неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки товару від суми невчасно сплаченого товару.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 316 753,58 грн.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №917/1521/23 без змін як такого, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагростеп залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №917/1521/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.05.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова