Рішення

від 25.01.2024 по справі 613/571/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024м. ХарківСправа № 613/571/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. 1 Травня, буд. 63) до 1. ОСОБА_1 (юр. адреса: АДРЕСА_1 ; факт. адреса: АДРЕСА_2 ) , 2.Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, під`їзд 1, поверх 6,7) про визнання незаконним наказу, визнання недійсним договору,скасування реєстрації та повернення земель за участю представників:

прокуратури - Пєскова Ю.В. посвідчення №072829 від 01.03.2023р.;

відповідача 1 - Векленко В.І. ордер серія АХ №1060362 від 24.11.2023р.;

відповідача 2 - ОСОБА_2 самопредставництво;

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просив:

- визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити його;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року, про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2014 року укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельних ділянок загальною площею 24,6074 га, а саме: земельної ділянки площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580; земельної ділянки площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581; земельної ділянки площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579;

- скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18489951, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8321426 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0579) за ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18486838, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8320238 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0580) за ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року № 18488764, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8320815 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0581) за ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки (кадастрові номери 6320881000:01:000:0580, 6320881000:01:000:0581, 6320881000:01:000:0571), загальною площею 24,6074 га, вартістю 646 190,05 грн., які розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно - облікових документів;

- судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2020 року позовну заяву заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок задоволено частково.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.09.2023 провадження у справі за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок - закрито. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2020 року скасовано.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.09.2023 заяву керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області Коптєва Ярослава Юрійовича про направлення матеріалів справи №613/571/18 за встановленою юрисдикцією - задоволено. Передано справу №613/571/18 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок, до Господарського суду Харківської області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд), як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 для розгляду справи № 613/571/18 визначено суддю Суслову В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 613/571/18. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 27 листопада 2023 року о 12:45 год.

21.11.2023 відповідачем -2 до суду подано відзив на позов за вх. № 31833, який долучено до матеріалів справи.

27.11.2023 через систему Електронний суд відповідачем-1 до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи за вх. 32391.

В судовому засіданні 27.11.2023 задоволено клопотання представника відповідача-1 про відкладення підготовчого засідання, на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.12.2023 об 11:00 год.

27.11.2023 через систему Електронний суд відповідачем-1 до суду подано відзив на позовну заяву за вх. № 32461, який долучено до матеріалів справи.

07.12.2023 через систему Електронний суд прокуратурою подані відповіді на відзиви вх. № 33750, які долучено до матеріалів справи.

11.12.2023 відповідачем-2 до канцелярії суду подані заперечення на відповідь на відзив за вх. № 33982, які долучено до матеріалів справи.

18.12.2023 представником відповідача-1 через систему Електронний суд подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача за вх. № 34678.

В судовому засіданні 18.12.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.01.2024р. о 12:15 год.

В судовому засіданні 08.01.2024 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 15.01.2024р. о 14:00 год.

У зв`язку із реальною загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, керуючись статтею 3 Конституції України, статтею 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 року, враховуючи положення Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022 (з подальшими змінами), на підставі наказу голови суду Наталії Новікової від 09 січня 2024 року № 02 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану в період з 10 по 19 січня 2024 року", з огляду на встановлення у Господарському суді Харківської області особливого режиму роботи і запровадженням відповідних організаційних заходів, ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2024 знято з розгляду справу № 613/571/18, призначену до розгляду у судовому засіданні на "15" січня 2024 р. о 14:00 год. Попереджено, що про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково відповідною ухвалою.

В порядку ст. ст. 120,121 ГПК України учасників справи повідомлено, що судове засідання по суті у справі відбудеться 25 січня 2024 року о(б) 14:30 год.

В судовому засіданні 25.01.2024 представник прокуратури просив позов задовольнити.

Представники першого та другого відповідачів заперечували проти позовних вимог, просили в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У ході вивчення правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Богодухівського району, Богодухівським відділом Дергачівської місцевої прокуратури встановлено, що 26.09.2014 Головним управлінням Держземагенства у Харківській області видано наказ № 2312-СГ «Про надання в оренду земельних ділянок», відповідно до якого наказано ОСОБА_1 надати в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 30 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, загальною площею 24,6074 га, у тому числі:

- земельна ділянка площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0580, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.09.2014 року (згідно інформації реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 458037663208);

- земельна ділянка площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0581, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.09.2014 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 457966463208):

- земельна ділянка площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0579, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.09.2014 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 458047263208).

29.12.2014 між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Харківській області в особі в.о. начальника Головного управління Оберемка Євгена Анатолійовича на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26.09.2014, укладено договір оренди землі строком на 30 років, згідно якого ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 24,6074 га, розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області а саме:

- земельна ділянка площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0580, сільськогосподарські угіддя (рілля);

- земельна ділянкаплощею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0581, сільськогосподарські угіддя (рілля);

- земельна ділянка площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0579, сільськогосподарські угіддя (рілля).

Згідно п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку складає 646190,05 грн.

Відповідно до копії акту приймання-передачі земельних ділянок згідно з договором оренди землі, який є невід`ємною частиною договору оренди землі від 29 грудня 2014 року, ГУ Держземагенства у Харківській області в особі виконуючого обов`язки начальника Головного управління Оберемка Є.А. передало , а ОСОБА_1 прийняла земельні ділянки загальною площею 24,6074 га, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0580, площею 12,1225 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0581 площею 8,7004 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0579, площею 3,7845 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), які знаходяться за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області.

На виконання вказаного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 26.09.2014 № 2312-СГ та договору оренди землі від 29.12.2014 зареєстровано право оренди на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме:

- щодо земельної ділянки 6320881000:01:000:000:0579 № 8321426 від 30.12.2014 на підставі рішення про державну реєстрацію від 30.12.2014 № 18489951;

- щодо земельної ділянки 6320881000:01:000:000:0580 № 8320238 від 30.12.2014 на підставі рішення про державну реєстрацію від 30.12.2014 № 18486838;

- щодо земельної ділянки 6320881000:01:000:000:0581 № 8320815 від 30.12.2014 на підставі рішення про державну реєстрацію від 30.12.2014 № 18488764.

Поряд із цим, прокурор зазначає, що згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_1 є засновником та головою СФГ «Еліта», зареєстрованого 24.01.2002 за номером 1 450 120 0000 000146 (ідентифікаційний код юридичної особи - 14105918).

Для ведення вказаного фермерського господарства у користування останній вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею І-ХР № 036488, виданого на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрованого в книзі державних актів на право постійного користування землею за № 272, згідно якого останній для ведення селянського (фермерського) господарства надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності розміром - 49,32 га, з них рілля - 49,32 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Прокурор звертає увагу, що з огляду на норми ст.ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Отже, на думку прокуратури, ОСОБА_1 не мала правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду, була обізнана про можливість допущення правових порушень з боку публічної влади (Управління), отримала земельні ділянки поза конкурсом, без обґрунтування розмірів земельних ділянок та їх кількості.

Прокурор зазначає, що аналізуючи дану ситуацію, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 отримала земельні ділянки як громадянка, для діяльності Селянського (фермерського) господарства «Еліта», головою якого вона є та для діяльності якого вже видавалася земельна ділянку, з основною метою - для розширення створеного нею фермерського господарства та поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У зв`язку з чим наказ Головного управління Держземагенства прийнято з порушенням вимог ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», а тому має бути визнаний незаконним. В свою чергу, договір оренди землі від 29.12.2014, укладений на підставі незаконного наказу, відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України має бути визнаний недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України.

На підставі вказаного заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року, про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2014 року укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельних ділянок загальною площею 24,6074 га, а саме: земельної ділянки площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580; земельної ділянки площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581; земельної ділянки площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579; скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18489951, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8321426 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0579) за ОСОБА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18486838, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8320238 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0580) за ОСОБА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року № 18488764, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8320815 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0581) за ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки (кадастрові номери 6320881000:01:000:0580, 6320881000:01:000:0581, 6320881000:01:000:0571), загальною площею 24,6074 га, вартістю 646 190,05 грн., які розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно - облікових документів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно п.а ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Частинами другою, третьою статті 123 ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц).

Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент прийняття 2-м відповідачем оскаржуваного наказу) унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 8 названого Закону встановлено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

За умовами ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, спеціальний Закону України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального щодо до статті 123 Земельного кодексу України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, мають тільки громадяни України, які відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" можуть його створити. Після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом.

Особливості надання земельних ділянок для фермерського господарства полягають у тому, що така земельна ділянка може бути надана на пільгових умовах, поза межами загального порядку, який передбачає таке набуття прав лише на конкурентних засадах, виключно фізичній особі.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

В той же час, з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц вказала, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Разом з цим, з копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником та головою Селянського (фермерського) господарства «Еліта», СФГ «Еліта», ідентифікаційний код юридичної особи: 14105918, місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів , провулок Робітничий, 13, є ОСОБА_1 . Вид діяльності : 01.11 Вирощування зернових культур ( крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» 24.01.2002, 29.04.2005 , 1450120 0000 000146.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи СФГ «Еліта», ідентифікаційний код юридичної особи 14105918, місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів , провулок Робітничий, 13, зареєстроване 24 січня 2002 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1450120 0000 000146.

Згідно копії листа Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 22 лютого 2018 року №40/9/20-11-04, СФГ «Еліта» ( код ЄДРПОУ 14105918), перебуває на обліку в Слобожанській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з 05.11.1992, керівник Євтушенко Т.В., основний вид діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до копії відповіді відділу у Богодухівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 21 лютого 2018 року №10-20-0.23,12-244/104-18, в користуванні СФГ « Еліта» обліковується всього земель:

- на території Степнянської сільської ради 168,7046 га, в тому числі: згідно даних Державного земельного кадастру -119,3649 га, з них ріллі -119,3649 га (договори оренди на земельні частки ( паї) з громадянами);

- відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ХР №036488, виданий на ім`я ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства 49.32 га, з них рілля 49,32 га;

- на території Вінницько-Іванівської сільської ради 15,2728 га, в тому числі: згідно даних Державного земельного кадастру 15,2728 га, з них рілля 15,2728 га (договори оренди на земельні частки ( паї) з громадянами).

Згідно державного акта на право постійного користування землею виданого громадянину України ОСОБА_1 на підставі рішення І сесії ХХІІІ скликання Степнянської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 28 листопада 2001 року надано у постійне користування земельна ділянка площею 49,3 га. Земельна ділянка розташована на території Степнянської сільської ради. Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №272 від 19 грудня 2001 року.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є засновником та головою СФГ «Еліта» зареєстрованого 24.01.2002 за номером 1 450 120 0000 000146 (ідентифікаційний код юридичної особи - 14105918). При цьому, для ведення вказаного фермерського господарства у користування останній вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею І-ХР № 036488, виданого на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрованого в книзі державних актів на право постійного користування землею за № 272.

У зв`язку з тим, що до моменту відведення ГУ Держземагентства в Харківській області у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, що є предметом спору в даній справі, у користуванні ОСОБА_1 вже знаходились земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, отримані на позаконкурсній основі, додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

При цьому офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів є публічними та загальнодоступними, у зв`язку з чим набувач землі не мав перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати про те, що громадянин може набути земельну ділянку державної форми власності для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів лише один раз, а тому вона вибуває з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки зазначеної особи під час набуття права користування спірними земельними ділянками під обґрунтований сумнів.

Таким чином, набувач спірних земельних ділянок не міг законно набути право користування ними. Натомість він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права користування землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

Зазначені обставини ГУ Держземагенства у Харківській області не були враховані. Останнє, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання їй в оренду спірних земельних ділянок, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, проігнорувало обставини попереднього отримання відповідачем-1 на позаконкурсній основі земельні ділянки державної власності, що дозволило вдповідачу-1 повторно на пільгових умовах отримати в оренду земельні ділянки державної власності за відсутності належних правових підстав.

Тому, враховуючи, що ГУ Держземагентства у Харківській області не було дотримано обов`язкових умов при передачі відповідачу-1 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, суд вважає, що отримання у користування ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів здійснене з порушенням норм чинного законодавства.

Разом з цим, що стосується вимоги прокуратури про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17.

Також аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.02.2023 у справі № 922/1832/19, ухваленій в подібних правовідносинах, а також від 14.03.2023 у справі № 922/2905/19, від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19.

Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18).

Слід звернути увагу, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року вже реалізований виконанням, на цій підставі був укладений договір оренди землі, а отже наказ вичерпав свою дію повністю після реалізації та його скасування не призведе до усунення порушень.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За умовами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як встановлено судом, спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передані в оренду відповідачу-1 з порушенням норм земельного законодавства, а саме поза процедурою земельних торгів.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктами "б", "ґ" ст. 5 ЗК України унормовано, що земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неконкурентне надання землі у користування не відповідає зазначеним принципам.

Разом з тим, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, договір оренди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено, якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

Враховуючи, що спірний договір оренди землі від 29 грудня 2014 року укладений без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014 задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемний в силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки такі не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав не є належним способом захисту права або інтересу позивача у спірних правовідносинах.

Зазначені правові висновки є актуальними для правовідносин, що встановлені у цій справі, виходячи з принципу дії закону в часі, а обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

У контексті зазначених обставин суд також вважає за необхідне врахувати і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі №924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

З наведеного слідує, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження.

При цьому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, встановлені судом обставини справи, обраний прокурором спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав держави, оскільки є неефективним. Спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом.

Верховним судом неодноразово було зазначено, що обрання неефективного та неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови у позові (п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

Зважаючи на вказане, заявлена прокурором позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки задоволенню не підлягає.

Також, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно облікових документів, оскільки вказана вимога є похідною, необґрунтованою та безпідставною.

Що стосується клопотання прокуратури про визнання поважною причину пропуску строку на звернення до суду та його поновлення, а також клопотань відповідачів щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Проте, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18.

Разом з цим, у цій справі в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі з інших підстав, викладених вище у рішенні суду. А отже, в даному випадку питання щодо спливу строку позовної давності судом не вирішується.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокуратуру у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Прокуратура: Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. 1 Травня, буд. 63).

Відповідач -1: ОСОБА_1 (юр. адреса: АДРЕСА_1 ; факт. адреса: АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_1 ).

Відповідач-2: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, під`їзд 1, поверх 6,7, код ЄДРПОУ 39792822).

Повне рішення складено "05" лютого 2024 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 613/571/18