Ухвала

від 05.02.2024 по справі 925/119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05 лютого 2024 року Черкаси справа №925/119/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Деметра» про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Деметра» через свого представника адвоката Прудивуса М.А. звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Оптіма», у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Оптіма» на свою користь заборгованість за двома договорами купівлі-продажу №03/5А від 17.01.2024 у сумі 425 213,13 грн.

01.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Деметра» подало до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на зерно продукцію насіння соняшника та пшеницю, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрос Оптіма» та зберігається на елеваторі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотрейд Макс» на загальну суму 425213,13 грн.

Заява мотивована тим, що на виконання укладених між сторонами договорів купівлі-продажу №03/5А від 17.01.2024, заявник продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос Оптіма» отримало насіння соняшнику у кількості 18500,00 кг та пшеницю 3-го класу кількістю 22840,00 грн на загальну суму 425 213,13 грн, за які покупець у визначений договорами строк, не розрахувався. На даний час товар, що був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрос Оптіма», знаходиться на елеваторі у місті Умань по вулиці Старицького, 1 та на думку заявника є чи не єдиним майном товариства, з вартості якого можливо буде задовольнити позовні вимоги. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Деметра» не виходять на зв`язок із заявником, саме товариство створене нещодавно біля чотирьох місяців тому, будь-якого майна в нього не має, а його представник, що займався цією закупівлею притягується до кримінальної відповідальності за розкрадання в особливо великих розмірах. Отже, на цей час, окрім зерна, що перебуває на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Оптіма», скоріше за все іншого майна не має, а тому у разі не зупинення операцій з цим товаром, виконання зобов`язання відповідача перед позивачем буде неможливим.

Заява про забезпечення позову сформована та подана до Господарського суду Черкаської області адвокатом Прудивусом М.А. через його електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС).

Згідно з відповіддю про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС №476595 від 05.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Деметра» 02.02.2024 зареєструвало електронний кабінет у підсистемі електронний суд ЄСІТС.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Деметра» про забезпечення позову, зазначає, що інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту вказаної норми слідує, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у цьому випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Судом встановлено, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів, а саме заборгованості за договорами купівлі-продажу №03/5А від 17.01.2024 у сумі 425 213,13 грн. Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

В обґрунтування своєї заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на протиправне ухилення відповідача від виконання взятих на себе грошових зобов`язань щодо оплати вартості отриманого від позивача товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, стягнення якої є предметом спору у цій справі.

На переконання позивача, в нього наявні ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що відповідач взагалі може не виконати наявні перед позивачем грошові зобов`язання, про що свідчить, його свідоме протиправне ігнорування виконання таких зобов`язань. Наявне навмисне ухилення відповідача від погашення простроченої заборгованості та подальше зволікання з забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача призведе до утворення безнадійної заборгованості.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Судом встановлено, що на виконання умов договорів купівлі-продажу позивач передав, а відповідач прийняв насіння соняшника кількістю 18500,00 кг на суму 283 605,04 грн та пшеницю кількістю 22840,00 кг на суму 141 608,09 грн, що підтверджене видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача. Відповідач свої зобов`язання за договорами купівлі-продажу належним чином не виконав та після отримання товару, не сплатив на користь позивача його вартість.

Накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Оцінивши викладені позивачем критерії застосування заходів до забезпечення позову, судом встановлено існування прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, оскільки позивач просить суд накласти арешт саме на той товар, який був проданий відповідачу згідно з умовами договорів купівлі-продажу.

За приписом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майном згідно із статтею 139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб`єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Як зазначено вище, предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів з відповідача. Запропоновані позивачем заходи забезпечення позову стосуються майна відповідача - накладення арешту на його майно. Тобто, такі заходи забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Верховний Суд звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, а також можливість відчуження майна, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Враховуючи предмет цього спору, а також заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на майно відповідача у межах суми позову, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним. Адже накладення арешту на майно відповідача, має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Суд зазначає, що вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження відповідачем майном, що належать відповідачу до фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у визначений ним спосіб, оскільки відповідачем реальних дій спрямованих на виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу в частині оплати не здійснено. Крім того, такий спосіб лише обмежить право відповідача розпорядженням майном, в межах суми позовних вимог, а не всіх коштів, які є у нього в наявності, а також не призведе до зупинення господарської діяльності підприємства-відповідача.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі Кюблер проти Німеччини (заява №32715/06).

Отже, суд вважає, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі з великою ймовірністю ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення у цій справі щодо стягнення коштів на користь позивача у разі задоволення позову. У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану, тому відсутні підстави вважати, що права відповідача чи баланс інтересів будуть порушені.

Згідно із частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Деметра» про забезпечення позову задовольнити.

2.Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на насіння соняшнику у кількості 18500,00 кг та пшеницю 3-го класу кількістю 22840,00 грн на загальну суму 425 213,13 грн, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрос Оптіма» та зберігається на елеваторі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотрейд Макс» за адресою м.Умань, вул.Старицького, 1.

3.Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Деметра» (вулиця Слави, 37, смт.Новоархангельськ, Кіровоградська область, 26100, ідентифікаційний код 30798404).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос Оптіма» (вулиця Небесної Сотні, 19Д, офіс 312, місто Чернівці, Чернівецька область, 58011, ідентифікаційний код 45165248).

4.Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

5.Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

6.Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання.

Суддя О.І.Кучеренко