Ухвала

від 06.02.2024 по справі 914/2193/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2193/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023

у справі за позовом ОСОБА_2

до відповідачів:

1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нова Громада" (далі - ОСББ),

2) ОСОБА_3 ,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віталгал Груп" (далі - ТОВ "Вітагал Груп"),

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБР-БУД",

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд" (далі - ТОВ "Львів-Буд")

про визнання недійсним договору та рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

1. 13.09.2022 до Господарського суду Львівської області надійшов позов ОСОБА_2 до відповідачів про:

- визнання недійсним договору від 03.12.2021 №03/12-2021 з додатками №1, №2, №3, укладеного між ОСББ, ТОВ "Вітагал Груп" та ТОВ "Львів-Буд";

- визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників ОСББ, оформленого протоколом від 24.12.2021 №2;

- стягнення з відповідачів на користь ФОП Горбач З.Ф. судових витрат.

2. Господарський суду Львівської області рішенням від 13.03.2023 у задоволенні позову відмовив повністю.

3. Західний апеляційний господарський суд постановою від 06.09.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2023 в частині відмови у визнанні недійсним рішення загальних зборів співвласників ОСББ, оформлених протоколом від 24.12.2021 №2 скасував та ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення залишив без змін.

4. 29.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Відповідно до п.1 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

6. Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції (ч.4 ст.287 ГПК).

7. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

8. Частиною 2 ст.292 ГПК передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

9. Відповідно до п.2 ч.1 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

10. Однак скаржник вказаних відомостей у касаційній скарзі не зазначив.

11. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

12. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

13. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

14. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

15. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

16. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

17. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

18. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

19. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

20. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

21. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

22. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

23. Скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження є пункти 1 та 4 ч.2 ст.287 та п.1 ч.3 ст.310 ГПК.

24. Обґрунтовуючи підставу, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2013 у справі №6-130цс13, від 30.09.2015 у справі №6-286цс15, від 10.04.2019 у справі №529/501/16-ц, від 06.03.2019 у справі №361/4685/17, від 11.11.2019 у справі №554/13971/15-ц, у постановах Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" та від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №923/567/17, від 17.07.2018 у справі №916/2386/17, від 24.10.2018 у справі №925/973/17, від 24.10.2018 справі №925/644/17.

25. Однак скаржник не вказує норму (норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку (які) суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні, не наводить висновок щодо застосування цієї (цих) норми (норм) права в оскаржуваному судовому рішенні, не наводить висновок щодо її (їх) застосування у постанові Верховного Суду.

26. Також скаржник зазначає, що судді Західного апеляційного господарського суду не залучили його до участі в справі як третю особу, хоча скаржник подавав відповідну заяву; ця справа не могла бути розглянута судом без участі скаржника як учасника цього судового процесу, оскільки порушуються його права, обов`язки та інтереси як власника об`єктів нерухомого майна, що є неприпустимим та незаконним. Однак скаржник не зазначає, яку норму права було порушено судом апеляційної інстанції, та не визначає підстави касаційного оскарження щодо цих аргументів.

27. Верховний Суд пропонує скаржнику уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 11-22 цієї ухвали.

28. Також відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

29. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

30. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

31. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

32. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

33. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

34. Враховуючи вимоги касаційної скарги (скасувати постанову суду апеляційної інстанції, якою задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру - про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників ОСББ, оформлених протоколом від 24.12.2021 №2, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким у позові відмовлено повністю), скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 962 грн (2 481 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022) х 1 вимога немайнового характеру х 200%).

35. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

36. Також згідно з ст.291 ГПК особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу.

37. Однак до касаційної скарги не долучено доказів надсилання скаржником іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів.

38. У касаційній скарзі зазначено, що додатками до неї є "докази сплати судового збору та надсилання касаційної скарги іншим сторонам".

39. Відповідно до акту від 11.01.2024 №32.1-13/34, складеного на підставі Інструкції з діловодства Верховного Суду, засвідчено, що при розкриванні поштового відправлення, яке надійшло від скаржника, не виявилось вказаних у додатках касаційної скарги доказів сплати судового збору та надсилання копії касаційної скарги іншим сторонам.

40. Частиною 1 ст.288 ГПК визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

41. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 06.09.2023, як вбачається зі змісту постанови, її повний текст складено та підписано цього ж дня, а отже, останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 26.09.2023. Проте, касаційна скарга подана скаржником 29.11.2023, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.

42. Частинами 2, 3 ст.288 ГПК передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.4 ст.293 цього Кодексу.

43. Однак, Верховний Суд звертає увагу на те, що скаржник у касаційній скарзі не заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

44. З огляду на це, Верховний Суд вважає що касаційна скарга подана після закінчення строків, встановлених ст.288 ГПК, і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку.

45. Відповідно до ч.3 ст.292 ГПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п.4 ч.1 ст.293 цього Кодексу.

46. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

47. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

48. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі №914/2193/22 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику, або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі положень п.4 ч.1 ст.293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

О. Кролевець