Постанова

від 31.01.2024 по справі 135/1193/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 135/1193/22

провадження № 61-14394св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_6, Орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Красіловським Вадимом Олександровичем, на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Позов обґрунтований тим, що 17 січня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народилася донька ОСОБА_5 . Від першого шлюбу у позивачки є донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 склалися теплі, рідні відносини, останній вважав ОСОБА_2 своєю донькою, постійно піклувався про неї, відвідував батьківські збори в навчальному закладі, де навчається ОСОБА_2 , та матеріально забезпечував її. Натомість ОСОБА_2 вважала ОСОБА_6 своїм батьком.

23 березня 2022 року згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 про оголошення мобілізації, ОСОБА_6 було призвано для проходження військової служби у складі військової частини № НОМЕР_1 .

19 квітня 2022 року ОСОБА_6 розпочав проходження військової служби за призовом по мобілізації у військовій частині № НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 загинув при виконанні бойових завдань по обороні населеного пункту Любомирівка Миколаївського району Миколаївської області, про що ОСОБА_1 отримала письмове сповіщення від 22 серпня 2022 року.

ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_6 .

Зазначену заяву згідно листа № 952/9/3923 від 19 жовтня 2022 року направлено на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Також представники ІНФОРМАЦІЯ_6 усно повідомили, що для реалізації права на отримання виплати, необхідно надати рішення суду про підтвердження статусу ОСОБА_2 , як члена сім`ї загиблого.

Крім того, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_6 мають його батьки: мати - ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_4 .

Отже, позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме визнати ОСОБА_2 членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 червня 2023 року позов ОСОБА_1 , яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_6, Орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , законним представником якої є ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю - задоволено.

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є членом сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовця ОСОБА_6 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погоджуючись із цим рішенням,ІНФОРМАЦІЯ_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_6 задоволено частково.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 червня 2023 року скасовано, провадження у справі закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Красіловського В. О. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року. Просила вказану постанову скасувати, рішення першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом оскаржена постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 13 листопада 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_6 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

30 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно розпорядження заступника керівника Апарату-керівника секретаріату Олени Грицик від 16 листопада 2023 року № 1466/0/226-23 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_9 на підставі службової записки Голови Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. справу № 135/1193/22 (провадження № 61-14394св23) призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Закриваючи постановою від 05 вересня 2023 року провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України. Суд зазначив, що предметом розгляду у цій справі є визнання позивача членом сім`ї загиблого військовослужбовця. Встановлення цього факту має юридичне значення для позивачки, оскільки є підставою для отримання її малолітньою донькою ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця, і можливе винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв`язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

З таким висновком суду погодитись не можливо з наступних підстав.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила в судовому порядку встановити факт, що має юридичне значення, визнавши ОСОБА_2 членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

Разом із тим, аналіз наведених цивільних процесуальних норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позов у даній справі повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги і скасування постанови суду апеляційної інстанції знаправленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , подану представником - адвокатомКрасіловським Вадимом Олександровичем, задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанці.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. І. Крат

М. Ю. Тітов