Постанова

від 20.03.2024 по справі 135/1193/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 135/1193/22

Провадження № 22-з/801/42/24

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції

Доповідач:Сопрун В. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 рокуСправа № 135/1193/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Ковальчука О.В., Матківської М.В.

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О.,

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Богачук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Красіловського Вадима Олександровича про ухвалення додаткового рішенняу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 , яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 червня 2023 року позов задоволено.

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є членом сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_6 . Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, начальник Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подав апеляційну скаргу, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 червня 2023 року залишено без змін.

08 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Красіловський В.О. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3000 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши подану заяву та матеріали справи, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Матеріалами справи встановлено, що позивач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції понесла судові витрати в розмірі 3000 грн, надавши розрахунок понесених судових витрат та прибутковий касовий ордер від 01 серпня 2023 року про сплату 3000 грн на правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі вищевикладеного, витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, на переконання колегії суддів апеляційного суду є неспівмірними із складністю даної справи та виконаними адвокатом об`ємом роботи, розмір таких витрат не відповідає критерію реальності, розумності їхнього розміру, а відтак колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, та вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі по 500 грн з кожного, який буде відповідати критерію розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи зазначені обставини, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити заяву позивача у цій справі та ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в сумі по 500 грн з кожного.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.137, 141, 270 ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Красіловського Вадима Олександровича задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 500 грн з кожного судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 березня 2024 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Ковальчук О.В.

Матківська М.В.