Рішення

від 06.02.2024 по справі 300/5423/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. справа № 300/5423/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, про стягнення недоотриманої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати в сумі 4 136,89 гривень та компенсації за невикористану відпустку в сумі 3 972,88 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суду із позовом до Державної екологічної інспекції України (надалі по тексту також відповідач, Держекоінспекція України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція у Івано-Франківській області (надалі по тексту також Держекоінспекція в області), в якому просить:

- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 недоотриману компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати в сумі 4 136,89 гривень;

- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь позивача недоотриману компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати за невикористану відпустку в сумі 3 972,88 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.12.2022 Івано-Франківський окружний адміністративний суд у справі №300/3246/22 прийняв рішення стягнути на користь позивача з Державної екологічної інспекції України заборгованість по заробітній платі за період з 26.10.2021 по 13.08.2022 в сумі 19 124,65 гривень та заборгованість з компенсації за невикористану відпустку при звільнені у сумі 33 107,42 гривень. На рахунок позивача, відкритий в АТ "ПриватБанк", 15.07.2023 Казначейською службою зараховано коментовані суми, стягнуті відповідно до виконавчого листа суду у справі №300/3246/22 в загальній сумі 52 232,07 гривень, при цьому не було проведено індексацію у зв`язку з порушенням строку їх виплати.

Позивач стверджує що відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 за №2050-ІІІ (надалі по тексту також Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). За змістом статті 2 цього ж Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (надалі по тексту також компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Позивач покликається на положення статті 34 Закону України "Про оплату праці" від 14.10.1992 за №2694-ХІІ (надалі по тексту також Закон №2694-ХІІ), у відповідності до яких компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відтак, позивач вважає, що у зв`язку з невчасною виплатою заробітної плати, право на яку визнано та відновлено рішенням суду у справі №300/3246/22, ОСОБА_1 втратив її частину, в зв`язку з не проведенням індексації. Втрачена частина доходу виражається у сумах 4 136,89 гривень і 3 972,88 гривень відповідно, на підтвердження чого подав позивач подав, разом із позовною заявою, письмові розрахунку компенсації, стягнення яких просить здійснити в судовому порядку.

Ухвалою суду від 18.08.2023 позовну заяву залишено без руху (а.с.15). Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.08.2023 продовжено процесуальний строк до 07.09.2023, встановлений ухвалою від 18.08.2023, на усунення недоліків позовної заяви позивача, шляхом подання обґрунтованого розрахунку суми стягнення (а.с.25).

08.09.2023 ухвалою суду відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи. Одночасно судом витребувано у сторін докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.36-37).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву №4262/5/16-23 від 22.09.2023, який разом із письмовими доказами надійшов на адресу суду 26.09.2023 (а.с.42-67). Заперечуючи позовні вимоги, стверджує, що спірне питання остаточного розрахунку при звільненні позивача не відноситься до компетенції Державної екологічної інспекції України, оскільки відповідно до пункту 5 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 за №275, Держекоінспекція з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат Держекоінспекції та на керівні посади в її територіальні органи. Враховуючи викладене відповідач не здійснює виплати заробітної плати працівникам, які є не її посадовими особами. Також, відповідач наголошує, що позивачу виплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, а отже така виплата є разовою та відповідно не є об`єктом компенсації в розумінні статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". На переконання відповідача, є неможливим нарахування спірної компенсації, оскільки відсутня початкова достовірна інформація стосовно суми заборгованості заробітної плати, яка індексується і з якої вираховується сума компенсації.

Поряд з вказаним, відповідач вказує на необхідність здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження із заміною засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, а також просить розгляд справи проводити за участі представника Державної екологічної інспекції України з викликом сторін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області подала пояснення третьої сторони щодо позову №02-12/672 від 28.09.2023, які надійшли на адресу суду 29.09.2023 (а.с.69-74). Заперечуючи щодо задоволенні позовних вимог, вказує на те, що до Держекоінспекції в області не можуть бути заявлені позовні вимоги про нарахування і виплату компенсації, стягнення яких є предметом у даній справі. Івано-Франківський окружний адміністративний суд, розглядаючи попередню справу, чітко ідентифікував, хто саме повинен виплачувати ОСОБА_1 кошти, присуджені у справі №300/3246/22, а відтак перевірка питання наявності чи відсутності обов`язку щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходу можлива виключно у відношенні до Державної екологічної інспекції України. Окрім цього, Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області вважає, що виплачені позивачу в порядку примусового виконання за рішенням суду суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку при звільненні не можуть бути об`єктом компенсації, так як мають разовий характер.

Як і відповідач, третя особа просить відмовити у задоволенні позову.

04.10.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив засобами електронного зв`язку на електронну пошту із приміткою "Документ сформовано в системі "Електронний суд" 04.10.2023" (а.с.75-78). Позивач звертає увагу суду на те, що посилання відповідача і третьої особи на практику Верховного Суду є не релевантними до правовідносин, які складися у спірному випадку за участю ОСОБА_1 . У зв`язку із вказаним, позивач вважає необґрунтованими доводи, викладені у відзиві на позов Держекоінспекції України.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, вивчивши відзив на позов, пояснення третьої сторони щодо позову, відповідь на відзив, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Як свідчить описова частина рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 у справі №300/3246/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108251996), 22.04.2015 ОСОБА_1 наказом Державної екологічної інспекції України №111-о призначений на посаду начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області, з якої в подальшому був звільнений.

Згідно наказу Державної екологічної інспекції України №153-тр/р від 22.10.2021, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №300/891/20, позивача поновлено на посаді, із якої його було звільнено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100408282).

Постановою Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №300/891/20 скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову, залишити в силі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104694607).

Наказом Державної екологічної інспекції України №59-тр/т від 24.06.2022 позивача звільнено з посади (а.с.23).

12.08.2022 позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції України про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 у справі №300/3246/22, яке набрало законної сили 23.05.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111035255), суд вирішив стягнути на користь позивача з Державної екологічної інспекції заборгованість по заробітній платі за період з 26.10.2021 по 13.08.2022 в сумі 19 124 гривень 65 копійок та заборгованість з компенсації за невикористану відпустку при звільненні у сумі 33 107 гривень 42 копійки.

15.07.2023 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 у справі №300/3246/22 відповідно до копії виписки з банківського рахунку та виписки про рух коштів через казначейські рахунки Держекоінспекції України на рахунок позивача зараховано кошти у сумі 42 046,82 гривень (а.с.19, 60).

Із змісту листа відповідача №2576/4.1/623 від 26.06.2023 слідує, що Державна екологічна інспекція України при виконання рішення суду визначила коди програмної класифікації видатків та рахунки щодо стягнення коштів, а саме:

-стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення згідно виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі №300/3346/22 на користь ОСОБА_1 у сумі 52 232,07 гривень здійснити з рахунку № НОМЕР_1 , за КПКВ 2705010, КЕКВ 2800, із відрахуванням податків, а саме перерахувати:

1)податок з доходів фізичних осіб у сумі 9 401,77 гривень, отримувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва /110101100/, код ЄДРПОУ 37993783, р/р №UA378999980333179340000026007 в Казначействі України (ЕАП), код банку 899998;

2)військовий збір у сумі 783,48 гривень, отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/11011000/, код ЄДРПОУ 37993783, р/р №UA718999980313090063000026001 в Казначействі України (ЕАП), код банку 899998;

3)на користь ОСОБА_1 суму 42 046,82 гривень;

-єдиний соціальний внесок у сумі 11 491,06 гривень, отримувач ГУ ДПС у м. Києві/11011000/ код ЄДРПОУ 44116011, р/р №UA888999980000355669201022615 в Казначействі України (ЕАП), код банку 899998, здійснити з рахунку №UA7182072034317000500078798, за КПКВ 2705010, КЕКВ 2800 (а.с.51-52).

Позивачем, керуючись положеннями Закону №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 за №159 (надалі по тексту також Порядок №159), подав в суд виконаний ним розрахунок компенсації втрати частини доходів, зокрема:

- у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з жовтня 2021 року до травень 2023 року компенсація розрахована в сумі 4 136,89 гривень (а.с.4-5);

- у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні (соціальна виплата) за період з липня 2022 травень 2023 відповідна компенсація складає 3 972,88 гривень (а.с.6).

Вважаючи протиправною невчасну виплату заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку при звільненні і не проведення їх індексації після виплати, відповідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати", позивач звернуся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції України про стягнення недоотриманої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати в сумах 4 136,89 гривень та 3 972,88 гривень відповідно.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходив з таких мотивів і підстав та норм права.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 за №322-VIII (надалі по тексту також КЗпП України, Кодекс №322-VIII), приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації згаданого Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 за №159.

Згідно із положеннями статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Частиною 1 статті 2 даного Закону передбачається, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (надалі по тексту також - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують території України і які не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати;

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачують особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина 2 статті 2 Закону №2050-ІІІ).

В силу правового регулювання, визначеного статтею 7 Закону №2050-ІІІ, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Повертаючись до фактичних обставин справи, слід виходити із того, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 у справі №300/3246/22 на користь ОСОБА_1 з Державної екологічної інспекції України стягнуто:

- заборгованість по заробітній платі за період з 26.10.2021 по 13.08.2022 в сумі 19 124,65 гривень;

- заборгованість з компенсації за невикористану відпустку при звільнені у сумі 33 107,42 гривень (зворотній бік а.с.10).

Виходячи із змісту коментованого рішення суду, та керуючись положеннями частини 4 статті 78 КАС України, суд керується наступними мотивами.

По перше, є очевидним те, що саме Державна екологічна інспекція України є належним відповідачем у справі як суб`єкт владних повноважень, на якого в силу закону та судового рішення у відносинах публічної служби покладено обов`язок із виплати позивачу як державному службовцю заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки.

По друге, об`єктом нарахування компенсації за правилами Закону №2050-ІІІ є заборгованість по заробітній платі та заборгованість з компенсації за невикористану відпустку при звільненні, а не "середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду" як наголошує відповідач.

Статтею 24 Закону України "Про оплату праці" та статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Із вказаного слідує, що "заробітна плата" підпадає під визначення "дохід", на який розповсюджується дія приписів статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

В свою чергу, в силу правого визначення статті 83 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 за №504/96-ВР (надалі по тексту також Закон №504/96-ВР) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

В даному випадку слід відзначити, що "суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток" в розумінні підпункту 2.2.12. пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистки України №5 від 13.01.2004 (надалі по тексту також Інструкція №5), хоча і відноситься до "фонд додаткової заробітної плати", втім така компенсація не нараховуються систематично щомісяця.

Послідовний аналіз коментованих норм свідчить, що в розумінні Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" заробітна плата є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випаду її присудження за рішенням суду, проте компенсація за невикористану відпустку носить разовий характер, і виплачується працівнику за його бажанням замість відпустки та/або як правило у разі його звільнення.

З огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку що компенсація за невикористану відпустку, носить разовий характер, що не відповідає вимогам статті 2 Закону №2050-ІІІ, отже, не підлягає компенсації.

Як вже відзначено вище, статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачається, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно із статтями 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсацію, на виконання вимог статті 6 Закону №2050-ІІІ, виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Відповідач в розгляді справи не надав будь-яких пояснень та належних доказів, які б засвідчили, що складений/виконаний позивачем Розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати при виплаті 15 липня 2023 року заборгованості по заробітній платі за період жовтень 2021 року по травень 2023 року на суму 4 136,89 гривень, не відповідає вимогам Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, чи має арифметичні помилки/неточності, допущення яких ставить під сумність правильності розрахунку. Суд самостійно не встановив відповідних помилок в поданому позивачем розрахунку (а.с.4-5).

Оскільки заробітна плата позивачу за період з 26.10.2021 по 13.08.2022 (як свідчить описова, мотивувальна і резолютивна частини рішення суду від 27.12.2022 у справі №300/3246/22) виплачувалася в неповному обсязі з жовтня 2021 року (фактично виплачена 15.07.2023), що є затримкою на один і більше календарних місяців виплати доходів, то суд вважає підставними доводи ОСОБА_1 про наявність у нього обґрунтованого права на отримання за рахунок коштів Державної екологічної інспекції України компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати.

Попри це, незважаючи на розгляд судом адміністративних справ не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог, суд, керуючись частиною 2 статті 9, пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту права порушеного позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Зокрема, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є спонукання (зобов`язання) відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у сумі 4 136,89 гривень.

Більше того, приписи статті 4, 6 і 7 Закону №2050-ІІІ врегульовують питання "виплати", а не "стягнення" компенсації втраченої частини доходу.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Щодо клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із заміною засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та необхідності здійснення розгляду справи за участі представника відповідача, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина 2 статті 12 КАС України).

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 259 КАС України клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина 1 статті 260 КАС України).

Частиною 2 статті 260 визначено, що у випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина 3 статті 260 КАС України).

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (частина 4 статті 260 КАС України).

Визначаючись щодо обґрунтованості та доцільності розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд враховує, що дана адміністративна справа не належить до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, і при прийнятті 08.09.2023 рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд виходив з положень частин 1-3 статті 257 КАС України (а.с.36-37).

Враховуючи, що відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України дана справа є незначної складності, обставини, визначені в частині 3 статті 257 КАС України, в даній адміністративній справі не свідчать про неможливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що в розгляді справи за правилами загального позовного провадження слід відмовити.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що так як відповідно до підпункту 2.2.8 пункту 2.2 Інструкція №5 "суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати" відноситься до "фонду додаткової заробітної плати", то в силу вимог пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 за № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Державну екологічну інспекцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у сумі 4136,89 гривень (чотири тисячі сто тридцять шість гривень вісімдесят дев`ять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач - Державна екологічна інспекція України (код ЄДРПОУ 37508533, Новопечерський провулок 3, корпус 2, м. Київ, 01042;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37952307), Академіка Сахарова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76000.

Суддя Чуприна О.В.