Ухвала

від 02.02.2024 по справі 640/22264/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в ухваленні додаткового рішення

02 лютого 2024 року м. Київ № 640/22264/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала»

до Ради адвокатів міста Києва

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

Міністерство юстиції України

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» (позивач) до Ради адвокатів міста Києва, в якому позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6075 від 26 квітня 2018 року видане Радою адвокатів міста Києва на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва № 8 від 12.04.2018 на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 (далі по тексту - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 640/22264/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 провадження у справі № 640/22264/21 закрито.

До суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про ухвалення додатково рішення у справі № 640/22264/21 щодо розподілу судових витрат по справі. Відповідно до Акта ВДЗК вказане клопотання передана на розгляд судді Пановій 08.01.2024. Відповідно до змісту зазначеного клопотання, ОСОБА_1 просив суд прийняти додаткове рішення щодо розподілу судових витрат по справі № 640/22264/21. Зокрема, вирішити питання щодо розподілу судових витрат, шляхом стягнення з Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» (Код ЄДРПОУ: 19024291, адреса: м. Київ, вул. Метрополита А. Шептицького, 24) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правову (правничу) допомогу, які складають 34 605,75 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот п`ять гривень 75 коп.) за фактом розгляду справи № 640/22264/21 в суді першої інстанції.

Третя особа зазначила, що між ОСОБА_1 та адвокатом Рудник Анною Сергіївною укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 06.09.2021 року №06/09-2. При цьому, третій особі - ОСОБА_1 на платній основі було надано правничу допомогу щодо здійснення консультацій, аналізу судової практики, складання процесуальних документів по справі № 640/22264/21.

Разом з тим, заявник зазначив, що документами, які підтверджують понесені витрати ОСОБА_1 за отримання правової (правничої) допомоги від адвоката Рудник А.С. є: договір про надання правової (правничої) допомоги № 06/09-2 від 06.09.2021 року; рахунок № 1 від 25.12.2023 року; акт виконаних робіт від 26.12.2023 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 26.12.2023 року; квитанція про оплату послуг з надання правничої допомоги 0.0.3383615818.1 від 26.12.2023 року; витяг з ЄРАУ серії АА № 028555; ставки адвокатського гонорару адвоката Рудник А.С.

Додатково ОСОБА_1 зазначив, що вартість усіх послуг (робіт) за виконану роботу адвоката згідно із прейскурантом «Ставок гонорару адвоката Рудник А.С." складає 34 605,75 грн. Крім того, заявник звертав увагу суду, що адвокатом Рудник А.С. було підготовлено та складено тексти вищевказаних процесуальних документів, а підписував вищевказані документи безпосередньо ОСОБА_1 , відповідно до попередньої домовленості передбаченої в Договорі. Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 810/739/15 виклав позицію про те, що право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви. Таким чином, не підписання вищевказаних процесуальних документів адвокатом Рудник А.С. не спростовує факт складання та підготовки нею таких документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 суд призначив судове засідання по розгляду клопотання ОСОБА_1 в адміністративній справі № 640/22264/21.

У судове засідання, призначене у справі для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу учасники справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином та своєчасно.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 вирішено подальший розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 4,5 статті 134 КАС України обумовлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, суд звертає увагу, що особоливості вирішення питання щодо розподілу судових витрат саме третіх осіб визначені у ч. 11 ст. 139 КАС України.

Так, за приписами ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже, вказана норма є відсилочною до інших положень статті 139 КАС України.

У свою чергу, за приписами ч.8 ст. 139 КАС України обумовлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Водночас, судом в ході розгляду справи № 640/22264/21 не було встановлено зловживання стороною чи її представником процесуальними правами.

Закриваючи провадження у справі № 640/22264/21 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, в ухвалі від 21.12.2023 суд зазначив, що позивачем в межах даного провадження заявлено вимогу щодо визнання недійсним свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6075 від 26 квітня 2018 року видане Радою адвокатів міста Києва на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва № 8 від 12.04.2018 на ім`я ОСОБА_1 .

На підставі системного аналізу встановлених судом під час розгляду справи обставин, суд вбачає відсутність порушених прав та інтересів позивача діями або ж бездіяльністю Ради адвокатів міста Києва; відсутність будь-якого спору між сторонами, зокрема публічного-правового.

Суд зауважив, що свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6075 від 26.04.2018 на ім`я ОСОБА_1 є індивідуальним актом та його прийняття, чинність чи скасування само по собі не несе для позивача жодних правових наслідків. Позивач не є учасником правовідносин щодо видання та анулювання спірного свідоцтва між його надавачем (Рада адвокатів м. Києва) та отримувачем - ОСОБА_1 . Разом з тим, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів, якої він безпосередньо стосується.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 12.02.2019 у справі № 9901/643/18 (П/9901/643/18) дійшла висновку про те, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження акту індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки такий акт може бути оскаржений в суді, насамперед, його адресатом, тобто суб`єктом, для якого відповідний акт створює права та/чи обов`язки. Метою такого обмеження є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема, як у цій справі.

З огляду на викладене, суд зазначив, що дійсного порушення прав позивача Радою адвокатів міста Києва судом не встановлено. Суд дійшов висновку, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 810/3180/18: «… У постанові від 25 лютого 2020 року (справа №260/1378/18) Верховний Суд дійшов висновку, що загальною для вирішення питання розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи є стаття 139 КАС України. При цьому, частина восьма статті 139 КАС України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується адміністративним судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною, між тим процесуальним законом не визначено поняття «неправильних дій сторони». При цьому цією нормою встановлено право, а не обов`язок суду здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. Більш того, висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Варто додати, що одним із принципів адміністративного судочинства є диспозитивність (від лат. dispono - «розпоряджаюся»). Цей принцип знаходить свій прояв у тому, що надає особам, які беруть участь у справі, можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Реалізацією цього принципу є самостійне вирішення позивачем питання, чи звертатися до суду з позовом взагалі, яким чином формулювати свої заяви/клопотання та обирати бажаний процесуальний наслідок поданих заяв. Суд як незалежний орган не вправі ініціювати провадження чи захищати права особи без відповідного належного звернення такої особи.».

Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі № 820/4347/17 зазначив, що саме по собі пред`явлення позову до суду з порушенням правил юрисдикції та, як наслідок, закриття судом провадження у справі, не можуть бути достатнім свідченням щодо необґрунтованості дій позивача.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18 висловила такий правовий висновок:

« 44. Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, частиною першою статті 4 ЦПК України. Суд може обмежити реалізацію цього права, зокрема, у порядку, встановленому статтею 44 ЦПК України. Проте суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, не встановив факт зловживання позивачем його процесуальними правами.

45. Відповідач стверджує, що необґрунтованість дій позивача, виражених у «свідомому» поданні «безпредметного позову до суду неналежної юрисдикції», підтверджена фактом закриття провадження у справі судом першої інстанції.

46. Велика Плата Верховного Суду з такими доводами відповідача не погоджується, оскільки закриття провадження у справі № 640/1029/18 не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції. Тому немає підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України».

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 464/104/16-ц.

Вказані висновки Верховного Суду та Великої палати Верховного Суду щодо застосування норм права в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення наведеного спору.

Отже, враховуючи те, що судом не було підтверджено необґрунтованих дій позивача при подачі позову до адміністративного суду, суд не вбачає правових підстав для покладення на позивача витрат третьої особи на професійну правничу допомогу на підставі частини 11 статті 139 КАС України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - на професійну правничу допомогу третьої особи - ОСОБА_1 не підлягає стягненню на користь заявника з позивача.

Відповідно до вимог ч.4 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 132, 137, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В ухваленні додаткового рішення за клопотанням третьої особи ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 34605,75 грн. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панова Г. В.