Рішення

від 05.02.2024 по справі 420/9145/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9145/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) та до НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду звернувся адвокат Дмитрієв Анатолій Павлович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) із позовною до 1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач-1) та 23 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (далі відповідач-2), в якій просить:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.03.2022, без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- визнати протиправними дії 1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.04.2022 по 29.08.2022, без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також щодо нездійснення перерахунку і виплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 29.08.2022 з врахуванням щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- зобов`язати 1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, з 01.01.2021 по 29.08.2022, з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановленого станом на 01 січня 2021 року Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік і станом на 01 січня 2022 року Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 р. № 704, та з урахуванням окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 і Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що у період з квітня 2015 року по 3 березня 2022 року проходив військову службу в НОМЕР_2 загоні морської охорони Державної прикордонної служби ДПС України (Військовій частині НОМЕР_3 ), та у період з 01.04.2022 по 29.08.2022 у 1 загоні морської охорони Державної прикордонної служби ДПС України (Військовій частині НОМЕР_1 ), з якого був звільнений і виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Водночас, під час проходження позивачем військової служби у вказаних військових частинах з січня 2020 року по серпень 2022 року при розрахунку відповідачем розміру його грошового забезпечення посадовий оклад та оклад за військовим званням були обчислені без урахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На адвокатські запити щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за 2020-2022 роки у зв`язку з щорічною зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідачами надана інформація, згідно якої нарахування і виплата грошового забезпечення позивача за 2020-2022 року здійснювалась без щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2 та 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (по тексту - Постанова № 103), а відтак відповідач повинен з 29.01.2020 р. нараховувати та виплачувати позивачу грошове забезпечення, визначаючи розмір посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виплинуло на загальний розмір грошового забезпечення.

12.05.2023 року відповідач-1 - 1 загін морської охорони ДПСУ (ВЧ НОМЕР_1 ) надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що позивач проходив військову службу в 1 загону Морської охорони Регіонального управління Морської охорони лише з 03.03.2022 року по 29.08.2022 року, про що вказує в своїй позовній заяві. Оскільки позивач у період, за який він просить привести перерахунок та виплату грошового забезпечення з врахуванням щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проходив службу і перебував на грошовому забезпеченні у 23 загоні Морської охорони Регіонального управління Морської охорони, а відтак відповідач-1 не повинен нести відповідальність за можливо не вірне нарахування грошового забезпечення. По суті заявлених вимог відповідач-1 вказує, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Оска вказана норма цього Закону не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови КМУ № 704, у редакції до внесення змін Постановою КМУ № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відтак відповідач -1 переконаний, що відсутні будь-які правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

22.05.2023 року відповідач-2 - 23 загін морської охорони ДПСУ (ВЧ НОМЕР_3 ) надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби розміри його посадового окладу та окладу за військове звання обчислювались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Відповідач - 2 вказує, що законодавство не передбачає жодних випадків поняття відновлення в силі нормативних актів Кабінету Міністрів України, які внаслідок набрання судовим рішенням законної сили втратили чинність. Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №700/668/16-а зазначено, що суб`єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов`язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов`язаний застосовувати той закон або інший нормативно - правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів. Таким чином, при вирішенні спору мають бути застосовані вимоги пункту 4 Постанови №704 в редакції набуття чинності цієї постанови (01.03.2018), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14", що в свою чергу було підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Оскільки при нарахуванні грошового забезпечення позивачу за спірний період, були враховані вимоги зазначеного діючого законодавства, жодними діями військової частини НОМЕР_3 за вказаний у позовній заяві період, не було порушено законні права та інтереси позивача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, тому не підлягає задоволенню.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.05.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 у період з 22 квітня 2015 року по 02 березня 2022 року проходив військову службу в НОМЕР_2 загоні морської охорони Державної прикордонної служби ДПС України (Військовій частині НОМЕР_3 ), у період з 03 березня 2022 року по 28 серпня 2022 року проходив військову службу в НОМЕР_4 загоні морської охорони ДПСУ (Військовій частині НОМЕР_1 ), що підтверджується наказом командира 1 загону морської охорони ДПСУ від 03.03.2022 року № 55-ОС Про особовий склад, яким позивача зараховано у списку особового складу та на всі види забезпечення, а також наказом командира 1 загону морської охорони Державної прикордонної служби ДПС України від 29.08.2022 року № 264-ОС Про особовий склад, за яким Позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення позивача у зв`язку зі звільненням з військової служби у відставку відповідно до підпункту б (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово- лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, без надання права носіння військової форми одягу згідно наказу командира 1 загону морської охорони від 28 серпня 2022 року № 263-ОС. ( а.с. 19-20).

31.03.2023 року представник позивача звернувся до відповідачів із заявою про поновлення прав ОСОБА_1 на належне і достатнє грошового забезпечення (з урахуванням щорічних змін прожиткового мінімуму для працездатних осіб), в якій у разі неправильного нарахування і виплати головному корабельному старшині ОСОБА_1 протягом 2020-2022 років грошового забезпечення повідомити про готовність здійснити відповідне донарахування і виплату йому грошового забезпечення (з урахуванням щорічних змін прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2020 - 2022 роки), з урахуванням раніше проведених виплат, та надати певну інформацію і відомості стосовно позивача.

04.04.2023 року командир НОМЕР_2 загону морської охорони ДПСУ (ВЧ НОМЕР_1 ) листом повідомив адвоката позивача, що нарахування та виплата грошового забезпечення головного корабельного старшини ОСОБА_1 за 2020-2022 роки проводилося відповідно до вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 Про затвердження інструкції про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницькою складу та деяких інших осіб, якою визначено, що, зокрема, розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Враховуючи зазначене, підстави для здійснення, донарахувань та виплати грошового забезпечення з урахуванням щорічних змій прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2020-2022 роки, відсутні. ( а.с. 24)

20.04.2023 року командир 1 загону морської охорони ДПСУ листом повідомив адвоката позивача, що ОСОБА_1 проходив військову службу в НОМЕР_4 загону Морської охорони (військова частика НОМЕР_1 ) з 03.03.2022 року по 29.08.2022 року, а у 23 загоні Морської охорони Регіонального управлінні Морської охорони (військова частина НОМЕР_3 ) з квітня 2015 року по березень 2022 року. Тобто, позивач з 01.01.2020 року по 03.03.2022 року (період за який він просить провести перерахунок грошового забезпечення) проходив службу та перебував на грошовому забезпеченні у НОМЕР_2 загоні Морської охорони (військова частина НОМЕР_3 ). ( а.с. 31)

Вважаючи дії відповідачів щодо обчислення та виплати грошового забезпечення у періоди з 29.01.2020 по 31.03.2022 та з 01.04.2022 по 29.08.2022 без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема, -

- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII );

- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII );

- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою

якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень ( примітка Додатку 14 до Постанови №704).

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України ( далі Інструкція № 558), яка, зокрема

- визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби). ( пункт 1 розділу І Інструкції № 558)

- у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). ( пункт 2 розділу І Інструкції № 558)

- грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. ( пункт 3 розділу І Інструкції № 558)

VI. Оцінка суду.

Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку свідчить, що станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Як вбачається з позицій сторін, висловлених у заявах по суті спору, предметом спору у даній справі є правомірність застосування відповідачами у спірних періодах при обчисленні грошового забезпечення, у т.ч. при звільнення з військової служби, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, на підставі пункту 4 Постанови №704 у редакції змін, внесених пунктом 6 Постанови № 103, а також додатків 1,12,13,14 Постанови № 704.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, постановою № 704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103, яка набрала чинності 24.02.2018 року, внесено зміни до постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103). При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

З огляду на вказане, до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) необхідно застосувати положення пункту 4 Постанови №704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 23 травня 2023 року у справі № 380/22021/21, від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21 та інших.

Окрім того, у перелічених постановах Верховного Суду зазначено, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

При цьому, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі №380/18850/21, від 06 квітня 2023 року у справі №380/10075/21.

Оскільки практика Верховного Суду у цій категорії справ є усталеною та послідовною, тому зазначені правові висновки підлягають застосуванню при вирішенні даних спірних правовідносин відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Крім цього, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» (далі Постанова №704), яка набрала чинності 20.05.2023 року, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103.

Відтак вказаний підпункт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, оскільки він був скасований. Таким чином пункт 4 Постанови №704 до 19.05.2023 року був чинним в редакції без врахування змін, що вносились до нього Постановою №103.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2 102 гривень, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня - 2270 гривень, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік установлено у 2022 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня - 2393 гривень, в той час коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.

З вищевикладеного слідує, що починаючи з 01 січня 2020 року у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування п.4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачами, що під час проходження позивачем військової служби у період з 22 квітня 2015 року по 02 березня 2022 року проходив військову службу в НОМЕР_2 загоні морської охорони Державної прикордонної служби ДПС України (Військовій частині НОМЕР_3 ), у період з 03 березня 2022 року по 28 серпня 2022 року проходив військову службу в НОМЕР_4 загоні морської охорони ДПСУ (Військовій частині НОМЕР_1 ), при здійсненні розрахунку його грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2020 року та по дату його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 29.08.2022 року включно, та виплат, належних йому при звільненні, відповідачі застосували розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року на підставі пункту 4 Постанови № 704, у редакції пункту 6 Постанови КМУ №103, чим допустили протиправні дії.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, починаючи з 29.01.2020», то суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, оформлюваного у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, а саме, що « з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів».

Відтак, позовні вимоги у вказаній частині є помилковими, у зв`язку з чим суд вважає, що за необхідним задовольнити вказані позовні вимоги шляхом визнання протиправними дії 23 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2020 року по 02 березня 2022 року включно, без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправними дії 1 загону морської охорони ДПСУ (Військовій частині НОМЕР_1 ) щодо нездійснення перерахунку і виплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 29.08.2022 з врахуванням щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки період проходження військової служби позивача у 1 загоні морської охорони ДПСУ охоплює період з 03.03.2022 року.

Щодо посилання 1 загону морської охорони ДПСУ (Військовій частині НОМЕР_1 ) на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №200/3774/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 240/12309/20, суд зазначає, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа №755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статі 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на встановлені обставини, та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що згідно пункту 3 розділу І Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату, а відтак похідна позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання 23 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача, починаючи з 01.01.2020 р. по 02.03.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, а також зобов`язати 1 загон морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні позивача за період з 03.03.2022 року по 29.08.2022 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

З огляду на вказаний висновок суду, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання 1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 02.03.2022 року не підлягають задоволенню, оскільки у вказаний період позивач проходив військову службу та відповідно отримував грошове забезпечення у НОМЕР_2 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ).

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку часткове задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Оскільки позивач згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, то відсутні підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до 1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) та до 23 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії 23 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 року по 02.03.2022 року включно без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зобов`язати 23 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2020 р. по 02.03.2022 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії 1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03.03.2022 року по 29.08.2022 року, а також виплат належних при звільненні, без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зобов`язати 1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також відповідних виплат при звільненні за період з 03.03.2022 року по 29.08.2022 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна