Постанова

від 05.02.2024 по справі 400/6238/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/6238/23

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

31.08.2023 року;

Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати незаконною відмову Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у формуванні справи щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка проживала з ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка, однією сім`єю, мали спільну дитину, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права і обов`язки в побуті.

У період з 24.02.2022 року по 26.02.2022 року військовослужбовець ОСОБА_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Внаслідок травми, пов`язаної із виконанням військової служби, ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В квітні 2023 року позивачка звернулась до Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в якій просила вирішити питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю свого чоловіка військовослужбовця ОСОБА_3 . Вказані вимоги задоволені не були, з огляду на недоведеність права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги як члену сім`ї або близькій особі загиблого військовослужбовця.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість дій районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, позивачка наполягає на наявності у неї права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, адже має достатні та достовірні матеріали, якими підтверджується факт проживання із загиблим однією сім`єю, наявність у неї та загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд визнав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом сім`ї військовослужбовця, а саме дружиною ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язав Баштанський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2022 року та виконати дії, передбачені п. 4.2. розділу ІV Наказу Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023 року.

В решті позову суд відмовив.

Стягнув з Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 536,8 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції врахував правові позиції Верховного Суду у постановах від 22 березня 2023 року по справі №290/289/22-ц, від 17 травня 2023 року по справі №343/1548/22, від 23 травня 2022 року по справі №539/4118/19, згідно яких спір між сторонами щодо виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, і так само про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Під час вирішення справи, оцінивши представлені учасниками докази, а також свідчення свідків, якими підтверджено факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю, ведення ними спільного господарства, наявність між ними взаємних прав та обов`язків, відносин між ними як жінкою та чоловіком і які притаманні подружжю, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердженість факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вважав за можливе визнати ОСОБА_1 членом сім`ї військовослужбовця, а саме дружиною загиблого ОСОБА_3 , з метою забезпечення її права на оформлення одноразової грошової допомоги.

З посиланням на приписи Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45, суд першої інстанції виснував, що у спірних правовідносинах Баштанський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки діяв із перевищенням своїх повноважень, адже не наділений функціями відмовляти заявниці у питанні, пов`язаному з виплатою одноразової грошової допомоги. У зв`язку із чим, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача та вбачав правові підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути подану позивачкою заяву та виконати дії, передбачені пунктом 4.2 Наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45.

Разом з цим, суд першої інстанції зауважив на передчасності вимог позивачки до Міністерства оборони України, оскільки між нею та цим відповідачем на момент звернення із позовом не виникло будь-яких публічно-правових відносин.

В апеляційній скарзі Баштанський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що факт сімейних відносин між позивачкою та загиблим військовослужбовцем, у тому числі їх спільне проживання і спільний побут, не підтверджений належними доказами та такий залишається не підтверженим в судовому порядку.

З огляду на те, що до заяви про виплату одноразової грошової допомоги позивачка не надала документів, які підтверджують її статус члена сім`ї загиблого військовослужбовця, апелянт наполягає на тому, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки під час розгляду заяви не допустив порушень вимог наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45 і у суду першої інстанції не виникло правових обставин для покладення на відповідача обов`язку щодо повторного розгляду заяви позивачки.

У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи обґрунтованість доводів і вимог апелянта, позивачка зазначає, що судом першої інстанції повною мірою з`ясовано обставини справи, надано належну правову оцінку представленим у справі доказам, правильно встановлено факт родинних відносин, які притаманні подружжю, та факт проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Також, посилаючись на встановлений законодавством порядок з розгляду заяв про виплату одноразової грошової допомоги, позивачка вказує, що функції районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зводяться до прийняття цих заяв та забезпеченні їх належного оформлення і сприяння заявникові у поданні необхідного пакету документів. В даному випадку районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не наділений повноваженнями на прийняття рішення щодо повноти і належності представлених від заявника документів.

У поданому відзиві Міністерство оборони України просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

При цьому, Міністерство зазначає, що у справах про встановлення факту родинних відносин належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Додає, що висновок суду першої інстанції про визнання позивачки членом сім`ї загиблого військовослужбовця не ґрунтується на дійсних та достовірних доказах і судом першої інстанції не надано належну правову оцінки наявним матеріалам, які фактично жодним чином не підтверджують сімейні відносини між позивачкою та загиблим військовослужбовцем.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 09.12.1989 року зареєстровано шлюб. Прізвище після реєстрацію шлюбу чоловіка та дружини: ОСОБА_5 .

Згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_2 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано шлюб 11.09.2014 року.

Згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до лікарського Свідоцтва від 29.12.2022 року №985 причиною смерті ОСОБА_3 є: обвуглення тіла внаслідок вибуху.

Згідно Витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 16.02.2023 року №787, травма солдата ОСОБА_3 , яка призвела до смерті, пов`язана із захистом Батьківщини.

Безпосередня участь ОСОБА_3 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 24.02.2022 року по 26.02.2022 року підтверджується Довідкою військової частини НОМЕР_4 від 09.03.2023 року №108, оформленою на підставі витягів із журналів бойових дій та рапорту командира дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_4 .

25.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в якій просила виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю чоловіка солдата ОСОБА_3 .

До заяви позивачка додала: копію паспорту; копію ідентифікаційного коду; Свідоцтво про смерть; Свідоцтво про шлюб; Свідоцтво про розлучення.

Розглянувши заяву, у листі від 29.04.2023 року №3671, з посиланням на положення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Баштанський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вказав на відсутність правових підстав для формування справи щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки до заяви не додано документ, який підтверджує перебування заявниці у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 .

Під час судового розгляду позивачкою доводиться факт сімейних відносин із загиблим військовослужбовцем на підставі, окрім вищенаведених документів, актів міської ради про фактичне проживання ОСОБА_3 за місцем проживання його сім`ї та його фактичне не проживання за місцем реєстрації; витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 20.02.2023 року №51 про виключення загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 зі списків особового складу та про виплату дружині ОСОБА_1 допомоги на поховання; церковного Свідоцтва про таїнство подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; накладних про придбання матеріалів та інших предметів для побуту; заяви від позивачки до сільської ради про виділення на ім`я ОСОБА_3 земельної ділянки; заповіту ОСОБА_3 про передачу усього належного його майна ОСОБА_2 ; Договору про приймання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 майна у дар; кредитного договору на ім`я ОСОБА_3 та платіжними документами стосовно його виконання; трудової книжки ОСОБА_3 та його нагородами; сімейних фото та інших матеріалів.

Також, судом першої інстанції допитано у якості свідків громадянку ОСОБА_6 та громадянина ОСОБА_7 .

Громадянка ОСОБА_6 пояснила, що вона є сусідкою позивачки. Знала чоловіка позивачки ОСОБА_3 . Вказала, що у них спільна дитина та вони спільно виховували доньку позивачки. Пояснила, що завітала до родини позивачки на свята, на яких збиралась вся їх родина: позивач, її чоловік, їх діти та інші родичі. ОСОБА_3 часто бачила зранку на городі. Про те, що позивачка та ОСОБА_8 розлучені свідок зазначила, що про ці обставини навіть не здогадувалась, оскільки вони весь час проживали разом.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_7 брат ОСОБА_3 суду пояснив, що його брат в 1989 році одружився з позивачкою. Він знав, що брат розлучився в 2014 році, але вони продовжували весь час жити разом та вести разом спільне господарство, робили ремонт, придбавали меблі, будівельні матеріали. Згодом його брат вступив на військову службу в АТО, в 2017 році брат та ОСОБА_1 обвінчались.

Посилаючись на доведеність на підставі відповідних документів факту сімейних відносин, які притаманні подружжю, необґрунтованість та неправомірність відмови районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в оформленні матеріалів для виплати одноразової грошової допомоги, позивачка звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У частині 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 1 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII (в редакції, яка діє на момент виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 2 постанови Кабінет Міністрів України прийняв від 28.02.2022 року №168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

У пункті 2-1 постанови Кабінет Міністрів України прийняв від 28.02.2022 року №168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Так, розділом ІV Порядку і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженими постановою Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45, передбачений алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану.

Пунктом 4.1 Постанови від 25.01.2023 року №45 передбачено, що члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.

Перевіривши установлений у цьому Додатку Перелік документів, які надаються до районного (міського) ТЦКСП для призначення та виплати ОГД, апеляційний суд встановив, що до цього Переліку входять: відповідна заява; документ, що посвідчує особу;

документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; свідоцтво про смерть військовослужбовця; документ, що підтверджує родинні зв`язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; згода на обробку персональних даних; довідка про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України/ повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»; свідоцтво про зміну імені - у разі зміни прізвища, імені, по батькові; рішення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування,- для законних представників неповнолітніх дітей загиблого (померлого); відмова, заява, інший правочин, завірений відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (за наявності); рішення суду, яке набрало законної сили та стосується призначення ОГД (за наявності); інші документи щодо призначення та виплати ОГД (за наявності).

Розділом III Постанови від 25.01.2023 року №45 передбачено повноваження органів військового управління щодо призначення та виплати ОГД.

Згідно із пунктом 3.1 Постанови від 25.01.2023 року №45 районний (міський) ТЦКСП:

1) є органом, уповноваженим приймати документи (додаток 2) від осіб, які можуть звернутися за ОГД, оформлювати документи для її призначення та виплати. Доповідь про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД (додаток 3), подається за підпорядкованістю у обласний (Київський міський) ТЦКСП;

2) інформує про осіб, які можуть звернутися за ОГД та проживають поза територією відповідальності районного (міського) ТЦКСП, ті обласні (Київський міський) ТЦКСП, на території відповідальності яких (за наявною інформацією) вони проживають, з наданням копій документів щодо загиблого та його сім`ї,- не пізніше 5-ти робочих днів після отримання відповідної інформації;

3) якщо після надсилання доповіді про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД (додаток 3), отримано документи (інформацію) щодо інших осіб, які можуть бути віднесені до зазначених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не пізніше наступного робочого дня повідомляє про це засобами зв`язку та письмово за підпорядкованістю обласний (Київський міський) ТЦКСП для подальшого невідкладного інформування Департаменту соціального забезпечення;

4) у встановленому порядку представляє інтереси Міністерства оборони України у судових справах, пов`язаних з визначенням кола осіб, яким виплачується ОГД, звертається до суду щодо залучення до цих справ інших членів сім`ї загиблого, інтересів яких вони стосуються;

5) веде облік осіб загиблих (померлих) військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби), та осіб, які звернулися (можуть звернутися) за отриманням ОГД.

Згідно із пунктом 3.2 Постанови від 25.01.2023 року №45 обласний (Київський міський) ТЦКСП:

1) є органом, уповноваженим подавати висновок щодо можливості призначення ОГД (додаток 4). У разі отримання інформації, яка не відповідає раніше наданому висновку, не пізніше 3 робочих днів подається новий висновок з урахуванням встановлених обставин;

2) проводить перевірку отриманих з Департаменту соціального забезпечення результатів попереднього опрацювання документів для призначення ОГД, та не пізніше 3 робочих днів після їх реєстрації письмово повідомляє про результати проведеної роботи;

3) у встановленому порядку представляє інтереси Міністерства оборони України у судових справах, пов`язаних з визначенням кола осіб, яким виплачується ОГД, звертається до суду щодо залучення до справ інших членів сім`ї загиблого, інтересів яких вони стосуються;

4) веде облік осіб загиблих (померлих) військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби), та осіб, які звернулися (можуть звернутися) за отриманням ОГД.

З положень пунктів 3.1, 3.2 Постанови від 25.01.2023 року №45 слідує, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не вирішує питання про право осіб на одноразову грошову допомогу.

Районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки уповноважений приймати документи, передбачені цим Порядком від осіб, які можуть звернутися за одноразовою грошовою допомогою, та оформлювати документи для її призначення і виплати. Таким чином, на районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки покладається функціональний обов`язок з оформлення матеріалів для призначення одноразової грошової допомоги на підставі документів, передбачених цим Порядком.

До вказаного переліку, серед інших, відноситься документ, що підтверджує родинні зв`язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Виходячи з обставин цієї справи, під час звернення до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивачка не надала документ, який підтверджує родинні зв`язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Обставини, які б свідчили про родинні зв`язки із загиблим військовослужбовцем із посиланням на відповідні матеріали, позивачкою у поданій заяві також не наводилось.

Факт родинних зв`язків із загиблим військовослужбовцем доводиться позивачкою під час розгляду даної адміністративної справи та, як вже зазначалось, не обґрунтовувався під час звернення із заявою за одноразовою грошовою допомогою.

У зв`язку із чим, колегія суддів доходить висновку про те, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не допустив порушень вимог Постанови від 25.01.2023 року №45, адже формування матеріалів на виплату одноразової грошової допомоги здійснюється на підставі вичерпного переліку документів, серед якого передбачений документ, який підтверджує родинні зв`язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і такий не був наданий заявницею.

Слід враховувати, що статус позивачки як члена сім`ї загиблого військовослужбовця є оспорюваним у цій справі. Так, звертаючись до суду із цим позовом, позивачка просить суд визнати її членом сім`ї загиблого військовослужбовця, а саме встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Відповідачі заперечують сімейні зв`язки позивачки із загиблим військовослужбовцем та зазначають про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували ці обставини.

Суд першої інстанції, вирішуючи цей спір в порядку адміністративного судочинства, досліджував докази, на підставі яких позивачка доводить наявність факту проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу, та надав правову оцінку діям відповідача з урахуванням цих доказів, в межах адміністративної справи розглянув питання встановлення факту, що має юридичне значення.

Слід враховувати, що питання можливості встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства та з урахуванням встановлення наявності або відсутності цього факту надати оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень, яке прийнято до встановлення судом такого факту, вирішувалось Великою Палатою Верховного Суду та у постанові від 18 січня 2024 року по справі №560/17953/21 Верховний Суд врахував, що відповідно до частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із частиною 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 статті 316 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України.

При цьому, відповідно до частини 5 статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналогічне правило закріплено в частині 4 статті 172 КАС України, згідно якої не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.

Велика Палата Верховного Суду визначила помилковими висновки Верховного суду у постанові від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц, де виснувано про те, що оскільки вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, Велика Палата Верховного Суду визначила за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду колегія суддів враховує, що предметом спору у цій справі, серед іншого, є встановлення юридичного факту - факту проживання позивачки однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу, що процесуально відноситься до юрисдикції цивільного суду.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, оскільки позовні вимоги про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду в цій частині та закриття провадження стосовно цих позовних вимог.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною відмову Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у формуванні справи щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов`язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу, апеляційний суд, як зазначалось вище, дійшов висновку про відсутність порушень районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, адже під час звернення до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивачка не надала документ, який підтверджує родинні зв`язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на відсутність обставин, які б підтверджували неправомірність дій районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та зобов`язання відповідача повторно розглянути подану заяву позивачки.

Необґрунтованість адміністративного позову полягає і в тому, що на розгляді Міністерства оборони України не перебували матеріали про виплату позивачці одноразової грошової допомоги, будь-яких рішень з приводу виплати одноразової грошової допомоги або допущення протиправною бездіяльності у вирішенні цього питання Міністерство не допускало, порушень прав та інтересів позивачки, за захистом яких остання звернулась до суду, не допустило.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та про залишення інших позовних вимог без задоволення.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання позивачки членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснити ОСОБА_1 , що позовні вимоги про встановлення юридичного факту підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

В інших частинах позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв