Ухвала

від 06.02.2024 по справі 500/2310/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 500/2310/21

адміністративне провадження № К/990/42862/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Фермерського господарства «Баворовського» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №500/2310/21 за позовом Фермерського господарства «Баворовського» до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Фермерське господарство «Баворовського» 15.12.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №500/2310/21, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При поданні касаційної скарги скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірного в цій справі судового рішення та навів підстави, що зумовили пропуск визначеного статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку звернення до суду з касаційною скаргою. Зокрема, скаржник послався на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України Верховним Судом ухвал про повернення раніше поданих позивачем касаційних скарг останньому по причині неналежного (необґрунтованого) викладення підстав касаційного оскарження унормованих частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

У своїх доводах про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник також зазначив, що приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України (наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження спірного у цій справі судового рішення, надання доказів про сплату судового збору) та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно (у черговий раз) поданої касаційної скарги. Скаржник також просив урахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження та відсутність з його боку зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих позивачем касаційних скарг заявнику та систематичному зверненні до суду з метою оскарження спірного у цій справі судового рішення у найкоротші строки після такого повернення. Посилаючись на складний режим праці позивача, зокрема, в умовах введеного на всій території України воєнного стану, керуючись положеннями статті 121 КАС України, скаржник просив визнати поважними підстави пропуску ним строку на касаційне оскарження судового рішення у цій справі та не позбавляти у праві на доступ до правосуддя.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 20.12.2023 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану скаржником касаційну скаргу залишив без руху та запропонував останньому, в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.

Тобто, залишаючи подану позивачем касаційну скаргу без руху, врахувавши обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки, як на переконання Суду, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтування та доводи не є такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження спірного судового рішення.

Окрім того, Верховний Суд також звернув увагу скаржника, що Восьмий апеляційний адміністративний суд, здійснюючи апеляційний перегляд ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 про залишення позову без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, залишив її без змін, а в задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства «Баворовського» відмовив. Натомість, зі вступної та прохальної частин касаційної скарги слідує, що скаржник оскаржує лише постанову апеляційного суду, яку просить скасувати та ухвалити нове рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, не зазначаючи при цьому, яке рішення має ухвалити суд за наслідками розгляду його касаційної скарги щодо ухвали суду першої інстанції. Такі вимоги, як зауважив Суд, не узгоджуються з повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, які регламентовані положеннями статті 349 КАС України.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику скаржника 25.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Фермерським господарством «Баворовського» до Верховного Суду подано пояснення (клопотання) з обґрунтуванням необхідності поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 про залишення позову без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №500/2310/21, як такого, що пропущено з поважних причин.

Зокрема, у поданих скаржником поясненнях останній, мотивуючи необхідність поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, повторно вказує, що дотримання ним процесуального строку касаційного оскарження при первинному зверненні до суду, наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень, які безпідставно не були прийняті Верховним Судом при зверненні до суду з касаційними скаргами раніше та сплата судового збору є достатнім для визнання поважними причин пропуску строку на касаційне оскарження та відкриття провадження у справі. Скаржник повторно зазначає про необхідність урахування судом належної реалізації ним права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі та відсутність з його боку зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих позивачем касаційних скарг та систематичному зверненні до суду з метою оскарження спірних у цій справі судових рішень у найкоротші строки після такого повернення. Повторно вказуючи на складний режим праці Фермерського господарства «Баворовського» в умовах запровадженого на всій території України воєнного стану та додатково здійснюючи вказівку на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, скаржник просить визнати поважними підстави пропуску ним строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та не позбавляти у праві на доступ до правосуддя.

Разом з тим, оцінивши доводи наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, Верховним Судом встановлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає причини попуску процесуального строку майже аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження Фермерське господарство «Баворовського» не наводить; жодних доказів не надає.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу вищенаведених положень убачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №500/2310/21 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Постанова у повному обсязі складена 14.06.2023. А, отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 14.07.2023.

Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які здійснює вказівку позивач у поданому ним клопотанні, не свідчать про наявність у особи безумовного права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження судових рішень, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від волі скаржника причин.

До того ж, жодних доказів на підтвердження поважності причин, які є об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого КАС України строку звернення до суду, позивачем до суду не надано, зокрема, доказів, які б засвідчували факт об`єктивної неможливості позивача звернутися до Верховного Суду із касаційною скаргою оформленою у відповідності зі статтями 328, 330 КАС України та у межах строку, визначеного статтею 329 цього ж Кодексу.

Судом також встановлено, що Фермерське господарство «Баворовського» зверталась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №500/2310/21 три рази.

Кожну з раніше поданих позивачем касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 01.08.2023, від 31.08.2023 та від 31.10.2023 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження спірного у цій справі судового рішення, зазначивши при цьому про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, роз`яснивши заявнику вимоги щодо форми й змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України та вказавши про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику.

У цій справі звернення з касаційною скаргою є четвертим і саме скаржником не було дотримано вимог статей 328 і 330 КАС України, що стало підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг заявнику, тобто, саме проявлений Фермерського господарства «Баворовського» підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення заявнику.

В силу норми частини п`ятої статті 355 КАС України, згідно з якою судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними, перевірка підстав повернення попередніх касаційних скарг не входить до повноважень колегії суддів, визначеної для вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Баворовського» поданою 15.12.2023.

У той же час, наведені позивачем підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, знаходяться поза межами обставин, з якими норма частини першої статті 121 КАС України пов`язує можливість поновлення процесуального строку, оскільки наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження доводи стосуються виконання вимог процесуальних норм при зверненні з касаційними скаргами до суду касаційної інстанції раніше, на що Верховний Суд уже звертав увагу скаржника залишаючи 20.12.2023 його касаційну скаргу без руху.

Відтак, Верховний Суд вважає, що систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою, зокрема, положень статей 328, 330 КАС України щодо належного обґрунтування підстав передбачених цим Кодексом для оскарження судових рішень у касаційному порядку, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.

Як зазначалось вище, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

У той же час, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Посилання скаржника на обставини систематичного звернення до суду та невідкладного подання касаційної скарги у цій справі, зокрема, після її останнього повернення заявнику, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку, адже скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, у тому числі, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Натомість, вчетверте касаційна скарга скаржником подана до Верховного Суду лише 15.12.2023, тобто зі спливом шести місяців з моменту складення судом повного тексту спірної постанови від 13.06.2023 (повний текст постанови складено 14.06.2023) та зі спливом понад місячного строку з моменту повернення відповідно до ухвали від 31.10.2023 востаннє поданої позивачем касаційної скарги заявнику, що на переконання Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірних судових рішень та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги.

Щодо посилання скаржника на обставину запровадження з 24.02.2022 на території України воєнного стану, Суд повторно зазначає, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України має враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною (черговою) скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Окрім того, надаючи оцінку доводам скаржника, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для учасників справи, як бажають оскаржити судові рішення в апеляційному чи касаційному порядку за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на можливість скаржника користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками.

Поряд з цим, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та стверджуючи (з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин) про складний режим діяльності в умовах воєнного стану, позивач не наводить обґрунтованих доводів та не надає суду жодних доказів (належних, допустимих) на підтвердження того, яким саме чином наведені ним обставини вплинули на обов`язок скаржника подати касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №500/2310/21 з дотриманням вимог статей 328-330 КАС України.

Верховний Суд критично оцінює посилання скаржника, як на поважність причин пропуску ним строку касаційного оскарження, на обставину запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану, як форс-мажорну обставину, яка позбавила позивача можливості вільно користуватися своїми права, оскільки вважає, що неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб юридичної особи (фермерського господарства) є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку (навіть в умовах правового режиму воєнного стану) через невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд вважає, що у даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення скаржника - Фермерського господарства «Баворовського», оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне (чергове) звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України, свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

На переконання Суду, наведені скаржником у клопотанні, поданому на виконання вимог ухвали від 20.12.2023 про залишення касаційної скарги без руху, пояснення, за відсутності жодних доказів на їх підтвердження, не засвідчують довід позивача, що він через непереборні обставини, а саме починаючи з 14.06.2023 (момент виникнення права на касаційне оскарження) був позбавлений можливості звернутись із касаційною скаргою на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №500/2310/21 оформленою у відповідності до положень статей 328, 330 КАС України.

Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому ним клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Фермерського господарства «Баворовського» та свідчать про те, що скаржник допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання Фермерського господарства «Баворовського» про поновлення строку касаційного оскарження ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №500/2310/21.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Баворовського» на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №500/2310/21 за позовом Фермерського господарства «Баворовського» до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

С.С. Пасічник